Рішення № 137671712, 18.06.2026, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1672/23

Провадження № 2/486/73/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гайдук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Прайм Альянс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2008658700 від 24.04.2014 у розмірі 46081,18 грн, а також понесених судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 24.04.2014 між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2008658700 у відповідності до умов якого останній отримав кредит в сумі 80702,56 грн. зі строком повернення кредитних коштів до 24.04.2019 із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних (п.п.1.1 кредитного договору). 13.06.2016 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу №13/06/16 відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором. В подальшому 29.01.2019 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» було укладено договір факторингу №29/01/19-2 відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором. Однак, так як зобов`язання з приводу повернення кредитних коштів за кредитним договором ОСОБА_1 не виконано ні первісному кредитору, а ні новому кредитору утворилась заборгованість у розмірі 46081,18 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2023 дану справу розподілено судді Волковій О.І.

Ухвалою суду від 27.10.2023 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам надавалось право подати заяви по суті справи.

15.12.2023 відповідач ОСОБА_1 надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог та відмовити у задоволенні позовної заяви. Зазначив, що відсутні відомості про те, що договором факторингу № 13/06/16 від 13.06.2016 були відступлені права вимоги саме за кредитним договором № 2008658700, укладеним 24.04.2014, зокрема, відсутні фактичні необхідні первинні докази позову, на підставі чого і ким завірено всі надані копії до позову. Також до позову не надано оригіналу кредитного договору, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, а також будь-якого документу, що підтверджує отримання кредитних коштів.

05.01.2024 представником позивача подано відповідь на відзив про уточнення позовних вимог в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2008658700, укладеним 24.04.2014. Також зазначив, що кредитний договір було підписано лише після того, як ОСОБА_1 ознайомився з усіма його умовами. Щодо пропущення строків позовної давності, позивач зазначає, що загальна позовна давність встановлюється у три роки, за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Щодо надання первинних документів, зазначає, що заява на видачу готівки, є касовим документом, який підтверджує факт передачі кредитних коштів від кредитора до позичальника та є належним доказом отримання Боржником кредитних коштів.

22.01.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписка по особовому рахунку відповідача за період з 24.04.2014 по 13.06.2016.

05.01.2024 від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій він просив позов задовольнити в повному обсязі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.06.2024 справу розподілено судді Савіну О.І.

Ухвалою суду від 19.08.2024 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.03.2026 справу розподілено судді Волощук О.О.

Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18.03.2026 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 18.05.2026 розгляд справи відкладено на 18.06.2026 у зв`язку з нез`явленням відповідача.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Прайм Альянс» не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій просив суд здійснювати розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом надсилання поштових повідомлень на адресу місця реєстрації, а також шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті суду, проте про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 24.04.2014 між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2008658700 у відповідності до умов якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 80702,56 грн на споживчі цілі та придбання Послуг Продавців (п.1 Договору).

За умовами п. 1.1 кредитного договору процентна ставка за користування кредитними коштами становить 0,01% річних.

За умовами, викладеними у пункті 1.2.1 цього кредитного договору передбачалося, що банк надає позичальнику споживчий кредит у відповідності до умов цього договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені кредитним договором та додатком №1 «графік платежів», що є його невід`ємною частиною, а також виконувати умови договору.

Згідно з п. 1.4.1 договору позичальник зобов`язаний повністю повернути Банку суму отриманих кредитних коштів та виконати всі інші зобов`язання встановлені кредитним договором не пізніше 24.04.2019.

Відповідно до пунктів 1.4.2 та 1.4.3 вищезазначеного договору сума отриманого кредиту погашається щомісяця в дату платежу та в розмірі, зазначеному в графіку платежів. Проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються щомісяця одночасно з погашенням суми отриманого кредиту, виходячи із розміру процентної ставки, визначеної пункті 1.1 даного договору. Розмір щомісячних процентів, належний до сплати, зазначений в графіку платежів. Для розрахунку використовується база, виходячи з 365 днів у році.

За умовами п. 3.6 договору Банк має право відступити повністю чи частково свої права вимоги за кредитним договором та/чи Угодою третій особі.

