Вирок № 137672030, 23.06.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа 350/1336/24

Номер провадження 1-кп/350/73/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Іванівка Рожнятівського району Івано-Франківської області, розлученого, непрацюючого, з загальною середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого: 28 листопада 2024 року Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області за частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України із застосуванням статей 75, 76 Кримінального кодексу України до 5 (п`яти) років позбавлення волі з іспитовим строком 2 (два) роки.

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 3 січня 2024 року за № 12024091220000002,

в с т а н о в и в:

У період дії оголошеного в Україні відповідно до УказуПрезидента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану із 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні»та який в подальшому неодноразово продовжувався і зокрема Указом Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 23.07.2024 № 3891-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб ОСОБА_4 , маючи корисливий мотив та мету особистого збагачення вчинив крадіжку чужого майна.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 18 грудня 2023 близько о 16 год 30 хв прийшов у гості до будинку своєї знайомої ОСОБА_5 , що розташований по АДРЕСА_1 з метою спільного розпивання алкогольних напоїв. Побачивши, що остання заховала грошові кошти під матрац на ліжку в своїй кімнаті, у нього виник корисливий умисел на вчинення крадіжки чужого майна, а саме частини вказаних вище грошових коштів останньої.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення крадіжки чужого майна, а саме грошових коштів, діючи умисно, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання ОСОБА_4 , цього ж дня близько 17 години 30 хвилин залишившись у кімнаті сам, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу викрав із під матрацу на ліжку грошові кошти в сумі 300 польських злотих, що згідно курсу НБУ становить 2804,01 грн, після чого покинув місце вчинення злочину та розпорядився викраденими грошима на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 заподіяв майнову шкоду: потерпілій ОСОБА_5 на загальну суму 2804,01 грн.

Розтративши викраденні грошові кошти, у ОСОБА_4 повторно виник корисливий умисел на вчинення крадіжки чужого майна, а саме грошових коштів у ОСОБА_6 .

З цією метою, ОСОБА_4 19 грудня 2023 року близько 12 години 30 хвилин знову прийшов до будинку ОСОБА_5 , що розташований по АДРЕСА_1 та достовірно знаючи, що в кімнаті останньої під матрацом на ліжку знаходяться заховані грошові кошти, частину з яких він раніше викрав, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення крадіжки вищевказаного чужого майна, діючи умисно, повторно, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи довести їх настання ОСОБА_4 , знаходячись у кімнаті сам, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу викрав грошові кошти в сумі 300 польських злотих, що згідно курсу НБУ становить 2804,01 грн, якими розпорядився на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 заподіяв майнову шкоду: потерпілій ОСОБА_5 на загальну суму 2804,01 грн.

В ході судового засідання обвинувачений ОСОБА_4 вину в скоєнні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, розкаявшись у скоєному, своїми показами підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема, суду пояснив, що дійсно при обставинах викладених в обвинувальному акті 18 та 19 грудня 2023 року викрав у своєї співмешканки ОСОБА_5 загалом 600 польських злотих, якими розпорядився на власний розсуд. У скоєнні злочину щиро кається, жалкує про вчинене, обіцяє в подальшому не скоювати протиправних діянь та просив його суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не прибула, подала до суду заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутності, претензій майного та морального характеру до обвинуваченого не має, просила суворо його не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений та прокурор не оспорюють всі фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження положення частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил статей 349, 351 Кримінального процесуального кодексу України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по кримінальному провадженню, окрім допиту обвинуваченого.

Суд вважає пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення доведеним і кваліфікує його дії за першим епізодом за частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена в умовах воєнного стану та другим епізодом за частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно та в умовах воєнного стану.

При цьому суд вважає виключити із обвинувачення ОСОБА_4 за першим епізодом кваліфікуючу ознаку повторність, так як відповідно до ухвали Рожнятівського районного суду Івано-Франківській області від 7 листопада 2024 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 вересня 2023 року за № 12023091220000153 закрито на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, а отже ОСОБА_4 вважається таким, що не судимий за статтею 185 Кримінального кодексу України.

При призначенні виду і міри покарання суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 65 Кримінального кодексу України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до статті 50 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Суд, обираючи обвинуваченому вид і міру покарання враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд приймає до уваги те, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, є особою пенсійного віку, має стійкі соціальні зв`язки, визнав вину в скоєнні кримінального правопорушення, щиро розкаявся, жалкує про вчинене, є особою яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася.

Під час судового розгляду, судом проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, наслідки суспільно небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності.

Окрім того, суд враховує заяву потерпілої, яка зауважила, що претензій морального та майнового арактеру до обвинуваченого не має, просить його суворо не карати.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 297/562/17, провадження № 51-329км18, зауважив, що щире каяття як таке, характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася.

До обставин, що пом`якшують покарання для обвинуваченого, суд відносить щире каяття в скоєнні кримінального правопорушення, визнання вини, те що він з моменту вчинення кримінального правопорущення надавав послідовні, визнавальні покази, активно сприяв слідству, свою позицію щодо визнання вини та щирого каяття не змінював, добровільно відшкодував потерпілій заподіяні збитки.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, суд не встановив.

Відповідно до вимог частини першої статті 69 Кримінального кодексу України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з змінами, внесеними згідно з Постановами Верховного Суду № 18 від 10 грудня 2004 року, № 8 від 12 червня 2009 року та № 11 від 6 листопада 2009 року зазначено, що перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (стаття 69 Кримінального кодексу України може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

На підставі викладеного вище, суд з урахуванням обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину: щире каяття в скоєнні кримінального правопорушення, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність обставин, що обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченого, позиції потерпілої, яка при призначенні покарання обвинуваченому просила його суворо не карати, приходить до висновку що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу України, тобто призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини четвертої статті 185 Кримінального Кодексу України.

Враховуючи викладене, а також те, що з дня вчинення кримінального правопорушення пройшов тривалий час (більше 2 років), характер і ступінь суспільної небезпечності та тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, відсутність претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілої та її позиція щодо покарання обвинуваченого, пенсійний вік обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, який є достатнім для того, щоб він в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення. Таке покарання буде співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 199/1496/17 кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 Кримінального кодексу України, не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами частини четвертої статті 70 Кримінального кодексу України, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених статтею 75 Кримінального кодексу України.

Враховуючи, що обвинувачений цей злочин вчинив до ухвалення щодо нього вироку Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області від 28 листопада 2024 року, відповідно до якого його було засуджено за частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України із застосуванням статей 75, 76 Кримінального кодексу України до 5 (п`яти) років позбавлення волі з іспитовим строком 2 (два) роки, то покарання йому слід призначити із застосуванням частини четвертої статті 70, статей 75, 76 Кримінального кодексу України.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Питання про скасування арешту майна суд вирішує в порядку статті 174 Кримінального процесуального кодексу України.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись статтями 100, 174, 349, 368-371, 374, 532 Кримінального процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі частини четвертої статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2024 року призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 (три) роки.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої, пункту 2 частини третьої статті 76 Кримінального кодексу України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт накладений на: грошову купюру номіналом 100 польських злотих серія та номер ЕХ9662002 накладений ухвалою слідчого судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 5 січня 2024 року у справі № 350/1336/24, провадження № 1-кс/350/61/2025.

Речові докази: грошову купюру номіналом 100 польських злотих серія та номер ЕХ9662002, яка згідно постанови про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів від 3 січня 2024 року була визнана речовим доказом та відповідно до квитанції (додаток № 2 Форма «Б») від 5 лютого 2024 року здана в ячейку Прикарпатського РУ АТ «Прикарпатбанк» - повернути потерпілій ОСОБА_5 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1