Рішення № 137675189, 24.06.2026, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/400/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"24" червня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участі секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Літин цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

23.03.2026 представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернувся до суду із вказаним позовом мотивуючи його тим, що 19.04.2025 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір про надання споживчого кредиту №71447335. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 6 000,00 грн., а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передав ТОВ ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього станом на дату складання позовної заяви виникла заборгованість в загальному розмірі 19 800,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту - 6 000,00 грн., заборгованість по відсотках 900,00 грн., заборгованості за пенею - 12 000,00 грн., комісії за надання кредиту 900,00 грн.

За наведених підстав представник ТОВ ФК «ЄАПБ» вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 19 800,00 грн. заборгованості за кредитним договором, 2 662,40 грн. судових витрат.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» до судового засідання не з`явився. При зверненні до суду зазначили клопотання, яким просили розгляд справи проводити у відсутність представника позивача. Не заперечили проти ухвалення заочного рішення у справі (а.с. 5).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про місце дату та час судового засідання (а.с. 39, 42-43).

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, оскільки позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, яка належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини неявки; не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач указує на те, що він отримав право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 , уклавши договір факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Судом досліджений Договір факторингу №27/03/25 від 27.03.2025, укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за плату (а.с. 13 зв.-15).

З додаткової угоди вбачається, що до первісного договору факторингу №27/03/25 вносилися зміни, які стосувалися продовження строку дії/виконання договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025, а не перелік нових кредитних договорів, які передаються новому кредитору (а.с. 16).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Так, згідно позиції позивача 19.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (а.с. 6-9).

Договір факторингу №27/03/25, укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», датований 27.03.2025, тобто він укладений більш за 23 дні до підписання договору №71447335 від 19.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 (а.с. 6-9).

Отже, оскільки відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, та договір факторингу (відступлення права вимоги) є похідним від кредитного договору, тому він не може бути укладений раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

Разом з тим, з аналізу матеріалів справи вбачається, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перейшло до нових кредиторів, починаючи ще 27.03.2025, а сам кредитний договір № 71447335 був укладений 19.04.2025, тобто через 23 дні після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

З наведеного слідує, що було здійснено передачу невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025, в останньому не вказано.

У зв`язку з наведеним, хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

08.10.2024 Вінницький апеляційний суд у справі № 137/1302/23 дійшов висновку в ідентичних правовідносинах, що позивач у справі, (яка переглядалася), не довів порушення саме його прав унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором. Встановивши, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов`язання за кредитним договором від 30.06.2021 ще не існували (у справі яка переглядалася), а отже не могли бути передані новому кредитору. Апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з наведених підстав.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №71447335 від 19.04.2025 від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

З огляду на викладене, враховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України, зважаючи на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання права грошової вимоги до відповідача, а подання позову особою, яка не набула права вимоги, є самостійною підставою відмови в позові, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню судові витрати на сплату судового збору слід покласти на позивача. Підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процесуальних витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 81, 141, 209, 247, 263-268, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити у повному обсязі.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Гопкін П. В.