Постанова № 137675179, 24.06.2026, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1773/26

3/132/849/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 червня 2026 року місто Калинівка

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області СЄЛІН Є.В., при секретарі судового засідання РИБАК І.Ю., за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, матеріал, який надійшов з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Черепашинці Вінницької області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, розлученого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП документально не підтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 24 травня 2026 року о 20год.48хв., рухаючись по вулиці Шкільній в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом, а саме електровелосипедом марки (моделі) «Viper», без реєстраційного номеру, з явними ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей, які не реагують на світло; неприродня блідість шкірного покриву обличчя; виражене тремтіння пальців рук), від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудні бодікамери (відеореєстратори) працівників органу Національної поліції, чим порушив п.2.5 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення фактично не визнав, зазначивши, що дійсно керував електровелосипедом та був зупинений працівниками органу Національної поліції, однак підстави для зупинки транспортного засобу були відсутні, як і відсутні наявні ознаки наркотичного сп`яніння. Він дійсно відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, оскільки не мав на це часу.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків:

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Відповідно до положень статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно норм статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 674605 від 24.05.2026 року слідує, що ОСОБА_3 24 травня 2026 року о 20год.48хв., рухаючись по вулиці Шкільній в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом, а саме електровелосипедом марки (моделі) «Viper», без реєстраційного номеру, з явними ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей, які не реагують на світло; неприродня блідість шкірного покриву обличчя; виражене тремтіння пальців рук), від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудні бодікамери (відеореєстратори) працівників органу Національної поліції, чим порушив п.2.5 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Вказаний протокол відповідає вимогам статті 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.

Згідно з пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Наявність відмови ОСОБА_3 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 674605 від 24.05.2026 року;

рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Демченка М. від 24.05.2026 року;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.05.2026 року;

довідкою інспектора ГАП батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Журавльової Ю.;

відеозаписом з відеореєстраторів (нагрудних бодікамер) працівників органу Національної поліції.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 674605 від 24.05.2026 року слідує, що ОСОБА_3 24 травня 2026 року о 20год.48хв., рухаючись по вулиці Шкільній в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом, а саме електровелосипедом марки (моделі) «Viper», без реєстраційного номеру, з явними ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей, які не реагують на світло; неприродня блідість шкірного покриву обличчя; виражене тремтіння пальців рук), від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудні бодікамери (відеореєстратори) працівників органу Національної поліції, чим порушив п.2.5 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_3 за наявності у нього фактичної можливості заперечувати щодо обставин, наведених у вищезазначеному протоколі про адміністративне правопорушення, та викласти свої заперечення та/або застереження щодо суті правопорушення у відповідній графі 14 протоколу «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення», жодних дій з приводу цього не вчинив, дії працівників поліції не оскаржував.

Обставини, які викладені у протоколі підтверджуються наступними доказами:

рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Демченка М. від 24.05.2026 року, згідно якого, 24.05.2026 року о 20год.48хв. на вулиці Шкільній в селі Черепашинці, був зупинений електровелосипед марки (моделі) «Viper», без реєстраційного номеру, під керуванням водія ОСОБА_3 , у якого були виявлені явні ознаки наркотичного сп`яніння (зіниці очей, які не реагують на світло; неприродня блідість шкірного покриву обличчя; виражене тремтіння пальців рук), та якому було запропоновано пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я, від чого водій ОСОБА_3 категорично відмовився на місці зупинки транспортного засобу, у зв`язку із чим був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.05.2026 року, згідно якого, водію транспортного засобу, а саме електровелосипеда марки (моделі) «Viper», без реєстраційного номеру, - ОСОБА_3 за наявності у нього ознак наркотичного сп`яніння (зіниці очей, які не реагують на світло; неприродня блідість шкірного покриву обличчя; виражене тремтіння пальців рук), було запропоновано пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я, а саме в КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради, від чого він категорично відмовився на місці зупинки транспортного засобу, що прослідковується з його дій, зафіксований на відеозаписи з нагрудних бодікамер (відеореєстраторів) працівників орану Національної поліції;

довідкою інспектора ГАП батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Журавльової Ю., згідно якої, ОСОБА_3 має посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 05.12.2002 року, протягом поточного року до відповідальності за вчинення будь-якого з порушень, передбачених ст.130 КУпАП не притягувався;

відеозаписами з нагрудних бодікамер (відеореєстраторів) працівників орану Національної поліції, які були безпосередньо досліджені судом в нарадчій кімнаті, згідно яких, чітко зафіксований факт зупинки транспортного засобу, а саме електровелосипеда марки (моделі) «Viper», без реєстраційного номеру, під керуванням водія ОСОБА_3 , у якого були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, про що повідомлено останньому та запропоновано йому пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я на факт вживання наркотичних речовин, від чого він відмовився. Лише після цього, був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд звертає увагу на те, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є об`єктивними доказами, тобто такими, які в процесі доказування не встановлюються від людей і не залежать від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин.

Згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» встановлення наявності стану наркотичного сп`яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов`язки щодо проведення медичного огляду (обстеження).

Таким чином, перевірка на стан наркотичного сп`яніння проводиться шляхом медичного огляду в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП, а не на місці зупинки транспортного засобу, що і було запропоновано водію ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 відмовився від проходження медичного огляду на виявлення у нього стану наркотичного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я під час ведення безперервної відеофіксації.

Суд звертає увагу на те, що правопорушення вважається закінченим, саме з моменту відмови водія від проходження такого огляду.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_3 , зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_3 суду не надано.

Відповідно до положень частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно частини 2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно приписів статті 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт відмови ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, знайшов своє підтвердження та повністю доведений поза розумним сумнівом в ході даного судового розгляду, а його дії за ч.1 ст.130 КУпАП правильно кваліфіковано.

Окремо суд зазначає, що згідно пункту 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Таким чином, з вимог Інструкції № 1452/735 вбачається, що у поліцейського виникає право візуально перевірити наявність ознак наркотичного сп`яніння у водія. У разі наявності підстав вважати, що такі ознаки встановлено, поліцейський направляє, а водій зобов`язаний пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, для підтвердження чи спростування зазначених обставин.

Враховуючи, що ОСОБА_3 відмовився від проходження відповідно до встановленого вказаними вище нормативними актами порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, то поліцейський згідно з пунктом 8 Порядку № 1103 склав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, в якому зазначив ознаки наркотичного сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

При цьому суд зауважує, що визначення ознак знаходження водія у стані сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, тобто є їх дискреційними повноваженнями. При цьому, відсутність на відеозаписі видимих ознак сп`яніння у водія не спростовують факту відмови від проходження огляду, адже наявність ознак встановлює виключно поліцейський і це є лише підставою для огляду, оскільки метою є встановлення факту керування у стані сп`яніння чи спростування такого стану за результатами огляду.

Згідно статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до пункту 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За нормами статті 16 Закону України «Про дорожній рух», водій, серед іншого, зобов`язаний виконувати розпорядження поліцейського.

Пунктом 2.5 ПДР України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З урахуванням вищенаведеного, водій ОСОБА_3 зобов`язаний був неухильно виконати вимогу поліцейського та пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння, як це визначено законом, проте дану вимогу умисно та свідомо не виконав, що прослідковується з досліджених матеріалів справи та відеозаписів з нагрудних бодікамер (відеореєстраторів) працівників органу Національної поліції.

Статтею 60 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

Особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 не доведено, що вимога поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння, була явно злочинною.

Невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17).

Отже, невиконання законної вимоги поліцейського не допускається. Правопорушник володіє правом оскаржувати незаконні, на його думку, дії працівників поліції, однак ухилення від виконання вимоги працівника поліції на момент оголошення такої вимоги не може вважатися допустимим способом захисту ймовірно порушених прав та свідчить виключно про зухвале нехтування громадянином встановленого законодавством порядку.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_3 суду не надано.

За порушення пункту 2.5 ПДР України, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП, яка вміняється ОСОБА_3 .

Відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Відмова від проходження огляду не означає лише вербальну, словесну відмову, але такою відмовою слід вважати невчинення певних дій.

Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду.

Мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Як вбачається з досліджених відеозаписів з нагрудних бодікамер (відеореєстраторів) працівників органу Національної поліції, після виявлення ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_3 , йому було запропоновано пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я, для чого прослідувати до КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради, від чого він відмовився.

ОСОБА_3 до закладу охорони здоров`я шляхом самозвернення не звернувся, та не спростував в передбаченому законом порядку підозру у перебуванні в стані наркотичного сп`яніння.

