Вирок № 137663176, 24.06.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 158/2631/25

Номер провадження 1-кп/167/49/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілих ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025030590000445 від 14 липня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хмільове Бродівського району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, не працюючого, на утриманні малолітня дитина, інвалідність ІІІ групи, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України)

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

13 липня 2025 року близько 22 год 03 хв водій ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz С220», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись дорогою поблизу будинку № 17 по вул. Тараса Шевченка в м. Олика Луцького району Волинської області в напрямку до с. Горянівка Луцького району Волинської області, грубо порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, зокрема п. 2.3 б), д), п. 2.9 а), п. 10.1, п. 10.4, п. 16.13, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідним чином не зреагував на її зміну, не переконався, що зміна напрямку руху керованого ним транспортного засобу буде безпечною і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, під час виконання маневру повороту ліворуч на вул. Михайла Грушевського, що в м. Олика Луцького району Волинської області, виїхав на смугу зустрічного руху, по якій в зустрічному напрямку прямо рухався мотоцикл марки «Viper CR5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , не дав дорогу останньому, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів на смузі руху, по якій рухався мотоцикл.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій мотоцикла марки «Viper CR5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: множинних саден, забійно-рваних та синців тіла; зламу кісток склепіння та основи черепа, забою головного мозку з крововиливами під його оболонки субдурального, субарахноїдального характеру та в тканину головного мозку з порушенням його структури, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення. Від отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. 2.3 б), д), п. 2.9 а), п. 10.1, п. 10.4, п. 16.13, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними замінами та доповненнями) (далі - ПДР), а саме:

- п. 2.3 б) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 2.3 д) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

- п. 2.9 а) - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- п. 10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 10.4 - перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот;

- п. 16.13 - перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються рівнозначною дорогою в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.

Правова позиція сторони обвинувачення.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений і підписаний старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області підполковником поліції ОСОБА_9 29 серпня 2025 року та затверджений прокурором у кримінальному проваджені - прокурором Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 .

Прокурор вважає встановленим те, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Сторона обвинувачення підтверджує свою версію подій доказами, які містяться у документах, висновках експертів, показаннях свідків, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду.

Під час виступу у судових дебатах прокурор вважає, що надані докази, поза розумним сумнівом, доводять склад кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 і судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об`єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності. Зауважив, що згідно протоколу огляду речей (відеозаписів) від 14 липня 2025 року відповідно до якого проведено огляд оптичного диска із камери в м. Олика встановлено, що мотоцикліст рухався з увімкнутим світлом фари та бічним підсвічуванням. Далі, за даними слідчого експерименту від 14 липня 2025 року встановлено, що з місця водія автомобіля видно світло фари мотоцикла за 100 метрів, а також і за 25 м до автомобіля. Наголосив, що згідно судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди від 22 липня 2025 року водій автомобіля «Mercedes-Benz С220» ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з водієм мотоцикла марки «Viper CR5» ОСОБА_8 у даній дорожній ситуації, за умови дотримання ПДР обвинуваченим. В ОСОБА_6 не було жодної перешкоди щоб зачекати поки проїде мотоцикліст та уникнути наслідків, що настали. Зазначив, що стан алкогольного сп`яніння обвинуваченого стверджується інформацією директора комунального підприємства «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради ОСОБА_10 від 21 липня 2025 відповідно до якої встановлено, що вміст алкоголю в пробі крові ОСОБА_6 становить 0,3 ‰. Звернув увагу, що спочатку ОСОБА_6 відмовився від проведення медичного огляду на стан сп`яніння і лише після винесення ним постанови від 14 липня 2025 року про відібрання зразка крові, в період часу з 06 год 20 хв до 07 год 00 хв 14 липня 2025 року у обвинуваченого було відібрано зразок крові для проведення дослідження. Зауважив, що відібрання зразка крові відбулось через 8 годин після події і показник на той час становив 0,3 ‰ проміле.

Прокурор вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно призначити покарання за ч. 3 ст. 286-1 КК України, у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років. До набрання вироком законної сили просить запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту змінити на тримання під вартою з взяттям під варту обвинуваченого в залі суду.

Правова позиція потерпілої сторони.

Потерпіла ОСОБА_4 надала суду показання про те, що 13 липня 2025 року не була присутня під час ДТП, її привіз син коли ОСОБА_11 вже був у швидкій. Обвинувачений був на місці події щось вигукував, в подальшому просто сидів, казав пробачте, повторював: «Що я наробив». Повідомила, що в лікарню приходила матір обвинуваченого. Зазначила, що обвинуваченим шкода не відшкодовувалась, цивільний позов підтримує повністю. Вказала, що від моменту події і до цього часу зазнає душевних страждань, не може спати, не пробачила обвинуваченого. Просила призначити покарання обвинуваченому в межах санкції відповідної статті. В судових дебатах зазначила, що повністю підтримує позицію прокурора і представника та покладається на погляд суду. Зазначила, що те, що хоче вона - всерівно вже ніхто не поверне.

Потерпілий ОСОБА_12 надав суду показання про те, що подія мала місце 13 липня 2025 року близько 22 год, до нього подзвонив сват і повідомив, що ОСОБА_11 збив автомобіль. Вказав, що бачив обвинуваченого який сидів на сходах магазину і щось бурмотів. Повідомив, що приїжджала матір обвинуваченого і просила, щоб сину умовний термін дали, обвинувачений не пропонував будь-якої допомоги. Зазначив, що цивільний позов підтримує з підстав наведених у ньому. Пояснив, що в день події життя перевернулось, на даний час лікує серце, погіршився фізичний стан. Просив призначити покарання обвинуваченому в межах санкції відповідної статті.

Правова позиція сторони захисту, надані обвинуваченим ОСОБА_6 покази щодо пред`явленого йому обвинувачення за ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, визнав лише в частині порушення вимог п. 2.9 а) ПДР і пояснив, що 13 липня 2025 року близько 21 год 30 хв автомобілем марки «Мерседес» поїхав по цигарки. Приїхавши в піцерію зустрів знайомого і трошки випив пива, можливо 0,5 л чи 1 л і оскільки не відчував себе в стані алкогольного сп`яніння вирішив їхати назад додому автомобілем. Біля супермаркету мав повертати ліворуч, увімкнув лівий покажчик повороту, призупинився та подивився, що нічого не перешкоджає повернути почав повертати і відчув удар в передню праву сторону автомобіля. В момент удару, напевно, вже виїхав на зустрічну смугу, точно пригадати місце розташування автомобіля на дорозі не може. Зазначив, що мотоцикла він не бачив, лише якесь світіння та думав, що це ліхтар, звуку мотоцикла не чув. Ураховуючи показання свідків то зараз розуміє, що це могла бути фара мотоцикла, а не ліхтар, як він думав. Вважає, що мотоцикл рухався з перевищенням швидкості. Вказав, що дорога має дві смуги руху, простягається рівно, орієнтовно за 100 метрів від місця зіткнення йде її заокруглення. В умовах сутінок бачив дорогу орієнтовно на відстань 30-40 метрів. Ствердив, що перший раз під час освідування відмовився здати кров на аналіз і це пов`язано з станом його здоров`я та хворобою, а в подальшому при наявності постанови прокурора вже здав кров. Зазначив, що на наступний день, під час проведення слідчого експерименту себе дуже погано почував та мало що пам`ятає, оскільки випив багато таблеток, заспокійливих ліків. Повідомив, що частково визнає вину, зокрема в тому, що сів за кермо в нетверезому стані. При цьому не вважає, що порушення п. 2.9 а) ПДР не перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з наслідками, які настали. Порушення п. 2.3 б), 2.3 д), 10.1, 10.4, 16.13 ПДР не визнає, оскільки перед маневром повороту не бачив жодного зустрічного транспортного засобу. Вказав, що після ДТП залишався на місці події до приїзду поліції. Намагався вибачитися та вибачався перед потерпілими, шкоду не відшкодував так, як не було коштів, пропонував допомогу (не конкретизував яку саме). Цивільний позов щодо усіх позовних вимог та розмір витрат на правничу допомогу визнає частково, не може зазначити на яку саме суму. Зазначив, що ніхто не хотів щоб так сталося.

