Рішення № 137663264, 18.06.2026, Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 272/98/25

Провадження № 2/272/21/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Волкова І.М.

секретаря судового засідання Шмикової М.В.

за участі :

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Соломонюка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Андрушівка в спрощеному позовному провадженні цивільну справу № 272/98/26 за позовом ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФК" ЕЙС" через свого представника звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 00-10969043 від 17.01.2024 в розмірі 23 811,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 17.01.2024 між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 00-10969043 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт кредитора https://kachay.com.ua та ознайомилася з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику. Після цього добровільно зареєструвалася, пройшла процедуру ідентифікації вказавши свої дані. Тому, перед прийняттям рішення щодо видачі коштів, кредитор перевіряє подані дані позичальником. Після чого, в особистий кабінет позичальнику надається паспорт споживчого кредиту для ознайомлення, якщо він погоджується із запропонованими умовами підписує його електронним підписом шляхом внесення одноразового ідентифікатора. ОСОБА_2 підписано договір внесенням одноразового ідентифікатора 53192. Кредитодавець своє зобов`язання виконав та перерахував кошти в сумі 5 600,00 грн. на поточний рахунок позичальника.

Всупереч умов договору, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує, що призвело до заборгованості перед кредитором.

Крім того позивач зазначає, що набув права вимоги згідно договору факторигу укладеного між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК» ЕЙС» згідно умов якого, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10969043 від 17.01.2024.

Також представник позивача у судовому засідані пояснила розбіжність у написанні прізвища відповідача ОСОБА_3 у кредитному договорі № 00-10969043 від 17.01.2024 та додатках до нього помилкою у написанні букви "о", хоча насправді прізвище відповідача ОСОБА_4 .

Тому, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором.

Крім того в судовому засіданні, в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримала, просила врахувати суму заборгованості викладену у додаткових поясненнях при прийнятті рішення.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що усі кредити належним чином погашені. Про договір кредитної лінії № 00-10969043 укладений 17.01.2024 між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_2 йому нічого невідомо, заперечує факт його укладення.

Крім того, представником відповідача адвокатом Соломонюком С.А. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачем додано до матеріалів справи примірник договору із зазначеним прізвищем позичальника - ОСОБА_3 , крім того, зазначає, що не надано належних доказів переказу коштів відповідачу та наголошує на відсутності правових підстав переходу права вимоги до позивача.

03.04.2026 через електронний суд надійшли додаткові пояснення у справі, у яких проведено перерахунок відсотків за користування кредитом у відповідності до ч.5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування", а саме в розмірі 1% за кожен день користування кредитними коштами, що становить загальну суму заборгованості з врахуванням перерахунку - 13 832,00 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі - 5 600,00 грн., перерахованих відсотків в розмірі - 7 392,00 ( 5600*1%*100=7392) та заборгованість за комісією в розмірі - 840 грн., просили прийняти заяву та врахувати при прийнятті рішення.

Судом встановлено.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд вважає за необхідне оцінити аргумент представника відповідача стосовно того, що у позовній заяві та додатках до неї прізвище відповідача вказано як ОСОБА_3 , з буквою «о», однак справжнім прізвищем є ОСОБА_4 , з буквою «і».

Дійсно, зі змісту відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, копією паспорта НОМЕР_1 (а.с.111), копією довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 13.05.1998 (а.с.112), випискою про рух коштів по картці від 26.03.2025 (а.с. 116) видно, що правильним написанням прізвища відповідача є ОСОБА_4 , тобто через букву «і». При цьому, в усіх документах щодо кредитної заборгованості (у договорі кредитної лінії, в паспорті споживчого кредиту, довідці про ідентифікацію, виписки з особового рахунку, розрахунку заборгованості, реєстрах боржників до договору факторингу тощо) прізвище відповідача вказано як ОСОБА_3 , тобто через букву «о».

З урахуванням вищенаведених відомостей суд дійшов висновку про те, що під час укладення між первісним кредитором та відповідачем договору кредитної лінії сталася помилка у написанні прізвища відповідача ( ОСОБА_3 замість правильного ОСОБА_4 ), внаслідок якої прізвище відповідача було записано неправильно і у подальших документах (у договорі кредитної лінії, в паспорті споживчого кредиту, довідці про ідентифікацію, виписки з особового рахунку, розрахунку заборгованості, реєстрах боржників до договору факторингу тощо). Суд вважає, що вказана помилка сталася з вини обох сторін договору кредитної лінії, оскільки працівник банку мав би правильно записати прізвище відповідача в договорі, а відповідач, виходячи з принципу добросовісності, під час підписання договору, паспорті споживчого кредиту та інших документів мав би звернути увагу на неправильне написання свого прізвища.

На думку суду, наслідки вищенаведених діянь сторін договору кредитної лінії слід тлумачити крізь призму принципів розумності та добросовісності, які апріорі властиві всім аспектам цивільного права. В даному випадку поведінка (позиція) відповідача, що була висловлена в суді через його представника, суперечить принципу добросовісності та чесній діловій практиці, оскільки невизнання відповідачем того, що саме він є стороною спірної кредитної договору, не відповідає попередній його поведінці щодо підписання кредитної угоди та отримання кредитних коштів. З іншого боку, поведінка представника позивача щодо неправильної вказівки прізвища відповідача є добросовісною, оскільки позивач не був стороною спірного кредитного договору, у зв`язку із чим його представники не знали та не могли знати про те, що прізвище відповідача записано з помилкою.

Таким чином суд вважає, що відповідач безсумнівно є стороною договору кредитної лінії № 00-10969043 від 17.01.2024. У зв`язку із цим, у подальшому в тексті цього рішення прізвище відповідача буде записано правильно як ОСОБА_4 , з буквою «і».

