Ухвала суду № 137676631, 21.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2026 Справа №607/13545/26 Провадження №1-кс/607/4525/2026

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурораОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання заступника начальника відділення СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільської області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42026212050000061 від 06.05.2026, стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківськ, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого кухарем ФОП « ОСОБА_8 » раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

21 червня 2026 року заступник начальника відділення СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільської області ОСОБА_6 за погодженням прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №42026212050000061 від 06.05.2026,за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що ОСОБА_4 , діючи умисно, з прямим умислом та з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, у невстановлений досудовим розслідуванням період часу та місці, вступив у злочинну змову з невстановленими особами з метою організації та сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України.

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, ОСОБА_4 разом з іншими співучасниками розробив і активно реалізовував стійку, добре організовану злочинну схему, спрямовану на незаконне переправлення через державний кордон України військовозобов`язаних чоловіків призовного віку, яким відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Указу Президента України про введення воєнного стану з 24.02.2022 заборонено виїзд за межі України.

Злочинна схема полягала в пошуку «клієнтів» серед військовозобов`язаних, отриманні від них значних грошових сум як оплати за «послуги», наданні детальних інструкцій, координації дій, формуванні груп, забезпеченні транспортом, тимчасовим прихистком, та інших заходів, спрямованих на успішне незаконне переправлення осіб поза офіційними пунктами пропуску.

Конкретно, у початку червня 2026 року ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з іншими особами, підшукав військовозобов`язаного чоловіка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мав намір незаконно перетнути державний кордон України.

ОСОБА_4 погодився організувати незаконне переправлення ОСОБА_10 за грошову винагороду у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів США.

Протягом червня 2026 року ОСОБА_4 неодноразово вступав у переписку та телефонні переговори із ОСОБА_10 , пропонуючи послуги з незаконного переправлення через державний кордон України. Він визначив умови надання «послуги», зокрема вимагав надати грошові кошти у розмірі 17 000 доларів США, а після чого забов`язався надати свій транспорт та переправити ОСОБА_10 , поза межами пунктів пропуску.

18 червня 2026 року ОСОБА_4 повторно вступив у злочинну змову зі ОСОБА_10 та діючи з метою отримання неправомірної вигоди, детально повідомив останньому умови, механізм та спосіб незаконного перетину державного кордону України. Мислюк надав ОСОБА_10 конкретні інструкції щодо організації незаконного переправлення, зокрема: про заплановане формування групи для найближчого перетину кордону, необхідність отримання нового телефону з метою конспірації, наявність документів, що посвідчують особу, для уникнення затримання правоохоронними органами, а також узгодив порядок транспортування, тим самим забезпечив засоби до місця переправлення. ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_10 , що за умови виконання всіх його вказівок, останній гарантовано незаконно перетне державний кордон України.

Продовжуючи реалізацію злочинного наміру, 19 червня 2026 року близько 10:50 ОСОБА_4 прибув до м. Тернополя на автомобілі Nissan Altima, державний номерний знак НОМЕР_1 , де зустрівся зі ОСОБА_10 в обумовленому місці по вул. 15 Квітня. Під час зустрічі Мислюк провів інструктаж щодо механізму незаконного переправлення через державний кордон та отримав від ОСОБА_10 17 000 доларів США як оплату за організацію незаконного перетинання державного кордону.

Таким чином, ОСОБА_4 , виконував ключову організаційну роль у злочинній схемі, координував дії співучасників, отримував частку незаконних коштів, розробляв і передавав детальні інструкції «клієнтам», організовував формування груп та забезпечував умови для вчинення злочину

19 червня 2026 року о 12 год. 50 хв. на підставі ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України.

На підставі зібраних у ході досудового розслідування доказів 19 червня 2026 року 19 червня 2026 року о 12 год. 50 хв. на підставі ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України.

На підставі зібраних у ході досудового розслідування доказів 19 червня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Достатніми підставами підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є зібрані у кримінальному провадженню докази, а саме: заява про кримінальне правопорушення ОСОБА_10 від 08.06.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 18.05.2026; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_11 від 17.06.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 11.06.2026; протоколом проведення НСРД спостереження за особою від 17.06.2026; протоколом проведення НСРД аудіо-, відео- контроль особи від 19.06.2026; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_12 від 21.04.2026; протоколом огляду місця події від 09.06.2026.

Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та у зв`язку з цим зазначає про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, те що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування із визначенням розміру застави 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім на переконання слідчого, для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків визначених КПК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими.

В судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його підзахисному та вважає його необґрунтованим. Звертає увагу на підозру, в якій вказано про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Відповідно до матеріалів досудового розслідування кримінального провадження, ОСОБА_4 було затримано 19.06.2026, при цьому оглянувши витяг з ЄРДР, такої інформації у ньому не міститься, а тому в сторони захисту наявні сумніви щодо факту здійснення досудового розслідування саме у цьому кримінальному провадженні. Також у клопотанні фігурує сума грошових коштів «17000 доларів США», однак до матеріалів клопотання не долучено жодного доказу того, що такі кошти було вручено заявнику, та чи дійсно такі кошти передавалися заявником його підзахисному. Тобто жодних доказів того, що грошові кошти, які були вилучені в ході огляду транспортного засобу, є тими коштами за які нібито його підзахисний мав би якимось чином посприяти чи організувати незаконне переправлення осіб через державний кордон, матеріали клопотання не містять. Крім цього не було відібрано заяву від заявника про те, що він дає згоду на офіційне співробітництво із органом досудового розслідування, що ставить під сумнів обґрунтованість підозри. Разом з тим, спілкуючись із своїм підзахисним під час офіційного побачення, останній повідомив, що у нього не було умислу на організацію чи сприяння у незаконному перетині державного кордону, його дійсний намір полягав лише в отриманні грошових коштів, при цьому жодних дій, спрямованих на безпосередню організацію чи забезпечення перетину кордону іншими особами, він не бажав вчиняти. Відтак у його діях містяться ознаки ст.190 КК України, що також і відображається у протоколах негласних слідчих дій.

Окремо захист наголошує на повній відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_4 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, та має намір доводити свою невинуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а тому наміру переховуватися від слідства та суду у його підзахисного немає. Крім цього органом досудового розслідування були проведені першочергові слідчі дії, під час яких було вилучено ряд речей та документів. Це свідчить про те, що ризик можливого знищення або спотворення документів чи речей, які мають значення для досудового розслідування, відсутні, оскільки матеріальні носії інформації вже зафіксовані та долучені до матеріалів справи. У разі якщо суд вважатиме, що доведений ризик можливого впливу на свідків, то вважає, що такому ризику може запобігти більш м`який запобіжний захід, зокрема, домашній арешт. Водночас, якщо суд дійде до переконання про обґрунтованість підозри та наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просить врахувати майновий стан сім`ї та зменшити його підзахисному розмір застави. На підтвердження того, що підзахисний не має можливості сплатити розмір застави з яким звернувся слідчий у своєму клопотанні, долучив довідки про доходи з місця роботи ОСОБА_4 , та його батьків, з яких вбачається, що середній сукупний дохід родини є невисоким, а розмір застави, з яким звернулася сторона кримінального провадження, є непосильним. Відтак, просить врахувати характеризуючі дані підозрюваного та застосувати до нього більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, а саме домашній арешт.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, за №42026212050000061, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України.

У даному провадженні 19 червня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

На переконання слідчого судді, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, що долучені до клопотання та які перераховані в його змісті, а також іншими матеріалами справи.

Зазначені дані у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинене, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 .

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Досліджені у судовому засіданні матеріали клопотання на даній стадії кримінального провадження містять об`єктивні дані, які свідчать про вірогідну причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а тому доводи захисника про повну необґрунтованість підозри слідчим суддею не беруться до уваги, як було викладено вище, на даній стадії досудового розслідування суд не вирішує питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення та не надає остаточної оцінки доказам з точки зору їх достатності для винесення вироку

Твердження захисника про те, що у діях ОСОБА_4 був відсутній умисел на організацію чи сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон, а його намір обмежувався лише отриманням грошових коштів, слідчий суддя вважає передчасними. Питання кваліфікації дій особи, наявності чи відсутності в її діях складу кримінального правопорушення підлягають з`ясуванню під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження по суті. Натомість встановлені під час розгляду клопотання обставини та надані матеріали дають достатні підстави для висновку про існування обґрунтованої підозри на момент застосування запобіжного заходу.

