Рішення № 137664092, 24.06.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/1085/25

Провадження №2/283/719/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Хомич В.М., секретар судового засідання Ільніцька С.В.,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

06.05.2025 представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Тертиця Т.В. через електронний суд звернулася до Малинського районного суду Житомирської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в обґрунтування якої зазначила, що 18.01.2024 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту (navse.in.ua) уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1333-9240, який разом з Правилами відкриття кредитної лінії, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач була попередньо ознайомлена.

Відповідно до умов договору відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 20000 грн, строк кредитування - 300 днів, базовий період 14 днів, стандартна процентна ставка 1,5% в день, знижена 1,2 % в день, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту.

Відповідач належним чином не виконувала своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, процентів, а тому станом на 04.04.2025 за нею утворилась заборгованість в розмірі 112160 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 20000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 89160 грн, прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 3000 грн. Разом з тим кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 12160 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 100000 гривень.

Тому представник позивача просив стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом 20000 гривень, прострочену заборгованість за нарахованими процентами 80000 гривень, що разом становить 100000 грн та судові витрати.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 07.05.2025 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

07.08.2025 ухвалено заочне рішення у справі, яке за заявою відповідача ухвалою від 24.02.2026 скасоване, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

09.03.2026 надійшов відзив на позов, в якому відповідач просила витребувати у позивача докази.

Ухвалою від 26.03.2026 задоволено клопотання відповідача, витребувано у позивача оригінал електронного договору.

31.03.2026 на виконання ухвали від позивача надійшли витребувані докази.

Ухвалою від 14.05.2026 повторно витребувано у позивача оригінал електронного доказу з сертифікатами КЕП, що підтверджують підписання договору сторонами.

21.05.2026 на виконання ухвали суду надійшли витребувані докази.

Представник позивача разом із позовом звернувся із клопотанням, в якому просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином. Заяв та клопотань до суду не надходило.

Суд відповідно до ст. 247 ЦПК України розглядає справу у судовому засіданні за відсутності позивача і відповідача без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позиція відповідача

У відзиві відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що позивачем не доведено погодження істотних умов кредитного договору, оскільки не надано належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що саме такий правочин підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа.

Відповідачка наголосила, що не укладала кредитний договір, роздруківку якого долучено до позовної заяви, а, відповідно, й не погоджувала процентну ставку, неустойку та інші умови кредитування.

Окремо відповідач зазначає, що укладаючи договір, споживач розраховує тільки на проценти протягом базового строку кредитування, в даному випадку в період з 18.01.2024 - 31.01.2024, що відповідає правовій природі та економічному сенсу мікропозики, основною ознакою якої є короткостроковість. Тому, укладаючи договір, неможливо було передбачити, що позивач буде нараховувати проценти і після 31.01.2024, тим більше по іншій процентній ставці. Відтак, вважає, що право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору - 31.01.2024, який споживач розуміє як дату завершення строку кредитування. Тому починаючи з цієї дати, нарахування процентів кредитором вже не відповідає вимогам закону та договору. Зазначення у договорі двох строків кредитування призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником. Тому всі протиріччя в цій частині слід трактувати на користь споживача як слабшої сторони договору. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Кредитний договір 18.01.2024 №1333-9240 між сторонами укладено після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,50% є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За розрахунками відповідача розмір нарахованих процентів має становити 2800 грн (20000 грн *1% *14 днів).

З урахуванням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, нарахування процентів за понадстровоке користування в розмірі 77200,00 грн (80000 - 2800), є безпідставним і протиправним, оскільки прострочення виконання зобов`язань (за твердженням позивача) відбулося після 24.02.2022, в період дії воєнного стану, а правильність нарахувань позивач не довів відповідними доказами.

Встановлені судом обставини.

18.01.2024 о 18 год. 58 хв. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1333-9240.

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (https:// navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором С6323, а зі сторони кредитодавця - директором товариства ОСОБА_2 кваліфікованим електронним підписом із кваліфікованою електронною позначкою часу.

На виконання ухвали суду представником позивача була надано примірник кредитного договору у форматі PDF на USB-носії разом з протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, з яких встановлено, що файл з назвою «Договір про відкриття кредитної лінії № 1333-9240.verified.pdf, розміром 383,7 КБ був підписаний ОСОБА_2 , організація (установа): ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», час підпису: 18:59:01 18.01.2024, тип підпису: кваліфікований, тип контейнера: підпис та дані в одному файлі, формат: з повними даними для перевірки.

За умовами договору розмір кредитного ліміту 20000 грн (п. 4.1). Строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику - 300 календарних днів з моменту перерахування коштів позичальнику, дата повернення кредиту 12.11.2024 (п. 4.9). Базовий період, тобто проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування, - 14 днів (п.п. 1.1, 4.4). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою (п. 4.6). Комісія за видачу кредиту становить 15.00 % від суми виданого кредиту (п. 4.7) (а.с.13-33).

