Рішення № 137672298, 23.06.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/4042/26

Провадження №2/639/2051/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Рубіжного С.О.,

за участю секретаря судового засідання Чубенко О.С.,

представника позивача Хмельницького А.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Пятницького С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , 27.10.2020 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та відповідачем укладено Договір № 0521-8654.

За змістом Кредитного договору, разом із Правилами складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений. До укладення цього Договору Позичальник отримав від Кредитора інформацію, що визначена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до умов Кредитного договору Первісний кредитор взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит в сумі 13200,00 грн. для задоволення особистих потреб, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі - 2.0 % Позичальник зобов`язаний здійснювати повернення Кредиту та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим Договором та Правилами. Сторони досягли згоди у тому, що повернення Кредиту та сплата процентів за користування Кредитом здійснюватиметься у відповідності до умов цього Договору, Правил та Графіку платежів. У разі, якщо Позичальник не повернув Суму Кредиту у строк, встановлений Договором, за весь час прострочення, включаючи день погашення Кредиту, Кредитодавець має право нарахувати, а Позичальник зобов`язаний сплатити відсотки у розмірі передбачені умовами Кредитного договору, від неповерненої Суми Кредиту за кожен день прострочення. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «УКР Кредит Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №02/10/21, у відповідності до умов якого ТОВ «УКР Кредит Фінанс» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0521-8654.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0521-8654.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 29468.47 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 13200.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 15576.00 грн. - Інфляційні збитки - 576.39 грн. - Нараховані 3% річних -116.08 грн.

На підставі чого просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 0521-8654 від 27.10.2020 у розмірі 29468,47 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662.40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Ухвалою суду від 11.05.2026 було відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

28 травня представником відповідача адвокатом Пятницьким С.С., який діє на підставі ордеру АХ №1352784 подано відзив на позов.

Зазначає, що строк виконання зобов`язання сплив у листопаді 2020 році. перебіг позовної давності почався в листопаді 2020 року і, відповідно, загальний строк позовної давності сплив у листопаді 2023 року. Позивач звернувся до суду лише у 2026 році, тобто з пропущенням встановленого законом трирічного строку.

Позивач вимагає стягнути 29 468,47 грн, в той час як сума отриманих коштів (тіло кредиту) становила 13 200,00 грн. Різниця у розмірі 16 268,47 грн є нарахованими відсотками, пенею та штрафами. З матеріалів справи, наданих Відповідачу для ознайомлення, вбачається, що Позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів (у розумінні ст. 77-80 ЦПК України) на підтвердження того, що Відповідач при укладенні договору в електронній формі був ознайомлений та погодився саме з такими тарифами, відсотковими ставками та штрафними санкціями, які значно перевищують тіло кредиту. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17 чітко зазначила, що роздруківки «Умов та Правил надання кредиту» чи «Тарифів», які не містять підпису позичальника, не можуть вважатися складовою частиною укладеного договору, якщо не доведено, що саме ці умови були пред`явлені клієнту при підписанні анкети заяви.

З матеріалів наданих для ознайомлення Відповідачу, додані до позовної заяви матеріали не містять належним чином завіреного повного Витягу з Додатку (Реєстру боржників) до Договору факторингу, в якому б чітко, безспірно й ідентифіковано було зазначено: ПІБ Відповідача, його ідентифікаційний код, номер та дата первинного кредитного договору, а також точна сума заборгованості, яка передавалася. Тобто, відсутні належні докази переходу права вимоги саме до Відповідача.

Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн. Відповідач категорично заперечує проти задоволення цієї вимоги, вважає її штучно завищеною та неспівмірною. Заявлена сума витрат на правничу допомогу (13 000,00 грн) є майже рівною сумі отриманого Відповідачем тіла кредиту (13 200,00 грн) та становить майже половину від загальної ціни позову. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що суд зобов`язаний оцінити витрати на правничу допомогу на предмет їхньої реальності, обгрунтованості та пропорційності. Стягнення витрат на правничу допомогу не повинно перетворюватися на інструмент невиправданого збагачення однієї зі сторін за рахунок іншої та ставати для боржника надмірним фінансовим тягарем. Позивачем не надано детального опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а витрачений час є очевидно зафіксованим суто «на папері» та не відповідає критерію розумності витрат. На підставі чого просить відмовити в задоволенні позову та судових витратах

05 червня 2026 року позивачем в особі Директора Я.Сердійчука подано відповідь на відзив.

На заяву щодо застосування строку позовної давності зазначає, що 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. 24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу. Отже, за загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Зокрема, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023. Також, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Щодо розміру боргу зазначив, що відповідно до п. 13 Кредитного Договору , кредитний договір та Правила разом складають єдиний договір (надалі Договір) та визначають усі істотні умови Договору. Укладаючи цей Кредитний Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця (https://creditkasa.ua), повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись Договору , а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Відповідно до п. 16 Договору Позичальник підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з тексом Кредитного Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав?язування її придбання.

Умови пролонгацції строку кредитування визначені у п.14 Договору, а саме Позичальник має право пролонгувати Договір на строк, що встановлений у пункті 2 Кредитного Договору, на умовах, в порядку та у спосіб, що визначені Правилами, але не більше 4 (чотири) пролонгацій. На строк пролонгації процентна ставка складає 2% (2 відсотки(-ів)) від неповерненої Суми Кредиту за кожен день користування. Кредитодавець має право в односторонньому порядку обмежити кількість пролонгацій Договору чи відловити Позичальнику у пролонгації, повідомивши Позичальника про це не пізніше терміну платежу у спосіб, встановлений Правилами. Тоді як п.11 Договору чітко зазначено, що якщо Кредитний Договір не було пролонговано відповідно до пункту 14 Кредитного договору, у випадку неповернення Суми Кредиту у строк, становлений пунктом 2 Кредитного Договору: 11.1. Позичальник сплачує Кредитодавцю проценти за користування чужими грошовими коштами за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 2% (два відсотки(-Ів)) за кожен день фактичного користування відповідною частиною Суми Кредиту по дату фактичного повернення всієі Суми Кредиту включно.

П.7 Правил чітко зазначено Правила пролонгації строку кредитування за Договором. Відповідно до п.7.1 Правил Позичальник має право у будь-який момент до дня фактичного погашення Заборгованості пролонгувати Договір на такий самий строк, на який Договір було первинно укладено, але у будь-якому випадку не більше 5 Пролонгацій. Відповідно до п.7.3 Правил Для використання права пролонгувати Договір, Позичальнику необхідно сплатити нараховані проценти за користування Кредитом. Після отримання Кредитодавцем відповідних коштів (відкладальна обставина) Договір вважається Пролонгованим без вчинення будь-яких додаткових дій з боку Сторін.

На підставі погоджених сторонами умови Договору та Правил до нього, Позичальник може здійснити продовження строку кредитування, що передбачений у п. 3.1 Договору, а саме пролонгація Договору здійснюється кожного разу, коли Позичальник вносить платіж у сумі, що дорівнює або перевищує розмір нарахованих відсотків за користування кредитом. (Такий механізм прямо передбачений пунктом 14 Кредитного договору та пунктом 7.3 Правил надання фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс»). Окрім того, сторонами погоджено, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою передбаченою Договором в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України (п.11.1 Договору та п.6.6 Правил).

Таким чином, відповідно до Детальних щоденних нарахувань та погашення по договору № 0521-8654 від 27.10.2020 року відповідно до якого надана фінансова послуга, станом на 09.11.2021 рік, наданих первісним кредитором ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вбачається наступне. У період з 27.10.2020 року по 15.11.2020 первісним кредитором було нараховано проценти за користування кредитом за ставкою 2% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування. Враховуючи суму виданого кредиту 13 200 грн, денна сума процентів становила 264 грн. Загальний розмір нарахованих процентів за цей період склав 5 280 грн (264 грн ? 20 днів).

15.11.2020 року Позичальник сплатив вказану суму у повному обсязі. Таким чином, оскільки Позичальником було внесено платіж у розмірі, який дорівнював сумі нарахованих процентів, відповідно до погоджених умов, Договір було автоматично пролонговано згідно з пунктом 14 Кредитного договору та пунктом 7.3 Правил.

В свою чергу 06.12.2020 року Позичальник повторно скористався правом на пролонгацію шляхом своєчасного внесення платежу, що дорівнював розміру нарахованих процентів. Однак, в подальшому, Відповідач не здійснював платежі за Договором. У зв`язку з цим нарахування процентів відбувалося на підставі пункту 11.1 Кредитного договору, відповідно до якого Позичальник сплачує Кредитодавцеві проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2% за кожен день фактичного користування відповідною частиною суми кредиту згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Тому загальна заборгованість за Кредитним Договором 0521-8654 від 27.10.2020 року становила 13 200 заборгованість за тілом кредиту, 26 400 грн заборгованість за нарахованими відсотками.

28.10.2021 було укладено договір № 02/10/2021 відповідно до якого ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0521-8654. Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Факторинг Партнерс», новий кредитор відсотків за договором не нараховував. У зазначений період, позивачем було правомірно нараховано лише 3% річних у сумі 116,08 грн та інфляційні втрати у розмірі 576,39 грн, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Додатково зазначає, що Позивачем на підтвердження переходу права вимоги за кредитним Договором № 0521-8654 від 27.10.2020 року надано повний перелік необхідних документів з доказами їх підписання.

Щодо витрат на правничу допомогу вказує, що на підтвердження понесених позивачем витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду було надано Договір про надання правової допомоги №02- 07/2024 від 02.07.2024 року; Прайс-лист Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС», затверджений Рішенням Загальних зборів №01-12/2025 від 01.12.2025 року; Заявку на надання юридичної допомоги №1268 від 02.03.2026 року; Витяг з Акту №31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 року.

Що стосується оплати за надані послуги з правничої допомоги, хочемо зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, в тому числі у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

08 червня 2026 року представником відповідача подані заперечення на відповідь на відзив з посиланням на обставини аналогічні у відзиві на позов.

Представник позивача Хмельницький А.М. в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в заявах по суті.

Представник відповідача Пятницький С.С. в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на обставини викладені в заявах по суті.

Відповідач в судовому засіданні визнав факт укладання договору, отримання коштів та часткового повернення боргу. Зазначив, що дійсно отримав кошти, але в звязку з скрутним майнвим станом не мав можливості повернути борг. Зазначив. Що перед підписання договору ознайомлювався з його умовами, проте не підтвердив щодо ознайомлення з іншими документами, зокрема з Правилами надання кредиту. Дій на пролонгацію не вчиняв, кредитор йому телефонував та просив сплатити борг фактично погашав борг в межах майнових можливостях..

Суд заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості, підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2020 року між ТОВ «УКР Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредитний договір №0521-8654.

Згідно із умовами вказаного договору ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 13 200,00 грн., зі строком кредитування - 20 днів, орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом 730%, фіксована процентна ставка складає 2% (два відсотка) від непогашеної Суми Кредиту за кожен день користування.

Кредитні кошти отримані відповідачем та ним здійснювали платежі на користь кредитора.

Зазначені обставини визнаються відповідачем та не підлягають доказуванню

Таким чином між ТОВ «УКР Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини.

Згідно розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «УКР Кредит Фінанс» розмір заборгованості складала 28 776,00 грн, з якої 13200,00 грн. борг за тілом кредиту, - 15576.00 грн., - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. При цьому за період з 27.10.2020 по 03.02.2021включно було нараховано проценти в сумі 26 400,00 грн., та сплачено відповідачем 10 824,00 грн. (5280,00 грн. 15.11.2020 та 5544,00 грн. 06.12.2020)

Таким чином судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі надавши позичальнику кредит в розмірі 13 200,00 грн., проте останній неналежним чином виконував свої зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

На підставі ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «УКР Кредит Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №02/10/21, у відповідності до умов якого ТОВ «УКР Кредит Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату, а ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «УКР Кредит Фінанс» права вимоги до боржників, який підписаний сторонами ЕЦП.

Відповідно до п. 3.1.3. Право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру боржників у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору. Разом з Правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Реєстр боржників № 1 сторонами підписано 09 листопада 2021 року, в тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0521-8654 від 27.10.2020 року з сумою боргу 28 776,00 грн, з якої 13200,00 грн. борг за тілом кредиту, - 15576.00 грн., - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

За ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №0521-8654 від 27.10.2020 року на заборгованість 28 776,00 грн, з якої 13200,00 грн. борг за тілом кредиту, - 15576.00 грн., - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням постанови КМУ №392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», у чинній редакції, з метою запобгання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширеня на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричини коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенні, території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічна: гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України: метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеку" і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено, зокрема, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.11.2023, яким затверджено Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.11.2023 № 734/2023.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ (набрання чинності 17.03.2022) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 8 листопада 2023 року

№ 3450-IX (набрання чинності 30.01.2024)п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.»

Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.

З 05.09.2025 перебіг строку позовної давності продовжився.

З позовом позивач звернувся 05 травня 2026 року в межах строку позовної давності, тому суд не приймає заяву сторони відповідача.

Суд оцінюючи доводи та заперечення сторін та надані докази щодо умов договору та визначення розміру заборгованості зазначає наступне.

Згідно доводів позивача, відповідач підписавши договір підтвердив про ознайомлення та погодження Правил надання споживчого кредиту які є частиною договору.

Сторона відповідача заперечує проти зазначених доводів з підстав недоведення, що саме з цими Правилами відповідач був ознайомлений та підписував їх.

Щодо умов пролонгації суд зазначає наступне.

Згідно п. 14 кредитного договору, цей Кредитний Договір та Правила разом складають єдиний договір (надалі Договір) та визначають усі істотні умови Договору. Укладаючи цей Кредитний Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця ( https://creditkasa.ua ), повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись Договору , а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Пунктом 14 договору визначено, що позичальник має право пролонгувати Договір на строк, що встановлений у пункті 2 Кредитного Договору, на умовах, в порядку та у спосіб, що визначені Правилами, але не більше 4 (чотири) пролонгацій. На строк пролонгації процентна ставка складає 2% (2 відсотки(-ів)) від неповерненої Суми Кредиту за кожен день користування. Кредитодавець має право в односторонньому порядку обмежити кількість пролонгацій Договору чи відмовити Позичальнику у пролонгації, повідомивши Позичальника про це не пізніше терміну платежу у спосіб, встановлений Правилами.

Позивачем надані до позову Правила надання споживчих кредитів, затверджених наказом директор ТОВ «УКР Кредит Фінанс» № 161-П від 01.10.2020

Матеріали справи не містять доказів та позивачем не підтверджено, що саме з цими Правилами відповідач ознайомилася та погодилася з ними при підписанні кредитного договору.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк», що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Також оцінюючи Правила якими визначено порядок пролонгації, зокрема п.п. 7.3- 7.9 визначено, що для використання права пролонгувати Договір, Позичальнику необхідно сплатити нараховані проценти за користування Кредитом. Після отримання Кредитодавцем відповідних коштів (відкладальна обставина) Договір вважається Пролонгованим без вчинення будь-яких додаткових дій з боку Сторін.

7.4. Сторони підтверджують, що здійснення Пролонгації є свідомим використанням відповідного права Позичальника за Договором. При сплаті Заборгованості через Особистий Кабінет або визначені на Сайті термінали самообслуговування, Кредитодавець чітко інформує Позичальника про необхідну суму грошових коштів, перерахування яких призведе до Пролонгації (подовження користування Кредитом) та про суму грошових коштів, перерахування якої призведе до повної сплати Заборгованості (фактичного закриття Заборгованості / припинення дії Договору).

7.5. Якщо сума, яка вноситься Позичальником, менша ніж сума нарахованих процентів за Кредитом, Пролонгація не відбувається, а якщо відповідна сума рівна або більша (однак недостатня для повної сплати Заборгованості) Пролонгація відбувається, а надмірно сплачені кошти зараховуються на часткове погашення Заборгованості у черговості, встановленій пунктом 6.5 цих Правил.

7.6. Пролонгація передбачає продовження Кредиту на такий самий строк з наступного календарного дня після настання останньої з трьох можливих подій: (1) настання Терміну платежу; (2) закінчення строку попередньо здійсненої Пролонгації; (3) отримання Кредитодавцем грошових коштів від Позичальника у розмірах визначених у пункті 7.3. зазначених Правил, сплата яких (зазначених грошових коштів) відповідно до згаданого пункту передбачає Пролонгацію.

7.7. Пролонгація здійснюється на тих самих умовах, на яких було первинно надано Кредит, з урахуванням спеціальних умов які стосуються Пролонгації та викладені у Кредитному Договорі та цих Правилах. Розмір процентної ставки на строк Пролонгації визначається у Кредитному Договорі.

7.8. При Пролонгації Графік платежів автоматично коригується (актуалізується) Кредитодавцем, в частині визначення залишку суми Кредиту та процентів за користування Кредитом, що відображається у Особистому Кабінеті.

7.9. Кредитодавець інформує Позичальника про Пролонгацію шляхом відправки повідомлення на електронну пошту, зазначену у Заявці, та/або шляхом надсилання СМС-повідомлення на телефонний номер, зазначений у Заявці.

Проте позивачем не надано доказів щодо коригування графіка платежів та доведення його позичальнику, інформування позичальника про пролонгацію, як це передбачено п.п. 7.8, 7.9 Правил.

Також з Моніторингу дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі, який додано до позову, відсутні будь які дії щодо пролонгації строку кредиту.

В силу ч.8 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Суд також зазначає, умови пролонгації, а саме автоматично на підставі сплати процентів суперечать умовам договору щодо повернення кредиту та процентів.

Зокрема відповідно до умов договору, позичальник у визначену дату має повернути кредит та сплатити проценти.

Виконуючи частково свої зобов`язання позичальник має розраховувати на зарахування коштів в рахунок повернення боргу з метою покладання на нього меншої відповідальності за неналежне виконання зобов`язань.

Таким чином суд оцінюючи докази та умови договору вважає, що позивачем не доведено продовження строку кредитування за згодою сторін.

В постанові Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі № 760/11927/16 визначено, що у цій категорії справ розмір кредитної заборгованості має визначатись відповідно до наданих доказів, вимог закону та умов договору, а не лише виключно експертним шляхом. При цьому суд не позбавлений права і зобов`язаний при наявності кредитної заборгованості стягнути ту суму, яка є для суду доведеною, а не відмовляти у позові.

В постанові Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 175/2871/21 (провадження № 61-20946св21) суд касаційної інстанції дійшов висновку: належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «УКР Кредит Фінанс» розмір заборгованості складає 28 776,00 грн, з якої 13200,00 грн. борг за тілом кредиту, - 15576.00 грн., - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Відповідачем було сплачено на користь кредитора 10 824,00 грн. (5280,00 грн. 15.11.2020 та 5544,00 грн. 06.12.2020)

Згідно умов договору, п. 3 визначено Графік платежів та суми до повернення, а саме 15.11.2020 відповідач мав був сплатити 13 200,00 грн. кредит та 5280,00 грн.

Оскільки у визначену сторонами строк відповідач сплатив 5280,00 грн., фактично виконав зобов`язання в частині сплати процентів згідно умов договору.

Враховуючи, що у справі не доведено продовження строку кредитування, сплачені відповідачем кошти в сумі 5544,00 грн. 06.12.2020 мають бути зараховані в погашення кредиту.

За відсутності погодження іншого строку кредитування, ніж визначеного у договорі, Правил обслуговування клієнтів, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації за кредитом.

Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, де зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тому, у кредитора було право нарахування процентів за Договором тільки у межах строку його дії - до 15.11.2020 року.

З доводів позивача у відповіді на відзив, нарахування процентів було здійснено в межах пролонгації та в подальшому за ст. 625 ЦК України за ставкою 2% на день.

З дослідженого розрахунку кредитора вбачається що нарахування значиться в одній колонці з першого дня кредитування до 03.02.2021, при цьому нарахування процентів за користування кредитом та за ст. 625 ЦК України не є тотожними та мають бути відокремлені в розрахунку боргу з метою його оцінки перевірки судом.

При відступлені права вимоги також не вбачається, що до суми заборгованості входять проценти за ст. 625 ЦК України.

Таким чином, сума заборгованості встановлена судом в розмірі 7656,00 грн. тіла кредиту, інші нараховані проценти поза межами строку кредитування не підлягають стягненню.

Також позивачем, як новим кредитором нараховані 3% річних та інфляційні втрати на тіло кредиту за період з листопада 2021 по лютий 2022, що підтверджено наданим розрахунком.

В силу ч.2 ст. 625 УК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доведеною суму боргу за тілом кредиту є 7656,00 грн., позивачем визначено період нарахування 3% річних 107 дні з 09.11.2021 по 23.02.2022. Три відсотка річних розраховується за формулою S x D x 3 : 100 : 365 днів у році, де: S-сума простроченого зобов`язання, D-кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання. Розмір 3% річних на суму боргу за вказаний період складає 67,33 грн. (7656,00 *3*107/100/365)

Відповідно до інформації з офіційного сайту Міністерства фінансів України рівень інфляції визначено: на 2021 рік листопад 100,8, грудень 100,6; на 2022 рік січень 101,3, лютий 101,6, загальний розмір індексу інфляції 104,3.

За таких обставин розрахунок здійснюється шляхом множення заборгованості на загальний розмір індексу інфляції. Розмір інфляції на суму боргу складає 329,21 грн. (7656,00 *104,3/100-7656,00).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

З урахування зазначеного, позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 8052 гривні 54 копійки, яка складається із суми основного боргу в розмірі 7656,00 грн., 3% річних в сумі 67,33 грн. та інфляційних втрат в сумі 329,21 грн. за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених позивачем витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду було надано:

Договір про надання правової допомоги №02- 07/2024 від 02.07.2024 року, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС»;

Прайс-лист Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС», затверджений Рішенням Загальних зборів №01-12/2025 від 01.12.2025 року;

Заявку на надання юридичної допомоги №1268 від 02.03.2026 року;

Витяг з Акту №31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 року, відповідно до якого надані послуги: Надання усної консультації з вивченням документів - 4000,00 грн. складання та подача позову 9000,00 грн.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності) та розумності розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України»).

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження№ 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З огляду на категорію та складність справи, предмет позову, заперечення відповідача, обсяг наданої допомоги: складання позову, суд вважає можливим зменшити витрати до 7000,00 грн., які вважає співмірними з предметом позову..

Згідно ч.ч.1,2 ст. ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено частково у відсотковому відношенні 27,33%

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн., тому який підлягає стягненню з відповідача в розмірі 727,63 грн. (2662,40х27,33%) та витрати на правничу допомогу у розмірі 1913, 10 грн. (7000х27,33%).

Керуючись ст. ст. 526, 549-552, 610, 611, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 223, 259, 264, 275, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитом за договором № 0521-8654 від 27.10.2020, у розмірі 8052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) гривні 54 копійки, яка складається із суми основного боргу в розмірі 7656,00 грн., 3% річних в сумі 67,33 грн. та інфляційних втрат в сумі 329,21 грн. за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 727 (сімсот двадцять сім) гривень 63 копійки та витрати на правничу допомогу у розмірі 1913 (одна тисяча дев`ятсот тринадцять) гривень 10 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 23.06.2026.

Суддя С.О. Рубіжний