Рішення № 137663671, 23.06.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/8264/26

Провадження № 2/686/6439/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23.06.2026 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Стефанишина С.Л.,

за участю секретаря судового засідання Мороза А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У березні 2026 року позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказав, що 01.06.2017 року між ТОВ «Ідея-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №Z62.981.77958, згідно з умовами якого відповідач отримала 47900 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідних платежів щодо повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем внесено не було.

ТОВ «Ідея-Банк» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.

Внаслідок цього, у відповідача ОСОБА_1 перед позикодавцем утворилась заборгованість у розмірі 100928,56 грн., що складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту 45168,84 грн., заборгованості за сумою відсотків 20195,85 грн., заборгованості за комісією 35563,9 грн.

26.11.2020 року між ТОВ «Ідея-Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №12/84. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором №Z62.981.77958 від 01.06.2017 року, що укладеним між ТОВ «Ідея-Банк» та ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач набув права вимоги до відповідача на загальну суму 100928,56 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 20237498 від 03.02.2026 року, яка залишена останньою без відповіді.

З огляду на зазначене, позивач змушений звертатися до суду з вимогою про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором №Z62.981.77958 від 01.06.2017 року та понесених судових витрат.

Ухвалою суду від 24.03.2026 року відкрито провадження та справу призначено у спрощеному провадженні до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки до суду не повідомила, відзив на позов не надіслала.

За таких обставин в порядку ст. 280 ЦПК України, оскільки проти цього не заперечував представник позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01.06.2017 року між ТОВ «Ідея-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №Z62.981.77958.

ПАТ «Ідея Банк» надав позичальнику кредит в розмірі 47900,00 грн. на строк 36 місяців, на споживчі потреби, з відсотковою ставкою 15% річних, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за його користування.

Позичальник заявляє та гарантує, що уся інформація, відомості та документи (у тому числі ті, що містяться в даному Договорі та кредитній справі Позичальника у Банку), які повідомлені та надані ним Банку з метою одержання кредиту, є достовірними і відповідають дійсності; Банк перед укладанням кредитного договору повідомив йому в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, він ознайомився з тарифами Банку і згоден з ними. (п. 5.1 Договору кредиту).

Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

В п. 6 Договору кредиту наведено «Графік щомісячних платежів за кредитним договором».

Банк свої зобов`язання за Договором кредиту виконав у повному обсязі надавши Позичальнику кредитні кошти в розмірі 47 900,00 грн, в строки, визначені умовами Договору. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує.

Підтвердженням добровільного укладення відповідачем даного Договору слугує і Анкета-заява на кредит №Z62.981.77958 позичальника від 01.06.2017 року, що заповнена відповідачем із зазначенням його персональних даних та деталізацією умов кредитування.

26.11.2020 року між ТОВ «Ідея-Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги № 12/84. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором №Z62.981.77958 від 01.06.2017 року, що укладений між ТОВ «Ідея-Банк» та ОСОБА_1 . Факт укладення Договору відступлення прав вимоги № 12/84 від 26.11.2020 року та передання права вимоги за Кредитним договором №Z62.981.77958 від 01.06.2017 року підтверджується платіжним дорученням №20281 від 26.11.2020 року, Витягом з Реєстру боржників від 26.11.2020 року до Договору відступлення прав вимоги № 12/84 від 26.11.2020 року стосовно заборгованості ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.981.77958 від 01.06.2017 року.

При цьому, у зв`язку із невиконанням відповідачем умов Кредитного договору №Z62.981.77958 від 01.06.2017 року перед первісним кредитодавцем, так і перед набувачем права вимоги за Договором відступлення прав вимоги № 12/84 від 26.11.2020 року, у останнього перед позивачем утворилась заборгованість, що відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором №Z62.981.77958 від 01.06.2017 року складає 100928,56 грн., що складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту 45168,84 грн., заборгованості за сумою відсотків 20195,85 грн., заборгованості за комісією 35563,9 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем відповідачу листом за вих. № 20237498 від 03.02.2026 року надіслано Претензію про зобов`язання погасити заборгованість за кредитним договором, яка залишена ОСОБА_1 без реагування.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. (ч. ч.1, 3 ст. 509 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, щоіснували на момент переходу цих прав, якщоінше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст. 518 ЦК України боржник має право висувати протии вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав протии первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками не повідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржникомз обов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц.

З матеріалів справи вбачається, що зобов`язання за кредитним договором №Z62.981.77958 від 01.06.2017 року перед ОСОБА_1 виконано у повному обсязі та надано відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором. Водночас, в порушення вимог Договору та чинного законодавства, відповідач в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернула.

Доказами згідно зі ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача простроченої плати за обслуговування кредиту, то судом встановлено, що між позивачем та відповідачем фактично було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит.

Відповідач скористалася кредитними коштами, але свої зобов`язання за договором виконала не у повному обсязі.

У п.1.4 договору зазначено, що за обслуговування кредиту банком, позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Згідно з частиною першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору), після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно кредитного договору, відповідачу встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем, а значить, умови договору передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту, у тому числі на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку щодо погашення заборгованості.

Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у п.6.1 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів).

Отже, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.

Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах (та стосовно таких самих умов договору із АТ «Ідея Банк» щодо надання послуг з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості) викладена у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 639/907/20.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені також у постанові Верховного Суду у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

За наведених обставин, позов в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 35563,90 грн. є безпідставним, у зв`язку з чим у цій частині позову слід відмовити.

Водночас, як встановлено судом, згідно виписки по рахунку відповідачем було сплачено оплату за обслуговування за користування кредиту за весь час кредитування в сумі 1737,91 грн., в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що вказані сплачені кошти в сумі 1737,91 грн. підлягають зарахуванню в суму несплачених відсотків за користування кредитом.

Згідно доданого позивачем розрахунку, заборгованість за основним боргом становить 65364,69 грн., що складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту 45168,84 грн., заборгованості за сумою відсотків 20195,85 грн.

Оскільки згідно виписки по рахунку відповідачем було сплачено оплату за обслуговування за користування кредиту за весь час кредитування в сумі 1737,91 грн., то суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 63626,78 грн. заборгованості, з яких заборгованість за тілом кредиту 45168,84 грн., заборгованість за відсотками 18457,94 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 8000 грн, які підтверджуються договором про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2024, Актом №60 наданих послуг від 13.02.2026 року та детальним описом наданих послуг.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, що становить 63,04% (63626,78:100928,56х100) від розміру задоволених судом позовних вимог, а саме: судовий збір в сумі 1678,38 грн. (2662,40:100х63,04) та витрати на професійну правничу допомогу 5043,20 грн. (8000:100х 63,04).

Таким чином, на підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 512, 514, 516-518, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 629, 639, 1040, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265, 280 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-стоцького, 1, корп. 28) заборгованість за Кредитним договором №Z62.981.77958 від 01.06.2017 року в сумі 63626,78 грн., судовий збір у сумі 1678,38 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 5043,20 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 23.06.2026 року.

Суддя Сергій Стефанишин