Рішення № 137660938, 24.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 440/14222/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:

податкові повідомлення-рішення Державної податкової служби України в особі її філії (відокремленого підрозділу) Головного управління ДПС у Полтавській області від 31.03.2021 №168283- 2410-1620, від 31.03.2021 №168284-2410-1620 та від 31.03.2021 №168285-2410- 1620 визнати протиправними та скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 2006 році він купив у м. Миргороді три земельні ділянки з цільовим призначенням (використанням) "1.11 комерційне використання": кадастровий номер 5310900000:50:002:0151 площею 0,03101 га; кадастровий номер 5310900000:50:002:0153 площею 0,03145 га; кадастровий номер 5310900000:50:002:0152 площею 0,04927 га.

Позивач вказує у позові, що 31.03.2021 Головне управління ДПС у Полтавській області прийняло щодо позивача податкові повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб 18010700 за податковий період 2021 рік: №168284-2410-1620 на суму 15800,59 грн; №168283-2410-1620 на суму 18669,19 грн; №168285-2410-1620 на суму 24729,18 грн. 10.07.2021 позивач оскаржив ППР в порядку досудового вирішення спору до Державної податкової служби України і 04.10.2021 рекомендованим листом 0405350054715 одержав рішення відповідача від 30.09.2021 вих.№8566/Г/99-00-06-01-04-09 про результати розгляду скарги позивача, у якому зазначено, що відповідач залишає без змін ППР Третьої особи від 31.03.2021 №168283-2410-1620, №168284-2410-1620 та №168285-2410-1620, а скаргу позивача без задоволення

Позивач зазначає, що не погоджується з ППР, які одержав Позивач, оскільки вони містять нарахування за платежем "земельний податок", але цей вид податку не зазначений у статті 10 ПК України, і тому ці ППР не відповідають вимогам абз. 2 п. 58.2 ст. 58 ПК України, за яким податкове повідомлення-рішення надсилається за кожним окремим податком. Миргородська міська рада Полтавської області своїми рішеннями встановлює якісь ставки якихось платежів, зборів та податків, але поки що цей орган місцевого самоврядування не є органом законодавчої влади, тому визначені актами цієї Ради ставки податків не можуть вважатися визначеними законодавчо.

Таким чином, вказує позивач, ППР у частині визначення податкового зобов`язання зі сплати земельного податку не відповідають зазначеним у цьому пункті скарги положенням актів законодавства. ППР не відповідають положенням п.286.5 ст.286 ПК України.

Позивач також зазначає у позовній заяві, що ППР у графі "податкова адреса платника податків" щодо позивача, всупереч вимогам п.45.1 ст.45 ПК України, містять інформацію про адресу проживання іншої фізичної особи, що також є підставою для визнання цих ППР протиправними.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі № 440/14222/21 передано адміністративну справу до Окружного адміністративного суду міста Києва на стадії вирішення питання про прийняття позову та відкриття провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 року відкрито провадження в адміністративній справ та вирішено здійснювати розгляд справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2022 року у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Полтавській області про розгляд справи за правилами загального провадження відмовлено.

08.04.2025 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду (суддя Караван Р.В.) прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третя особа - Головне управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень та ухвалено розгляд справи розпочати спочатку та проводити його за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до розпорядження керівника апарату №656 від 11.12.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу №440/14222/21 передано для розгляду головуючому судді Марину П.П.

Ухвалою від 16.12.2025 року прийнято до провадження справу №440/14222/21 та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

16.03.2026 року ухвалами суду:

- клопотання представника Головного управління ДПС у Полтавській області про заміну неналежного відповідача задоволено та замінено відповідача у справі Державну податкову службу України на Головне управління ДПС у Полтавській області, ухвалено розгляд справи здійснювати за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2021 № 168283-2410-1620, від 31.03.2021 № 168284-2410-1620, від 31.03.2021 № 168285-2410-1620;