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 20000 грн підтверджено: довідкою про перерахування суми кредиту через платіжну систему LiqPay (а.с.34-37).

З розрахунку заборгованості встановлено, що проценти за користування кредитом нараховувались у період з 18.01.2024 по 12.11.2024 включно; з 18.01.2024 по 31.01.2024 процентна ставка за користування кредитом становила 1,2% за кожен день, починаючи з 01.02.2024 і по 12.11.2024 1,5%. Станом на 04.04.2025 загальна заборгованість відповідача становить 112160 грн та складається із простроченої заборгованості за кредитом 20000 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами 89160 грн, простроченої заборгованості по комісії за видачу кредиту 3000 грн (а.с.38-40).

Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ст. 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

Позивач на підтвердження позовних вимог надав як паперову копію, так і електронний договір, відтак, доводи відповідача щодо неврахування вказаного доказу при вирішенні спору, є безпідставними.

Як встановлено судом, договір про відкриття кредитної лінії між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https:// navse.in.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на вебсторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Підписання кредитного договору електронним підписом свідчить про те, що відповідач ознайомилася з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику та прийняла запропоновані умови, що відповідає п. 11.1 договору.

Суд зауважує, що Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» передбачено такі види електронних підписів, як кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП) та удосконалений електронний підпис (далі - УЕП). Ці підписи дають змогу, не лише ідентифікувати підписувачів, а й підтверджують їхню згоду зі змістом підписуваного документу, та забезпечують цілісність і незмінюваність підписаного документу.

Позивачем належними доказами підтверджено, що зі сторони позивача вказаний договір підписано директором товариства з використанням КЕП з кваліфікованою електронною позначкою часу, що, на переконання суду, доводить цілісність і незмінюваність умов кредитного договору з моменту його укладання.

Сукупністю письмових доказів підтверджено, що кредитні кошти були перераховані ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 18.01.2024 на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «Приватбанк».

Щодо періоду нарахування відсотків

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з умовами кредитного договору, сторони визначили строк кредитування 300 календарних днів, а строк повернення кредиту 12.11.2024. Також визначено, що базовий період - це проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування, - 14 днів. Таким чином, умови договору щодо строку кредитування є чіткими, трактуються однозначно, а тому доводи відповідача про те, що у договорі визначено два строки кредитування, що призводить до неправильного, та різного тлумачення та розуміння, є необгрунтованими.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, встановлено, що проценти за користування кредитними коштами нараховувались у межах строку кредитування з 18.01.2024 по 12.11.2024, що відповідає як умовам договору, так вимогам закону.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак, доводи відповідача про те, що право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору - 31.01.2024, який споживач розуміє як дату завершення строку кредитування, не відповідають обставинам справи та є вільним трактуванням умов.

Щодо ставки нарахування процентів

Відповідач у відзиві зазначає, що, оскільки кредитний договір укладений 18.01.2024, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», то умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,50% є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд вважає таку позицію відповідача помилковою з огляду на наступне.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Із системного аналізу вказаних вище норм виходить, що дія п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розмір денної процентної ставки є загальною для всіх договорів споживчого кредитування, які укладатимуться, починаючи з 24.12.2023; крім того в силу приписів п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-ІХ дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24.12.2023, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24.12.2023 (дати набрання чинності Законом № 3498-IX), а також за договорами строк кредитування за якими буде продовжено після 24.12.2023, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.

Наданий позивачем розрахунок наявної заборгованості підтверджує, що розмір процентних ставок, взятих до обрахунку відповідає як умовам договору, так і вимогам закону.

Безпідставними є посилання відповідача на вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, як підставу для звільнення від заборгованості по нарахованим процентам у розмірі 77200 грн.

Суд роз`яснює, що за правомірне користування кредитними коштами (в межах строку дії кредитного договору) стягуються проценти на підставі частини першої статті 1048 ЦК України, а за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку дії кредитного договору) на підставі положень частини другої статті 625 ЦК України.

Як визначено судом вище, позивачем нараховувались проценти в межах строку кредитування, тобто за правомірне користування відповідачкою кредитними кошами, відтак на них не поширюється дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Суд зауважує, що стороною позивача на підтвердження заявлених вимог надано належні докази, в той же час відповідачка, заперечуючи вимоги, жодних доказів на їх спростування не надала.

Таким чином, дослідивши надані докази та встановивши всі обставини, враховуючи, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме: сплачений позивачем судовий збір.

Керуючись ст. ст. 77-81, 83, 89, 95, 141, 263-265, 273, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором №1333-9240 від 18.01.2024 у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, а також сплачений судовий збір за подання позову у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення (складення).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 24.06.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя В. М. Хомич