Рішення № 137676671, 24.06.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/2349/25

Провадження № 2/674/316/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі головуючої судді Шафікової Ю.Е., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ " Коллект Центр" звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором №0674265637/1 від 21 вересня 2020 року в розмірі 48621,50 грн., а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що між відповідачкою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфінанс" було укладено електронний договір позики №0674265637/1 від 21 вересня 2020 року, який підписаний електроно цифровим підписом. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Відповідно до умов договору позики позичальник унадано кредит у розмірі 3000,00 грн., строк користування кредитом 30 днів, строк дії договору 3 роки, відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається сторонами відповідно до умов договору. Позикодавець виконав свої зобов`язання надавши позичальнику кредитні кошти, однак відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого уторилась заборгованість.

16 грудня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги №16-12/21, згідно з умовами якого ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників, зокрема за договором позики №0674265637/1 від 21 вересня 2020 року.

У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року відступило право боргової вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр», в тому числі за договором позики №0674265637/1 від 21 вересня 2020 року.

На підставі вказаних договорів до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором позики.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №0674265637/1 від 21 вересня 2020 року на день формування позовної заяви становить 116241,50 грн., з яких 3000,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 86571,50 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 26670,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 48621,50 грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 45621,50 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Наявність непогашеної заборгованості, зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 04 лютого 2026 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Баранова Н.В.

вказала, що ознайомившись зі змістом позовної заяви, вважає викладені у ній доводи такими, що не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне. 21.09.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 на підставі Заявки-анкети № 3265832 на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики, що акцептована Відповідачем, шляхом підписання електронним підписом Відповідача, було укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0674265637/1 (далі Договір позики). Відповідно до умов викладених в Оферті, Пропозиція (Оферта), Акцепт оферти, Правила та Заявка-анкета становлять єдиний документ Договір. Відповідно до умов Договору позики Позичальнику надано кредит в розмірі 3000,00 грн., строк користування кредитом - 30 днів, строк дії Договору 3 роки, відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом. Позов визнає частково, оскільки погоджується з вимогами позивача про сплату 3000,00 грн тіла кредиту та 3150,00 грн. відсотків за користування кредитом строком 30 днів. У решті позовних вимог просила відмовити через необґрунтованість, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється, а права та інтереси кредитодавця поза строком кредитування забезпечуються відповідно до ст. 625 ЦК України. Також просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача, зврахуванням фактичного обсягу наданих адвокатом послуг, їх співмірності зі складністю справи, ціною позову, витраченим часом та обсягом виконаних робіт, керуючись принципами справедливості, розумності та верховенства права, вважаю, що розмір гонорару, заявлений позивачем, є явно завищеним. У зв`язку з чим прошу витрати на професійну правничу допомогу зменшити до 2 000 грн.

Від представника позивача ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М.М. надійшла відповідь на відзив, у якій остання підтримала позовні вимоги та просила задовольнити повністю з таких підстав. У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Зокрема, небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів. Отже, твердження Відповідача не заслуговують на увагу. Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, представником відповідача не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору. Відповідно до умов Договору позики Позичальнику надано кредит в розмірі 3000,00 грн., строк користування кредитом - 30 днів, строк дії Договору 3 роки, відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Щодо стягнення витрат на правову допомогу відповідачка не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Заперечення Відповідачки не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21 вересня 2020 року відповідачка ОСОБА_1 підписала електронним цифровим підписом заявку-анкету №3265832 на отримання кредиту в сумі 3000,00 грн, термін кредиту 30 днів, спосіб отримання кредиту платіжна картка (реквізити 4149499142663606). На підставі зазначеної заявки-анкети ТОВ «Інфінанс» надало пропозицію (оферту) на укладення Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0674265637/1 від 21 вересня 2020 року на отримання кредиту. За змістом оферти ОСОБА_1 запропоновано прийняти умови кредиту (траншу): розмір кредиту 3000,00 грн., строк користування кредитом 30 днів, строк дії договору позики 3 роки, відсоткова ставка 1,75% в день за користування кредитом, яка застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації; максимальна відсоткова ставка 3,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується за умови неналежного виконання умов договору. Того ж дня, відповідака акцептувала пропозицію на перелічених вище умовах, підписавши акцепт електронним підписом.

ТОВ «Інфінанс» свої зобов`язання за вищевказаною заявкою-анкетою №3265832 від 21.09.2020 року виконав в повному обсязі шляхом перерахування відповідачці коштів на її банківський рахунок, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08.07.2025року №12344_25708142135, згідно даних якої 21.09.2020 року на картку № НОМЕР_1 , номер трансакції в системі iPay.ua 67009224, здійснено переказ в сумі 3 000,00грн.

ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

16.12.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі ТОВ «Вердикт Капітал») укладено договір факторингу №16-12/21, за умовами якого ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №0674265637/1 від 21 вересня 2020 року, укладеним із ОСОБА_1 ..

У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, у тому числі, і за кредитним договором №0674265637/1 від 21 вересня 2020 року, укладеним із ОСОБА_1 ..

Згідно з актом прийому передачі реєстру боржників та витягу з реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги Товариство набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №0674265637/1 від 21 вересня 2020 року в розмірі заборгованості, яка становить 89571,50 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 3000 грн, заборгованість за процентами 86571, 50 грн .