Пунктом 3.17 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та всіх додатків до нього і діє до виконання сторонами взятих зобов`язань по цьому договору в повному обсязі.

До договору про надання споживчого кредиту сторонами підписано додаток №1 (Графік платежів).

Згідно заяви на видачу готівки № 1 від 24.04.2014 ОСОБА_1 отримав у відділенні АТ «ОТП Банк» м. Миколаїв готівкові кошти у розмірі 80 702,56 грн.

13.06.2016 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 13/06/16, за умовами якого до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейшло право вимоги від боржника грошових коштів, на підтвердження чого позивачем була надана копія вказаного Договору факторингу із витягом з Реєстру прав вимоги № 2 та витягом з Акту приймання передачі документації боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 2 до Договору факторингу №13/06/16 станом на 13.06.2016 у позичальника ОСОБА_1 утворилась заборгованість: сума строкової заборгованості за кредитом 47091,04 грн, сума простроченого тіла кредиту 30645,37 грн, сума строкових нарахованих за умовами кредитного договору 1257,75 грн, сума нарахованих прострочених за умовами кредитного договору 38688,24 грн, загальна сума заборгованості за основною заборгованістю за кредитом (тіло) згідно умов договору 117682,40 грн. Кількість днів прострочення виконання зобов`язань 687.

29.01.2019 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» укладено договір факторингу №29/01/19-2, за умовами якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» відступило позивачу право вимоги від відповідача коштів, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача, що підтверджується копією вказаного Договору факторингу із витягом з Реєстру боржників, в якому зазначена заборгованість позичальника ОСОБА_1 та витягом з Акту приймання-передачі документації боржників.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту, пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України регламентовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (терміни), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

З урахуванням зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що первісним кредитором (ПАТ «ОТП Банк») умови вказаного кредитного договору були виконані належним чином. Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 80702,56 грн. строком до 24.04.2019, зі сплатою процентної ставки за користування кредитом 0,01 % річних. Відповідачем ОСОБА_1 у добровільному порядку отримані кредитні кошти в повному обсязі не були повернуті кредитору у повному розмірі, в результаті чого утворилась заборгованість.

Твердження відповідача про неотримання кредитних коштів спростовується заявою на отримання коштів, а також випискою по особовому рахунку, яка свідчить про часткову сплату коштів в рахунок погашення заборгованості.

Крім того, договір та Графік платежів містить підписи відповідача, вказаний договір недійсним у судовому порядку не визнавався, протилежного відповідачем не доведено.

Як вбачається з розрахунків заборгованості, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Прайм Альянс» за кредитним договором № 2008658700 від 24.04.2014, яка розрахована в межах трирічного терміну з 29.01.2019 по 23.02.2022 в розмірі 46 081,18 грн., та складається з заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 34989,19 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 3,94 грн., 3 % річних за користування кредитом у розмірі 3224 грн. та інфляційних втрат у розмірі 7864,05 грн.

Щодо застосування строку позовної давності, заявленої відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як зазначено у ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

За загальним правилом згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, зазначеними нормами закону початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. У зв`язку з цим початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусово-судовому порядку.

У відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, застосувавши строк позовної давності.

Даючи оцінку доводам відповідача в цій частині суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 провадження № 14-10 цс 18 зробила наступні правові висновки: «Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування, право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів».

Згідно графіку платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору, відповідач мав вносити кошти на погашення кредиту щомісяця, у визначену Графіком дату, у рівних частинах.

Отже, строк позовної давності необхідно визначати за кожним окремим платежем, вказаним у Графіку.

Згідно з Графіком, перший платіж по кредиту мав бути внесений 26.05.2014, а останній 25.03.2019.

Позивач у своїх вимогах, посилаючись на п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стверджує, що починаючи з 12 березня 2020 року (час введення карантину) було продовжено строки позовної давності, а тому просить стягнути заборгованість по тілу кредиту за період з 24.03.2017 по 24.04.2019.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, який було продовжено до 30.06.2023.

Отже, з встановленням карантину 12.03.2020 року в Україні продовжено строки позовної давності.

Виходячи із загального строку позовної давності у три роки, у березні 2020 року кредитор за Договором кредиту мав право звернутися до боржника (в межах строку позовної давності) про стягнення кредитних платежів, починаючи з 25.03.2019.

Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 34989,19 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 3,94 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд звертає увагу на наступне.

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 року справа № 602/1082/19 провадження № 61-7521св22 зазначено: «У постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, що правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України за весь час прострочення. Право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Як вже зазначалося, відповідно до п. п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в Україні продовжуються строки позовної давності.

Верховний Суд, сформувавши судову практику про застосування позовної давності щодо інфляційних втрат та 3% річних на три останні роки, що передували зверненню до суду, звернув увагу на ретроспективний характер позовної давності у вказаних правовідносинах.

Отже, факт продовження законодавцем дії позовної давності на час карантинних обмежень, не є підставою для застосування позовної давності до вказаних вимог не на три роки, що передували зверненню до суду, а на більший термін.

ТОВ «ФК «Прайм Альянс» звернулось до суду з вказаним позовом 17.10.2023 року. Таким чином, право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникло з цієї дати по 17.10.2020 року включно.

Таким чином, у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за період з 29.01.2019 по 23.02.2022 слід відмовити через пропуск строку позовної давності.

В той ж час, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тому суд вважає, що задоволенню підлягає позовна вимога про стягнення трьох процентів річних за період з 17.10.2020 року по 23.02.2022 року, а саме: 34989,19 х 3 х 495 (кількість днів прострочення) : 365 : 100 = 1423,53 грн.

Також, задоволенню підлягає позовна вимога про стягнення інфляційних втрат за вказаний період у сумі 5 504,83 грн.: [Сукупний індекс інфляції] = 101,30% ? 100,90% ? 101,30% ? 101,00% ? 101,70% ? 100,70% ? 101,30% ? 100,20% ? 100,10% ? 99,80% ? 101,20% ? 100,90% ? 100,80% ? 100,60% ? 101,30% ? 101,60% = 115,733% (за період Листопад 2020 - Лютий 2022), [Інфляційні нарахування] = 34 989,19 грн (сума боргу) ? 115,733% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 34 989,19 грн (сума боргу) = 5 504,83 грн.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначено у ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове обґрунтованння позовних вимог ТОВ «ФК «Прайм Альянс» та їх задоволення в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 2008658700 від 24.04.2014 в розмірі 41921,49, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 34989,19 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 3,94 грн., 3 % річних за користування кредитом у розмірі 1423,53 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5504,83 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви 2684 грн., тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 442,40 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10736 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що позивачем були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується укладеним між ТОВ «ФК «Прайм Альянс» та адвокатом Дорошенко М.А. договором про надання правової допомоги від 06.06.2023 року, відповідно до якого вартість 1 години її роботи при наданні відповідної правничої допомоги складає 50% вартості прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати, додатком до вказаного договору, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10289/10 від 11.10.2021 року.

Як вбачається із розрахунку щодо надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 10736 грн. 00 коп., а саме первинної консультації та ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 години, підготовка позовної заяви 4 години, підготовка відповіді на відзив 2 години, що в загальній кількості витраченого часу адвокатом складає 8 годин. Згідно з визначеної сумою одного часу роботи адвоката у розмірі 50% вартості прожиткового мінімуму для працездатних осіб, складає 1342 грн. 00 коп.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 року у справі №463/2001/19 де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

При цьому неспівмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Враховуючи досліджені під час розгляду справи докази, а також, докази надані позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу щодо об`єму та складності справи, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їхньої вартості, суд дійшов висновку, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. буде розумним та співмірним заявленим позовним вимогам позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 12, 89, 141, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрованим: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» (04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 77, ЄДРПОУ: 41677971) заборгованість за кредитним договором №2008658700 від 24.04.2014 року у розмірі 41921 (сорок одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 49 копійок, яка складається з: 34989,19 грн. заборгованості за тілом кредиту, 3,94 грн. заборгованості за відсотками, 1423,53 грн. -3% річних, 5504,83 грн. інфляційних втрат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрованим: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» (04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 77, ЄДРПОУ: 41677971) судовий збір у розмірі 2 442 (дві тисячі чотириста сорок дві) гривні 40 копійок та витрати на правову у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. О. Волощук