Рішення № 137677622, 25.06.2026, Захарівський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Фрунзівський районний суд Одеської області)

Справа № 517/520/26

Провадження № 2/517/295/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року с-ще Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Меєчка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Грабової І.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

установив:

Представник ТОВ «Новий Колектор» через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначена позовна заява обґрунтована тим, що 29 грудня 2018 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 29.12.2018-010000396. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 7000 грн зі строком повернення до 14 календарних дні та сплатою відсотків за користування кредитом.

ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконало свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору.

Відповідач не повернув своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

13 вересня 2023 року, згідно умов договору факторингу № 130923-9, ТОВ «Споживчий центр» відступлено право вимоги за кредитним договором № 29.12.2018-010000396 від 29 грудня 2018 року на користь ТОВ «Новий Колектор», а відповідно ТОВ «Новий Колектор» набуто право вимоги до відповідача.

Відповідно до переліку боржників № 1 до договору факторингу № 130923-9 від 13 вересня 2023 року, ТОВ «Новий Колектор» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 29.12.2018-010000396 від 29 грудня 2018 року в сумі 12460 гривень, з яких: 7000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 1960 гривень заборгованість за відсотками, 3500 гривень штраф.

Оскільки, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а тому позивач звернувся до суду та просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 29.12.2018-010000396 від 29 грудня 2018 року в сумі 12460 гривень.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 28 травня 2026 року відкрито провадження у справі та її розгляд відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України призначений у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін(а.с. 30).

У судове засідання представник позивача не з`явилась, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялась належним чином (а.с. 34). Водночас у позовній заяві, просить суд розглядати справу без її участі. Зазначила, що проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с. 4, зв.а.с.4).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився хоча належним чином, в порядку визначеному статтями 128-131 ЦПК України, повідомлений про дату, час і місце судового розгляду шляхом направлення поштовим зв`язком судової повістки за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 . Направлена йому судова повістка про виклик до суду за його місцем реєстрації, повернута суду з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 36). Відповідач про причини неявки суд не повідомив та не подав до суду відзив чи заяву про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до частини 7 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно довідки Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 01/17/817 від 28 травня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 29).

Згідно з пунктом 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до правової позиції КЦС ВС викладеної у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Ураховуючи зазначене, а також те, що повістка про виклик у судове засідання судом направлялася належним чином за офіційним зареєстрованим місцем проживання відповідача, а конверт повернувся на адресу суду з довідкою поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду.

Суд вважає, що відповідач не з`явився до суду без поважних причин, а тому за згодою представника позивача ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що 29 грудня 2018 року ОСОБА_1 на підставі заявки, за допомогою електронного підпису підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) та заявку кредитного договору № 29.12.2018-010000396 надану ТОВ «Споживчий центр» та підтвердження укладення кредитного договору № 29.12.2018-010000396, які є невід`ємною частиною пропозиції, тобто відповідачем акцептовано умови кредитного договору № 29.12.2018-010000396 від 29 грудня 2018 року (далі Договір) (зв.а.с. 14, зв.а.с. 17, а.с. 19-21).

Відповідно до умов Договору ТОВ «Споживчий центр» надало позичальнику кредит у розмірі 7000 гривень. Строк користування кредитом - 14 календарних днів з дати отримання. Проценти 1960 гривень, що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінна процентна ставка). Графік платежів сума кредиту 7000 гривень та проценти 1960 гривень сплачуються до 12 січня 2019 року включно.

Картка Субконто боржника (виписка) по кредитному договору № 29.12.2018-010000396 від 29 грудня 2018 року підтверджує факт виконання кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором (зв.а.с. 8).

13 вересня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладений договір факторингу № 130923-9, у відповідності до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 29.12.2018-010000396 від 29 грудня 2018 року, укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Новий Колектор» (а.с. 11-14).

Згідно копії акту приймання-передачі переліку № 1 до договору факторингу № 130923-9 від 13 вересня 2023 року клієнт передав в паперовому вигляді, а також в електронному вигляді, а фактор прийняв перелік № 1, права грошових вимог за якими відступаються згідно договору (а.с. 9).

На підтвердження повної оплати за договором факторингу позивачем надано суду платіжну інструкцію № 446 від 15 вересня 2023 року (а.с. 18).

Відповідно до копії переліку боржників № 1 до договору факторингу № 130923-9 від 13 вересня 2023 року, ТОВ «Новий Колектор» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 29.12.2018-010000396 від 29 грудня 2018 року в сумі 12460 гривень, з яких: 7000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 1960 гривень заборгованість за відсотками, 3500 гривень штраф (а.с. 22-23).

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено належний перехід права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 29.12.2018-010000396 від 29 грудня 2018 року від ТОВ «Споживчий центр» до ТОВ «Новий Колектор».

Оскільки, відповідач свої зобов`язання за умовами кредитного договору не виконав, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачем умови договору не виконуються, кредит та відсотки за користування не повертаються.

Згідно статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сплата прострочених відсотків обумовлена договором і підлягає стягненню, оскільки відповідач своєчасно не погасив суму кредиту.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк суму кредиту, порушив вимоги статті 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, ОСОБА_1 має перед ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 29.12.2018-010000396 від 29 грудня 2018 року в сумі 12460 гривень, з яких: 7000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 1960 гривень заборгованість за відсотками, 3500 гривень штраф. Розрахунок загальної суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором наданий суду і відповідає вимогам закону (а.с. 10).

Щодо нарахованого відповідачу штрафу варто зазначити, що він був нарахований останньому відповідно до умов пункту 5.4 кредитного договору та ще до вступу в законну силу пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, зокрема згідно якого у період дії в Україні воєнного у тридцятиденний строк після його припинення у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 гривень) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1164800 гривень).

Згідно частини 3 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до платіжної інструкції № 3720478155 від 20 травня 2026 року ТОВ «Новий Колектор», у відповідності до вказаних положень закону сплачено судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у розмірі 2662 гривні 40 копійок (а.с. 8).

Отже, з урахуванням задоволення позову, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України та частини 3 статті 4 ЗУ «Про судовий збір», з відповідача на користь позивача також потрібно стягнути судовий збір в розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Крім того, представник ТОВ «Новий Колектор» просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 183 гривні 78 копійок. Зазначені витрати підтверджені квитанцією поштової служби «Е-Пост» № 2082136 від 22 травня 2026 року (а.с. 7).

Оскільки, вказані вище витрати, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 133 ЦПК України, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, тому вони відповідно до статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 509, 514, 525, 526, 530, 610, 1054, 1055, 1077-1080, 1084 ЦК України, статтями 19, 27, 83, 133, 141, 137, 175, 274-275, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 29.12.2018-010000396 від 29 грудня 2018 року в сумі 12460 (дванадцять тисяч чотириста шістдесят) гривень, з яких: 7000 (сім тисяч) гривень заборгованість за тілом кредиту, 1960 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят) гривень заборгованість за відсотками, 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень штраф.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення в розмірі 183 (сто вісімдесят три) гривні 78 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25 червня 2026 року.

Відомості про сторони у справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, м. Київ, 01133;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя