Ухвала суду № 137678996, 24.06.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 500/3396/13-к

Провадження № 1-в/610/46/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області подання Державної установи "ПОКРОВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 17)" про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироків стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, який зареєстрований в АДРЕСА_1 ,

засудженого 01.04.2014 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, 70 КК України до 14-ти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ст. 71 КК України (вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.02.2013) призначено остаточне покарання у вигляді 15-ти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,

початок строку: 09.03.2013, кінець строку: 21.11.2026,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2026 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшло подання Державної установи "ПОКРОВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 17)" (далі ДУ "ПВК (№ 17)" про вирішення питання щодо приведення вироків Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.02.2013 та від 01.04.2014 стосовно засудженого ОСОБА_3 у відповідність до вимог Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18.07.2024.

Подання обґрунтовано тим, що в ДУ "ПВК (№ 17)" відбуває покарання ОСОБА_3 , засуджений вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.04.2014 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням статей 70, 71 КК України до остаточного покарання у виді 15-ти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. До покарання, призначеного вироком від 01.04.2014 приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.02.2013, яким ОСОБА_3 був засуджений за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробування строком на 1 рік, за кримінальне правопорушення, вчинене 07.09.2012, яким було завдано матеріальну шкоду у сумі 480 грн, що складає менше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що застосовується в частині кваліфікації кримінальних правопорушень.

Представник ДУ "ПВК (№ 17)" в судове засідання не прибув, матеріали справи містять заяву про розгляд подання за його відсутності.

Прокурор ОСОБА_4 подав заяву, в якій зазначив, що проти задоволення подання ДУ "ПВК (№ 17)" не заперечує, просив розглядати справу за його відсутності.

Засуджений ОСОБА_3 у судове засідання не доставлений, подав заяву про розгляд подання за його відсутності, від проведення судового в режимі відеоконференції відмовився.

Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Дослідивши подання та долучені до нього матеріали, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.02.2013 ОСОБА_3 був засуджений за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробування строком на 1 рік, за кримінальне правопорушення, вчинене 07.09.2012, яким було завдано матеріальну шкоду у сумі 480 грн.

Вирок набрав законної сили 04.03.2013.

Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.04.2014 ОСОБА_3 засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до 14-ти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 4 ст. 187 КК України до 10-ти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Відповідно до ст. 70 КК України суд визначив остаточне покарання ОСОБА_3 шляхом часткового складення призначених покарань у виді позбавлення волі на строк 14 років 6 місяців з конфіскацією всього майна.

Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_3 покарання за вироком від 01.04.2014 суд частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.02.2013 та остаточно визначив покарання у виді 15-ти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Вирок набрав законної сили 26.06.2014.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питання, передбаченого п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України.

Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" (далі Закон № 3886-IX), яким, зокрема, було внесено зміни до ст. 51 КУпАП.

Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Зі змісту вироку Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.02.2013 убачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 вчинив 07.09.2012. Сума завданої ОСОБА_3 матеріальної шкоди за цим вироком становить 480 грн.

Станом на 01 січня 2012 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 073 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 536,50 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_3 07.09.2012 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 1 073 грн (536,50?2=1 073).

Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені норми Основного Закону України також кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Ураховуючи те, що вартість майна, замах на викрадення якого вчинив ОСОБА_3 07.09.2012, становила 480 грн, тобто сума завданої шкоди була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме у 2012 році 1 073 грн, то суд вважає, що вчинене ОСОБА_3 діяння не підпадає під кримінально каране, передбачене Особливою частиною КК України. Відтак подання ДУ "ПВК (№ 17)" підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 5, 74 КК України, статтями 537, 539 КПК України, Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", ч. 5 підрозділом 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Подання Державної установи "ПОКРОВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 17)" про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, стосовно засудженого ОСОБА_3 задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.02.2013 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Звільнити ОСОБА_3 від остаточного покарання, призначеного на підставі ст. 71 КК України вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.04.2014, у виді позбавлення волі строком на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Вважати ОСОБА_3 засудженим вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.04.2014 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, відповідно до ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді 14-ти років 6-ти місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Ухвала в частині звільнення засудженого ОСОБА_3 від призначених покарань підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1