Рішення № 137666471, 24.06.2026, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/302/26

Провадження № 2/535/311/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської областіу складіголовуючого суддіМальцева С.О.,за участю секретаря судового засіданняБілик Н.О.

Справа № 535/302/26

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»;

відповідач: ОСОБА_1 ;

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

23 березня 2026 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» через систему Електронний суд звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просять стягнути з останньої на їх користь заборгованість за Кредитним договором №8984776 від 23.04.2025 у розмірі 10 250,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

02 квітня 2026 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та витребувано докази.

30 квітня 2026 року на виконання ухвали суду від 02.04.2026 АТ «ПРИВАТБАНК» надало лист № 20.1.0.0.0/7-260415/66293-БТ від 21.04.2026 у якому повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 23.04.2024 був зарахований платіж у сумі 5 000,00 грн.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином. Від представника відповідача адвоката Сідько С.І. надійшла заява про розгляд справи без її участі та участі відповідача.

03.06.2026 від представника відповідача адвоката Сідько С.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила в задоволенні позову відмовити повністю з огляду на наступне. ТОВ «Юніт Капітал» не належним чином виконав умови договору про відступлення прав вимоги по відношенню до відповідача як боржника, а тому є всі підстави вважати, що позовні вимоги є неправомірними. При цьому також зауважуємо, що додану до позову позивачем досудову вимогу від 05.02.2026 №25771508696 ОСОБА_1 не отримувала. Доказів отримання відповідачем вказаного листа позивачем не надано, а тому вважаємо не можу слугувати належним доказом про повідомлення відповідача. З огляду на вищевикладене вважаємо, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності у відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок порушення ним умов кредитного договору 23.04.2025, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з їх необґрунтованістю та протиправністю. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження здійснених (понесених) витрат на професійну допомогу ТОВ «Юніт Капітал», оскільки до позову не долучено доказу, який підтверджує понесені витрати. Даючи оцінку зазначеним вище аргументам, враховуючи складність та значення справи для сторін, обсяг проведеної представником позивача роботи, вважаємо, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, у зв`язку з чим просимо відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу або ж суттєво зменшити її розмір. Щодо стягнення судового збору з відповідача по справі зазначаємо наступне. Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 196747 від 27.03.2013р. ОСОБА_1 має другу групу інвалідності, а тому звільнена від сплати судового збору, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення судового збору з відповідача не підлягають задоволенню.

03.06.2026 від представника позивача через систему Електронний суд надійшла відповідь на відзив, у якій вони підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. Позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику щодо врегулювання спору в досудовому порядку. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення Відповідача від виконання зобов`язань. Також, Відповідач у жодному разі не спростовує факт отримання кредиту та наявності зобов`язання щодо його сплати. Предметом спору Відповідач вважає правильність визначення кредитора, якому належить виконати своє зобов`язання. Щодо твердження відповідача про недоведеність заборгованості До позовної заяви долучено повний пакет доказів, що підтверджують як факт виникнення заборгованості, так і її розмір, а саме: Кредитний договір № 8984776 від 23.04.2025 з електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором C5713; Повідомлення ТОВ «ПЕЙТЕК» про перерахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 відповідача; лист № 11896/25-Е від 09.12.2025 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»; розрахунок заборгованості, підготовлений первісним кредитором; виписка з особового рахунку боржника за період 03.12.2025 15.02.2026. Зазначені документи у своїй сукупності підтверджують: факт укладення кредитного договору, факт надання коштів відповідачу, розмір основного боргу (5 000,00 грн) та нарахованих відсотків (5 250,00 грн), а також відсутність будь-яких платежів на погашення заборгованості. Твердження відповідача про недоведеність заборгованості спростовується матеріалами справи і не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову. Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

10.06.2026 від представника відповідача адвоката Сідько С.І. через систему Електронний суднадійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вона просить у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити посилаючись на те, що жодних повідомлень про відступлення права грошової вимоги факторові, визначеної грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а також повідомлення про фактора, якому саме має бути здійснений плата стосовно суми ОСОБА_1 не отримувала, що також не оспорюється у відповіді на відзив позивачем. До того ж, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, у відповідності до ст. 77 ЦПК України, щодо відправлень повідомлення. Позивачем не доведено дотримання порядку, передбаченого чинним законодавством та договором факторингу № 03122025 від 03.12.2025р., щодо повідомлення належним чином боржникові про відступлення права грошової вимоги факторові та визначену грошову вимогу, яка підлягає виконанню, а також вказаний фактор, якому має бути здійснений платіж. Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначили наступне. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження здійснених (понесених) витрат на професійну допомогу ТОВ «Юніт Капітал», а також детального опису робіт (наданих послуг), оскільки до позову позивачем надано лише акт прийому-передачі виконаних робіт, у зв`язку з чим просимо відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу або ж суттєво зменшити її розмір. Щодо стягнення судового збору з відповідача по справі вкотре зазначає, відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 196747 від 27.03.2013р. ОСОБА_1 має другу групу інвалідності (копію було додано разом із відзивом), а тому згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

