Ухвала суду № 137676101, 23.06.2026, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 465/2116/26

УХВАЛА

23 червня 2026 року Залізничний районний суд місті Львова у складі:

головуючого судді Кирилюка А. І.,

за участі секретаря судового засідання Шандри В. Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» про заміну сторони у виконавчому провадженні,

встановив:

Суть питання, що вирішується.

Уповноважений представник заявника ТзОВ «ФК «ПОЗИКА» адвокат Кролевець Р. І., звернувся до Франківського районного суду м. Львова із заявою у якій просить суд: замінити стягувача ТзОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» у виконавчому провадженні № 66895916 з примусового виконання виконавчого напису № 26641, що видав приватний нотаріус Головкіна Я. В., щодо стягнення з Боржника, яким є ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за Кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису, на його правонаступника ТзОВ «ФК «ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 39493634, юридична адреса: 04052, Україна, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17 літера Б; реквізити IBAN № НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346).

В обґрунтування заяви зазначено, що 31.01.2020 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» кредитний договір № 325841996. 12.03.2021 року приватний нотаріус Головкіна Я. В. видала виконавчий напис № 26641 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису. 22.09.2021 року приватний виконавець Пиць А. А. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №66895916 з примусового виконання виконавчого напису № 26641 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису. 28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу №28/1118-01 підписали реєстр прав вимоги № 78 від 12.05.2020 року, за яким від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 3 від 29.05.2021 року, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги. 16.10.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 161025-01-ОФ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Позика» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників № 3 від 16.10.2025 року за договором факторингу № 161025-01-ОФ від 16.10.2025 року від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 27 164 грн 52 коп. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у реєстрі боржників № 3 від 16.10.2025 до ТОВ «ФК «ПОЗИКА» підтверджується Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 161025-01-ОФ від 16.10.2025. Таким чином ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 27 164 грн 52 коп. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання заявником права грошової вимоги здійснювались безпосередньо попередніми кредиторами. Станом на день відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та заявником не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.

У зв`язку із вищевикладеним, просить задовольнити заяву.

Рух справи в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Франківського районного суду м. Львова від 11.03.2026 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Баран О. І. (а.с. 60).

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27.03.2026 року цивільну справу передано на розгляд до Залізничного районного суду міста Львова за територіальною підсудністю (а.с. 64-65).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 року визначено головуючого суддю Залізничного районного суду м. Львова Кирилюка А. І. (а.с. 72).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30.01.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження, призначено судове засідання (а.с. 74).

Позиція осіб, які беруть участь у справі.

Учасники процесу у судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, ухвалив проводити розгляд заяви за відсутності учасників справи, які у судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час розгляду заяви були повідомлені належним чином, оскільки згідно із положенням ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Окрім цього, у зв`язку з неявкою усіх учасників справи згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши заяву, перевіривши наведені заявником доводи, вивчивши матеріали цивільної справи, дійшов наступних висновків.

Встановлені судом обставини.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. від 22.09.2021 року відкрито виконавче провадження № 66895916 з примусового виконання виконавчого напису № 26641 виданого 12.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я. В. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості в розмірі 41 110 грн 50 коп.

В ході факторингового ланцюга, а саме договорів: Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, Договору факторингу № 161025-01-ОФ від 16.10.2025 року та ряду додаткових угод, ТзОВ «ФК «ПОЗИКА» отримало право вимоги до відповідача.

Відповідно до реєстру боржників № 3 до договору факторингу № 161025-01-ОФ від 16.10.2025, ТОВ «ФК «Позика» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 325841996 від 31.01.2020 року у загальному розмірі 27 164 грн 52 коп., у той час як виконавче провадження відкрито за виконавчим написом № 26641 від 12.03.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» суми боргу у розмірі 41 110 грн 50 коп.

Однак, матеріли заяви не містять підтвердження того, що виконавчий напис нотаріуса № 26641 від 12.03.2021 року, на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП № 66895916, у якому заявник просить здійснити заміну стягувача, було вчинено щодо стягнення грошових сум з боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 325841996 від 31.01.2020 року, за яким заявник набув права вимоги до ОСОБА_1 .

Крім того, суд звертає увагу, що матеріали заяви не містять копії і самого виконавчого напису № 26641 від 12.03.2021 року, виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я. В. Клопотання про витребування виконавчого напису судом, заявник не подавав.

Мотиви з яких виходить суд і положення закону, якими керується.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частина 1 ст. 510 ЦК України визначає, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Аналогічне положення міститься у ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін, виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, підставою процесуального правонаступництва (заміни сторони виконавчого провадження) є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року у справі № 2-7763/10 дійшла висновку, що заміна сторони виконавчого провадження як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Згідно з ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

У відповідності до п. 1 Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України та ч. 5 ст. 5 Закону України «Про банки та банківську діяльність» суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга ст. 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя ст. 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У відповідності до ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. У пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, зазначено, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону вказано, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Дана позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

У постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13 (провадження № 61-10801св21), щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, згідно з яким за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є можливою. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вказаний висновок не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20, пункти 74-75) та від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20, пункт 6.18).

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18), незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку норми статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з нормами статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Відповідно, лише до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

У випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження).

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України.

Такий висновок про застосування статті 442 ЦПК України, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

З урахуванням наведеного, для вирішення питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні вирішальним є встановлення наявності відкритого виконавчого провадження, в якому ставиться таке питання.

З таких же висновків виходив Верховний Суд у постановах від 10 серпня 2022 року у справі № 127/2-2509/09 (провадження № 61-2001св22), від 15 лютого 2023 року у справі № 520/17203/13 (провадження № 61-4475св22).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим кодексом. При цьому копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч. 2 ст. 95 ЦПК України).

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, на підтвердження факту відкриття виконавчого провадження до матеріалів справи була долучена постанова приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. від 22.09.2021 року, якою відкрито виконавче провадження № 66895916 з примусового виконання виконавчого напису № 26641 виданого 12.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я. В. Однак до матеріалів заяви не долучено виконавчий напис № 26641 виданий 12.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я. В. Однак стан виконавчого провадження (закрито, повернено виконавчий документ) заявником не доведено.

За умовами ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Заявник відповідно до статті 84 ЦПК України, мав право звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів, однак таким правом заявник не скористався. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що ухвалою суду від 28.05.2026 року було витребувано у представника заявника ТзОВ «ФК «ПОЗИКА» копію виконавчого документа. Відповідні докази суду надані не були.

Суд звертає увагу на те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, у рішенні «Bellet v. France» («Белле проти Франції») від 04.12.1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду висловленою у постанові № 733/324/21 від 15.09.2021 року.

Згідно вимог ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявником не підтверджено обставин, що у виконавчому провадженні стягується заборгованість саме за кредитним договором № 325841996 від 31.01.2020 року, за яким заявник набув права вимоги до боржника ОСОБА_2 за договорами факторингу, підстави для заміни стягувача у виконавчому провадженні ВП № 66895916 відсутні, тому суд вважає, що у задоволенні заяви ТОВ «ФК «ПОЗИКА» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні слід відмовити.

Керуючись ст. 269-272, 442 ЦПК України, суд-

постановив:

У задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: