Рішення № 137672101, 18.06.2026, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/87/26 провадження № 2/403/297/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Могиленко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі по тексту рішення - ТОВ «Бізнес позика») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 31130 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту складає 11000 грн. 00 коп., по процентах - 12430 грн. 00 коп., за комісією - 2200 грн. 00 коп. та по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України - 5500 грн. 00 коп..

Позов обгрунтовується тим, що 30 травня 2025 року між ТОВ «Бізнес позика», як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір №539982-КС-001 про надання кредиту, за яким позивач надає відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності грошові кошти у розмірі 11000,00 грн., а відповідач зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Вказаний кредитний договір був укладений сторонами відповідно до ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом його підписання відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора UA-8144, який був надісланий СМС-повідомленням на номер його мобільного телефону НОМЕР_1 , вказаний відповідачем у заявці на отримання кредиту. Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в розмірі 11000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , зазначену ним при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (платіжним дорученням). Враховуючи невиконання відповідачем умов договору №539982-КС-001 про надання кредиту від 30 травня 2025 року позивач прохав стягнути із ОСОБА_1 на його користь зазначену вище суму заборгованості, а також понесені судові витрати в сумі 2662 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «Бізнес позика» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подав.

ІІ. Заяви та клопотання.

Представник ТОВ «Бізнес позика» згідно письмового клопотання, викладеного в прохальній частині позовної заяви, прохав суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та за відсутності представника позивача, не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення суду (а.с.10).

Представник позивача згідно викладеного в прохальній частині позовної заяви клопотання прохав суд витребувати від АТ «Акцент-Банк» письмові докази на підтвердження випуску відповідачу ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_2 та виписку про рух коштів на рахунку, який був відкритий для її обслуговування (а.с.9 зворот).

Заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року в задоволенні клопотання представника позивача в частині розгляду справи без виклику (повідомлення) сторін відмовлено. Постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.48-49).

Ухвалою суду від 26 березня 2026 року клопотання представника позивача про витребування письмових доказів задоволено частково та витребувано від АТ «Акцент- Банк» виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_3 відповідача ОСОБА_1 за період з 30 травня по 19 вересня 2025 року включно. В задоволенні клопотання в іншій частині - відмовлено (а.с.60).

Ухвалою суду від 12 травня 2026 року повторно витребувано від АТ «Акцент-Банк» виписку по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки відповідача № НОМЕР_2 (а.с.74).

В зв`язку з тим, що в судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час і місце його проведення в порядку ст.128 ЦПК України, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, судом за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, 18 червня 2026 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

30 травня 2025 року між ТОВ «Бізнес позика», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір №539982-КС-001 про надання кредиту (далі - Договір, кредитний договір), який згідно положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений в електронній формі шляхом його підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора UA-8144 (код з смс-повідомлення), надісланого позивачем на зазначений ним фінансовий номер: +380965918932, що підтверджується інформацією про послідовність вчинених відповідачем дій в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця (а.с.14-23, 25).

Згідно з умовами укладеного Договору (пункти 2.1, 2.3, 4.1) ТОВ «Бізнес позика» надає відповідачу ОСОБА_1 на засадах строковості, поворотності та платності строком на 16 тижнів грошові кошти в розмірі 11000,00 грн. шляхом їх безготівкового переказу коштів (однією або кількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений у розділі 12 Договору, а відповідач зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика».

Номером електронного платіжного засобу відповідача, зазначеним ним в розділі 12 Договору, є НОМЕР_2 .

За змістом пунктів 2.4, 2.5, 2.8, 2.12, 2.14, 10.2 Договору стандартна процентна ставка за кредитом складає в день 1% та є фіксованою; комісія за видачу кредиту становить 2200,00 грн.; строк дії Договору - до 19 вересня 2025 року; денна процентна ставка складає 0,92%; дата повернення кредиту - 19 вересня 2025 року; знижена процентна ставка за кредитом в день складає 1% та є фіксованою.

Крім того, сторонами Договору також було погоджено, що нарахування процентів позичальнику здійснюється за зниженою процентною ставкою, вказаною в п.10.2 Договору, а у разі несплати позичальником платежу, передбаченого Графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежів протягом наступних семи днів, починаючи з восьмого дня нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою (пункт 4.2).

Згідно з визначеним у п.4.2.2 Договору графіком платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка, повернення відповідачем ОСОБА_1 кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних платежів за період з 27 червня 2025 року по 19 вересня 2025 року, в розрізі кожного платежу, який включає платіж в сумі 2790,00 грн. на кожну наступну дату платежу, крім останнього в сумі 2703,60 грн..

Судом також встановлено, що умови укладеного сторонами кредитного договору відповідають умовам, узгодженим ними шляхом акцептування відповідачем ОСОБА_1 30 травня 2025 року пропозиції (оферти) ТОВ «Бізнес позик») укласти договір №539982-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с.11, 13).

Відповідач своїм електронним цифровим підписом підтвердив також отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, викладені у паспорті споживчого кредиту, що були надані йому до укладення кредитного договору (акцептування оферти) (а.с.26-29).

30 травня 2025 року ТОВ «Бізнес позика» на виконання умов кредитного договору №539982-КС-001 від 30 травня 2025 року було здійснено переказ грошових коштів в загальній сумі 11000 грн. 00 коп. на номер платіжної картки отримувача НОМЕР_5 , що відповідає сумі кредиту та способу його надання згідно з умовами укладеного між сторонами кредитного договору (а.с.30).

