Рішення № 137674555, 24.06.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/4651/25

2/215/397/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

за участю: секретаря - Мироненко А.О.

представника позивача, адвоката - Ступак Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа: виконавчий комітет Покровської районної у місті ради про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В :

06.06.2025 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до батька дитини ОСОБА_2 про визначення місця проживання сина ОСОБА_3 , 2020 р. народження, з нею як матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували з 17.08.2019 року в зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син- ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після розірвання шлюбу, батько перестав виконувати свої батьківські обов`язки, у зв`язку з чим позивач зверталася до служби у справах дітей із заявою щодо проведення профілактичної бесіди з батьком, щодо належного виконання ним своїх батьківських обов`язків. Між батьками присутня напружена ситуація із комунікацією. Позивач прийняла рішення звернутись до суду для встановлення місця проживання дитини разом з матір`ю для того, щоб в подальшому уникнути складнощів з отримання дозволів від батька на: перереєстрацію дитини, оформлення до дитячого садочку або до школи та інше. Крім того позивач звертається до суду для визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, так як вважає, що це буде відповідати інтересам дитини та для організації найкращих умов для відповідного фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку та рівня життя дитини.

Представник позивача адвокат Ступак Я.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, пославшись на обставини викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити. Суду пояснила, що дитина ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю, між сторонами відсутня комунікація, визначення місця проживання з матір`ю необхідне для організації життя дитини без дозволу батька.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Сергієнко Д.М. в судове засідання не з`явились, подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, просили при прийнятті рішення врахувати пояснення відповідача ОСОБА_2 , який в письмових поясненнях вказує, що працює, сплачує аліменти на утримання сина, спір відносно місця проживання ОСОБА_5 відсутній, орган опіки та піклування визначив йому способи участі у вихованні сина, та він є відкритим для комунікації і не чинить жодних перешкод для вихованя та розитку дитини.

Представник третьої особи - виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, до судового засідання не з`явився, однак надав суду заяву, відповідно до якої просив розглянути справу в його відсутність. До суду надано висновок вказаного органу опіки затверджений рішенням виконкому районної у місті ради від 14.08.2025 №727, яким вказаний орган просить відмовити в задоволенні позов, оскільки ОСОБА_5 має визначену адресу проживання а.с.44-45.

Заслухавши пояснення представника позивачаі, дослідивши письмові докази, оцінивши позицію сторін, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення від 28.12. 2022 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, що не заперечується сторонами по справі (а.с. 13).

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини НОМЕР_1 (а.с. 10).

Згідно з довідкою Департаменту адміністративних послуг Криворізької міської ради №3827 від 12.06.2025, відповідача ОСОБА_2 знято з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з 22.09.2023 (а.с. 19).

В письмових поясненнях відповідач ОСОБА_2 вказує, що заперечує проти позовних вимог тільки в частині аргументів та фактів зазначених в позовній заяві позивачем ОСОБА_1 . Заперечував, що відсутня комунікація та заперечив щодо складності від нього отримання дозволів для дитини. Повідомив суд, що дитина і так проживає з матір`ю за своїм зареєстрованим місцем проживання.

Згідно з висновком затвердженим рішенням виконавчим комітетом Покровської районної у місті ради як органу опіки та піклування 14.08.2025 №727, керуючись статтями 19, 160,161 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування вважає за недоцільне визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 43-45).

Згідно листа заступника начальника служби у справах дітей Н.Коваленко від 22.04.2025 №961, з приводу звернення позивача ОСОБА_1 , щодо участі батька ОСОБА_2 у вихованні сина у вихідні дні (рішення виконкому Тернівської районної у місті ради від 18.09.2024 №863), з відповідачем ОСОБА_2 проведено профілактично-роз`яснювальну роботу щодо належного виконання батьківських обов`язків (а.с.14).

Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).

Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Одним із проявів принципу диспозитивності у цивільному судочинстві є те, що сторони вільно розпоряджаються наданими їм процесуальними правами, за допомогою яких вони можуть впливати на хід процесу. Зокрема, відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.175 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 49, 265 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Ключова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає в тому, що саме позивач визначає, яке право порушене і який спосіб захисту є належним. Суд не підміняє сторону в цьому виборі, а лише оцінює його обґрунтованість за результатами розгляду справи (постанова ВП ВС від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Як слідує з обставин, якими позивач обґрунтовує свій позов тим, що:

- відповідач ОСОБА_2 після розірвання шлюбу перестав виконувати свої батьківські обов`язки, у зв`язку з чим, позивачка звернулась до служби у справах дітей із заявою щодо проведення профілактичної бесіди з батьком, щодо належного виконання ним своїх батьківських обов`язків;

- на даний час (з позовом позивач звернулась до суду 06.06.2025) син ОСОБА_4 постійно проживає з позивачем, яка забезпечує дитині належне виховання, утримання і розвиток, що підтверджується доданими до позову довідками та буде відповідати найкращим інтересам дитини та для організації найкращих умов для відповідного розвитку та рівня життя дитини;

- між батьками присутня напружена ситуація з комунікацією;

- щоб в подальшому уникнути складнощів з отримання дозволів від батька: на перереєстрацію дитини, оформлення до дитячого садочку або до школи.

З висновку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Покровської районної у місті ради від 14.08.2025 №727, як органу опіки та піклування, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , працює, з заробітної плати відраховуються аліменти. ОСОБА_2 у письмовому поясненні зазначає, що не заперечує щодо визначення місця проживання ОСОБА_5 разом з матір`ю, але за умови, що мати не буде чинити перешкоди у спілкуванні його з сином (пояснення від 02.08.2025) (а.с.44).

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно ст.4 ч.1 ЦПК України передбачено що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів… то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

По справі встановлено, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований матір`ю дитини, з якою дитина і так фактично проживає і від якої батько дитини не вимагав та не вимагає зміни її місця проживання.

Після звернення позивача ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву, у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою, не звертався, будь-яких належних доказів, які б свідчили про його бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із батьком суду не надав.

В судовому засіданні батько дитини не заперечував, що з того часу, як він проживає окремо, дитина проживає з матір`ю.

В поясненнях наданих суду відповідач ОСОБА_2 зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з відсутністю доказів про невиконання ним батьківських обов`язків. Також в поясненнях відповідач ОСОБА_2 зазначає, що завжди відкритий для спілкування мирним шляхом, в інтересах свого сина, зазначає, що позивачем не підтверджений факт складнощів з отримання від нього дозволів.

По суті, заперечення відповідача проти позову зводяться до заперечень не позовних вимог, а заперечення аргументів та фактів, якими обґрунтовує позовні вимоги позивач в позовній заяві. Дитина проживає з матір`ю, а батько дитини не заперечує та не чинить перешкод у цьому.

Також, суд бере до уваги висновок затверджений рішенням виконавчого комітету Покровської районної у місті ради як органу опіки та піклування 14.08.2025 №727, відповідно до якого орган опіки та піклування вважає за недоцільне визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 .

За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає разом з матір`ю, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання та що права позивача порушені діями чи бездіяльністю відповідача.

Саме по собі звернення матері дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини та заперечення батька дитини по цьому позову, наведеного висновку суду не спростовують. Позивачем не доведено, що на час звернення до суду матері з позовом про визначення місця проживання дитини разом із нею, яка фактично проживала і проживає разом із нею, порушені її права.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Права чи законні інтереси повинні бути порушені на момент звернення до суду, адже у разі відсутності їх порушення відсутній той елемент, який підлягає захисту. У випадку, якщо право чи інтерес не порушені або ж відповідач, до якого заявлені позовні вимоги, не порушив прав чи інтересів позивача, суд відмовляє у задоволенні позову.

Враховуючи, що позивачем не доведено, що її права та інтереси порушені, що існує спір про визначення місця проживання дитини, а відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір та права позивача порушені відповідачем.

Позивач не довів, що на час звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає разом із ним, порушені його права. Це вказує про те, що між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини і у цьому випадку свідчить про те, що права позивача не порушені. Схожих висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23 (провадження № 61-1964св24).

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги про визначення місця проживання дитини заявлені позивачем задоволенню не підлягають у зв`язку з їх безпідставністю, в задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивач у порядку статті 81 ЦПК України не обґрунтувала та не надала будь-яких доказів, що саме діями відповідачів було порушено її право, не довела наявність причинного зв`язку між її цивільним правом та діями відповідача, не підтвердила доказами вчинення вказаних дій відповідачем та їх протиправний характер.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 141, 150, 160, 161 СК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа: виконавчий комітету Покровської районної у місті ради відмовити.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційну скаргу безпосередньо в Дніпровський апеляційний суд.

Рішення складено та проголошено 24.06.2026 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Виконком Покровської районної у місті ради, місце знаходження: м.Кривий Ріг, вул.Шурупова, 2, ЄДРПОУ 34489120.

СУДДЯ: