Ухвала суду № 137665176, 24.06.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 940/448/23

Провадження № 2-др/364/4/26

ДОДАТКОВА УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 суддя Володарського районного суду Київської області Макаренко Л. А., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Сербінової Аліни Андріївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 940/448/23 (провадження № 4-с/364/12/26) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 12.06.2026 надійшла зазначена заява представника ОСОБА_1 адвоката Сербінової А.А. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 940/448/23 (провадження № 4-с/364/12/26), в якій Заявник просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені у названій справі судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн; до заяви додано докази на підтвердження направлення копій заяви іншим учасникам справи.

На обґрунтування зазначеної вимоги представником Заявником зазначено, що нею надається правнича (правова) допомога ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 20.12.2021. Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 10.06.2026 у справі № 940/448/23 (провадження № 4-с/364/12/26) було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність та дії державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі Дарницький відділ ДВС) Ковтун Владислави-Марії Сергіївни у виконавчому провадженні № 75371998 (далі ВП № 75371998), в якому Заявник є Боржником та яким під час розгляду згаданої скарги Стягувача понесено судові витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження зазначених витрат у розмірі 20 000,00 грн суду разом із згаданою заявою надано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 22.08.2023 серії АІ № 1347255, Договір про надання правової допомоги б/н від 20.12.2021, Додаткову угоду б/н від 26.05.2026, Акт приймання-передачі наданих послуг від 12.06.2026 № 6, Детальний опис робіт (наданих послуг) по справі № 940/448/23 (провадження № 4-с/364/12/26).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.06.2026 матеріали заяви передані судді Макаренко Л.А.

Качківська-Щербюк О.А. подала до суду 18.06.2026 через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі ЄСІТС), зареєстровано в суді 19.06.2026, заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить суд: відмовити у задоволенні заяви Боржника, оскільки заявлена сума є необґрунтованою, завищеною та неспівмірною з фактичним обсягом наданої правничої допомоги, складністю цього провадження та реально необхідним часом для представництва інтересів боржника. Так, з наданих документів вбачається, що договір про надання правової допомоги між ОСОБА_1 та адвокатом Сербіновою А.А. укладений ще 20.12.2021. Тобто представник Боржника вже тривалий час супроводжує пов`язані правовідносини, обізнаний із їх фактичними обставинами, позиціями сторін та матеріалами виконавчого провадження, а тому підготовка правової позиції у цьому провадженні не вимагала первинного аналізу справи як нової та невідомої. Доводи, наведені Боржником у цій справі, не є новими. Вони неодноразово використовувалися у подібних провадженнях, у межах основної справи та у виконавчому провадженні. Відповідно, заявлений адвокатом час на «аналіз правової ситуації», «формування стратегії», «збирання доказів» та «підготовку процесуальних документів» не відповідає реальному обсягу роботи, необхідному саме для цього короткого провадження за скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця.

Крім того, на думку Скаржника розгляд цієї справи не вимагав обов`язкової участі представника Боржника. Закон не встановлює обов`язковості представництва адвокатом у такій категорії справ. Фактична участь представника Боржника звелась до подання письмових заперечень та участі в одному судовому засіданні 10.06.2026. Наданий адвокатом опис не дає можливості перевірити реальний час, витрачений на надання правничої допомоги, а також необхідність та пропорційність заявленої суми 20 000,00 грн.

Скаржник у своїх запереченнях стверджує, що Додаткова угода від 20.12.2025 лише продовжила строк дії Договору про надання правової допомоги до 20.12.2028 та не стосувалася безпосередньо згаданої вище скарги, оскільки сама скарга ОСОБА_2 була подана лише 28.04.2026. Отже, ця Додаткова угода підтверджує загальний тривалий характер правовідносин між адвокатом та клієнтом, але не підтверджує необхідність або обсяг саме тих послуг, які були надані у цьому конкретному провадженні. Додаткова угода від 26.05.2026 була складена вже після відкриття провадження та після того, як справа перебувала на розгляді суду. При цьому в ній одразу визначено фіксовану суму 20 000,00 грн за надання правничої допомоги у справі № 940/448/23 без деталізації фактичного обсягу роботи, яка на той момент вже була виконана або мала бути виконана надалі. Детальний опис робіт складений 12.06.2026, тобто вже після постановлення ухвали суду від 10.06.2026 за результатами розгляду скарги. Такий опис має ретроспективний характер і фактично узагальнює надані послуги вже після завершення розгляду скарги. У детальному описі робіт не наведено конкретних дат виконання окремих дій, окрім участі у судовому засіданні 10.06.2026. Зокрема, зазначено загальну фразу «протягом розгляду справи» та 8 годин на аналіз правової ситуації, формування позиції, збирання доказів, систематизацію матеріалів і підготовку процесуальних документів. Проте не зазначено, коли саме такі дії виконувалися, які саме докази були зібрані адвокатом, які документи були новоствореними, а які дублювали вже відому позицію боржника. Крім того, участь у судовому засіданні 10.06.2026 зазначена без визначення конкретної кількості витрачених годин, із формулюванням «згідно протоколу судового засідання». Тобто сам документ, поданий на підтвердження витрат, не містить повного та належного розрахунку часу, який суд міг би перевірити. Заява про ухвалення додаткового рішення також складена 12.06.2026, тобто в один день із детальним описом робіт. Це свідчить, що документи щодо витрат були сформовані вже після завершення розгляду скарги та мають характер пакета документів, спрямованого на стягнення заздалегідь визначеної фіксованої суми, а не на підтвердження фактичного, необхідного та співмірного обсягу наданої правничої допомоги.

Качківська-Щербюк О.А. реалізувала своє право на судове оскарження дій та бездіяльності державного виконавця. Сам по собі факт відмови у задоволенні скарги не означає, що на Заявника мають автоматично покладатися будь-які витрати, заявлені Боржником без належного підтвердження їх необхідності та розумності. Витрати, які виникли внаслідок надмірного повторення позиції, дублювання письмових пояснень у судовому засіданні та використання правової позиції, вже відомої представнику з попередніх проваджень, не можуть бути визнані неминучими та такими, що підлягають повному відшкодуванню. З урахуванням наведеного заявлена до стягнення сума 20 000,00 грн, на думку Стягувача, є завищеною, непропорційною та такою, що не відповідає фактичному обсягу необхідної правничої допомоги у цій справі. Боржник фактично використовує заяву про стягнення витрат на правничу допомогу не як спосіб компенсації реально понесених і необхідних витрат, а як інструмент створення для Стягувача надмірного фінансового тиску та спонукання її утриматися від подальшого оскарження дій і бездіяльності державного виконавця.

Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати; суд ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви; додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

Розглянувши зазначену заяву представника ОСОБА_1 адвоката Сербінової А.А. та додані до неї документи, а також матеріали цивільної справи № 940/448/23 (провадження № 4-с/364/12/26), оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), суд, вирішуючи справу, виходить з такого.

З матеріалів справи судом встановлено, що в провадженні Володарського районного суду Київської області перебувала скарга Стягувача у ВП № 75371998 Качківської-Щербюк О.А. (справа № 940/448/23, провадження № 4-с/364/12/26) на бездіяльність та дії державного виконавця Дарницького відділу ДВС.

При цьому стороною Боржника було подано заперечення щодо задоволення зазначеної скарги Стягувача з проханням відмовити у задоволенні цієї скарги; суду також було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Боржник поніс (очікує понести) у зв`язку із розглядом справи.

Ухвалою суду від 10.06.2026 у названій справі було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність та дії державного виконавця Дарницького відділу ДВС Ковтун В.-М. С. у ВП № 75371998.

Водночас, зважаючи на заявлення попередніх судових витрат, судом було встановлено в ухвалі від 10.06.2026 п`ятиденний строк для подання суду доказів на підтвердження судових витрат з відповідною заявою про ухвалення додаткового судового рішення (до 15.06.2026), а також строк подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з доказами на доведення неспівмірності таких витрат не пізніше 17.06.2026 з роз`ясненням, що у разі надходження до суду від учасників справи заяв про ухвалення додаткового судового рішення з доказами на підтвердження судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами, таке додаткове судове рішення буде ухвалено судом без повідомлення учасників справи протягом десяти днів після визначеного судом останнього дня подання таких заяв, тобто до 25.06.2026 (частина третя статті 270 ЦПК України).

