Рішення № 137670393, 23.06.2026, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/1620/25

Номер провадження 2/298/404/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 червня 2026 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Зизич В.В.,

за участі секретаря судового засідання Керецман Х.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 23821,63 грн, судового збору, а також витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 08.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4718377 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає: 4 000,00 грн. Згідно з п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів: з 08.06.2024 по 03.06.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору ТОВ «Лінеура Україна» надало кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 4 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану банком АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

27.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №27/02/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до п. 1.3. договору факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію, передбачену чинним законодавством про фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms-повідомлення) на зазначену в анкеті боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного договору факторингу від 27.02.2025 №27/02/2025 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4718377 від 08.06.2024 на загальну суму заборгованості 20121,64 грн, з якої заборгованість за тілом кредиту 3999,99 грн, заборгованість за процентами 14121,65 грн., заборгованість за штрафами/неустойка 2000 грн. Відповідачем з дати факторингу 27.02.2025 донараховано відсотки за 95 календарних днів 5699,98575 грн.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач, не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, ні на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ні на рахунки первісного кредитора.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 4718377 від 08.06.2024 на загальну суму 23821,63 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 3999,99 грн, заборгованість за процентами 14121,65 грн. та 5699,98575 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, позивач ТОВ «Українські фінансові операції» просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 23821,63 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 3999,99 грн, нарахованих процентів первісним кредитором 14121,65 грн. та нарахованих процентів позивачем 5699,98575 грн.

Також просив зазначити в рішенні суду в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування. Крім цього, просив стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 5 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в справі. Постановлено розгляд справи проводити з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання 16.06.2026 позивач не з`явився, однак у поданій позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, в якій також зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач у судове засідання 16.06.2026 повторно не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав, про причини неявки суду не повідомив

Судом неодноразово надіслані повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання відповідача ОСОБА_1 , що встановлена в порядку передбаченому ч.ч. 6, 7 ст. 187 ЦПК України, однак поштова кореспонденція повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», іншої адреси відповідача суду не повідомлено. В силу приписів п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України така поштова кореспонденція вважається врученою належним чином.

Неявка учасників справи, які були належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

16 червня 2026 року Великоберезнянським районним судом Закарпатської області постановлено про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.

За наслідком розгляду даної справи, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст.244 ЦПК України відклав судове засідання для ухвалення та проголошення судового рішення на 11.00 год. 23.06.2026.

Дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у справі, які є належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності, суд дійшов такого висновку.

Суд установив, що 08.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4718377 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає: 4 000,00 грн. Згідно з п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього договору (п.1.4.1). Знижена процентна ставка становить 0.60% (п. 1.4.2). Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 9541,79% річних (п.1.5.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 4862,21% річних (п. 1.5.2). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 25600,00 грн (п.1.6); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 24520,00 грн.

Кредитний договір №4718377 від 08.06.2024 був підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «12948».

Згідно з додатком № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4718377 від 08.06.2024, сторони визначили таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, узгодивши графік щомісячного платежу в розмірі певної частки суми кредиту та відсотків протягом періоду.

Паспорт споживчого кредиту з інформацією про умови кредитування також підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «33228» 08.06.2024.

Згідно з інформаційною довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-0603 від 06.03.2025 первісний кредитор 08.06.2024 09:15:12 перерахував відповідачу кредитні кошти в розмірі 4 000,00 грн на зазначену ним у заявці платіжну карту № НОМЕР_2 , номер транзакції НОМЕР_3 , призначення платежу: зарахування 4000 грн. на картку НОМЕР_1 , з чого слідує, що свої зобов`язання за кредитним договором позивач виконав.

Відповідач умови договору не виконав, в установлений строк грошові кошти не повернув, у зв`язку з чим за договором виникла заборгованість у загальній сумі 20121,64 грн, з якої заборгованість за тілом кредиту 3999,99 грн, заборгованість за процентами 14121,65 грн., заборгованість за штрафами/неустойка 2000 грн.

27.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №27/02/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Згідно з п. 1.1. договору факторингу, фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому-передачі реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта, підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості.

Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №27/02/2025 від 27 лютого 2025 року, підписаного сторонами, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 3557 боржника. Плата за договором факторингу здійснена ТОВ «Українські фінансові операції», що підтверджено платіжними інструкціями №5 від 27 лютого 2025 року, №1028 від 27.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №27/02/2025 від 27 лютого 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №4718377 від 08.06.2024 на суму заборгованості 20121,64 грн, з якої заборгованість за тілом кредиту 3999,99 грн, заборгованість за процентами 14121,65 грн., заборгованість за штрафами/неустойка 2000 грн.

Таким чином, ТОВ «Українські фінансові операції» є правонаступником ТОВ «Лінеура Україна», та стало новим кредитором у зобов`язанні за кредитним договором, який укладений з відповідачем.

Згідно з Розрахунком заборгованості за Договором № 4718377 про надання споживчого кредиту від 08.06.2024 за 95 календарних днів ( 28.02.2025 02.06.2025) позивач нарахував 5700 гривень відсотків за вказаний період.

Суд вважає, що нарахування процентів за користування кредитними коштами за період з 28.02.2025 02.06.2025 позивачем здійснено в межах строку кредитування, який був погоджений сторонами у договорі (360 днів), та відповідно до умов договору факторингу №27/02/2025 від 27 лютого 2025 року, якими передбачено перехід права грошової вимоги не тільки на суму заборгованості, яка зазначена у витязі з реєстру боржників до такого договору, а й право грошової вимоги за зобов`язаннями, що можуть виникнути у майбутньому.

Відтак у відповідача виник обов`язок щодо погашення заборгованості, яка складається із тіла кредиту та процентів за користування грошовими коштами, яка підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов`язання на погашення кредитної заборгованості, розрахунок заборгованості ним не спростовано.

Щодо позовних вимог про застосування положень ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

В свою чергу, згідно ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченомурозділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Однак, це є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 08.06.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати,пов`язані з розглядом справи,покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи встановлено що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Представник позивача також заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, на підставі: договору про надання правової допомоги №01/08/2024-А від 1 серпня 2024 року, заявки на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 1 серпня 2024 року, акту №4718377 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), рахунок про оплату №4718377-2025 від 18 листопада 2025 року згідно договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Дідух Є.О., детального опису робіт №4718377 від 18.11.2025.

Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також з огляду на наявність клопотанням відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, слід дійти висновку про не співмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн, який є завищеним.

За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відтак, з відповідача на користь позивача має бути стягнено документально підтверджених понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 23821 гривню 63 копійки - заборгованості за кредитним договором №4718377 від 08.06.2024, 2422 гривні 40 копійок судового збору, 4000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, всього 30244 (тридцять тисяч двісті сорок чотири) гривні 03 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Великоберезнянським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ: 40966896; місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, 40, приміщення 19 літ Н, П.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 23 червня 2026 року.

Суддя Зизич В.В.