Ухвала суду № 137674044, 16.06.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1021/25

Провадження № 1-кс/202/4316/2026

УХВАЛА

Іменем України

16 червня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання заступника керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024041110000501 від 04.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 425 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, яке мотивував тим, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42024041110000501 від 04.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 425 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону.

Згідно з матеріалами клопотання досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він будучи військовою службовою особою, займаючи посаду командира військової частини НОМЕР_1 , уклав між військовою частиною НОМЕР_1 (далі Покупець), в особі командира військової частини ОСОБА_4 , що діє на підставі Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне товариство «Безпечний світ» (далі Продавець), що діє на підставі Статуту, договір поставки від 17.10.2022 № 171022/2, про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

Додатковою угодою № 1 від 21.11.2022 року «Про зміни умов договору № 171022/2 від 17.10.2022 року» та Додатковою угодою № 2 від 28.12.2022 року «до Договору поставки № 171022/2 від 17.10.2022 року» були внесені відповідні зміни.

Так, 17.10.2022 ОСОБА_4 особисто підписав від імені Покупця із ТОВ «Виробничо-комерційне товариство «Безпечний світ» в особі директора ОСОБА_5 як продавцем офіційний документ договір поставки від 17.10.2022 № 171022/2, про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) на суму 67 690 188 гривень, без ПДВ (далі Договір №171022/2) на поставку курток вітровологозахисних зимових згідно ТУ 14.1-134-00034022-2016 (зі сповіщенням про зміни № 5), у кількості 7 800 одиниць та штанів вітровологозахисних зимових згідно ТУ 14.1-135-00034022-2016 (зі повідомленням № 4), у кількості 7 795 одиниць.

За викладених обставин, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, займаючи посаду командира військової частини НОМЕР_1 , маючи реальну можливість належним чином виконувати свої службові обов`язки, діючи всупереч наведених вимог законодавства та своїх службових обов`язків. Всупереч інтересам служби, шляхом неналежного виконання своїх службових обов`язків за посадою через несумлінне ставлення до них, в період з 15.10.2022 по 28.12.2022, недбало поставився до виконання своїх службових обов`язків, прийнявши в особі замовника військової частини НОМЕР_1 від постачальника ТОВ «Виробничо-комерційне товариство «Безпечний світ» за видатковими накладними №49 від 15.10.2022, №107 від 14.12.2022, №108 від 14.12.2022, №111 від 14.12.2022, №112 від 14.12.2022, №27 від 28.12.2022, № 28 від 28.12.2022, № 163 від 28.12.2022, № 164 від 28.12.2022, № 168 від 28.12.2022 товар військове обмундирування на загальну суму на суму 67 690 188 гривень, без ПДВ, не забезпечивши належну перевірку вартості аналогічного товару на ринку та його якості який закупається відповідно до договору, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам в особі військової частини НОМЕР_1 на вказану суму.

Таким чином, в результаті неналежного виконання ОСОБА_4 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, охоронюваним законом державним інтересам та інтересам військової частини НОМЕР_1 спричинено тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди на загальну суму 36674780 гривень, яка більше ніж в 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.

26.12.2025 повідомлено про підозруОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у недбалому ставленні військової службової особи до служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах воєнного стану.

12.06.2026 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якого було вилучено мобільний телефон «XIAOMI HYPER OS» з сім картою НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 .

Вказаний мобільний телефон визнаний речовим доказом у кримінальному проваджені.

Прокурор у судове засідання не з`явився, до клопотання додав заяву у якій просив розглянути клопотання у його відсутність, просить задовольнити.

Власник майна у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Повно та всебічно дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів, що і потрібно під час даного досудового розслідування.

Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Згідно статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, що були знаряддям скоєння кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або утримують інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту або обставин, що встановлюються під час проведення досудового розслідування.

Згідно зі ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 170-174 КПК України.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у тому числі у реалізації права на збирання речових доказів.

Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, серед іншого встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Нормами ч. 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В свою чергу вказані предмети. відповідають критеріям ст. 98 КПК України, оскільки є об`єктами кримінально протиправних дій. Слідчим винесено постанову про визнання їх речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки на теперішній час у слідства є достатньо підстав вважати, що вилучене під час вказаного вище огляду майно може бути використане у якості доказів у кримінальному провадженні.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, а саме зазначеного вище речового доказу, для виконання завдання арешту майна, встановленого ч. 1 ст. 170 КПК України, щодо запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а також для забезпечення проведення експертиз, наявні підстави у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження арешту.

У разі зволікання із наданням дозволу на арешт майна (речового доказу) виникає ризик його знищення або переховування, тощо.

З метою подальшого використання вилученого майна у кримінальному провадженні, виникла необхідність у накладенні на нього арешту.

Наведене зумовило прокурора звернутися із клопотанням до слідчого судді.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, вивчивши матеріали клопотання, приходжу до висновку, що на час розгляду клопотання є достатньо підстав вважати, що вилучене майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.

Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

На підставі ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час досудового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, зокрема, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арешт майна передбачає собою тимчасове позбавлення можливості відчужувати певне майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

З матеріалів провадження вбачається, що прокурор, в обгрунтування клопотання про арешт майна, додав до клопотання постанову про визнання речовими доказами від 12.06.2026 року, відповідно до якої вищевказане майно визнано речовими доказами у цьому кримінальному проваджені.

Враховуючи вищевикладене, з метою запобігання подальшого знищення або пошкодження вище зазначеногомайна, виникає необхідність у застосуванні саме такого засобу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно, а тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, відповідає вимогам ст.171 КПК України і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Накласти арешт на майно: мобільний телефон «XIAOMI HYPER OS» з сім картою НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.

Особи які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5-ти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1