Ухвала суду № 137674229, 22.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/4747/26

Номер провадження 1-в/205/157/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

розглянувши у виїзному судовому засіданні в приміщені Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» клопотання засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі ст. 82 КК України, -

за участю сторін:

прокурора - ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_3

представника УВП ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2026 року засуджений ОСОБА_3 звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра з клопотанням про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі ст. 82 КК України.

В обґрунтування клопотання засуджений зазначив, що під час відбування ним покарання померла його мати ОСОБА_6 , залишилася його малолітня донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка потребує його допомоги та підтримки. У зв`язку з цим просив замінити невідбуту частину покарання більш м`яким покаранням на підставі ст. 82 КК України.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що засуджений не довів свого виправлення та не став на шлях виправлення, що виключає можливість застосування до нього положень ст. 82 КК України.

Представник Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» ОСОБА_5 також заперечував проти задоволення клопотання, вважаючи його передчасним, оскільки поведінка засудженого не свідчить про досягнення необхідного ступеня виправлення.

Засуджений ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав подане клопотання, просив його задовольнити та замінити невідбуту частину покарання більш м`яким покаранням.

Заслухавши пояснення засудженого, прокурора, представника установи виконання покарань, дослідивши матеріали справи та особову справу засудженого, суд дійшов таких висновків.

Встановлено, що вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2025 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 286-1 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження або позбавлення волі може бути замінена більш м`яким покаранням. Згідно з ч. 3 ст. 82 КК України така заміна може бути застосована лише за умови, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Отже, при вирішенні питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким суд повинен перевірити не лише формальне дотримання умов, передбачених законом, а й встановити наявність переконливих даних, які свідчать про те, що засуджений досяг певного ступеня виправлення та своєю поведінкою довів готовність до правослухняного способу життя.

З характеристики, наданої адміністрацією Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)», вбачається, що ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюються як середні. Індивідуальна програма соціально-виховної роботи виконана лише частково. Адміністрацією установи також зазначено, що засуджений не повною мірою бере відповідальність за вчинене, не бере участі у відповідних програмах ресоціалізації, а його готовність до позитивних змін має нестійкий характер.

Суд оцінює надану адміністрацією установи виконання покарань характеристику як таку, що свідчить про наявність у засудженого окремих позитивних змін у поведінці, зокрема відсутність дисциплінарних стягнень, підтримання соціально корисних зв`язків із родиною, наявність визначеного місця проживання після звільнення та позитивних планів на майбутнє.

Разом із тим наведені обставини самі по собі не є достатніми для висновку про те, що засуджений став на шлях виправлення. Суд враховує, що за весь час відбування покарання до ОСОБА_3 не застосовувалися заходи заохочення. Заохочення є одним із показників сумлінної поведінки засудженого, його активної участі у процесі виправлення та прагнення до правослухняної поведінки. Відсутність будь-яких заохочень за період відбування покарання свідчить про відсутність таких позитивних проявів поведінки, які б адміністрація установи виконання покарань визнала такими, що заслуговують на стимулювання.

Крім того, під час судового розгляду ОСОБА_3 пояснив, що своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення не визнає, вважає себе незаконно засудженим, стверджує, що не перебував у стані алкогольного сп`яніння, а обставини, встановлені вироком суду, щодо стану сп`яніння називає сфальсифікованими.

Такі пояснення свідчать про відсутність у засудженого критичного ставлення до власної поведінки та неприйняття обставин, встановлених обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили. Суд вважає, що невизнання засудженим фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та перекладання відповідальності на інших осіб не свідчать про належне усвідомлення протиправності власних дій та наслідків їх вчинення.

Суд також враховує, що відсутність дисциплінарних стягнень є обов`язком кожного засудженого та свідчить лише про дотримання встановленого порядку відбування покарання, однак сама по собі не може розцінюватися як безумовний доказ того, що особа стала на шлях виправлення у розумінні положень ст. 82 КК України.

Посилання засудженого на смерть матері та необхідність надання допомоги малолітній доньці судом враховані, однак зазначені обставини не належать до критеріїв, з якими кримінальний закон пов`язує можливість заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, та не можуть свідчити про досягнення засудженим необхідного ступеня виправлення.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд враховує відсутність дисциплінарних стягнень, проте бере до уваги відсутність заохочень, часткове виконання індивідуальної програми соціально-виховної роботи, середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, невизнання засудженим своєї вини та відсутність критичного ставлення до вчиненого. Сукупність зазначених обставин не дає підстав для висновку про те, що ОСОБА_3 став на шлях виправлення.

За таких обставин суд доходить висновку, що на даний час відсутні передбачені ч. 3 ст. 82 КК України підстави для заміни ОСОБА_3 невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням, а тому його клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 82 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі ст. 82 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_8