Крім того, посилання сторони захисту на відсутність у витягу з ЄРДР відомостей про затримання ОСОБА_4 , як на підставу для сумнівів у факті здійснення досудового розслідування саме в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя до уваги не приймає. Витяг з ЄРДР є документом, який є офіційним документом, який підтверджує факт реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення та фіксує початок досудового розслідування. Натомість сам факт здійснення досудового розслідування, правомірність затримання особи в порядку ст. 208 КПК України та належне набуття нею статусу підозрюваного підтверджуються наявними в матеріалах клопотання першоджерелами відповідних процесуальних документів, зокрема протоколом затримання та повідомлення про підозру, які підписані уповноваженими на те службовими особами.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона кримінального провадження, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона кримінального провадження у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також на інших потенційних свідків чи співучасників, з метою зміни їхніх показів або перешкоджання встановленню істини; знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків. Крім цього, слід також врахувати те, що протиправна діяльність ОСОБА_4 безпосередньо пов`язана з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а відтак існують обґрунтовані підстави вважати, що останній може безперешкодно самостійно залишити територію України, використовуючи налагоджені злочинні зв`язки та відпрацьовані механізми незаконного перетину державного кордону.

Окрім цього, на переконання слідчого судді, також підтверджений ризик незаконного впливу на свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які уже дали покази, а також на інших потенційних свідків чи співучасників, з метою зміни їхніх показів або перешкоджання встановленню істини. Слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цієї особи у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від такої особи та дослідження їх судом.

Поряд з цим перебування досудового розслідування у даному кримінальному провадженні на початковій стадії, необхідність встановлення повного кола співучасників злочинної групи, та вилучення засобів зв`язку й транспортних засобів тривають. Відтак на думку слідчого судді існують об`єктивні підстави вважати, що підозрюваний має реальну можливість перешкоджати слідству шляхом переховування, спотворення або ж знищення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин у даному провадженні.

Таким чином, з огляду на викладене, слідчий суддя вважає доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, непереконливими і не приймає їх до уваги, оскільки наведені прокурором обґрунтування в судовому засіданні та слідчим у клопотання, належним чином підтверджують існування реальних процесуальних ризиків.

Так, кримінально-процесуальним законодавством визначено, що більш м`якими запобіжними заходами, порівняно з триманням під вартою, є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава та домашній арешт. Проте, враховуючи встановлені ризики, слідчий суддя має оцінити, чи зможе будь-який із цих заходів забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Втім, за наведених вище обставин, на переконання слідчого судді, застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не гарантує унеможливлення настання встановлених у судовому засіданні ризиків, не забезпечить повною мірою дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного, навіть у разі перебування особи під цілодобовим домашнім арештом.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що стороною обвинувачення в повному обсязі доведено обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Таким чином стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, та приходить до висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вбачає підстави для відступу від загальних правил та виходу за межі граничного розміру застави, оскільки у даному виключному випадку визначені законом суми не здатні забезпечити належну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 . Таке рішення зумовлене тим, що злочин.,який інкримінується ОСОБА_4 вчинено з корисливих мотивів у період дії правового режиму воєнного стану, коли перетин державного кордону військовозобов`язаними чоловіками заборонений. Підозрюваний організував стійку злочинну схему, яка передбачає використання автомобільного транспорту, детальний інструктаж, координацію маршрутів поза пунктами пропуску та отримання значної грошової винагороди, що свідчить про стійку протиправну спрямованість його особи та неможливість запобігти наявним процесуальним ризикам без встановлення вищого розміру застави

Задовольняючи клопотання слідчого погодженого прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов`язків.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків та стримуючим фактором для вчинення нових, аналогічних злочинів. Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що вказані позитивні характеристики на підозрюваного не спростовують встановлених під час судового розгляду клопотання ризиків.

Слідчий суддя також враховує, що розмір застави має бути не лише стримуючим фактором, а й співмірним із тяжкістю вчиненого, при цьому метою застави є забезпечення виконання процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не виконання штрафної чи каральної функції щодо підозрюваного ОСОБА_4 .

За таких обставин, слідчий суддя вважає безпідставним клопотання захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 про застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у зв`язку із чим в його задоволенні слід відмовити, а клопотання слідчого погодженого прокурором задовольнити.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Клопотання заступника начальника відділення СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільської області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 17 серпня 2026 року.

Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за « ОСОБА_4 » у справі №607/13545/26, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.06.2026.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цього запобіжного заходу.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися з місця проживання, а саме м. Івано-Франківськ, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_11 та ОСОБА_10 ;

- здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 17 серпня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя ОСОБА_1