Ухвала суду № 137678186, 24.06.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8668/26

2/212/6029/26

У Х В А Л А

24 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровського районний суд м. Кривого Рогу в складі головуючого судді Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання Осіпової К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача Чернеша Дмитра Сергійовича про розгляд справи за правилами загального провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до відповідача АТ «Криворізька теплоцентраль» та просить суд зобов`язати відповідача негайно видалити з усіх без винятку джерел та інформаційних ресурсів та знищити всю без винятку інформацію, персональні дані, у будь-яких трактуваннях та варіаціях, щодо ОСОБА_1 , про що скласти відповідний акт, направивши засвідчену копію останнього позивачу; стягнути з АТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 100 000 грн

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду 24 червня 2026року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також призначення у справі психологічної експертизи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Згідно частини другої статті 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 6 статті 19 ЦПК України).

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 277 ЦПК України).

Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до положень частини 7 статті 277 ЦПК України частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Так, позов ОСОБА_1 подано в порядку захисту прав споживачів, виходячи з контексту позовної заяви, в тому числі й обґрунтування звільнення від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому вказаний позов підпадає під вимоги пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України та не відноситься до справ, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження.

Тому беручи до уваги предмет спору у даній справі щодо захисту прав споживача ОСОБА_1 , а також характер правовідносин, значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи; тощо, що не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін і відмовляє у задоволенні поданої заяви представника позивача, зважаючи на відсутність обґрунтованих заперечень щодо розгляду вказаної цивільної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд зазначає, що кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

Що стосується заяви про призначення у справі психологічної експертизи, суд зазначає таке.

Відповідно до статей 76, 77, 89 ЦПК України оцінка доказів, встановлення наявності чи відсутності моральної шкоди, а також визначення її розміру належать до повноважень суду та здійснюються з урахуванням усіх поданих сторонами доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною 1 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Питання призначення судових експертиз та експертних досліджень врегульоване Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року №1950/5).

Відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Інструкції психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки. Основним завданням психологічної експертизи є визначення у підекспертної особи: індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості; мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки; емоційних реакцій та станів; закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних її властивостей.

Суд вважає, що заява представника позивача про призначення психологічної експертизи не містить належного обґрунтування того, що встановлення наявності чи відсутності моральних страждань позивача та їх інтенсивності є неможливим без проведення судової психологічної експертизи. Сам по собі факт звернення з вимогою про відшкодування моральної шкоди не зумовлює обов`язковості призначення експертизи, оскільки питання про наявність моральної шкоди та її розмір вирішується судом з урахуванням всіх доказів в їх сукупності.

Отже, заява представника позивача про призначення психологічної експертизи не містить обґрунтованих мотивів і наведення підстав для призначення цієї експертизи.

З огляду на викладене, підстави для призначення психологічної експертизи у справі відсутні.

Керуючись ст. 103, 261, 277, 353 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про розгляд справи за правилами загального провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначення психологічної експертизи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України.

Суддя О. Н. Борис