В судових дебатах та останньому слові обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що не мав права сідати за кермо транспортного засобу випивши пиво, висловив співчуття родині загиблого та приносить свої вибачення батькам. Зазначив, що ніхто не хотів щоб настали такі наслідки.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 в судових дебатах зазначив, що ніхто не хотів щоб настала така трагедія - загинула молода людина. Однак завдання правосуддя - встановити істину та кваліфікувати діяння відповідно до закону та доказів. На думку захисту самі лише фактичні довідки КП «ВОПЛ м. Луцька» від 21 липня 2025 року про виявлення в крові ОСОБА_6 алкоголю 0,3 ‰ не можуть беззаперечно вказувати на перебування особи в стані алкогольного сп`яніння, оскільки отриманий за допомогою хроматографічного методу результат допускає варіативність дійсного вмісту алкоголю, тобто має похибку, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь особи. Зауважив, що слідчий експеримент проводився з ОСОБА_6 в статусі свідка, який через 17 днів набув статусу підозрюваного у цьому ж провадженні. Вважає, що згідно приписів п. 1 ч. 3 ст. 87 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) протокол проведення слідчого експерименту є недопустимим доказом. Далі, відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева», закріпленої у ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є будь-які докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини, відтак вважає недопустимими доказами висновки судових інженерно-транспортних експертиз № 3323, СЕ-19/103-25/9866-ІТ, СЕ-19/103-25/10433-ІТ - як похідні докази, здобуті на підставі недопустимого первинного доказу (протоколу проведення слідчого експерименту). Просить суд виправдати ОСОБА_6 за пред`явленим обвинуваченням за ч. 3 ст. 286-1 КК України у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу цього кримінального правопорушення. У задоволенні цивільного позову відмовити. Письмова промова в судових дебатах захисника підтримана обвинуваченим ОСОБА_6 .

Застереження щодо обсягу досліджених доказів.

Враховуючи, що у цьому кримінальному провадженні обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, за яким обвинувальний акт надійшов до суду не визнає в повному обсязі, за клопотанням сторони обвинувачення, яке було підтримано стороною захисту, відповідно до вимог ч. 2 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), судом досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Відповідно до ст. 22, 26 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Статтею 93 КПК України передбачено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами даного кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

У силу ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Незважаючи на більшою мірою невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення визнаного судом доведеним, підтверджується поза розумним сумнівом доказами, які містяться у документах, висновках експертів, показаннях свідків, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду, яким судом надано ретельну оцінку, а саме:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12025030590000445 за ч. ч. 2 ст. 286-1 КК України згідно якого 13 липня 2025 року за заявою ОСОБА_13 зареєстровано кримінальне провадження за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13 липня 2025 року близько 22 год 00 хв за участю водія ОСОБА_6 , який перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «Mercedes-Benz С220», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись дорогою вул. Шевченка смт. Олика Луцького району в напрямку від с. Метельне до с. Дідичі, будучи неуважним, не врахувавши дорожньої обстановки, здійснюючи маневр повороту ліворуч на дорогу вул. М. Грушевського смт. Олика, не надав переваги в русі мотоциклу марки «Viper CR5» під керуванням ОСОБА_8 , який рухався по дорозі вул. Шевченка смт. Олика в зустрічному напрямку, чим допустив зіткнення транспортних засобів, внаслідок чого мотоцикліст ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми та був госпіталізований до КП «ВОКЛ» в м. Луцьк;

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13 липня 2025 року та схема до протоколу згідно яких зафіксовано місце дорожньо-транспортної пригоди в смт. Олика по вул. Шевченка неподалік будинку № 19А. Мотоцикл марки «Viper CR5», номерний знак НОМЕР_2 знаходиться на проїзній частині на лівому боці, заднє колесо знаходиться на відстані 39,8 м від умовного нуля (ближній лівий кут будинку № 19А) та на відстані 2,9 м до лівого краю проїзної частини в напрямку огляду; переднє колесо мотоцикла зірване з штатного місця кріплення та знаходиться на відстані 43,2 м від умовного нуля та 2,6 м до лівого краю проїзної частини передом до с. Метельне. Автомобіль марки «Mercedes-Benz С220», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходиться на другорядній дорозі, заднє праве колесо знаходиться на відстані 37,5 м від нульової точки та 11,5 м до лівого узбіччя в напрямку огляду, переднє праве колесо на відстані 37,2 м від нульової точки та 14,3 м до лівого краю проїзної частини, передом в напрямку вул. Грушевського смт. Олика. Сліди гальмування мотоцикла початок якого знаходиться на відстані 30,6 м від нульової точки та 5,0 м до лівого краю проїзної частини, кінець на відстані 37,2 м від нульової точки та 4,6 м до лівого краю проїзної частини, загальною довжиною 6,6 м. Мотоцикл рухався від с. Дідичі до с. Метельне. Переднє колесо мотоцикла відокремлене від рами, уламки пластикових деталей мотоцикла розкидані навколо нього. Виявлено слід розливу плям мастила на відстані 38,4 м від нульової точки та 5,0 м до лівого краю проїзної частини, також слід мастила під мотоциклом. Виявлено лівий кросівок мотоцикліста на проїзній частині на відстані 46,9 м від нульової точки та 0,8 м до лівого краю проїзної частини. В мотоциклі «Viper CR5» відірване переднє колесо, зламана передня вилка з якої витікає мастило, розбиті пластикові елементи в передній частині, увімкнений задній ліхтар та підсвітка номера. В автомобіля «Mercedes-Benz С220» деформоване переднє праве крило, кришка капоту, бампер справа, розбита права фара, розбите лобове скло справа, деформований дах справа, переднє праве колесу без тиску;

- ілюстративні таблиці, як додаток до протоколу ОМП від 13 липня 2025 року на дорозі вул. Шевченка в смт. Олика Луцького району Волинської області на яких зафіксовано: фото № 1, 2 загальний вигляд місця події, фото № 3 загальний вигляд сліду гальмування мотоцикла та розсипу уламків, фото № 4 загальний вигляд сліду розливу мастила, фото № 5 загальний вигляд мотоцикла, фото № 6 загальний вигляд пошкоджень мотоцикла та відірваного переднього колеса, фото № 7, 8 загальний вигляд кросівка мотоцикліста, фото № 9, 10 загальний вигляд автомобіля, фото № 11, 12, 13 загальний вигляд пошкоджень автомобіля;

- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану, алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14 липня 2025 року згідно якого ОСОБА_6 відмовився від проведення медичного огляду;

- протокол огляду речей (відеозаписів) від 14 липня 2025 року відповідно до якого проведено огляд оптичного диска із маркуванням CD-R № В123DЕ09034029LH на ньому міститься один відеофайл під назвою: «Camera 02_Олика_2_20257 13215228_20250713221059_266256», формату МР4 та встановлено, що о 22 год 02 хв 59 с (час на відео) у кадрі з`являється мотоцикл з увімкнутим світлом фар та бічним підсвічуванням, який рухається головною дорогою по вул. Тараса Шевченка, в напрямку нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг вул. Тараса Шевченка та вул. Михайла Грушевського м. Олика Волинської області;

- протокол проведення слідчого експерименту від 14 липня 2025 року відповідно до якого свідок ОСОБА_6 показав, що 13 липня 2025 року після вживання пива, точну кількість вказати не може, керував автомобілем «Mercedes-Benz С220», реєстраційний номер НОМЕР_1 , швидкість з якою рухався назвати точно не може, не швидко та, виконуючи поворот ліворуч на вул. Михайла Грушевського в м. Олика, виїхав на зустрічну смугу, та відчув удар в праву передню частину автомобіля, проїхав декілька метрів та зупинив автомобіль, коли вийшов то побачив, що це мотоцикліст. Під час удару мотоцикліста відкинуло на проїзну частину. ДТП сталася близько 22 год за сухої погоди на належного покриття. Швидкість мотоцикла свідок не зміг назвати, оскільки до зіткнення його не бачив. На момент ДТП в автомобілі було увімкнене ближнє світло фар та покажчик лівого повороту. Перед маневром повороту рухався зі швидкістю до 20 км/год та пригальмував коли став змінювати напрямок руху, але повністю не зупинився. За результатами огляду місця події встановлено, що мотоцикл рухався у напрямку с. Метельне на відстані близько 5 м від лівого краю проїзної частини. Орієнтовне місце зіткнення транспортних засобів, а саме в місці закінчення сліду гальмування мотоцикла (закінчується на відстані 4,6 м від лівого краю дороги в напрямку с. Метельне та 37,2 м від нульової точки) та розливу мастила (знаходиться на відстані 5,0 м від лівого краю дороги в напрямку с. Метельне та 38,4 м від нульової точки). Проведеними замірами встановлено, що місце зіткнення транспортних засобів знаходиться на відстані 4,6 м від лівого краю дороги в напрямку с. Метельне та 37,8 м від нульової точки. ОСОБА_6 розташував автомобіль по вул. Тараса Шевченка передньою частиною транспортного засобу направлена в напрямку до с. Дідичі Луцького району, переднє праве та заднє праве колесо автомобіля знаходиться на відстані 1,2 м до лівого краю проїзної частини дороги (по ходу руху мотоцикла в напрямку с. Метельне). Було позначено траєкторію руху транспортного засобу, відміряно відстань, яку подолав автомобіль з моменту зміни напрямку руху (маневр повороту ліворуч) до місця зіткнення транспортних засобів, відстань заміряно від місця розташування осі переднього правого колеса в момент зміни напрямку руху до місця зіткнення, що становить 5,5 м. ОСОБА_6 вказав на орієнтовну швидкість з якою рухався перед зміною напрямку руху, що становить близько 15-20 км/год, однак додав, що перед початком повороту ліворуч завчасно загальмував, після чого змінив напрямок руху. Було заміряно час руху автомобілем по траєкторії довжиною 5,5 м, з моменту зміни напрямку руху до місця зіткнення. Заміряно час: перший раз подолав автомобілем відстань 5,5 м за 1,59 с, другий раз за 1,38 с, третій раз за 1,51 с, середній час - 1,493 с. Для видимості мотоцикла з робочого місця водія в 21 год 58 хв автомобіль було виставлено на позиції зміни напрямку руху з увімкнутим світлом фар та запущеним двигуном, а саме: на відстані 1,2 м від правих коліс автомобіля до лівого краю дороги (по ходу руху мотоцикла в напрямку с. Метельне) передня частина авто на відстані 4 м від місця зіткнення в напрямку с. Дідичі, в мотоциклі марки «Mustang», реєстраційний номер НОМЕР_3 , було увімкнено двигун на світло фар (білого кольору) та розміщено на позиції № 4 передньою частиною до місця зіткнення за 100 м та за 5 м до лівого краю дороги, який знаходиться на зустрічній смузі. З даної позиції з місця водія автомобіля видно світло фари мотоцикла (на позиції № 4). Також з робочого місця водія видно світло фар мотоцикла на позиції № 3 - за 75 м, № 2 - за 50 м та № 1 - за 25 м до автомобіля. Встановлено, що загальна видимість проїзної частини дороги для водія автомобіля при увімкненому ближньому світлі фари становить 54 м;

- схему до протоколу слідчого експерименту від 14 липня 2025 року;

- фототаблицю до проведення слідчого експерименту від 14 липня 2025 року відповідно до якої на фото № 1 - розміщення транспортного засобу перед виконанням маневру повороту; фото № 2 - розміщення транспортного засобу в місці початку виконання маневру повороту; фото № 3 - загальний вигляд залученого мотоцикла та статиста; фото № 4 - загальний вигляд проїзної частини дороги; фото № 5 - вигляд робочого місця водія коли мотоцикл розміщений на позиції № 1; фото № 6 - вигляд робочого місця водія коли мотоцикл розміщений на позиції № 2; фото № 3 - вигляд робочого місця водія коли мотоцикл розміщений на позиції № 3.

- висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди від 22 липня 2025 року № 3323-Е, відповідно до якого вказана експертиза проведена на підставі постанови про призначення судової інженерно-транспортної експертизи від 16 липня 2025 року, завідувачем Волинським відділенням Львівського НДІСЕ ОСОБА_14 , який має вищий клас судового експерта. Згідно даного висновку водій автомобіля «Mercedes-Benz С220», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 9.2 (б), п. 9.4., п. 10.1., п. 10.4., п. 16.13 Правил дорожнього руху, а саме: маючи намір виконати поворот ліворуч з вул. Тараса Шевченка с. Олика на вул. Михайла Грушевського, повинен був завчасно (за 50-100метрів) увімкнути покажчик лівого повороту, зайняти крайнє ліве положення на проїзній частині свого напрямку руху, перед початком маневру переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та дати дорогу мотоциклу «Viper CR5», номерний знак НОМЕР_2 , який рухався назустріч. При даному слідством комплексі вихідних даних, водій автомобіля «Mercedes-Benz С220», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з мотоциклом марки «Viper CR5», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 , у даній дорожній ситуації, за умови дотримання Правил дорожнього руху України. При даному слідством комплексі вихідних даних, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля марки «Mercedes-Benz С220», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 вбачається невідповідність вимогам п. 10.1. та п. 16.13 Правил дорожнього руху, яка з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди;

- висновок експерта № 337, відповідно до якого вказана експертиза проведена на підставі постанови старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_15 від 16 липня 2025 року, судово-медичним експертом Луцького відділу судово-медичної експертизи трупів та чергових судово-медичних експертів ОСОБА_16 . Згідно даного висновку при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 , 2006 року народження були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: множинних саден, забійно-рваних та синців тіла; зламу кісток склепіння та основи черепа, забою головного мозку з крововиливами під його оболонки субдурального, субарахноїдального характеру та в тканину головного мозку з порушенням його структури. Проведене оперативне втручання стушовує первинну картину отриманої травми. Однак, враховуючи характер, локалізацію, масивність виявлених тілесних ушкоджень, можна сказати, що вони могли утворитися за обставин ДТП, що вказані у постанові. Згідно судово-медичних правил оцінки ступені тяжкості тілесних ушкоджень вказаний комплекс тілесних ушкоджень відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення. Причиною смерті ОСОБА_8 , 2006 року народження являється закрита черепно-мозкова травма, як наслідок зламу кісток склепіння та основи черепа, що супроводжувалась забоєм головного мозку з крововиливами під його оболонки субдурального, субарахноїдального характеру та в тканину головного мозку з порушенням його структури, яка ускладнилась розвитком травматичного набряку-набухання головного мозку, котрий і став безпосередньою причиною смерті, що підтверджується даними розтину, виявлених при розтині трупа, та відображених в судово-медичному діагнозі та описовій частині даного дослідження;

- інформація директора комунального підприємства «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради ОСОБА_10 від 21 липня 2025 року № 7489/2-06.25 відповідно до якої встановлено, що у лабораторію закладу 15 липня 2025 року о 10 год 20 хв із КП «Волинська обласна клінічна лікарня» була доставлена проба крові ОСОБА_8 , 2006 року народження для дослідження на наявність алкоголю. Дослідження було проведено 15 липня 2025 року із записом в журналі реєстрації за № 2040. В результаті дослідження встановлено, що вміст алкоголю в пробі крові ОСОБА_8 не виявлено;

- висновок експерта від 14 серпня 2025 року № СЕ-19/103-25/9866-ІТ, відповідно до якого вказана експертиза проведена на підставі постанови від 28 липня 2025 року, судовим експертом відділу інженерно-транспортних досліджень Волинського НДЕКЦ МВС ОСОБА_17 . Згідно даного висновку первинний контакт (зіткнення) між мотоциклом «Viper CR5», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 та автомобілем автомобіля «Mercedes-Benz С220», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 відбувся в кінці сліду гальмування мотоцикла, який знаходився на відстані 37,2 м від нульової точки та 4,6 м до лівого краю проїжджої частини та початку сліду розливу мастила, який знаходився на відстані 38,4 м від нульової точки та 5,0 м до лівого краю проїжджої частини;

- висновок експерта від 13 серпня 2025 року № СЕ-19/103-25/9867-ІТ, відповідно до якого вказана експертиза проведена на підставі постанови від 28 липня 2025 року, судовим експертом відділу інженерно-транспортних досліджень Волинського НДЕКЦ МВС ОСОБА_17 . Згідно даного висновку на момент експертного огляду автомобіля «Mercedes-Benz С220», реєстраційний номер НОМЕР_1 робоча гальмова система та система рульового керування знаходилась в працездатному стані;

- висновок експерта від 21 серпня 2025 року № СЕ-19/103-25/10433-ІТ, відповідно до якого вказана експертиза проведена на підставі постанови від 06 серпня 2025 року, головним судовим експертом відділу інженерно-транспортних досліджень Волинського НДЕКЦ МВС ОСОБА_18 . Згідно даного висновку на довжині сліду гальмування 6,6 м мотоцикл «Viper CR5», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 знизив швидкість руху на величину 28,8 км/год, якщо слід гальмування був залишений переднім колесом або 32,1 км/год, якщо слід гальмування був залишений заднім колесом. На момент початку гальмування швидкість руху мотоцикла була не меншою ніж вирахувана 28,8…32,1 км/год;

- інформація директора комунального підприємства «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради ОСОБА_10 від 21 липня 2025 року № 7488/2-06.25 відповідно до якої встановлено, що у лабораторію закладу 14 липня 2025 року о 09 год 00 хв із приймально-діагностичного відділення підрозділу Центр терапії залежностей була доставлена проба крові ОСОБА_6 , 1986 року народження для дослідження на наявність алкоголю. Дослідження було проведено 14 липня 2025 року із записом в журналі реєстрації за № 2035. В результаті дослідження встановлено, що вміст алкоголю в пробі крові ОСОБА_6 становить 0,3 ‰ проміле.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 (син потерпілих) надав покази про те, що орієнтовно в липні, в темну пору доби в м. Олика на парковці біля магазину «Новий маркет» перебував він, брат ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 (подруга) та брат ОСОБА_11 . В подальшому ОСОБА_22 вирішив їхати додому, він їхав на мотоциклі, був в шоломі, фара була увімкнена. Від парковки магазину до місця ДТП орієнтовно 400 метрів. Зазначив, що до місця ДТП він приїхав автомобілем і побачив, як обвинувачений відсовує з дороги брата ОСОБА_11 , а його автомобіль стояв в повороті на відстані близько 5 метрів. Зауважив, що обвинувачений був в стані алкогольного сп`яніння, оскільки він відчував запах алкоголю з порожнини рота та була хитка хода, говорив: «Я його не бачив». Вказав, що бачив ушкодження на автомобілі (передній правий бампер кутом), в мотоцикла відбите переднє колесо, сидіння, вирвана вилка. В подальшому він поїхав на зустріч швидкій, а брат ОСОБА_19 - за мамою.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_23 (син потерпілих) надав покази про те, що 13 липня 2025 року близько 21 год 40 хв він приїхав до супермаркету «Новий маркет» в м. Олика. Біля 22-ї год ОСОБА_11 виїжджав з парковки в шоломі з увімкненим світлом фари. Незадовго вони почули скрип шин. Від магазину до місця ДТП орієнтовно 500 метрів. Вказав, що під`їхавши до місця ДТП буквально за хвилину побачив, як обвинувачений відсовує ОСОБА_11 взявши під плечі, в повороті стояв пошкоджений автомобіль (права стійка погнута). В мотоцикла було відбите колесо, зламана вилка, відірвана від кріплення фара мотоцикла так і світилась. Зауважив, що обвинувачений на підвищених тонах кричав до брата ОСОБА_24 . Далі брат ОСОБА_25 поїхав до швидкої, а він - за мамою.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_26 надав покази про те, що 13 липня 2025 року в м. Олика на парковці біля магазину «Новий маркет» перебував він, ОСОБА_27 та ОСОБА_11 , ОСОБА_21 , пізніше під`їхав ОСОБА_28 . Почало темніти і ОСОБА_11 вирішив їхати додому, виїжджав з парковки в шоломі, з увімкненим світлом фари. На його погляд ОСОБА_11 їхав з швидкістю орієнтовно 50-60 км/год. За деякий час почули удар та звук мотоцикла пропав. Зазначив, що від парковки до місця події орієнтовно 400 метрів. Приїхавши на місце події побачив, що мотоцикл лежав на своїй смузі руху, автомобіль (Мерседес сірого кольору) знаходився в повороті, а обвинувачений відтягує ОСОБА_11 . Вказав, що бачив в автомобілі побите лобове скло, пошкоджена передня права частина (кут), а мотоцикл геть побитий, світились габарити. Повідомив, що на місці події обвинувачений поводився неадекватно.

З метою оцінки наведених доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом досліджено такі процесуальні рішення, документи та інші матеріали:

- постанову про визначення слідчої групи від 14 липня 2025 року відповідно до якої заступником начальника Головного управління - начальника слідчого управління ГУНП у Волинській області ОСОБА_29 постановлено визначити слідчу групу у кримінальному провадженні № 12025030590000445 від 14 липня 2025 року у складі:

старшого слідчого СВ ВП № 1 Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_30 ; заступника начальника СВ ВП № 1 Луцького РУП ГУНП у Волинській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_31 ; слідчого СВ ВП № 1 Луцького РУП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_32 ; слідчого СВ ВП № 1 Луцького РУП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_33 ; слідчого СВ ВП № 1 Луцького РУП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_34 ; слідчого СВ ВП № 1 Луцького РУП ГУНП у Волинській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_35 ; слідчого СВ ВП № 1 Луцького РУП ГУНП у Волинській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_36 ; начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області підполковника поліції ОСОБА_37 ; заступника начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_38 ; старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Волинській області підполковника поліції ОСОБА_9 ; старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_39 , слідчого СУ ГУНП у Волинській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_15 ; слідчого СУ ГУНП у Волинській області старшого капітана поліції ОСОБА_40 Старшим слідчої групи визначено - ОСОБА_30 ;

- постанову про визначення групи прокурорів від 14 липня 2025 року відповідно до якої керівником Луцької окружної прокуратури ОСОБА_41 постановлено призначити групу прокурорів у кримінальному провадженні № 12025030590000445 від 14 липня 2025 року у складі прокурорів Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_42 , ОСОБА_3 , ОСОБА_43 , начальника відділу ОСОБА_44 , Старшим групи призначено - ОСОБА_3 , який керуватиме діями групи прокурорів;

- постанову про відібрання зразків крові для проведення судово-токсикологічного дослідження від 14 липня 2025 року відповідно до якої прокурором Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 постановлено відібрати зразок крові в ОСОБА_6 для проведення судово-токсикологічного дослідження. Проведення відібрання зразків крові доручено працівникам СВ відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області;

- протокол отримання зразків для проведення дослідження від 14 липня 2025 року згідно якого в приміщенні КП «ВОПЛ» у період з 06 год 20 хв до 07 год 00 хв у ОСОБА_6 відібрано зразок крові для проведення судово-токсикологічного дослідження. В подальшому за допомогою шприца з вени до двох вакумних пробірок відібрано зразок крові, який передано до лабораторії КП «ВОПЛ», при цьому опечатано паперовими бирками;

- постанову про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 14 липня 2025 року відповідно до слідчим СВ ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області лейтенантом поліції ОСОБА_45 постановлено визнати та приєднати до матеріалів кримінального провадження № 12025030590000445 від 14 липня 2025 року в якості речового доказу автомобіль марки «Mercedes-Benz С220», реєстраційний номер НОМЕР_1 та мотоцикл марки «Viper CR5», номерний знак НОМЕР_2 ;

- ухвалу слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 липня 2025 року, якою постановлено накласти арешт на автомобіль марки «Mercedes-Benz С220», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_6 та мотоцикл марки «Viper CR5», номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_46 , шляхом заборони відчуження, розпоряджатися та користуватися вказаним майном;

- постанову про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 14 липня 2025 року відповідно до якої старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_15 постановлено зняти інформацію технічних приладів, а саме відео-серверу, де зберігаються відеозаписи зняті з відеокамери розміщеної на приміщенні магазину «Новий маркет» за адресою: вул. Тараса Шевченка,5, м. Олика, Луцький район, Волинська область, яка зафіксувала рух мотоцикла марки «Viper CR5» під керуванням ОСОБА_8 по вул. Тараса Шевченка, що в м. Олика 13 липня 2025 року в період з 21 год 52 хв по 22 год 10 хв;

- протокол зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 14 липня 2025 року відповідно до якого об`єктом огляду являється відео-сервер марки «HIKVISION iVMS-4200», де зберігаються відеозаписи зняті з відеокамери розміщеної на приміщенні магазину «Новий маркет» за адресою: вул. Тараса Шевченка, 5, м. Олика, Луцький район, Волинська область, яка зафіксувала рух мотоцикл марки «Viper CR5» під керуванням ОСОБА_8 по вул. Тараса Шевченка, що в м. Олика станом на 13 липня 2025 року. В подальшому з даного відео-серверу за допомогою оптичного приладу марки «Asus DVD+R/RW USB 2.0» було скопійовано відеозапис під назвою «Camera 02_Олика_2_20257 13215228_20250713221059_266256» формату (.mp4);

- постанову про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 14 липня 2025 року відповідно до якої старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_15 постановлено визнати оптичний диск формату CD-R № В123DЕ09034029LH на якому міститься відеозапис - визнати речовими доказами;

- постанову про призначення інженерно-транспортної експертизи від 15 липня 2025 року відповідно до якої слідчим - заступником начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_47 постановлено призначити у кримінальному провадженні інженерно-транспортну експертизу;

- постанову про призначення судово-медичної експертизи від 16 липня 2025 року відповідно до якої старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_15 постановлено призначити у кримінальному провадженні судово-медичну експертизу;

- постанову про призначення судової інженерно-транспортної транспортно-трасологічної експертизи від 28 липня 2025 року відповідно до якої старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_15 постановлено призначити у кримінальному провадженні судову інженерно-транспортну транспортно-трасологічну експертизу;

- постанову про призначення судової інженерно-транспортної експертизи від 28 липня 2025 року відповідно до якої старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_15 постановлено призначити у кримінальному провадженні судову інженерно-транспортну експертизу;

- постанову про призначення інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» від 06 серпня 2025 року відповідно до якої старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_15 постановлено призначити у кримінальному провадженні інженерно-транспортну експертизу за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод»;

- постанову про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення від 30 липня 2025 року відповідно до якої старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_15 постановлено правову кваліфікацію у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025030590000445 від 14 липня 2025 року з ч. 2 ст. 286-1 КК України змінено на ч. 3 ст. 286-1 КК України;

- ухвалу слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 серпня 2025 року відповідно до якої стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 (два) місяці до 01 жовтня 2025 року включно, із встановленням заборони залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням оголошення у зазначений період повітряної тривоги у Волинській області для переходу у спеціально обладнане приміщення (укриття). Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за викликом; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування з свідками, експертами у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання відповідним державним органам свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України (у разі наявності);

Спростування доводів сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Суд, оцінивши в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення доводи захисника ОСОБА_7 щодо визнання протоколу слідчого експерименту від 14 липня 2025 року та висновків судових інженерно-транспортних експертиз № 3323, СЕ-19/103-25/9866-ІТ, СЕ-19/103-25/10433-ІТ, як похідних доказів недопустимими доказами через участь у слідчому експерименті ОСОБА_6 , як свідка, який в подальшому набув статус підозрюваного, доходить таких міркувань.

Відповідно до ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

Таким чином закон не визначає чіткого обмеженого кола осіб, з якими може бути проведено слідчий експеримент та наявність у особи відповідного процесуального статусу.

У даному кримінальному провадженні слідчий експеримент був проведений з водієм учасником ДТП ОСОБА_6 за його добровільної згоди з метою уточнення відомостей ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України суд має визнати недопустимими докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Зміст цієї норми права вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від особи, зокрема свідка, уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але, всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від особи, яка надалі буде визнана підозрюваною чи обвинуваченою, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Із матеріалів кримінального провадження слідує, що до проведення слідчого експерименту були відсутні дані про те, що саме ОСОБА_6 є винуватцем ДТП. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_6 була надана можливість висловити свою власну точку зору з приводу усіх обставин ДТП і в такий спосіб вплинути на вирішення справи, що не суперечить засаді верховенства права. При цьому необхідно зазначити, що він не визнавав себе винним у порушенні ПДР та взагалі не надавав ніякої оцінки своїм діям. Крім того, слідчий експеримент проведено з метою відтворення обставин ДТП, а не одержання викривальних показів. Експертиза, за якою було встановлено, що саме дії ОСОБА_6 призвели до ДТП, які знаходяться в причинно - наслідковому зв`язку та кримінально-караними наслідками, мала місце вже після проведення слідчого експерименту. Про те, що лише через 17 днів ОСОБА_6 набув статус підозрюваного в судових дебатах зазначає і сам захисник.