Відеозапис події, зроблений за допомогою нагрудної камери поліцейського, який є об`єктивним доказом у справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи, дає підстави стверджувати про те, що ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, ця відмова є зрозумілою і категоричною, що не передбачає двозначного трактування.

Суд критично оцінює доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про те, що вона не підлягає відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки керувала електровелосипедом без увімкненого електродвигуна, була зупинена працівниками поліції без законних підстав, а також не мала зовнішніх ознак наркотичного сп`яніння.

Насамперед суд зазначає, що диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає самостійний склад адміністративного правопорушення у вигляді відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Для наявності складу цього правопорушення закон не вимагає обов`язкового встановлення факту перебування особи у стані сп`яніння, оскільки відповідальність настає саме за невиконання законної вимоги поліцейського пройти відповідний огляд.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Твердження особи про те, що під час руху електродвигун електровелосипеда не використовувався, не підтверджений жодними належними доказами та не спростовує факту керування транспортним засобом. Визначальним є не режим роботи двигуна у конкретний момент часу, а сам факт використання особою транспортного засобу як учасником дорожнього руху.

Правова природа електричних транспортних засобів неодноразово була предметом судового розгляду. Верховний Суд у своїх рішеннях виходив із того, що будь-який транспортний засіб, який приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його технічних характеристик, належить до механічних транспортних засобів. Аналогічний підхід застосовується судами щодо електричних транспортних засобів, зокрема електроскутерів, електросамокатів та інших засобів пересування, обладнаних електродвигуном.

Крім того, чинне законодавство України відносить легкі електричні транспортні засоби до транспортних засобів, а судова практика виходить із того, що особи, які ними керують, є суб`єктами адміністративної відповідальності, передбаченої ст.130 КУпАП.

Суд також відхиляє доводи про незаконність зупинки транспортного засобу як підставу для звільнення від відповідальності.

За змістом ст.251 КУпАП предметом доказування у справі про адміністративне правопорушення є обставини, що підтверджують або спростовують факт вчинення особою адміністративного правопорушення. Питання дотримання працівниками поліції окремих процедурних аспектів зупинки транспортного засобу саме по собі не входить до об`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційні суди, узагальнюючи практику застосування ст.130 КУпАП, неодноразово зазначали, що наявність або відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу не є обставиною, яка підлягає доказуванню під час вирішення питання про винуватість особи у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння, якщо факт керування транспортним засобом та факт відмови від проходження огляду підтверджуються належними та допустимими доказами.

Посилання особи на відсутність зовнішніх ознак наркотичного сп`яніння суд також вважає неспроможними.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції були зафіксовані ознаки, які відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння стали підставою для направлення особи на медичний огляд. При цьому саме проведення медичного огляду є єдиним належним процесуальним способом достовірного встановлення або спростування факту наркотичного сп`яніння.

Відмова особи від проходження такого огляду фактично унеможливила перевірку її тверджень про відсутність стану сп`яніння, а тому посилання на цю обставину не може бути прийняте судом як доказ невинуватості.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» наголосив, що особи, які реалізують право на керування транспортними засобами, добровільно погоджуються на виконання додаткових обов`язків та обмежень, спрямованих на забезпечення безпеки дорожнього руху. Отже, обов`язок водія пройти передбачений законом огляд на стан сп`яніння є виправданим з точки зору суспільного інтересу та не порушує гарантій Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ також послідовно підкреслює, що безпека дорожнього руху є легітимною метою державного регулювання, а тому держави вправі встановлювати спеціальні процедури контролю за особами, які керують транспортними засобами.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що ОСОБА_3 , будучи водієм транспортного засобу, на законну вимогу працівників поліції відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи ОСОБА_3 спрямовані на уникнення відповідальності, спростовуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не дають підстав для висновку про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_3 , суд враховує обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.

Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб, а тому таке правопорушення не може бути визнано малозначним.

Відповідно до положень статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слід зауважити, що додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, є безальтернативним.

Враховуючи вимоги закону, конкретні обставини справи та особу правопорушника, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_3 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Визначена судом міра адміністративного стягнення ОСОБА_3 , буде необхідною і достатньою для попередження його від скоєння нових адміністративних правопорушень.

У відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_3 слід стягнути в дохід держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 130, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн.00коп. в дохід держави на рахунок (IBAN) UA418999980313080149000002001, отримувач: ГУК у Вінницькій обл./Він.обл/21081300, ЄДРПОУ 37979858, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 665грн.60коп. на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП, та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя