Рішення № 137677617, 25.06.2026, Захарівський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Фрунзівський районний суд Одеської області)

Справа № 517/521/26

Провадження № 2/517/296/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року с-ще Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Меєчка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Грабової І.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

установив:

25 травня 2026 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до Захарівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначена позовна заява обґрунтована тим, що 01 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» був укладений договір про споживчий кредит № 4174740. Відповідно до умов вказаного договору кредитодавець надав позичальниці кредит в сумі 7000 гривень, а позичальниця зобов`язалась повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в строк до 31 грудня 2019 року. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальниці кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору. ОСОБА_1 умови кредитного договору порушені кредитні кошти, проценти та комісія за користування коштами не сплачені.

27 березня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, у відповідності до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 4174740 від 01 грудня 2019 року, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал».

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал»наділене правом грошової вимоги до відповідачки.

Загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 4174740 від 01 грудня 2019 року, яка підлягає стягненню з відповідачки відповідно до розрахунку заборгованості становить 24101 гривня, з яких: 6650 гривень заборгованість за сумою кредиту, 13111 гривень заборгованість за відсотками, 840 гривень заборгованість за комісією, 3500 гривень заборгованість по штрафах/пені.

Оскільки відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором № 4174740 від 01 грудня 2019 року не виконала, а тому з урахуванням викладеного позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 24101 гривня.

Ухвалою суду від 27 травня 2026 року відкрито провадження у справі та її розгляд відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України призначений у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін та вирішено питання про витребування від АТ «Ощадбанк» доказів(а.с. 36-37).

23 червня 2026 року на виконання зазначеної вище ухвали від АТ «Ощадбанк» до суду надійшли витребувані докази (а.с. 47-49).

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином (а.с. 42). Водночас в прохальній частині позовної заяви просить суд розглядати справу без його участі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с. 4).

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась хоча належним чином, в порядку визначеному статтями 128-131 ЦПК України, повідомлена про дату, час і місце судового розгляду шляхом направлення поштовим зв`язком судової повістки за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 . Направлена їй судова повістка про виклик до суду за її місцем реєстрації, повернута суду з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 46). Відповідачка про причини неявки суд не повідомила та не подала до суду відзив, заяву про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до частини 7 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

З довідки Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 02-20/767 від 26 травня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 35).

Згідно з пунктом 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до правової позиції КЦС ВС викладеної у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Ураховуючи зазначене, а також те, що повістка про виклик у судове засідання судом направлялася належним чином за офіційним зареєстрованим місцем проживання відповідачки, а конверт повернувся на адресу суду з довідкою поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що відповідачка вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду.

Суд вважає, що відповідачка не з`явилась до суду без поважних причин, а тому за згодою представника позивача ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що 01 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» укладений кредитний договір № 4174740 (далі Договір) (а.с. 7-9).

Відповідно до пункту 1.2 Договору сума кредиту становить 7000 у валюті: Українські гривні.

Згідно з пунктом 1.3 Договору кредит надається строком на 30 днів з 01 грудня 2019 року.

Відповідно до пункту 1.4 Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 31 грудня 2019 року.

Згідно з підпунктами 1.5.1, 1.5.2 1.5.3 пункту 1.5 Договору комісія за надання кредиту: 840 гривень, яка нараховується за ставкою 12.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 4200 гривень, які нараховуються за ставкою 2.00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Відповідно до пункту 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

Згідно з підпунктом 3.3.2 пункту 3.2 Договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни визначені Договором.

ТОВ «МІЛОАН» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальниці кошти, в порядку та сумі передбаченими умовами кредитного договору, що підтверджується копією платіжного доручення 4014788 від 01 грудня 2019 року, згідно якого платник ТОВ «МІЛОАН» перерахував отримувачу ОСОБА_1 на карту НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 7000 гривень. Призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «МІЛОАН» згідно договору № 4174740 (зв.а.с. 11).

Крім цього, факт перерахування коштів підтверджується наданою на ухвалу суду від 27 травня 2026 року інформацією АТ «Ощадбанк», згідно якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в АТ «Ощадбанк» відкрито банківський рахунок № НОМЕР_3 , до якого емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 . В період з 01 грудня 2019 року по 08 грудня 2019 року на вказану банківську карту були успішно перераховані грошові кошти у сумі 7000 гривень (а.с. 47-49).

Відповідачка свої зобов`язання за умовами кредитного договору не виконала, в зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість.

27 березня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, у відповідності до умов якого право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 4174740 від 01 грудня 2019 року, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал»(а.с. 14-21).

Згідно акту приймання-передачі реєстру боржників від 27 березня 2020 року за Договором відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27 березня 2020 рокукредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 4346, після чого до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості від боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 73132891 гривня 73 копійки (а.с. 22).

На підтвердження повної оплати за договором факторингу позивачем надано суду платіжну інструкцію № 17922 від 27 березня 2020 року (зв.а.с. 22).

Згідно витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27 березня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 4174740 від 01 грудня 2019 року в сумі 24101 гривня, з яких: 6650 гривень заборгованість за сумою кредиту, 13111 гривень заборгованість за відсотками, 840 гривень заборгованість за комісією, 3500 гривень заборгованість по штрафах/пені (а.с. 23).

Суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно із статтею 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частити 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону установлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачкою умови договору не виконуються, кредит та відсотки за користування не повертаються.

Згідно з статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сплата прострочених відсотків та комісії обумовлені договором і підлягають стягненню, оскільки відповідачка своєчасно не погасила суму кредиту.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачка, не сплативши у вказані в договорі строки суми кредиту, порушила вимоги статті 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, ОСОБА_1 має перед ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4174740 від 01 грудня 2019 року в розмірі 24101 гривня, з яких: 6650 гривень заборгованість за сумою кредиту, 13111 гривень заборгованість за відсотками, 840 гривень заборгованість за комісією, 3500 гривень заборгованість по штрафах/пені. Розрахунок загальної суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором наданий суду і відповідає вимогам закону (а.с. 12 13, зв.а.с. 13).

Щодо нарахованого відповідачці заборгованості по штрафах/пені, варто зазначити, що така сума була нарахована останній відповідно до умов пункту 4.1 кредитного договору та до вступу в законну силу пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, зокрема згідно якого у період дії в Україні воєнного у тридцятиденний строк після його припинення у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 гривень) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1164800 гривень).

Згідно з частиною 3 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до платіжної інструкції № 32320 від 19 травня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», у відповідності до вказаних положень закону сплачено судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у розмірі 2662 гривень 40 копійок (а.с. 6).

Отже, з урахуванням задоволення позову, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України та частини 3 статті 4 ЗУ «Про судовий збір», з відповідачки на користь позивача також потрібно стягнути судовий збір у розмірі 2662 гривень 40 копійок.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 8000 гривень, суд дійшов такого висновку.

На підтвердження витрат правничої допомоги представником позивача надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29 вересня 2012 року на ім`я Усенка М.І. (а.с. 25), копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», в якому вартість послуг за один позов складає 8000 грн (зв.а.с. 26), копію ордера на надання правничої допомоги адвокатом Усенко М.І. АО «Апологет (а.с. 27), копію акта наданих послуг № Д/23933 від 14 квітня 2026 року щодо боржника ОСОБА_1 та детальний опис наданих послуг на суму 8000 гривень, згідно яких на вказану суму надано такі послуги: усна консультація клієнта (0 год 30 хв), ознайомлення з матеріалами кредитної справи (02 год 00 хв), погодження правової позиції клієнта (0 год 30 хв), складання позовної заяви (03 год 30 хв), подання позовної заяви (зв.а.с. 27, а.с. 28).

Відповідно до пункту 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з частинами 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отож суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) міститься висновок, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічний висновок (обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами) наведений: у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Відповідачкою не заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Водночас щодо співмірності витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21) міститься висновок, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Отже, з урахуванням задоволення позову в повному обсязі, фактично виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, суд вважає обґрунтованим та доведеним доказами заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі 8000 гривень, яку необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 509, 514, 525, 526, 530, 610, 1054, 1055, 1077-1080, 1084 ЦК України, статтями 19, 27, 83, 175, 274-275, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4174740 від 01 грудня 2019 року в сумі 24101 (двадцять чотири тисячі сто одна) гривня, з яких: 6650 (шість тисяч шістсот п`ятдесят) гривень заборгованість за сумою кредиту, 13111 (тринадцять тисяч сто одинадцять) гривень заборгованість за відсотками, 840 (вісімсот сорок) гривень заборгованість за комісією, 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень заборгованість по штрафах/пені.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повний текст рішення суду складено 25 червня 2026 року.

Відомості про сторони у справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, реквізити IBAN № НОМЕР_5 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус, 28, м. Львів, 79018;

відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя