Рішення № 137672472, 24.06.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2-др/641/17/26 Справа № 641/6272/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Чабанової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 641/6272/25

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 27.05.2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення пені за прострочення сплати аліментів відмовлено

03.06.2026 року представником відповідача адвокатом Дабіжа О.А. до суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просить стягнути ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 500 грн.

Заяву про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду у судовому засіданні 24.06.2026 року.

У судове засідання 24.06.2026 року представник відповідача адвокат Дабіжа О.А. не з`явилась, до суду 23.06.2026 року подала заяву про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без участі відповідача та його представника.

ОСОБА_3 адвокат Статівка О.Є. у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку. За допомогою підсистеми "Електронний суд" адвокатом Статівкою О.Є. 11.06.2026 року подано заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, в якій просить в задоволенні заяви представниці відповідача ОСОБА_2 адвокатки Дабіжа О.А. від 03.06.2026 року про ухваленні додаткового рішення у справі № 641/6272/25 про стягнення з позивачки ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22500 грн. відмовити у повному обсязі, або залишити вищевказану заяву без розгляду.

Зокрема, представник ОСОБА_1 адвокат Статівка О.Є. зазначає, що на порушення вимог частини 1 статті 134 та пункту 8 частини 3 статті 178 ЦПК України відповідач ОСОБА_2 разом з першою заявою по суті спору, тобто відзивом на позовну заяву від 19.09.2025 року, не подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікував понести в зв`язку із розглядом справи № 641/6272/25. Неповідомлення відповідачем ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву від 19.09.2025 року іншого учасника справи, тобто позивачку ОСОБА_1 , про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс або очікує понести, а також не направлення відповідачем ОСОБА_2 на адресу позивачки ОСОБА_1 разом з відзивом на позовну заяву документів на підтвердження відповідних витрат на професійну правничу допомогу, позбавило позивачку ОСОБА_1 можливості своєчасно, тобто під час розгляду справи у суді, подати до суду свої заперечення та відповідне клопотання про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу або зменшення розміру цих витрат. Відповідач ОСОБА_2 в особі його представниці адвокатки Дабіжа О.А. подав 03.06.2026 року до суду докази про розмір витрат, які відповідач ОСОБА_2 сплатив у зв`язку з розглядом справи, з грубим порушенням п`ятиденного строку подання таких доказів, який визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України. «Додаткова угоди № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 213/25 від 19.09.2025 року» є неналежним доказом у справі, оскільки адвокатка Дабіжа О.А. надає правничу допомогу відповідачу ОСОБА_2 по справи № 641/6272/25 на підставі зовсім іншого договору, а саме договору про надання правничої допомоги № 162/24 від 14.08.2024 року. Додані адвокаткою Дабіжа О.А. до заяви від 03.06.2026 року про ухвалення додаткового рішення «Додаткова угода № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 213/25 від 19.09.2025 року» та «Акт приймання-передачі наданих послуг до договору № 213/25 від 19.09.2025 року про надання професійної правничої допомоги» не стосуються предмета доказування у справи № 641/6272/25, оскільки по вказаній справі адвокатка Дабіжа О.А. надає правничу допомогу відповідачу ОСОБА_2 на підставі зовсім іншого договору, тобто договору про надання професійної правничої допомоги № 162/24 від 14.08.2024 року. Просить суд врахувати, що розмір витрат на оплату послуг адвоката у сумі 22500 грн., зазначений у заяві представниці відповідача ОСОБА_2 адвокатки Дабіжа О.А. від 03.06.2026 року про ухвалення додаткового рішення не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокаткою Дабіжа О.А. робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим адвокаткою Дабіжа О.А. на виконання відповідних робіт (надання послуг), та обсягом наданих адвокаткою Дабіжа О.А. послуг відповідачу ОСОБА_2 (виконаних робіт).

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення по справі №641/6272/25, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Згідно з частинами четвертою-шостою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

У статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

В обґрунтування розміру понесених відповідачем ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 22500 грн. до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено акт приймання-передачі наданих послуг до договору № 213/25 від 19.09.2025 року, складений 03.06.2026 року, відповідно до якого адвокат виконав, а клієнт прийняв наступні юридичні послуги: первинна консультація 3000грн., ознайомлення з документами, розробка правової позиції 4500грн., складання відзиву на позов, супровід справи 15000грн. Крім того, надано додаткову угоду № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 213/25 від 19.09.2025 року, відповідно до якої гонорар адвоката складає 22500грн., що сплачується до 22.09.2025 року.

При цьому, суд зауважує, що у першій заяві відповідача по суті справи, а саме поданому до суду 19.09.2025 року відзиві на позов, відповідачем не зазначено, що він очікує понести витрати на правничу допомогу та не наведено орієнтовний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Крім того, під час розгляду справи у судовому засіданні 18.05.2026 року у судових дебатах представник відповідача адвокат Дабіжа О.А. не заявила про надання доказів понесених витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Навпаки зазначила, що витрати на правничу допомогу до відшкодування пред`являтися не будуть, оскільки про це не заявлено у відзиві на позов.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 грудня 2021 року у справі № 922/676/21 зазначено, що «подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22), зазначено, що "умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи».

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23), від 15 листопада 2024 року у справі № 756/12382/19 (провадження № 61-7630св24) зазначено, що «у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат».

Суд також зауважує, що рішення суду ухвалено 27.05.2026 року, з заявою про ухвалення додаткового рішення представник відповідача звернулась до суду тільки 03.06.2026 року, тобто з пропуском п`ятиденного строку на подання цієї заяви. Наведене у заяві про ухвалення додаткового рішення посилання на неможливість її подання до 03.06.2026 року в зв`язку з внесенням клієнтом оплати тільки 03.06.2026 року, не може бути прийняте судом до уваги, оскільки відповідно до приписів ст. 137 ЦПК України оплата послуг адвоката не є умовою для пред`явлення таких витрат до відшкодування. Крім того, подавши відповідну заяву про ухвалення додаткового рішення з пропуском п`ятиденного строку, представник відповідача не заявляє клопотання про поновлення такого строку.

З огляду на викладене, враховуючи наведені вище доводи, суд дійшов висновку про те, що заява представника ОСОБА_2 адвоката Дабіжа О.А. про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_2 адвоката Дабіжа О.А. про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне додаткове рішення складено 24.06.2026 року.

Суддя С.О.Ященко