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» правомірно набуло право вимоги за кредитним договором №0674265637/1 від 21 вересня 2020 та укладеною в рамках цього договору заявою-анкетою №3251446 від 08.09.2020 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №0674265637/1, який позивач додав до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 року складає 89571,50 грн., з яких: 3 000,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 45621,50 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги та 40950,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).

Однак, виходячи із змісту позовної заяви та її прохальної частини, суд у відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, бере до уваги розраховану позивачем заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» у сумі 48621,50 грн. 15 коп., з яких: 3000,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 45621,50 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання заявки-анкети №3265832 від 21.09.2020 року свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови цілком зрозуміла і своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вище вказана заявка-анкета №3265832 від 21.09.2020 року підписана відповідачкою електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).

Згідно ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із заявлених позивачем вимог, у відповідачки наявна заборгованість за кредитним договором №0674265637/1 від 21 вересня 2020 року згідно оформлення заявки-анкети №3265832 від 21.09.2020 року у розмірі 48621,50 грн. 15 коп., з яких: 3000,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 45621,50 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

З огляду на вищезазначене, судом враховується, щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 5 липня 2017 року (справа №6-459цс17), згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Відтак суди мають з`ясувати належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.

Зібрані докази вказують на те, що 21.09.2020 року ТОВ «Інфінанс» і ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії, на виконання якого 21.09.2020 року ТОВ «Інфінанс» надало відповідачці кредит у розмірі 3000,00 грн., а остання зобов`язувалась через 30 днів повернути цей кредит і сплатити проценти у розмірі 1575,00 грн. за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації. У разі неналежного виконання умов договору загальний розмір процентів становитиме 3 150,00 грн.

Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачка отримала від ТОВ «Інфінанс» кредит в сумі 3000,00 грн., тому вимоги позивача, як правонаступника, про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000,00 грн. підлягають задоволенню.

Водночас, суд критично оцінює розмір заборгованості, які позивач просить стягнути з відповідачки по вищезазначеному договору в частині нарахованих відсотків за користування кредитом.

Відповідно до змісту акцепт оферти від 21.09.2020 року на укладення Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0674265637/1 від 21 вересня 2020 року та отримання кредиту згідно заявки-анкети №3265832 від 21.09.2020 року, якими визначено строк користування кредитом, процентна ставка та загальна вартість кредиту, вказує на те, що сторони встановили строк кредитування не за Договором №0674265637/1 від 21 вересня 2020 року у цілому, а за окремим кредитом №3265832 від 21.09.2020 року строком 30 днів.

Також сторони передбачили можливість продовження строку дії кредиту (траншу) на строк, що відповідає кількості днів діючого кредиту (траншу), але за умови фактичного незакінчення загального строку дії Договору та повного внесення позичальником нарахованих процентів (а можливо і штрафних санкцій).

При цьому, суд, враховує, що позивачем не надано суду належних та достовірних доказів, а матеріали справи таких не містять щодо пролонгації строку кредитування.

Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Інфінанс» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (нова редакція) передбачають право позичальника нараховувати проценти на суму позики/залишок позики за весь час понадстрокового користування кредитом, але в будь-якому випадку не більше ніж 90 календарних днів.

Натомість ці Правила не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтвердження, що саме їх розуміла відповідачка, ознайомившись та погодившись з ними, підписуючи кредитний договір. Названі Правила не можуть регулювати спірні правовідносини (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17).

Більше того, позивачем не надано суду згаданий ним договір від №0674265637/1 від 21 вересня 2020 року, на підставі і на умовах якого надавався відповідачці кредит 21.09.2020 року, що дало б змогу оцінити правильність нарахування відсотків за отриманим нею кредитом.

Судом враховується, що ТОВ «Коллект Центр» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.

Відтак, обґрунтованим є нарахування процентів за кредитним договором №0674265637/1 від 21 вересня 2020 року (заяви-анкети №3265832 від 21 вересня 2020 року) за період з 21.09.2020 року по 20.10.2020 року у відповідності до основних умов кредиту в розмірі 3150,00 грн. за процентною ставкою 3,5% на добу (3000*3,5%:100%*30 = 3150,00 грн., де 3000,00 грн. - сума наданого кредиту, 3,5% - процентна ставка на добу, 30 - кількість днів користування коштами).

Отже, враховуючи, що після спливу визначеного договором строку кредитування, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, тому вимоги позивача про стягнення процентів у розмірі 42471,50 грн. нараховані після закінчення строку дії Договору, є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача також було подано до суду наступні документи: договір №01-07/2024 про надання правової допомоги, який укладений 01.07.2024 року між Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр»; заяву на надання юридичної допомоги №1710 від 03.11.2025 року, витяг з акту №16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року вбачається, що вартість наданих Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» юридичних послуг щодо підготовки позовної заяви ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 16 000 грн.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представником позивача належними доказами підтверджено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16000,00 грн.

Однак, відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог (12,64%), з відповідачки на корить позивача необхідно стягнути 2022,40 гривень (16000,00 х 12,64:100) - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому судовий збір слід стягнути в розмірі 306,19 грн. (2442,40 х 12,64: 100).

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 293, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ПозовТовариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", (місцезнаходження м.Київ вул.Мечнікова,3 офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926), заборгованість за кредитним договором №0674265637/1 від 21 вересня 2020 рокув сумі 6150 (шість тисяч сто п`ятдесят) гривень, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 306 (триста шість) гривень 19 (дев`ятнадцять) копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2022 (дві тисячі двадцять дві) гривні 40( сорок) копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 червня 2026 року.

Суддя Ю. Е. Шафікова