Крім цього, в ході судового розгляду ОСОБА_6 не заперечував проти показів, даних під час слідчого експерименту і надав аналогічні пояснення при його допиті в судовому засіданні, зокрема, наголошував про те, що мотоцикліста він не бачив.

Таким чином, на думку суду, зазначений процесуальний документ у повній мірі відповідає вимогам закону, слідчу дію проведено у присутності понятих, статиста з дотриманням процедури, визначеної кримінальним процесуальним законодавством, від учасників слідчого експерименту (в т. ч. ОСОБА_6 ) заяв, доповнень, клопотань не надходило.

Отже, суд доходить висновку, що доводи сторони захисту щодо визнання протоколу слідчого експерименту від 14 липня 2025 року з водієм ОСОБА_6 та висновків судових інженерно-транспортних експертиз № 3323, СЕ-19/103-25/9866-ІТ, СЕ-19/103-25/10433-ІТ, як похідних доказів (доктрина «плодів отруєного дерева») недопустимими доказами є необґрунтованими.

Суд критично відноситься до позиції захисту про відсутність об`єктивних доказів, які б свідчили про перебування ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння під час ДТП виходячи з наступного.

Норми кримінального процесуального закону не передбачають необхідності доведення факту перебування особи в стані сп`яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи із положень статей 84, 92, 94 КПК, шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема відповідних медичних документів, показань свідків тощо (постанова Верховного Суду від 03 лютого 2026 у справі № 1355/818/24).

Так, допитані в судовому засіданні свідки стверджували про перебування ОСОБА_6 в стані алкогольного сп`яніння та і сам обвинувачений не заперечував про вживання ним безпосередньо перед ДТП пива (точної кількості не пам`ятає).

Крім цього, факт перебування ОСОБА_6 в стані алкогольного сп`яніння зафіксовано шляхом проведення лабораторних досліджень проби крові обвинуваченого, відібраної через 8 годин з моменту ДТП, і результат дослідження - вміст алкоголю в крові ОСОБА_6 становить 0,3 ‰ проміле.

Суд вважає неспроможними доводи обвинуваченого ОСОБА_6 щодо не порушення ним п. 2.3 б), 2.3 д), 10.1, 10.4 ПДР та відсутності причинно-наслідкового зв`язку між порушенням обвинуваченим цих пунктів ПДР і п. 2.9 ПДР України та смертю потерпілого ОСОБА_8 з огляду на таке.

Суд виходить із того, що вчиненене обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальне правопорушення хоча й відноситься до кримінальних правопорушень скоєних з необережності, однак обвинувачений, сідаючи за кермо транспортного засобу у нетверезому стані, не міг не розуміти значення своїх дій та міг передбачити їх негативні наслідки. Тобто обвинувачений, знаходячись у нетверезому стані та керуючи транспортним засобом, не міг не розуміти, що він піддає загрозі як своє життя так і життя інших осіб (інших учасників дорожнього руху). На переконання суду, саме цей стан - стан алкогольного сп`яніння сприяв тому, що обвинувачений заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку і відповідно реагувати на її зміну, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, допустивши крайню неуважність до дорожньої обстановки, не переконався в безпечності зміни напрямку руху, не виконавши покладені на нього обов`язки, як на водія, грубо порушив ПДР та здійснив зіткнення з іншим транспортним засобом, внаслідок чого водій мотоцикла ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер.

В той же час, стороною захисту не спростовано дані, отримані згідно з протоколом слідчого експерименту щодо того, що у світлі фар саме виходячи з місця зіткнення, гальмівних слідів встановлено, що на позиції № 4 з місця водія автомобіля видно світло фари мотоцикла за 100 м, на позиції № 3 - за 75 м, № 2 - за 50 м та № 1 - за 25 м до автомобіля. Даних висновку експерта від 21 серпня 2025 року № СЕ-19/103-25/10433-ІТ, відповідно до якого на момент початку гальмування швидкість руху мотоцикла була не меншою ніж вирахувана 28,8…32,1 км/год, висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди від 22 липня 2025 року № 3323-Е, відповідно до якого ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з мотоциклом під керуванням ОСОБА_8 , у даній дорожній ситуації, за умови дотримання ПДР, в діях водія автомобіля ОСОБА_6 вбачається невідповідність вимогам п. 10.1. та п. 16.13 ПДР, яка з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди;

Отже, суд вважає, що стороною обвинувачення доведена об`єктивна сторона кримінального правопорушення, кваліфікована за ч. 3 ст. 286-1 КК України, включаючи причинно-наслідковий зв`язок між порушенням обвинуваченим пунктів 2,3 б), 2,3 д), 2,9 а), 10.1, 10.4, 16.13 ПДР України та смертю ОСОБА_8 .

Суд констатує, що будь-яких інших належних, доспустимих та достовірних доказів, які б виправдовували дії обвинуваченого ним та стороною захисту в судовому засіданні не було надано.

Висновки суду.

За змістом ст. 8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).

Ретельно проаналізувавши усі надані стороною обвинувачення докази з точки зору доведеності ознак складу кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння події, викладеної в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Під час розгляду кримінального провадження судом не встановлено підстав для визнання доказів недопустимими.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об`єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст. 85, 94 КПК України, вказані вище всі докази, надані стороною кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з`ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України в судовому засіданні доведена повністю, поза розумним сумнівом. Підстав для кваліфікації вчиненого за іншими статтями Кримінального кодексу суд не вбачає.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які, відповідно до вимог ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_6 суд відносить: активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений залишився на місці події, в ході досудового розслідування надавав показання, брав участь у слідчому експерименті, а тому перешкод досудовому розслідуванню не встановлено.

Обставин, які відповідно до вимог ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.

Мотиви призначення відповідного покарання обвинуваченому ОСОБА_6 .

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд відповідно до вимог ст. 65-68 КК України, враховує таке:

- відношення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, який більшою мірою не визнав свою винуватість;

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України за ч. 3 ст. 286-1 КК України відноситься до тяжкого злочину;

- фактичні обставини справи, необережну форму вини, невідворотні наслідки у виді смерті людини;

- наявність обставин, що пом`якшують покарання (активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення);

- відсутність обставин, що обтяжують покарання;

- особу обвинуваченого, який раніше не судимий, по наявній базі даних комунального підприємства «ВОПЛ м. Луцька» у наркологічному та психіатричному кабінетах поліклініки не значиться, має на утриманні малолітню дитину, скарг за місцем його проживання не надходило, є собою з інвалідністю ІІІ групи. Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 50/26/2155/В.

- позицію потерпілих, які не пробачили обвинуваченого та просили призначити покарання в межах санкції статті.

В досудовій доповіді Луцького районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області від 30 березня 2025 року зазначає, про низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, низький ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб та можливе виправлення ОСОБА_6 без позбавлення або обмеження волі на певний строк.

Відтак суд, оцінивши у сукупності досліджені під час судового слідства докази по справі, що стосуються особи обвинуваченого ОСОБА_6 , виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання та беручи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, враховуючи думку потерпілих, які просили призначити покарання в межах санкції статті та визначити строк на погляд суду, доходить висновку, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 286-1 КК України із позбавленням права керування транспортними засобами, а враховуючи наявність пом`якшуючої обставини та особу обвинуваченого, суд вважає за можливе призначити йому основне покарання наближене до мінімальної межі визначеної санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Призначаючи основне покарання, суд враховує надзвичайну тяжкість наслідків - загибель людини, що є незворотною втратою для суспільства та родини. Обвинувачений допустив свідоме та грубе порушення фундаментальних заборон - керування транспортним у стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про високий ступінь його соціальної небезпечності, попри висновки органу з питань пробації, які викладені у досудовій доповіді. Суд вважає, що менш суворе покарання не відповідатиме масштабу трагедії та не забезпечить відчуття справедливості у потерпілої сторони.

Разом з тим, призначене додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним заходом безпеки та адекватною відповіддю держави на виявлену обвинуваченим безвідповідальність.

На думку суду, таке покарання відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Вирішення судом цивільного позову.

Представником цивільних позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_12 (потерпілих у кримінальному провадженні) - ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до цивільного відповідача (обвинуваченого у кримінальному провадженні) ОСОБА_6 , Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В обґрунтування позову покликається на те, що ОСОБА_6 вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286-1 КК України завдав потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_12 значної моральної шкоди у зв`язку з раптовою смертю сина, що спричинило тривалі душевні страждання, зміну звичного способу життя та сильний емоційний стрес. Зазначає, що наслідки пережитого мають тривалий і зворотний характер та продовжують впливати на їхній психологічний стан. Вказує, що унаслідок трагедії потерпілі зазнали тривалих фізичних і психологічних страждань, що проявилися у погіршенні здоров`я, порушенні сну, пам`яті, працездатності та звичного способу життя. Зазначає, що подія спричинила значний емоційний стрес, матеріальні труднощі та потребує від потерпілих постійних зусиль для відновлення психологічного стану. Відсутність каяття з боку водія-порушника посилює моральні страждання. Вказує, що потерпілі зазнали глибоких моральних страждань у зв`язку з переживанням болю та страждань під час травмування сина та лікування, а також через його загибель. Усвідомлення непоправної втрати та того, що вони більше ніколи не побачать сина - фізично здорову молоду людину, яка будувала плани на майбутнє та прагнула створити власну сім`ю, спричинило тривалий емоційний дистрес і душевні страждання.

Покликається на те, що відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик або МТСБУ зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю чи майну потерпілих. До таких належать, зокрема, відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю потерпілого, а також витрат на поховання. МТСБУ здійснює відповідні регламентні виплати членам сім`ї померлого та особі, яка понесла витрати на поховання. Вказує, що загальний розмір такої виплати становить 25 мінімальних заробітних плат і розприділяється між зазначеними особами рівними частинами. Крім того, МТСБУ відшкодовує документально підтверджені витрати на поховання та спорудження надгробного пам`ятника в розмірі, що не перевищує 12 мінімальних заробітних плат, встановлених на дату настання страхового випадку.

Зазначає, що розмір моральної шкоди потерпілі оцінюють у 500000 грн кожному. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 не була застрахована, потерпілі просять стягнути з останнього по 400000 грн моральної шкоди кожному, а з МТСБУ - по 100000 грн моральної шкоди кожному та на користь ОСОБА_4 90280 грн витрат понесених на поховання. Крім цього вказує, що цивільними позивачами понесені витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 80000 грн, по 40000 грн кожному, яка надавалась потерпілим на стадії завершення досудового розслідування кримінального провадження та судового розгляду.

23 жовтня 2025 року представником МТСБУ ОСОБА_48 подано відзив на позовну заяву в якому зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02 листопада 2023 року у справі № 686/28824/21, витрати на правничу допомогу потерпілого є процесуальними витратами у кримінальному провадженні. Згідно з ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального випадку такі документально підтвердженні витрати підлягають стягненню виключно з обвинуваченого. Підставою для їх відшкодування є належні докази понесення витрат, зокрема, договір про надання правничої допомоги та документи, що підтверджують оплату відповідних послуг. Отже, вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу та інших процесуальних витрат з МТСБУ суперечать положенням кримінального процесуального закону, оскільки такі витрати можуть бути покладені лише на обвинуваченого, а не цивільного відповідача.

Зазначає, що відповідно до ст. 133, 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Вказує, витрати МТСБУ на правничу допомогу становлять 2000 грн, що підтверджується витягом з договору № 3/4/2023 про надання послу у сфері права від 21 грудня 2022 року. Ураховуючи вищенаведене просить стягнути на користь МТСБУ судові витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн

Суд, заслухавши аргументи учасників справи, дослідивши матеріали справи в частині цивільного позову, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті з точки зору належності, допустимості та достатності, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, доходить висновку, що цивільний позов у кримінальному провадженні необхідно задовольнити виходячи з такого.

Щодо відшкодування майнової шкоди (витрат на поховання).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

На момент настання ДТП діяв Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21 травня 2024 року (далі - Закон № 3720-ІХ).

Цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Страховик (МТСБУ) здійснює страхову (регламентну) виплату особі, яка здійснила витрати на поховання та/або спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання йому документів на підтвердження таких фактів та витрат. Загальний розмір такої виплати стосовно одного померлого не може перевищувати 12 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і не залежить від сум, отриманих особою за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням(ч.4 ст. 25 Закону № 3720-1Х).

Згідно з ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» похованням померлого є комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Дослідженими у судовому засіданні доказами повністю доведено, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286-1 КК України, що виразилося у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 .

З копії договору-замовлення № 214 від 16 липня 2025 року встановлено, що між ОСОБА_4 та підприємцем ОСОБА_49 , ОСОБА_50 укладено договір для організації та проведення поховання померлого, облаштування місця поховання - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на кладовищі с. Метельне о 10 год 30 хв 18 липня 2025 року. Вартість послуги становить 90280 грн.

Відповідно до акта № 214 від 16 липня 2025 року про надання послуг приватним підприємцем ОСОБА_51 були надані ОСОБА_4 ритуальні послуги з поховання ОСОБА_8 , загальна вартість 90280 грн.

Згідно накладної 21 липня 2025 року ОСОБА_4 через приватного підприємця ОСОБА_52 було сплачено 90280 грн. Накладна містить перелік ритуальних товарів та послуг, придбаних для організації та проведення поховання ОСОБА_8 , із зазначенням найменування, кількості та вартості.

Таким чином, суд доходить переконання, що обґрунтованим розміром завданої потерпілій ОСОБА_4 майнової шкоди є сума 90280 грн, відтак в цій частині позов необхідно задовольнити та стягнути майнову шкоду з МТСБУ на користь ОСОБА_4 .

Щодо відшкодування моральної шкоди.

За змістом ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 1 та 2 ст. 1167 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону № 3720-1Х МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо - транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому;

Відповідно до ст. 1167, 1168, 1187 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону № 3720-1Х страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мінімальна заробітна плата на день настання страхового випадку становила 8000 грн.

Суд зважає на роз`яснення, викладені у пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з якими під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, поняттям «моральна шкода» охоплюються негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов`язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів. Фізичні страждання це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров`я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому суд враховує, що моральну шкоду зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , суд враховує, що втрата дитини є найтяжчим психологічним ударом для батьків. Вона повністю руйнує звичний уклад життя, позбавляє батьків опори та викликає глибокі, тривалі й незворотні душевні і фізичні страждання, які супроводжуватимуть потерпілих до кінця життя. Життя та здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, передбаченою Конституцією України, і хоча абсолютне відновлення родинних та життєвих зв`язків у грошовому еквіваленті є неможливим, потерпілі мають право на належне матеріальне відшкодування зазнаних втрат.