Зарахування 30 травня 2025 року на особистий рахунок відповідача ОСОБА_1 , відкритого за платіжною карткою № НОМЕР_2 грошових коштів в сумі 11000,00 грн. підтверджується випискою про рух коштів по вказаному поточному рахунку, наданою АТ «Акцент-Банк» (а.с.82, 83-89).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором в період з 30 травня 2025 року по 19 вересня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 31130,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 11000,00 грн., по відсотках - 12430,00 грн., за комісією - 2200,00 грн. та по відсотках, нарахованих згідно зі ст.625 ЦК України, - 5500,00 грн.. Сума сплачених відповідачем грошових коштів за кредитним договором відсутня. При цьому заборгованість відповідача в сумі 31130,00 грн. була визначена станом на 19 вересня 2025 року та в подальшому до закінчення розрахункового періоду залишалась незмінною (а.с.31-34).

Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним 30 травня 2025 року кредитного договору та отримання від позивача кредитних коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом в повному обсязі або частково відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України)..

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що договір №539982-КС-001 про надання кредиту від 30 травня 2025 року був підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора UA-8144, отриманого ним на номер мобільного телефону: НОМЕР_1 у вигляді смс-повідомлення, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразового ідентифікатора у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «Бізнес позика» щодо здійснення саме відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора UA-8144 суду надано не було.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, з урахуванням викладеного, включення позивачем до суми заборгованості за кредитом заборгованості по комісії за надання кредиту - 2200 грн. 00 коп., нарахування якої кредитодавцем відповідає положенням ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», є правомірним.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за договором №539982-КС-001 про надання кредиту від 30 травня 2025 року вбачається, що сума заборгованості за кредитом складає 11000,00 грн., заборгованість за процентами - 12430,00 грн..

Наведений позивачем ТОВ «Бізнес позика» розрахунок заборгованості ОСОБА_1 відповідає умовам кредитного договору щодо розміру та строку сплати відповідачем передбачених ним платежів, в тому числі нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 1,00% в день, враховуючи відсутність внесених відповідачем грошових коштів згідно з графіком платежів (пункти 4.2.1, 4.2.2 Договору), що становить 110,00 грн. (1,00% від 11000,00 грн.), в межах строку кредитування по 19 вересня 2025 року, та становить в загальній сумі 12430,00 грн. (110,00 грн. х 113 днів).

При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, приходить до висновку, що відповідачем по справі ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором, в тому числі не спростовано наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, процентами та комісією.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності договору №539982-КС-001 про надання кредиту від 30 травня 2025 року, укладених між ним та позивачем ТОВ «Бізнес позика».

Зазначений договір з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавався судом недійсним.

Судом також враховується, що дії позивача, як фінансової установи, щодо виконання кредитного договору відповідачем не оскаржені, власний розрахунок заборгованості ним не наданий, клопотання про призначення судово-економічної експертизи відповідачем не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення кредитної заборгованості та її розміру.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов'язань за договором №539982-КС-001 про надання кредиту від 30 травня 2025 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом та комісії) у розмірах та строки, передбачені цим договором, та приходить до висновку задоволення позову в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Бізнес позика» заборгованості за: тілом кредиту в сумі 11000 грн. 00 коп., процентами за користування кредитом в сумі 12430 грн. 00 коп. та комісією за видачу кредиту в сумі 2200 грн. 00 коп., а всього в загальному розмірі 25630 грн. 00 коп..

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за відсотками в розмірі 5500 грн. 00 коп., нарахованими згідно зі ст.625 ЦК України, суд приходить до наступного висновку.

На обгрунтування підстав стягнення з відповідача зазначеного розміру відсотків представник позивача посилається на положення ст.625 ЦК України, згідно з якими боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до змісту пункту 7.5 Договору у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та /або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умовами додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим Договором терміни, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000% річних від суми заборгованості в силу положень ст.625 ЦК України.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості за кредитним договором загальний розмір процентів, нарахованих згідно зі ст.625 ЦК України, за період з 14 червня 2025 року по 08 липня 2025 року становить 5500,00 грн..

Разом з тим, відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Воєнний стан був введений в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, неодноразово був продовжений і діє на даний час.

Зазначена обставина є загальновідомою та не потребує доказування (ч.3 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч.2 ст.4 ЦК України).

Отже, ч.2 ст.4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23, від 12 лютого 2025 року №758/5318/23), згідно яких тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, враховуючи дату укладення сторонами по справі договору №539982-КС-001 про надання кредиту - 30 травня 2025 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану, відповідач ОСОБА_1 звільняється від сплати процентів за даним договором, нарахованих у відповідності до ст.625 ЦК України, а визначена позивачем заборгованість за цими процентами, передбачена пунктом 7.5 Договору, підлягає списанню ним, як кредитодавцем.

Отже, правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача процентів за прострочення виконання ним грошового зобов`язання згідно з умовами Договору та ст.625 ЦК України в сумі 5500 грн. 00 коп., як складової частини заборгованості за кредитним договором, відсутні, а тому позов ТОВ «Бізнес позика» в цій частині задоволенню не підлягає.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТОВ «Бізнес позика» звернулась до суду з позовом майнового характеру в електронній формі, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. з урахуванням пониження ставки судового збору на коефіцієнт 0,8 (а.с.1).

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «Бізнес позика» кошти по сплаті судового збору в розмірі 2192 грн. 01 коп. (2662 грн. 40 коп. (100%) - 470 грн. 39 коп. (17,667845%), при цьому 17,667845% = 5500 грн. 00 коп. (сума процентів, нарахованих згідно зі ст.625 ЦК України, у стягненні яких судом відмовлено), що були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором №539982-КС-001 про надання кредиту від 30 травня 2025 року в загальній сумі 25630 грн. 00 коп. (двадцять п'ять тисяч шістсот тридцять гривень 00 копійок).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2192 грн. 01 коп. (дві тисячі сто дев'яносто дві гривні одна копійка).

Повне ім`я та найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд.№26, офіс №411 м.Київ, поштовий індекс 01133, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, подавши апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 23 червня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова