Рішення № 137667475, 22.06.2026, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/901/25

Провадження №2/568/33/26

22 червня 2026 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.,

секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.,

за участі представника позивача Стрільчук Н.О.

представника відповідача Лозюк С.Ф.

розглянувши у судовому засіданні в місті Радивилів цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою Дубенської окружної прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля» про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, -

встановив:

Керівник Дубенської окружної прокуратури звернулася до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з позовом до ОСОБА_1 ,Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля» про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області № 568/823/23 від 05.02.2024 припинено громадянці російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 3,2504 га, кадастровий номер 5625881600:05:029:0039 (реєстраційний номер 1482545056258), що розташована на території Радивилівської міської ради (колишньої Бугаївської сільської ради) Дубенського району Рівненської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області та продажу на земельних торгах, припинено дію договору оренди землі від 15.10.2008 № 412, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Радивилів Агро», зареєстрованого 26.12.2008 в Радивилівському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», додатку до договору оренди від 20.10.2008, додаткових угод до договору оренди від 03.01.2013, від 08.11.2018, від 31.12.2021, орендодавцем у яких на цей час виступає ОСОБА_1 , та припинено ТОВ «Радивилів Агро» право оренди вищезазначеної земельної ділянки. Постановою Рівненського апеляційного суду від 05.09.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Трипілля» (правонаступника ТОВ «Радивилів Агро») задоволено частково. Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 05.02.2024 в оскаржуваній частині скасовано, у задоволенні позовних вимог про припинення дії договору оренди землі та припинення права оренди відмовлено. Постановою Верховного Суду від 12.03.2025 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля» та першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного суду від 05.09.2024 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, дійшов висновків, що іноземці не наділені повноваженнями укладати правочини щодо оренди землі сільськогосподарського призначення, а тому такий правочин є нікчемним, як такий, що порушує публічний порядок. На виконання вказаних судових рішень 18.11.2024 за Головним управлінням Держгеокадастру в Рівненській області зареєстровано право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 3,2504 га, кадастровий номер 5625881600:05:029:0039 (реєстраційний номер 1482545056258).

Разом з тим, між ОСОБА_2 (орендодавцем) та ТОВ «Радивилів Агро» (орендарем) 15.10.2008 укладено договір оренди землі № 412, згідно умов якого орендодавець передав вищевказану земельну ділянку в платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк 15 років. Зазначений договір зареєстровано 26.12.2008 у Радивилівському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП «Центр ДЗК». Надалі, 20.10.2008 ОСОБА_2 та ТОВ «Радивилів Агро» підписали додаток до вказаного договору, яким вирішили внести окремі виправлення у його текст. Зокрема, перше речення п. 3.1 Договору, викладено у новій редакції: «Договір укладено строком на 15 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни і діє з моменту його державної реєстрації». У зв`язку з переходом права власності на земельну ділянку у порядку спадкування ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , 03.01.2013 між нею та ТОВ «Радивилів Агро» укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 412 від 15.10.2008, якою здійснено заміну сторони договору (орендодавця) з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 . Надалі, у зв`язку з переходом права власності в порядку спадкування від ОСОБА_3 до громадянки російської федерації ОСОБА_1 , 08.11.2018 між ОСОБА_4 , яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_1 (спадкоємця), та ТОВ «Радивилів Агро» укладено додаткову угоду до договору оренди землі, якою викладено договір оренди у новій редакції. Серед іншого, сторони погодили, що договір оренди укладено на 20 років до 15.10.2028 (п. 6 Договору оренди землі від 15.10.2028 в редакції від 08.11.2018). Державним реєстратором Радивилівської міської ради Радивилівського (на даний час Дубенського) району Рівненської області 20.11.2018 проведено державну реєстрацію вказаної додаткової угоди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення: 44208076 від 23.11.2018). Після цього, між ОСОБА_4 , яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_1 , та ТОВ «Радивилів Агро» 31.12.2021 укладено додаткову угоду до договору оренди землі, якою викладено договір оренди у новій редакції. Зокрема, сторони погодили, що договір оренди укладено на 22 роки, тобто до 15.10.2030 (п. 6 Договору оренди землі від 15.10.2008 в редакції від 31.12.2021). Державним реєстратором Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області 07.06.2022 проведено державну реєстрацію вказаної додаткової у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення: 63829893 від 10.06.2022). Також встановлено, що 27.11.2023 проведено державну реєстрацію припинення шляхом реорганізації юридичної особи ТОВ «Радивилів Агро» (код ЄДРПОУ 34463783), правонаступником якого є «Агрофірма Трипілля» (код ЄДРПОУ 34463741). Разом з тим, національне законодавство не наділяє іноземців правом передавати належні їм земельні ділянки сільськогосподарського призначення в оренду, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування наслідків недійсності правочину скасування державної реєстрації права оренди.

Майнові відносини, що виникають із договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства: ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду землі», орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.06.2025 5 Орендарями земельних ділянок можуть бути, зокрема громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об`єднання та організації, а також іноземні держави (п. «в» ч. 2 ст. 5 Закону України «Про оренду землі»). Отже, орендодавцем земельної ділянки як фізичною особою може бути виключного громадянин України. Натомість, ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, а тому національним законодавством вона не наділена повноваженнями укладати договори оренди землі сільськогосподарського призначення.

Оскільки договори оренди укладені між відповідачами стосуються землі сільськогосподарського призначення як особливо цінної категорії, що є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону, власником спірних земельних ділянок є громадянин іноземної держави, якому вимогами закону заборонено передавати таку земельну ділянку в оренду, вказані договори оренди є нікчемними. Тобто, внаслідок укладення додаткових угод від 08.11.2018 та від 31.12.2021 до договору оренди землі № 412 від 15.10.2018, які є нікчемними, строк дії вказаного договору оренди землі закінчився зі спливом 15 років, визначених у первісній редакції цього договору (з урахуванням додатку, укладеного 20.10.2008 між ОСОБА_2 та ТОВ «Радивилів Агро»).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З положень ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» слідує, що державна реєстрація не є підставою виникнення цивільних прав, зокрема набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно та не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи. Отже, право або інтерес позивача порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди, яке ним не укладалось. За наявності запису про похідне речове право на спірну земельну ділянку повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, оскільки існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися. З огляду на вищевикладене, належним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є скасування державної реєстрації права користування (оренди) земельної ділянки.

24 червня 2025 року представником ТОВ «Агрофірма Трипілля» подано відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить залишити позов без розгляду, відповідно до п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України. Згідно поданого відзиву на позовну заяву представник відповідача вказує на відсутність обгрунтування прокурором підстав звернення до суду для здійснення представництва інтересів держави.

Представником позивача 27.06.2025 року подано відповідь на відзив, згідно якого вказує на необгрунтованість поданого відзиву, оскільки крім посилання на правові позиції Верховного Суду, заперечень щодо наведених прокурором обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується відзив не містить. Також вказує на те, що позовна заява у справі № 568/823/23 подавалась прокурором в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, вказаний орган був обізнаний з висновками, зробленими Верховним Судом, щодо неможливості передачі іноземцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду. Разом з тим, після отримання копії постанови Верховного Суду у справі №568/823/23 окружною прокуратурою проведено опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та вебсайту «Судова влада України», щодо врахування Головним управлінням Держгеокадастру в Рівненській області висновків, зробленим Верховним Судом у зазначеній справі, за результатами якого встановлено наявність реєстрації права користування земельною ділянкою з к.н. 5625881600:05:029:0039 за ТОВ «Радивилів Агро» та відсутність у провадженні судів справи за позовом Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області з питання скасування державної реєстрації права оренди конфіскованої земельної ділянки. Керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», окружною прокуратурою на адресу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області надіслано лист № 51-1173вих-25 від 17.04.2025 про виявлені порушення та наявність підстав для вжиття заходів з метою скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, конфіскованої у ОСОБА_1 . Разом з цим, листом № 10-17-0.6-1919/2-25 від 23.04.2025 Головним управлінням Держгеокадастру в Рівненській області повідомлено окружну прокуратуру про відсутність коштів на сплату судового збору. Однак, відсутність коштів не позбавляє державний орган права звернутися до суду з позовною заявою з одночасним порушенням питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору. При цьому, ТОВ «Агрофірма Трипілля» незаконно заволодівши земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права оренди за додатковими Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.06.2025 4 угодами, укладеними з іноземцем, продовжує користуватися конфіскованою земельною ділянкою. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Саме лише внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на підставі рішення суду про задоволення позову про конфіскацію земельних ділянок ніяким чином не призводить, в силу вимог ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на вказане майно, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити. Отже, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про пролонгацію права оренди на підставі нікчемних додаткових угод порушує інтереси держави. За таких обставин, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, 09.06.2025 з позовною заявою до суду звернувся прокурор, яким дотримано вимоги як ЦПК України (щодо форми і змісту позовної заяви, належних повноважень), так і Закону Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.06.2025 України «Про прокуратуру» (щодо інформування уповноваженого суб`єкта владних повноважень про виявлені порушення та необхідності їх захисту). Просить у задоволенні клопотання представника ТОВ «Агрофірма Трипілля» про залишення позову без розгляду відмовити та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи №559/2900/23.

Ухвалою суду від 04 грудня 2025 року провадження у справі поновлено.

26 березня 2026 року ухвалою суду підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор Дубенської окружної прокуратури Рівненської області Стрільчук Н.О. позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, а також вирішити питання судових витрат.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку, відзив на позов не подала, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у її відсутності суду не надала.

Відповідно до інформації відділу обліку та моніторингу інформації реєстрації місця проживання УДМС України а Рівненській області ОСОБА_1 15.08.1987 року знята з реєстраційного обліку в зв`язку з вибуттям до рф.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 не має зареєстрованого у передбаченому законом порядку місця проживання в Україні, суд здійснював її повідомлення та виклик у судові засідання під час розгляду справи по суті належним способом, передбаченим ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що відповідає вимогам ч.11 ст.128 ЦПК України. Оголошення про виклик відповідача у судові засідання розміщені на веб-сайті «Судова влада України».

Відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Представник ТОВ «Агрофірма Трипілля» Лозюк С.Ф. у вступній промові у задоволенні позову просив відмовити, вказуючи, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Окрім того, позивачем не коректно сформульовано позовні вимоги, з огляду на те, що запис про державну реєстрацію прав за індексним номером 44208076 в Державному реєстрі речових прав відсутній. Також представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності з тих підстав, що договір оренди ОСОБА_1 було укладено у 18.11.2018 року, а з позовом до суду прокурор звернувся лише у 2025 році.

Заслухавши прокурора, представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази, встановивши фактичні обставини справи, на які сторона позивача посилається, як на підставу своїх вимог, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом установлено, що рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області № 568/823/23 від 05.02.2024 припинено громадянці російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 3,2504 га, кадастровий номер 5625881600:05:029:0039 (реєстраційний номер 1482545056258), що розташована на території Радивилівської міської ради (колишньої Бугаївської сільської ради) Дубенського району Рівненської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області та продажу на земельних торгах, припинено дію договору оренди землі від 15.10.2008 № 412, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Радивилів Агро», зареєстрованого 26.12.2008 в Радивилівському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», додатку до договору оренди від 20.10.2008, додаткових угод до договору оренди від 03.01.2013, від 08.11.2018, від 31.12.2021, орендодавцем у яких на цей час виступає ОСОБА_1 , та припинено ТОВ «Радивилів Агро», правонаступником якого є ТОВ «Агрофірма «Трипілля» право оренди вищезазначеної земельної ділянки. (а.с.11-18)

Постановою Рівненського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року рішення Радивилівського районного суду від 05 лютого 2024 року оскаржуваній частині скасовано. У задоволенні позовних вимог керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у рівненській області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Радивилівська міська рада про припинення дії договору оренди землі та припинення права оренди відмовлено. (а.с.18 зворот)

Скасовуючи рішення Радивилівського районного суду в частині припинення дії договору оренди землі та припинення права оренди Рівненський апеляційний суд виходив з наступного.

Згідно зі ст.ст.1, 3-5,13 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, орендодавцем земельної ділянки як фізичною особою може бути виключно громадянин України. Натомість ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, а тому національним законодавством вона не наділена повноваженнями укладати договори оренди землі сільськогосподарського призначення.

Норми статей 13,14 Конституції України передбачають, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У статтях 215, 216 ЦК України зазначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Оскільки додаткова угода від 08.11.2018 до договору оренди землі №412 від 05.10.2008 року укладена між ОСОБА_1 і ТОВ «Радивилів Агро» порушують публічний порядок, адже стосуються землі сільськогосподарського призначення як особливо цінної категорії, що є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону, власником якої була громадянин іноземної держави і якій вимогами закону заборонено передавати її в оренду, тому ці правочини є нікчемними.

Тобто внаслідок нікчемності договорів оренди земельної ділянки у ОСОБА_1 і ТОВ «Радивилів Агро», правонаступником якого є ТОВ «Агрофірма Трипілля» не виникло відповідних суб`єктивних прав та обов`язків оренди, крім тих наслідків, що пов`язані з їх недійсністю. Відтак, судовому захисту неіснуючі права оренди не підлягають.

