Ухвала суду № 137663406, 23.06.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/443/26

Категорія 54

2-др/295/69/26

УХВАЛА

23.06.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Чішман Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кондратюка О.А. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом представника ОСОБА_2 адвоката Башинського Станіслава Францовича до ОСОБА_1 , Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради про скасування реєстраційної дії, зобов`язання поновити запис про місце реєстрації і стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кондратюка О.А. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій останній просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14000, 00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування заяви зазначено, що для здійснення представництва у даній справівідповідач ОСОБА_1 02.02.2026р. уклала угоду із адвокатом Кондратюком Олексієм Анатолійовичем про надання послуг представника у цивільній справі та понесла витрати на правову допомогу в розмірі 14000,00 грн. До заяви долучено акт приймання -передачі наданих послуг від 08.06.2026 відповідно до договору від 02.02.2026 про надання послуг представника в цивільні справі .

22.06.2026 представник позивача направив письмові заперечення, просив відмовити в задоволенні заяви, просив врахувати положення ст.134 ЦПК України, а також те, що заявником не подано до судових дебатів попереднього( орієнтовного) розрахунку суми судових витрат. Звернув увагу суду щодо співмірності понесених витрат, а саме заявлений розмір перевищує граничні розміри центру з надання БВПД, зазначив, що розмір заявленої до стягнення правничої допомоги є неспівмірним зі складністю справи.

Дослідивши заяву та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

В провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебувала цивільна справа за позовом представника ОСОБА_2 адвоката Башинського Станіслава Францовича до ОСОБА_1 , Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, в якій позивач просила:

- визнати умисними, протиправними дії ОСОБА_1 щодо невиконання ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 08.11.2023 про забезпечення позову та введення в оману Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради щодо наявності обтяжень на житловий будинок АДРЕСА_1 при подачі заяви про зняття ОСОБА_3 з реєстру у вказаному будинку;

- визнати протиправними дії Департаменту реєстрації Житомирської міської ради щодо невиконання ухвали Богунського районного суду м. Житомира про забезпечення позову від 08.11.2023 та зобов?язати Департамент реєстрації Житомирської міської ради зареєструвати Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідні обтяження зазначені в ухвалі суду від 08.11.2023;

- зобов?язати Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради здійснити дії щодо скасування відомостей про зняття із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_3 за адресою: будинок АДРЕСА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заподіяну моральну шкоду в розмірі 50 000 грн та судові витрати за надання юридичної допомоги в розмірі 10000 грн.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 08.06.2026 позовні вимоги представника ОСОБА_2 адвоката Башинського Станіслава Францовича до ОСОБА_1 , департаменту реєстрації Житомирської міської ради, управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради про скасування реєстраційної дії, зобов`язання поновити запис про місце реєстрації і стягнення моральної шкоди залишено без задоволення.

Згідно ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Стаття 270 ЦПК України передбачає, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Однією із основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин 1, 3 ст. 131 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина перша статті 15 ЦПК України визначає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 133, 134, 137, 141 ЦПК України.

Згідно положень частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У постанові Верховного Суду від 10.01.2024 року у справі № 285/5547/21 зроблений правовий висновок, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Пріоритет у доказуванні надається не тому хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

При поданні відзиву представником відповідача в порушення вимог ст.ст. 134, 137, 177 ЦПК України не було у визначений чинним законодавством термін часу подано докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

Лише з заявою про ухвалення додаткового рішення, представником відповідача, долучено акт приймання -передачі наданих послуг від 08.06.2026 відповідно до договору про надання послуг представника в цивільні справі від 02.02.2026.

Зі змісту акту вбачається, що вивчення позовної заяви та існуючої правктики з аналогічних справ адвокатом витрачено 3 години - по 2000,00 грн. за годину, на підготовку відзиву 2 години по 2000,00 грн. за годину, участь у двох судових засіданнях по 2000,00 грн., всього 14 000,00 грн., крім того долучено платіжну інструкцію від 09.06.2026 про сплату ОСОБА_1 14000,00 грн. ОСОБА_4 .

З наведеного вбачається, що стороні відповідача до проведення судових дебатів було відомо про обсяг вчинених дій щодо надання правової допомоги, а саме про вивчення позову, написання відзиву, участь у судових засіданнях про витрачений час та вартість, проте матеріали справи не містять доказів про неможливість стороною відповідача до судових дебатів подати документи, що підтверджують понесення витрат на правову допомогу. Обміркувавши викладене, з урахуванням принципу розумності, суд зауважує, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. Обґрунтувань поважності причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі, заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 не містить. Враховуючи викладене, суд дійшов висновоку про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 78, 81, 89, 131, 141, 246, 270, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали виготовлено 23.06.2026.

Суддя Л.М. Чішман