Також судом встановлено, що 17.01.2024 між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 00-10969043 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

П. 1.2 договору сума кредитного ліміту - 5 600,00 грн. та згідно п. 1.3. строк дії кредитної лінії 360 днів, кінцева дана повернення кредиту 11.01.2025.

Пунктом 1.4 визначена фіксована процентна ставка: п. 1.4.1.- стандартна процентна ставка за користування кредитом в розмірі 2,47 % від суми кредиту за кожен день користування, у межах строку кредитування, що передбачено п.1.3 договору.

Відповідно до п. 1.5 передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, що складає 840,00 грн.

Також визначений графік внесення платежів, згідно якого вказано, що проценти оплачуються кожні 25 днів. Що підтверджується договором кредитної лінії (а.с.21-25).

На офіційному веб-сайті ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» (https://kachay.com.ua) у вільному доступі для всіх розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Правилами надання грошових коштів у позику в яких зазначений порядок укладення електронного договору, з метою отримання кредитних коштів, вказавши свої персональні дані та рахунок банківської картки для перерахування коштів. Після ознайомлення із паспортом споживчого кредиту, позичальник переходить до підписання кредитного договору електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора.

Тож, вся інформація,яка розміщується Товариством на сайті Товариства, відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного Банку України, що підтверджується правилами надання коштів у позику (а.с.26-30).

З копії довідки про ідентифікацію вбачається, що для підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, було направлено на номер телефону, що вказаний в договорі - НОМЕР_2 (а.с.33).

Судом встановлено виконання позивачем свого зобов`язання щодо перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, що підтверджується інформаційною довідкою онлайн платежів (а.с. 35-38).

Крім того зарахування коштів на рахунок відповідача підтверджується випискою із карткового рахунку ОСОБА_2 яка була витребувана ухвалою суду за клопотанням представника позивача та згідно якої вбачається, що в період з 17.01.2024 по 22.01.2024 на платіжну карту № НОМЕР_3 була зараховано сума коштів в розмірі 5 600,00 грн. (115-117).

В порушення умов договору у відповідача виникла заборгованість перед первинним кредитодавцем, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.42-44).

22.01.2024 між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» укладено договір факторингу № 22-01/2024 згідно умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» набув права грошової вимоги до боржників, згідно реєстру боржників, за укладеними кредитними договорами, в обсязі та на умовах на дату відступлення права вимоги в тому числі й до відповідача ОСОБА_2 за договором № 00-10969043 від 17.01.2024 (а.с.45-55).

Договором факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 встановлено, що між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» укладено договір, згідно умов якого позивач набув права грошової вимоги до боржників, згідно реєстру боржників, за укладеними кредитними договорами, в обсязі та на умовах на дату відступлення права вимоги в тому числі й до відповідача ОСОБА_2 за договором № 00-10969043 від 17.01.2024 на суму 23 811,20 грн. (а.с.56-67).

Разом з тим, в порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав. У зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка становить 23 811,20 грн., що складається з: 6 440,00 грн. - суми боргу за тілом кредиту; 17371,20 грн. заборгованість за процентами (а.с. 42-44).

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Застосоване законодавство.

Ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Ст.204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Отже, Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» в мережі Інтернет (https://kachay.com.ua) та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

З врахування вимог ч. 2 ст. 49 ЦПК України - позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою вимогою позивача, з врахуванням додаткових пояснень у справі, про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором на загальну суму 12 992,00 грн., з яких 5600,00 грн. - тіло кредиту, 7392,00 грн. - відсотки за користування кредитом.

Щодо стягнення комісії

Відповідно до частини третьої статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

В Цивільному кодексі України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина 3 статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина 2 статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина 2 статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення частини 1 статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини 1,2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:

«31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

31.15. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

31.16. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

31.17. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

31.18. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

31.19. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

31.20. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

31.22. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

31.23. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

31.29. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Тому в частині стягнення комісії з відповідача в розмірі 840 грн. слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При зверненні до суду з цим позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ЕЙС" сплачено 2422,40 грн. судового збору за подання позову, що підтверджується платіжною інструкцією № 6880 від 28.01.2025 року.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог, а саме в розмірі 1321,66 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають стягненню разом із іншими судовими витратами.

В обґрунтування розміру понесених позивачем ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів:

Договір про надання правничої допомоги від 07.04.2025, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери», протокол погодження вартості послуг № 07/04/25-02 від 07.04.2025, Додаткову угоду №29 від 07.04.2025 та акт прийому-передачі послуг до Договору про надання правничої допомоги від 15.05.2025 року (а.с.45-49).

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та те, що позовні вимоги задоволено частково, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволених вимог, в розмірі 1700 грн.

Висновок суду.

Таким чином, встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.202,205,207,509,530,628,626,638,1049,1050,1054 ЦК України та ст. 12,13,76,77-81, 83, 89, 95, 133,137, 141, 263-265,268, 273, 279,354, 355 ЦПК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ЕЙС" код ЄДРПОУ: 42986956 заборгованість за кредитним договором №00-10969043 від 17.01.2024 у розмірі 12992,00 гривень (дванадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві гривні 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ЕЙС" код ЄДРПОУ: 42986956 судовий збір в розмірі 1321,66 грн. (одна тисяча триста двадцять одна гривня 66 коп.) понесені позивачем на сплату судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ЕЙС" код ЄДРПОУ: 42986956 витрати на правову допомогу в сумі 1700,00 грн. (одну тисячу сімсот гривень 00 коп.).

В іншій частині відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.1 п.п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Андрушівський районний суд Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його(її)проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне скарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 23.06.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ЕЙС" код ЄДРПОУ: 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, 19 офіс 2005.

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя:І. М. Волков