Постановою Верховного Суду від 12.03.2025 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля» та першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного суду від 05.09.2024 залишено без змін. (а.с.19-27)

Верховний суд зокрема вказав, що оскільки ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, тому національним законодавством України вона не наділена правом на укладання договорів оренди землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частинами першою, другою статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У статті 216 ЦК України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Установивши, що додаткові угоди від 08 листопада 2018 року та від 31 грудня 2021 року до договору оренди землі № 412 від 15 жовтня 2008 року, укладені між ОСОБА_1 і ТОВ «Радивилів Агро», порушують публічний порядок, оскільки стосуються землі сільськогосподарського призначення як особливо цінної категорії, що є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону, власником спірної земельної ділянки була громадянка іноземної держави, якій вимогами закону заборонено передавати таку земельну ділянку в оренду, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ці правочини є нікчемними. При цьому додаткова угода є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. І саме до додаткової угоди можуть застосовуватись, зокрема, положення про нікчемність. Оскільки внаслідок нікчемності зазначених правочинів у ОСОБА_1 та ТОВ «Радивилів Агро», правонаступником якого є ТОВ «Агрофірма Трипілля», не виникло відповідних суб`єктивних прав та обов`язків, пов`язаних з орендою земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 3,2504 га, кадастровий номер 5625881600:05:029:0039, крім тих наслідків, що пов`язані з їх недійсністю, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про припинення дії договору оренди землі, додаткових угод до нього та припинення права оренди.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності ОСОБА_1 на земельну ділянки площею 3,2504 га, кадастровий номер 5625881600:05:029:0039 припинено та право власності на земельну ділянку на вказану земельну ділянку зареєстровано за Головним управлінням Держгеокадастру в Рівненській області. (а.с.27 зворот -29)

Однак, в Державному реєстрі речових прав міститься запис щодо актуальної інформації про державну реєстрації іншого речового права номер запису 24777833, про реєстрацію права оренди земельної ділянки, орендодавцем якої є ОСОБА_1 .

15 жовтня 2008 року ОСОБА_2 (орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Радивилів Агро» (орендар) уклали договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав в орендарю в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Бугаївської сільської ради площею 3,25 га, строк дії договору 15 років. (а.с.30-31)

03 січня 2013 року ОСОБА_3 , яка є правонаступником ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право на спадщину виданого нотаріусом Радивилівської районної державної нотаріальної контори Забожною Л.Л. 26.12.2011 року, укладено додаткову угоду до договору оренди землі №412 від 05.10.2008 року відповідно до якого здійснено заміну сторони договору, а саме орендодавця на ОСОБА_3 (а.с.32 зворот)

08 листопада 2018 року ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_3 , укладено додаткову угоду до договору оренди землі №412 від 05.10.2008 року відповідно до якого здійснено заміну сторони договору, а саме орендодавця на ОСОБА_1 (а.с.33)

Інформацію про вказаний договір оренди землі від 15.10.2008 року, а також додаткові угоди до договору оренди внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

Відповідно до чинного законодавства було проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, строк дії права оренди до 26.12.2030 року з правом пролонгації, записи про припинення права оренди відсутні (а.с.27 зворот -29).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 жовтня 2025 року (справа № 559/2900/23, провадження № 61-12729сво24) відступив від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23 (провадження № 61-13216св24) щодо нікчемності договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, укладеного іноземцем та виснував, що укладений іноземцем договір оренди земельної ділянки, яка підлягає конфіскації, не є таким, який порушує публічний порядок. Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і відноситься до способів набуття права власності державою незалежно від прав попереднього власника, тому інші права (речові, зобов`язальні) стосовно майна, що конфісковане, припиняються в результаті припинення права власності шляхом конфіскації. Припинення права власності іноземця на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом їх конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він посягає на фундаментальні суспільні цінності та основи правопорядку держави. До таких належать правочини, спрямовані на: порушення конституційних прав і свобод; незаконне використання комунальної, державної чи приватної власності; незаконне розпорядження об`єктами права власності Українського народу; відчуження викраденого майна; порушення правового режиму обмежених в обігу об`єктів. Публічний порядок стосується лише суттєвих основ правопорядку та фундаментальних цінностей, таких як суверенітет, територіальна цілісність, конституційний лад, безпека населення та основоположні права людини.

У статті 216 ЦК України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Водночас, договір оренди земельної ділянки, укладений його власником, хоча і іноземцем, право власності якого підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, протягом року з моменту набуття права власності у порядку спадкування, не може вважатися таким, що суперечить публічному порядку, а отже не є нікчемним.

Землі сільськогосподарського призначення дійсно є особливо цінною категорією, національним багатством і перебувають під особливою охороною закону. Тому вони можуть підлягати конфіскації у визначених законом випадках. У цьому саме проявляється публічний інтерес.

Невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений Земельним кодексом України строк є підставою для припинення права власності на земельну ділянку у судовому порядку, а не автоматично.

Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків як припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Оскільки конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і набуття державою права власності, не залежить від прав попереднього власника, інші права (речові, зобов`язальні) стосовно майна, що конфісковане, повинні припинятися в результаті припинення права власності.

Таким чином, припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства шляхом її конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цієї земельної ділянки.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної вище норми права державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Такий висновок викладений Верховним судом у постанові від 17.01.2024 у справі №522/3999/23.

Отже, державна реєстрація не створює право, а лише засвідчує вже існуюче право, набуте на законних підставах.

Внаслідок нікчемності договорів оренди землі та додаткової угоди до нього у ОСОБА_1 та ТОВ «Радивилів Агро», правонаступником якого є ТОВ «Агрофірма Трипілля» не виникло відповідних суб`єктивних прав та обов`язків оренди, крім тих наслідків, що пов`язані з їх недійсністю, а тому слід застосувати наслідки нікчемного правочину та скасувати його державну реєстрацію.

Отже, з огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, досліджені докази, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.

Так, статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Правовий висновок щодо застосування частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді щодо визначення поняття «інтереси держави» висловлено позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх об`єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).

Підставою для представництва в суді інтересів держави в справі №568/823/23 стали факти порушення законодавства при використанні іноземним громадянином ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка не відчужила її упродовж року після набуття права власності. Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч.4 ст. 81 Земельного кодексу України), та ця норма є імперативною і не передбачає винятків.

Рішення суду в частині конфіскації земельної ділянки, що належала ОСОБА_1 виконано, однак в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про реєстрацію права користування земельною ділянкою з к.н. 5625881600:05:029:0039 за ТОВ «Радивилів Агро», що стало підставою для звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації права оренди конфіскованої земельної ділянки.

Що стосується строків позовної давності, суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Насамперед для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини сам факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі №369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (ч. 4, 5 ст. 56 ЦПК України).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що на позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Аналогічний висновок міститься і в постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року (№ 6-1852цс16) і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що 17 квітня 2025 року Дубенською окружною прокуратурою до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області скеровано запит №51-1173 вих-25 з метою встановлення вжитих заходів щодо скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5625881600:05:029:0039, яка була конфіскована у ОСОБА_1 .

Таким чином, в квітня 2025 року прокурору стало відомо про порушення прав та законних інтересів держави та особу, яка їх порушила.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №10-17-0.6-1919/2-25 від 23 квітня 2025 року, повідомлено Дубенську окружну прокуратуру про те, що вбачаються підстави для звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5625881600:05:029:0039, яка була конфіскована у ОСОБА_1 . Також просить вжити заходи представництва інтересів держави в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

В матеріалах справи відсутні докази того, що ГУ Держгеокадастру у Рівненській області раніше стало відомо про порушене право, а тому строк позовної давності не пропущений.

Прокурор із даним позовом звернувся в суд 09 червня 2025 року, тобто в межах загального трирічного строку позовної давності, з дня коли прокурор дізнався про порушене право та особу, яка його порушила.

З урахуванням цих обставин, суд не вбачає правових підстав для застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено 2422,40 грн. судового збору. У зв`язку із задоволенням позову з відповідачів підлягає стягненню у рівних частках на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору, оскільки солідарного стягнення судових витрат законом не передбачено.

Керуючись ст.ст. 4-13, 17, 18, 81, 133, 137, 141, 244, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Дубенської окружної прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля» про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію прав: індексний номер 44208076 від 23.11.2018. номер запису про інше речове право: 24777833, індексний номер 63829893 від 10.06.2022, номер запису про інше речове право: 24777833, щодо державної реєстрації у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 5625881600:05:029:0039, площею 3,2504 га, проведену за ТОВ «Радивилів Агро» (код ЄДРПОУ 34463783), правонаступником якого є ТОВ «Агрофірма Трипілля» (код ЄДРПОУ 34463741).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Агрофірма Трипілля» на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Дубенська окружна прокуратура, ЄДРПОУ 02910077, місцезнаходження вул.Івана Франка, 8 м. Дубно Рівненська область,

позивач: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, ЄДРПОУ 39768252, місцезнаходження вул. С. Петлюри, буд. 37 м. Рівне,

відповідач: ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_2 , виданий 20.02.2007 року, видавник 3 відділом УВС м.Оленегорська Мурманської області, місце реєстрації: АДРЕСА_1 російської федерації.

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля», ЄДРПОУ 34463741, місцезнаходження Козинська територіальна громада Дубенського району Рівненської області, комплекс будівель та споруд №1 будинок №1.

Повний текст рішення виготовлено 22 червня 2026 року.

Суддя В.О. Троцюк