Рішення № 137671736, 23.06.2026, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/587/26

Провадження № 2/486/1046/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 червня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гайдук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 01.08.2025 року №549809-КС-001 у розмірі 26762,70 грн, а також судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.08.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №549809-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 01.08.2025 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти договір №549809-КС-001 про надання кредиту, ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договір №549809-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7942, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 01.08.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №549809-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору товариство надає відповідачу грошові кошти у розмірі 11000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом. Вказані кошти, розмір яких визначено договором, відповідач отримав, що підтверджується довідкою про перерахування коштів. Як зазначає позивач, до теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором №549809-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти. Отже, розмір заборгованості відповідача станом на 15.02.2026 року за договором №549809-КС-001 про надання кредиту становить 26762,70 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10810 грн; суми прострочених платежів по процентах - 10223,70 грн; суми заборгованості по штрафам - 0 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 4669,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 1060 грн., що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Південноукраїнського міського суду від 08.04.2026 відкрито позовне провадження, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадженняз повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання за зареєстрованим місцем проживання був належним чином повідомлений, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, а також шляхом розміщення оголошення на сайті суду. Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, відповідачка не з`явилася в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подала відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач не надав до суду відзив, не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, та те, що представник позивача надав згоду на проведення судового засідання у відсутність відповідача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, тому суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.08.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №549809-КС-001 про надання кредиту.

Зазначений договір укладено в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», через Особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного договору про надання кредиту №549809-КС-001 від 01.08.2025 року.

Відповідно до п.2 договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 11000 грн. строком на 16 тижнів на умовах сплати процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою у розмірі 1 % в день (фіксована ставка), сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 2200,00 грн. Кредит надається на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених зазначеним договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів.

Відповідно до пункту 2.8 строк дії договору до 21.11.2025 року. Орієнтована загальна вартість наданого Кредиту по кредитному договору складала 22378,15 грн., в т.ч.: загальні витрати за кредитом: 11378,15 грн.

Пунктом 4 договору встановлено графік платежів, якого повинен дотримуватись позичальник.

Відповідно до виписки по особовому рахунку відповідача, наданої АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали від 08.04.2026, останньому 01.08.2025 перераховано на рахунок № НОМЕР_2 кредитні кошти у розмірі 11000 грн.

Згідно із розрахунком, наданим ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість відповідача за кредитом №549809-КС-001 від 01.08.2025 становить 26762,70 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10810 грн; суми прострочених платежів по процентах - 10223,70 грн; суми заборгованості по штрафам - 0 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625ЦКУ - 4669,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією- 1060 грн.

Відповідач в порушення умов укладеного договору кредитні кошти в повному обсязі не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 207 ЦК України не передбачено вичерпного переліку таких документів, тому, окрім листів та телеграм, можуть використовуватися й інші засоби зв`язку, наприклад електронний або інший інтернет/SMS-pecypc.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Крім того, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, кредитний договір №549809-КС-001 від 01.08.2025 був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора UA-7942, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Отже, існують підстави вважати, що сторонами належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, позов у частині вимоги про стягнення тіла кредиту у розмірі 6000 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний сплатити проценти за користування кредитом.

Дослідивши розрахунок заборгованості відсотків, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними грошовими коштами у розмрі 10223,70 грн.

Щодо комісії за надання кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Крім того, Національний банк України, який є державним регулятором ринку фінансових послуг в Україні, своєю Постановою від 11.02.2021 №16 затвердив «Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит». Дані правила передбачають правомірність встановлення Кредитодавцем супровідних послуг за кредитом в тому числі і комісії за надання кредиту. Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився зокрема сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 1060 грн. Отже, в цій частині позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо нарахування та стягнення процентів на підставі ст.625 ЦК України.

Позивач просить суд також стягнути заборгованість по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ у сумі 4669,00 грн.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема, у виді трьох процентів річних від простроченої суми: боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставини, внаслідок невиконання умов договору у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 22093,70 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 10810 грн; сума прострочених платежів по процентах - 10223,70 грн; сума прострочених платежів за комісією - 1060 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог вказаної статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено частково, то суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 199,1 грн.

Керуючись ст. ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ 41084239, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд 26, офіс 411) заборгованість за кредитним договором №549809-КС-001 від 01.08.2025 року у розмірі 22093 (двадцять дві тисячі дев`яносто три) гривні 70 (сімдесят) копійок, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 10810 грн; сума прострочених платежів по процентах - 10223,70 грн; сума прострочених платежів за комісією - 1060 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ 41084239, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд 26, офіс 411) судовий збір у розмірі 2199 (дві тисячі сто дев`яносто дев`ять) гривень 10 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного заочного рішення суду).

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О. О. Волощук