Рішення № 137662210, 17.06.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/11880/25

Провадження 2/465/692/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17.06.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді Мартьянової С.М.,

при секретарі судового засідання Штокало С.-М.Р.,

за участю:

представника позивача Ружицького Р.О.,

представника відповідача Сушинського О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного лісотехнічного університету України про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 адвокат Ружицький Р.О. звернувся до суду з позовом до Національного лісотехнічного університету України про зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у 2025 році, реалізуючи своє право на отримання вищої освіти, ОСОБА_1 подав документи до Національного університету «Львівська політехніка» для вступу на факультет «Інститут комп`ютерних технологій, автоматики та метрології». Під час спілкування з працівником цього закладу ОСОБА_1 довідався, що у Єдиній державній електронній базі з питань освіти міститься інформація про навчання ОСОБА_1 у 2015 році за спеціальністю 8.05020201 «Автоматизоване управління технічними процесами» за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста у Національному лісотехнічному університеті України. Однак, про таке навчання ОСОБА_1 нічого не було відомо. 08.10.2025 Національний лісотехнічний університет України надав відповідь №01-737 на адвокатський запит від 17.09.2025, до якого додав зокрема копію наказу Національного лісотехнічного університету України №С-451 від 30.07.2015 в частині зарахування ОСОБА_1 з 01.09.2015 студентом п`ятого курсу заочної форми навчання за спеціальністю 8.05020201 «Автоматизоване управління технічними процесами» за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста за державним замовленням. Вважає вказаний наказ таким, що підлягає скасуванню з тих підстав, що ОСОБА_1 у 2015 році не укладав з Університетом договору про надання освітніх послуг, а також не подавав оригіналів документів до вказаного вишу, а тому, на його думку, не міг бути зарахований на навчання з 01.09.2015 студентом п`ятого курсу заочної форми навчання за спеціальністю 8.05020201. Про факт зарахування на навчання до вказаного вишу ОСОБА_1 дізнався лише з відповіді на адвокатський запит. Зазначив також, що ОСОБА_1 розглядав можливість вступу на навчання у 2015 році за спеціальністю 8.05020201 «Автоматизоване управління технічними процесами» за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста до Національного лісотехнічного університету України, що підтверджується, зокрема поданням заяви про допуск до участі в конкурсному відборі від 30.07.2015 з додатками. Однак, в подальшому ОСОБА_1 змінив своє рішення та припинив участь у конкурсній процедурі та вирішив не подавати до Національного лісотехнічного університету України оригіналів вказаних документів, а відтак втратив право на зарахування на навчання. Додатково зазначає, що ОСОБА_1 не повідомлявся про включення його до списку осіб, рекомендованих до зарахування. Про факт зарахування на навчання та прийняття оскарженого наказу він довідався з відповіді Університету від 08.10.2015 №01-737 на адвокатський запит. Закон України «Про вищу освіту» та Умови вступу у 2015 році надають право вступнику подавати копії документів та брати участь у конкурсній процедурі вступу одночасно у кількох вишах. Право вибору закладу освіти вступником реалізується шляхом подання до обраного вишу оригіналів документів, однак ОСОБА_1 не подавав до Університету у 2015 році оригінал документа державного зразка про раніше здобутий освітній (освітньо-кваліфікаційний) рівень, на основі якого здійснюється вступ, і додатку до нього, а саме диплому бакалавра НОМЕР_1 від 30.04.2015.

Враховуючи вищевикладене, просить скасувати наказ Національного лісотехнічного університету України №С-451 від 30.07.2015 в частині зарахування ОСОБА_1 з 01.09.2015 студентом п`ятого курсу заочної форми навчання за спеціальністю 8.05020201 «Автоматизоване управління технічними процесами» за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста за державним замовленням.

Ухвалою судді Франківського районного суду м.Львова від 13.01.2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання у даній справі.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відзив обгрунтовує тим, що твердження позивача спростовуються тим фактом, що він, як слідує з Опису особової справи № 5О5 10009, 04.12.2015 року отримав оригінали своїх документів. Як слідує з зазначеного Опису документів, оригінали документів про освіту позивача під час вступної кампанії були у НЛТУ України та зберігалися в його Особовій справі до 04.12.2015 року. Відтак, видання ректором НЛТУ України, як керівником вищого навчального закладу, на підставі рішення приймальної комісії, наказу №С-451 від 30.07.2015 в частині зарахування ОСОБА_1 з 01.09.2015 студентом п`ятого курсу заочної форми навчання за спеціальністю 8.05020201 «Автоматизоване управління технічними процесами» за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста за державним замовленням було правомірним. Наявність у відповідача заяви позивача про його допуск до участі в конкурсному відборі від 30.07.2015 з додатками зумовило визнати самим позивачем факту його волі та волевиявлення поступати та відповідно навчатися у НЛТУ України. Позивач, попередньо підтверджуючи факт своєї волі та волевиявлення щодо вступу та навчання у НЛТУ України зазначив, що «Вказаний факт підтверджується, зокрема поданням заяви про допуск до участі в конкурсному відборі від 30.07.2015 з додатками (копіями документів, передбаченими пунктом 5 розділу VI Умов прийому в 2015 році)», де-факто знав, що оригінал його диплома бакалавра НОМЕР_1 від 30.04.2015 року з додатками знаходиться в НЛТУ України. Факт подання позивачем заяви про допуск до участі в конкурсному відборі від 30.07.2015 з додатками та оригіналу його диплома бакалавра НОМЕР_1 від 30.04.2015 року, який він не забрав, а залишив і в такий спосіб подав в НЛТУ України з метою подальшого навчання саме у НЛТУ України, а не в іншому закладі вищої освіти. Вказує, що у власноручно заповненій заяві ректорові Національного лісотехнічного університету України про допуск до участі у конкурсному відборі на заочну форму навчання позивач зазначив, що закінчив НЛТУ України у 2015 році та зазначив ідентифікаційні дані свого диплома бакалавра, а саме у відповідних графах зазначив таке «диплом НОМЕР_1 виданий 30 квітня 2015 р.». Тобто, як зазначив представник відповідача, позивач знав, що його диплом бакалавра знаходиться у його особовій справі в НЛТУ України як випускника та відповідно вступника до НЛТУ України. Просить також врахувати й те, що згідно усталеної практики НЛТУ України, як і інші заклади вищої освіти, не формують нових особових справ, а продовжують вести раніше сформовані особові справи для здобувачів освіти, які після закінчення навчання на певному рівні вищої освіти поступають на навчання для здобуття наступного рівня вищої освіти, а фактично продовжують здобувати освіту на наступному рівні. Окрім цього, позивач в обґрунтування своєї правової позиції покликається на ч. 16 ст. 44 Закону України «Про вищу освіту», котра на час його вступу до НЛТУ України у 2015 році була істотно в іншій редакції, що в свою чергу спростовує позицію позивача про імперативний припис Закону України «Про вищу освіту» в частині обов`язкового укладання з ним окремого договору про надання освітніх послуг на час його вступу у 2015 році до НЛТУ України, тому неукладання з ним договору про надання освітніх послуг не виключала можливість зарахування його на навчання на підставі оскарженого наказу №С-451 від 30.07.2015 і не може бути підставою для скасування останнього.

В подальшому, від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити у повному обсязі, заперечивши доводи, викладені представником відповідача у відзиві на позовну заяву.

Від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримав доводи, викладені ним у відзиві на позовну заяву, та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 23.04.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримав та просив такий задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову та просив відмовити у такому.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими і не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 навчався у Державному вищому навчальному закладі «Національний лісотехнічний університет України» за напрямком підготовки «Автоматизація та комп`ютерно-інтегровані технології» та здобув кваліфікацію бакалавр з автоматизації та комп`ютерно-інтегрованих технологій, в результаті чого 30.04.2015 року отримав Диплом бакалавра серії НОМЕР_1 .

В подальшому, 30.07.2015 року ОСОБА_1 подав ректорові Національного лісотехнічного університету України Заяву, в якій просив допустити його до участі в конкурсному відборі на заочну форму навчання за спеціальністю 8.05020201 «Автоматизоване управління технологічними процесами» за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста.

Відповідно до Витягу з Наказу ректора Національного лісотехнічного університету України Туниці Ю.Ю. №С-451 від 30.07.2015 ОСОБА_1 зараховано з 01.09.2015 студентом п`ятого курсу заочної форми навчання за спеціальністю 8.05020201 «Автоматизоване управління технологічними процесами» за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста за державним замовленням.

Згідно Наказу ректора Національного лісотехнічного університету України Туниці Ю.Ю. №С-48 від 29.01.2016 року ОСОБА_1 відраховано зі складу студентів ННІ ІМАКІТ заочної форми навчання з 01.02.2016 року за невиконання графіку навчального процесу.

У відповідь на адвокатський запит від 17.09.2025 року адвокату Ружицькому Р.О. Національним лісотехнічним університетом України надано запитувану інформацію щодо навчання ОСОБА_1 та копії підтверджуючих це документів.

Окрім цього, відповідно до відповіді Національного лісотехнічного університету України №01-914 від 24.12.2025 року на адвокатський запит адвоката Ружицького Р.О., договір про навчання, який укладався зі студентом ОСОБА_1 у 2015 році, був документом із тимчасовим строком зберігання (згідно з Переліком №578/5), і відповідний строк вичерпано, на сьогодні такий документ не зберігається у архіві університету (тобто він підлягав вибуттю після закінчення строку зберігання). У зв`язку з цим університет не має можливості надати оригінал зазначеного договору, оскільки зберігання такого документа у довгостроковому архіві (поза встановленим строком) нормативно не передбачено.

Як вбачається з копії аркуша Опису особової справи №50510009 ОСОБА_1 отримав диплом бакалавра та додаток до такого 04.12.2015 року «у зв`язку із звільненням».

За правилами статей 15, 16 ЦК України судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес особи, а обраний спосіб захисту має бути належним та ефективним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту повинно забезпечувати поновлення порушеного права та відповідати характеру його порушення. Зокрема, такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18.

Велика Палата Верховного Суду також виходить із того, що якщо обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним для захисту порушеного права, позов не підлягає задоволенню. Такий висновок викладений, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 та від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на даний час є студентом Інституту комп`ютерних технологій, автоматики та метрології Національного університету «Львівська політехніка», про що надав відповідний Студентський квиток серії НОМЕР_2 , виданий 08.09.2025 року.

Позивач не зазначив, яке саме його право або законний інтерес порушуються існуванням Наказу Національного лісотехнічного університету України №С-451 від 30.07.2015 про зарахування ОСОБА_1 з 01.09.2015 студентом п`ятого курсу заочної форми навчання за спеціальністю 8.05020201 «Автоматизоване управління технічними процесами» за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста за державним замовленням, а також яким чином скасування такого наказу після фактичного проходження навчання та подальшого відрахування, здатне відновити його права.

Згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що ним не укладався договір про навчання та не подавалися оригінали документів. Разом із тим, будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів того, що вказані обставини мали місце саме на момент видання наказу про зарахування, позивачем не надано.

При цьому, позивач, відповідно до оспорюваного наказу про зарахування, фактично набув статусу студента, користувався правами, що випливали із цього статусу, проходив навчання та лише після відрахування, через значний проміжок часу, звернувся до суду із вимогою про скасування наказу про зарахування.

Окрім цього, відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про вищу освіту» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прийом на навчання до вищих навчальних закладів здійснюється на конкурсній основі відповідно до Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Умови конкурсу повинні забезпечувати дотримання прав особи у сфері освіти.

Як на підставу своїх позовних вимог, позивач покликається на ч.16 ст.44 ЗУ «Про вищу освіту», зазначаючи, що підставою для зарахування особи на навчання є виконання вимог Умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти, правил прийому та укладання договору про навчання між закладом вищої освіти та вступником (за участі батьків або законних представників - для неповнолітніх вступників), в якому можуть бути деталізовані права та обов`язки сторін відповідно до типової форми, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Цим договором не можуть обмежуватися права чи встановлюватися додаткові обов`язки здобувачів освіти, не передбачені цим Законом чи іншими актами законодавства.

Разом з тим, частиною 16 ст. 44 ЗУ «Про вищу освіту» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що особливості прийому на навчання до вищих духовних навчальних закладів регулюються їхніми статутами (положеннями), зареєстрованими у встановленому законодавством порядку.

Відтак, позивач покликається на редакцію закону, яка не була чинною на момент прийняття Наказу Національного лісотехнічного університету України №С-451 від 30.07.2015 про зарахування ОСОБА_1 з 01.09.2015 студентом п`ятого курсу заочної форми навчання за спеціальністю 8.05020201 «Автоматизоване управління технічними процесами» за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста за державним замовленням.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач не довів факту порушення своїх прав чи законних інтересів, не довів наявності правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу про зарахування його на навчання до Національного лісотехнічного університету України, а обраний ним спосіб захисту не є ефективним та не спрямований на відновлення будь-якого порушеного права, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якого суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, та враховує, згідно що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подання позову до суду, покладається на позивача та стягненню з відповідача не підлягає.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст.12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного лісотехнічного університету України про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін та учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Національний лісотехнічний університет України, код ЄДРПОУ 02070996, місцезнаходження: м.Львів, вул.Генерала Чупринки, буд.103.

Повний текст рішення виготовлено 23.06.2026 року.

Суддя Мартьянова С.М.