11.06.2026 від представника позивача через систему Електронний суд надійшли додаткові пояснення, в яких вони зазначають, що позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони Кредитодавця. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Отже, не є підставою для звільнення Боржника від виконання Кредитного договору те, що він не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги, а лише означає виконання Боржника свого зобов`язання перед Кредитодавцем, з яким укладав договір, що не виконано. Щодо витрат на правничу допомогу. До правової допомоги наданої Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» належить вивчення матеріалів справи, складання адвокатського запиту, складання клопотання про витребування доказів , а також складання позовної заяви. Вказану суму в розмірі 7000,00 грн. на надання правничої допомоги зазначено в Протоколі погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026. На виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, повідомляємо суд, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс в зв`язку із розглядом даної справи складає 9 662,40 грн. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: - судовий збір: 2 662,40 грн. - витрати на професійну правничу допомогу: 7 000,00 грн Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: - вивчення матеріалів справи: 2 год.- 1000,00 грн.; - складання позовної заяви: 2 год.- 5 000,00 грн.; - підготовка адвокатського запиту: 1 год 500,00 грн; - підготовка та подача клопотань : 1 год 500,00 грн. Зазначений попередній розрахунок суми судових витрат включає в себе витрати понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на професійну правничу допомогу. З урахуванням викладеного, сума правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн. пропорційна виконаній роботі Адвокатського бюро «Тимошенко та партнери».

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розглядати справу без участі представника ТОВ «ЮНІТ КАПТАЛ».

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

23.04.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі - ТОВ «АВЕНТУС») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №8984776 на суму 5 000,00 грн.

03.12.2025 між ТОВ «АВЕНТУС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 03122025 , відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №8984776.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що 23.04.2025 між ТОВ «АВЕНТУС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №8984776 на суму 5 000,00 грн.

Оскільки Кредитний договір укладено в електронній формі, порядок його укладення регулюється положеннями Закону України «Про електронну комерцію», який визначає особливості оформлення таких правочинів.

Відповідач приєднався до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора Р5740, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину.

В свою чергу, Первинний кредитор також підписав Кредитний договір шляхом накладення аналогу власноручного підпису та відтиску печатки уповноваженої особи, що погоджено сторонами при укладенні Кредитного договору.

З урахуванням викладеного, наявність підписів сторін на Кредитному договорі свідчить про їхню свідому волю та прийняття умов договору, а також підтверджує, що Кредитодавець повідомив відповідача про всі умови надання кредиту у порядку, встановленому чинним законодавством України. Таким чином, позивачем доведено факт укладення Кредитного договору між Первісним кредитором та відповідачем, що підтверджує чинність договору та прийняття його умов обома сторонами.

На підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн позивачем надано лист за вих. № 20251205-1.1 від 12.05.2025 ТОВ «Пейтек».

Як слідує з листа AT КБ «ПриватБанк» від 21.04.2026, наданого на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 23.04.2024 був зарахований платіж у сумі 5 000,00 грн.

Отже, ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов`язання перед відповідачем в повному обсязі.

На підставі договору факторингу № 03122025 від 03.12.2025 укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ "Юніт Капітал" первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №8984776.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 03122025 від 03.12.2025 від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 10 250,00 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 250,00 грн - заборгованість за відсотками, 9 050,00 грн - заборгованість за штрафними.

Позивач звертає увагу на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 10 250,00 грн.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтями 7 та 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.

Відповідно до ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

23.04.2025 ОСОБА_1 підписала Договір №8984776 про надання споживчого кредиту шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р5740.

Отже встановлено, що між ТОВ «АВЕНТУС» та відповідачем укладено договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодився з ними.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за Кредитним договором ОСОБА_2 порушує взяті на себе зобов`язання за цим Договором.

Як убачається з положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором у добровільному порядку.

Отже, оскільки відповідач порушив зобов`язання, встановлені Кредитним договором, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим Договором в матеріалах справи відсутні, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості по кредиту у розмірі 10 250,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 7 000,00 грн.

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу або ж суттєво зменшити її розмір.

Так, згідно наявного в матеріалах справи Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 3.3 договору про надання правової допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 3.4. після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.

Додатковою угодою № 25771508696 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 погоджено, що адвокат здійснює представництво інтересів клієнта у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8984776 від 23.04.2025, укладеним з ОСОБА_1 .

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 15.02.2026 клієнту ТОВ «Юніт Капітал» було надано виконавцем - Адвокатським бюро «Тараненко і партнери» такі послуги: складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8984776 від 23.04.2025 - 2 год - 5000 грн; вивчення матеріалів справи -2 год - 1000 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором - 1 год. 500 грн; підготовка та подача клопотання про витребування інформації щодо зарахування коштів за кредитним договором - 1 год. 500 грн. Всього 7000 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» 4 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Питання щодо розподілу судового збору суд вирішує наступним чином.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.

Отже, відповідач звільнена від сплати судового збору.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Відтак, судовий збір в розмірі 2662,40 грн підлягає компенсуванню за рахунок державного бюджету в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №8984776 від 23.04.2026 у розмірі 10 250,00 грн (десять тисяч двісті п`ятдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень).

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (юридична адреса: Київська область, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, оф. 333, код ЄДРПОУ 43541163) судовий збір у розмірі 2662,40 грн за рахунок держави у порядку

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»; місце знаходження: Київська область, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, оф. 333, ЄДРПОУ 43541163;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: С.О.Мальцев