За імперативним приписом частини першої статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20 звернула увагу на те, що наведені приписи не охоплюють усі можливі випадки процесуальних рішень, якими може завершуватися провадження за скаргою сторони виконавчого провадження. У разі відсутності спеціальної норми, яка регулює певні випадки завершення провадження на стадії судового контролю за виконанням судового рішення, суди мають керуватись загальними нормами, що регулюють розподіл судових витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 357/380/20).

У названій вище постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що стаття 141 ЦПК України регламентує розподіл судових витрат (як судового збору, так і інших витрат), визначаючи загальне правило, згідно з яким інші (крім судового збору) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони справи (позивача та відповідача) залежно від результатів розгляду позовних вимог за вирішенням спору по суті. Ці положення є універсальними у правовідносинах при вирішенні питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи. Ці норми містяться в главі 8 «Судові витрати», яка є частиною розділу I «Загальні положення» ЦПК України, що вказує на те, що їх правила стосуються усіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути.

Аналогічний підхід щодо розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення застосовано в інших справах, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19 (пункт 111).

Крім того, відповідно до частин першої третьої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених процесуальним законом (зокрема, ухвала Верховного Суду від 09.01.2025 у справі № 906/498/23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При цьому із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2024 у справі № 547/581/21 констатував, що положення частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України дає право суду, лише за клопотанням іншої сторони, лише зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладено на сторону, яка заявила таке клопотання, а не на суд.

За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Наведені вище висновки є релевантними на сьогодні і викладені також у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 361/10208/23.

Так, Заявником на підтвердження понесених у справі № 940/448/23 (провадження № 4-с/364/12/26) витрат на професійну правничу допомогу у заявленому попередньо під час розгляду скарги розмірі 20 000,00 грн суду надано такі докази: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 22.08.2023 серії АІ № 1347255; Договір про надання правової допомоги б/н від 20.12.2021; Додаткову угоду б/н від 26.05.2026; Акт приймання-передачі наданих послуг від 12.06.2026 № 6; детальний опис робіт (наданих послуг) по справі № 940/448/23 (провадження № 4-с/364/12/26).

При цьому перелічені вище докази на підтвердження судових витрат були подані представником Боржника до суду 12.06.2026, тобто у межах встановленого ухвалою суду від 10.06.2026 строку на подання таких доказів (до 15.06.2026).

Натомість Стягувачем було подано до суду згадані заперечення на заяву Боржника про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат після визначеного судом в ухвал від 10.06.2026 строку для подання клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з доказами на доведення неспівмірності таких витрат, тобто після 17.06.2026, без означення жодних причин пропуску строку та без клопотання до суду про продовження строку подання таких заперечень щодо неспівмірності заявлених Боржником витрат.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

При цьому норми ЦПК України надають детальну регламентацію процесуальних строків, що, об`єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання процесуальними правами (зокрема, постанова Верховного Суду від 24.07.2024 у справі № 646/857/18); від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки (зокрема, постанова Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 160/26351/21).

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом; документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на усе викладене та враховуючи, що ухвалою суду від 10.06.2026 відмовлено у повному обсязі у задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність та дії державного виконавця Дарницького відділу ДВС Ковтун В.-М. С. у ВП № 75371998 та доведеність належними і допустимими доказами понесених Боржником ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду зазначеної скарги, тому такі витрати мають бути стягнуті на користь ОСОБА_1 із заявника скарги Стягувача ОСОБА_2 , відтак заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

При цьому з огляду на наведені вище приписи процесуального законодавства та висновки Верховного Суду суд може лише зменшити розмір витрат на правничу допомогу та лише за клопотанням іншої сторони; при цьому обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладено на сторону, яка заявила таке клопотання, а не на суд. Водночас, іншою стороною Стягувачем ОСОБА_2 подано заперечення щодо заявлених ОСОБА_1 судових витрат з порушенням визначеного судом строку та без клопотання про продовження такого строку, що свідчить про втрату Стягувачем права на вчинення відповідної процесуальної дії, а її заперечення є такими, що залишаються без розгляду. Відтак, суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір заявлених ОСОБА_1 судових витрат. За таких обставин заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 12, 13, 43-44, 120-126, 133, 134, 137, 141, 270, 452 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити повністю заяву представника ОСОБА_1 адвоката Сербінової А.А. про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі № 940/448/23 (провадження № 4-с/364/12/26) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені у названій справі судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

Направити копії цієї ухвали суду учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (стаття 261 ЦПК України).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Л. А. Макаренко