При визначенні розміру компенсації суд враховує характер вчиненого кримінального правопорушення, глибину, тривалість та невідворотність моральних страждань батьків.

Також суд бере до уваги правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, відповідно до якої розмір відшкодування моральної шкоди має визначатися на засадах розумності, справедливості та співмірності. Грошова компенсація повинна бути достатньою для розумного задоволення потреб потерпілої особи, але не має призводити до її безпідставного збагачення.

З огляду на зазначені критерії, суд доходить висновку, що заявлений потерпілими розмір компенсації є повністю обґрунтованим, відповідає принципам справедливості та співмірності, не є джерелом безпідставного збагачення, а тому вимогу в цій частині необхідно задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Таким чином, арешт, накладений ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області 28 жовтня 2025 року з метою забезпечення цивільного позову продовжує діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вироком законної сили.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Як передбачено ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються, зокрема, з витрат на правову допомогу.

Частиною 2 ст. 120 КПК України визначено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий.

Згідно з ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Отже, на обвинуваченого покладається обов`язок відшкодування документально підтверджених процесуальних витрат, зокрема, і виплати, пов`язані з правовою допомогою представника потерпілого.

У випадку вирішення питання щодо процесуальних витрат суд має чітко дотримуватися вимог гл. 8 КПК України, яка регламентує поняття процесуальних витрат у кримінальному процесі, їх види та порядок відшкодування, а також зважати на те, що відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником потерпілих подано до суду такі документи:

- ордер на надання правничої допомоги серії АС № 1155514 відповідно до якого ОСОБА_4 уповноважено адвоката ОСОБА_5 представляти її інтереси в суді;

- ордер на надання правничої допомоги серії АС № 1155515 відповідно до якого ОСОБА_12 уповноважено адвоката ОСОБА_5 представляти його інтереси в суді;

- договір про надання правничої допомоги від 05 вересня 2025 року укладений між адвокатом ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з додатком № 1 до договору;

- договір про надання правничої допомоги від 08 вересня 2025 року укладений між адвокатом ОСОБА_5 та ОСОБА_53 з додатком № 1 до договору;

- квитанцію до прибуткового касового ордера № 05-09/25 від 05 вересня 2025 року про сплату ОСОБА_4 40000 грн за договором про надання правничої допомоги від 05 вересня 2025 року;

- квитанцію до прибуткового касового ордера № 08-09/25 від 08 вересня 2025 року про сплату ОСОБА_53 40000 грн за договором про надання правничої допомоги від 08 вересня 2025 року;

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд керується критеріями їх реальності, необхідності, розумності та співмірності із предметом спору, складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і витраченим ним часом.

Судом встановлено, що інтереси потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , які є подружжям, у межах даного кримінального провадження представляв один і той самий адвокат. Пред`явлений потерпілими цивільний позов є спільним, ґрунтується на тотожних фактичних обставинах, єдиній доказовій базі та аналогічних правових підставах.

Матеріали справи свідчать, що представником потерпілих фактично підготовлено єдиний комплекс (пакет) процесуальних документів, здійснено збір однакових доказів та забезпечено представництво інтересів обох цивільних позивачів у межах одного судового розгляду. Зазначені обставини вказують на те, що правова позиція та процесуальні дії адвоката щодо обох потерпілих не вимагали додаткових часових чи інтелектуальних затрат порівняно із веденням справи одного потерпілого.

Крім того, ОСОБА_12 було визнано потерпілим під час підготовчого судового засідання, а тому правнича допомога останньому надавалася лише під час розгляду справи в суді.

За таких обставин заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 80000 грн є очевидно неспівмірною зі складністю справи, обсягом фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, об`єктивно необхідним для їх виконання.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду, складність справи та обсяг виконаних робіт є визначальними при оцінці вимог про стягнення витрат на правничу допомогу. Направлення схожих за змістом документів чи представництво інтересів кількох осіб за тотожних обставин не може автоматично збільшувати розмір гонорару адвоката у геометричній прогресії, оскільки це суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню, до суми, що відповідає критеріям розумності та пропорційності в розмірі по 20000 грн кожному.

Представник потерпілого також просив стягнути процесуальні витрати на правничу допомогу з Моторного (транспортного) страхового бюро України. Проте кримінальний процесуальний закон передбачає стягнення таких витрат виключно з обвинуваченого.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2023 року у справі № 686/28824/21.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_12 витрати на правничу допомогу в розмірі по 20000 грн кожному.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

У відповідності до вимог ст. 100 КПК України, суд вирішує долю речових доказів.

Процесуальні витрати в розмірі 25331,72 грн за проведення під час досудового розслідування: судової інженерно-транспортної експертизи в сумі 10177,92 грн; судової інженерно-транспортної транспортно-трасологічної експертизи в розмірі 5348,4 грн; судової інженерно-транспортної експертизи в сумі 7131,20 грн; інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» в сумі 2674,20 грн необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 серпня 2025 року до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 07 травня 2026 року до 07 липня 2026 року включно.

Згідно з ч. 5, 7 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Під час судових дебатів прокурором заявлено клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши ОСОБА_6 під варту в залі суду.

Суд вважає, що клопотання прокурора є підставним та обґрунтованим, беручи до уваги, що ризик переховування обвинуваченого від суду збільшився, з урахуванням призначення йому реального покарання у виді позбавлення волі, а тому його необхідно задовольнити.

А тому, на підставі ст. 72 КК України у строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно зарахувати строк його перебування під цілодобовим домашнім арештом за період з 01 серпня 2025 року по 23 червня 2026 року включно (327 днів), із розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі та строк перебування під вартою з 24 червня 2026 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Застосовані заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, згідно ухвали слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 липня 2025 року необхідно скасувати у зв`язку із постановленням кінцевого рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 366-368, 371,374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 8 (вісім) років.

До набрання вироком законної сили змінити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Строк відбування покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання: строк його перебування під цілодобовим домашнім арештом за період з 01 серпня 2025 року по 23 червня 2026 року, із розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі та строк перебування під вартою з 24 червня 2026 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Позов ОСОБА_4 , ОСОБА_12 до ОСОБА_6 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_4 400000 (чотириста тисяч) гривень завданої моральної шкоди.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України в користь ОСОБА_4 100000 (сто тисяч) гривень завданої моральної шкоди та 90280 (дев`яносто тисяч двісті вісімдесят) гривень майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_12 400000 (чотириста тисяч) гривень завданої моральної шкоди.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України в користь ОСОБА_12 100000 (сто тисяч) гривень завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_12 витрати на правничу допомогу в розмірі по 20000 (двадцять тисяч) гривень кожному.

Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у даному кримінальному провадженні на загальну суму 25331 (двадцять п`ять тисяч триста тридцять одну) гривню 72 копійки.

Арешт, накладений ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2025 року з метою забезпечення цивільного позову на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz C220 CDI», 2004 року випуску, об`єм двигуна - 2148 куб.см., тип пального - дизель та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу продовжує діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вироком законної сили.

Арешт, накладений ухвалою свідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 липня 2025 року скасувати.

Речові докази:

- автомобіль марки «Mersedes Benz С220», державний номерний знак « НОМЕР_4 » - повернути власнику ОСОБА_6 ;

- мотоцикл марки «Viper CR5», державний номерний знак « НОМЕР_2 » - повернути законному володільцю;

- оптичний диск формату CD-R № В123DЕ09034029LH на якому міститься відеозапис - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Рожищенський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1