Рішення № 137665063, 23.06.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/4607/26

Провадження № 2/361/2367/26

23.06.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Гізатуліної Н.М. розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

Адвокат Блохіна Н.В. від імені та в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до суду із зазначеним позовом.

Позов мотивувала тим, що 11 серпня 2012 року між сторонами зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначила, що спочатку спільне сімейне життя сторін складалось добре, але на сьогодні між подружжям втрачені почуття любові один до одного, внаслідок чого сторони проживають окремо та спільного господарства не ведуть. Вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливим, і є таким, що суперечить її інтересам та інтересам їх спільних дітей.

На підставі викладеного просила суд:

1.Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11 серпня 2012 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 1710.

2.Після розірвання шлюбу залишити прізвище позивачки « ОСОБА_5 ».

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін.

Електронний примірник ухвали суду про відкриття провадження доставлений до електронного кабінету позивачки та її представника 10 травня 2026 року.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження, враховуючи, що позивачем направлено відповідачу копію позовної заяви.

Позивач до суду додаткових заяв, пояснень не подавала, відповідач не використав право подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Вирішуючи питання про те, чи не суперечить визнання позову закону, визначаючи наявність підстав для ухвалення рішення, суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно із ст. 3 Сімейного Кодексу України (далі СК України), сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 36, 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, зокрема, за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Отже, шлюб має добровільний характер, ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Незгода будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Стаття 112 СК України визначає, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що 11 серпня 2012 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 1710. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_5 ».

У шлюбі народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначила, що спочатку спільне сімейне життя складалось добре, але на сьогодні між ними втрачені почуття любові один до одного, внаслідок чого вони проживають окремо та спільного господарства не ведуть.

Вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливим, і є таким, що суперечить її інтересам та інтересам їх спільних дітей.

На адресу суду 20 травня 2026 року Вх. № 26202 відповідач ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку направив заяву у якій зазначив, що погоджується з вимогами позовної заяви та не заперечує проти постановлення рішення про задоволення позовних вимог. Підстав для надання строку з метою примирення сторін та відкладення розгляду справи, не вбачає.

Суд, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних відносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаємопорозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу. Враховуючи, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається, дійшов висновку проте, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачка просила суд після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_5 ».

Відтак, враховуючи, що питання про вибір прізвища після розірвання шлюбу залежить від волевиявлення особи, яка його змінила, у зв`язку з реєстрацією шлюбу, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивачки та після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_5 ».

Щодо розподілу судових витрат

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.

ОСОБА_1 за подачу позову сплатила судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 21 квітня 2026 року № 23НЕ-2К64-В97Е-9949.

Таким чином, враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги, суд вважає за необхідне повернути позивачці з державного бюджету 50 відсотків від загального розміру судового збору сплаченого нею при подачі позову у розмірі 665,60 грн, іншу частину у розмірі 665,60 грн стягнути з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст. ст. 105, 109, 110, 112114 СК України, ст. 4, 7, 10, 13, 81, 141, 142, 206, 247, 263265, 272, 273, 274, 354, 355 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 11 серпня 2012 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 1710 розірвати.

Прізвище позивачки після розірвання шлюбу залишити « ОСОБА_5 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Повернути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області ОСОБА_1 50 відсотків судового збору 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп, сплаченого нею при подачі позову згідно з квитанцією від 21 квітня 2026 року № 23НЕ-2К64-В97Е-9949, за реквізитами: ГУК уКиїв.обл/Броварська міс/22030101; Код 37955989; Номер рахунку: UA088999980313151206000010784; Банк: Казначейство України; Призначення платежу: 101 Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за позовом ОСОБА_1 Броварський міськрайонний суд Київської обл., на суму 1 331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 23 червня 2026 року.

Суддя Н.М. Гізатуліна