- у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Від Головного управління ДПС в Полтавській області до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача вказує, що розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , вивчивши додані до нього матеріали та мотиви вважаємо, що позов є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Представник відповідача вказує, що на обліку в Миргородській ДПІ ГУ ДПС у Полтавській області перебуває платник земельного податку з фізичних осіб громадянин ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ). Відповідно до інформації відділу у Миргородському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.07.18 №2160/112-18. отриманої Миргородською ОДПІ (вх. №815/9 від 12.07.18) згідно з розділом 1АА 006324 Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі гр. ОСОБА_1 отримав державні акти на право власності на наступні земельні ділянки: кадастровий номер 5310900000:50:002:0153, кадастровий номер 5310900000:50:002:0151 та кадастровий номер 5310900000:50:002:0152. Рішенням Миргородської міської ради від 17.06.2019 №98 (із змінами, внесеними рішенням від 10.07.2020 №128 та врахуванням листа Миргородської міської ради від 21.07.2020 №2128/2084/01-36) встановлено для земель громадської забудови (код 03) ставку земельного податку в розмірі 3% від НГО.

Представник відповідача зазначає, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області 31.03.2021 року гр. ОСОБА_1 сформовані податкові повідомлення-рішення: №168283-2410-1620 на суму 18669,19 грн., №168284-2410-1620 на суму 15800,59 грн., №168285-2410-1620 на суму 24729,18 грн. Згідно баз даних ДРФО станом на дату формування податкових повідомлень-рішень значилася податкова адреса платника податків гр. ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 . Прийняті податкові повідомлення - рішення 01.07.2021 направлено платнику згідно вказаної адреси платником за місцем проживання АДРЕСА_2 поштою з повідомленням про вручення (поштове відправлення №37600 67993310), яке платник отримав особисто 06.07.2021 року.

Представник відповідача вказує у відзиві, що оскільки ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, тому відповідно до законодавства України зобов`язаний сплачувати відповідний податок. Оскаржувані податкові повідомлення - рішення законними та обґрунтованими, а позовні вимоги позивача безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими сторони обґрунтовують вимоги та заперечення та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

Як стверджує позивач у позовній заяві та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 на праві приватної власності з 2006 року належать земельні ділянки з кадастровими номерами: 5310900000:50:002:0151 площею 0,03101 га; 5310900000:50:002:0153 площею 0,03145 га; 5310900000:50:002:0152 площею 0,04927 га.

31.03.2021 року Головним управлінням ДПС в Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 168283-2410-1620, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання по податку по земельному податку з фізичних осіб за 2021 рік у сумі 18669,19 грн;

- № 168284-2410-1620, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання по податку по земельному податку з фізичних осіб за 2021 рік у сумі 15800,59 грн;

- № 168285-2410-1620, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання по податку по земельному податку з фізичних осіб за 2021 рік у сумі 24729,18 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав на них скаргу до ДПС, яким за результатами її розгляду прийнято рішення №8566/Г/99-00-06-01-04-09 від 30.09.2021 року, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення - без змін.

Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України).

Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 Земельного кодексу України).

За правилами пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При цьому, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пункт 287.1 статті 287 Податкового кодексу України).

Так, у позовній заяві позивач наводить підставу протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень те, що земельний податок, за яким прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення не зазначений у статті 10 ПК України, і тому вони не відповідають вимогам абз. 2 п. 58.2 ст. 58 ПК України.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача.

Відповідно до пп. 10.1.1 п 10.1 ст.10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно.

Статтею 265 Податкового кодексу України передбачено, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відтак, з викладеного вбачається, що такий вид податку як земельний податок передбачений нормами Податкового кодексу України.

Щодо доводів позивача, що Миргородська міська рада Полтавської області як орган місцевого самоврядування не є органом законодавчої влади та не уповноважена встановлювати ставки податків суд зазначає.

Відповідно до п. 10.2-1 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

При цьому, згідно з п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відтак, відповідно до вказаних норм Податкового кодексу України, місцеві ради уповноважені встановлювати ставки земельного податку у межах, визначених п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України.

Рішенням Миргородської міської ради від 17.06.2019 №98 (із змінами, внесеними рішенням від 10.07.2020 №128 та врахуванням листа Миргородської міської ради від 21.07.2020 №2128/2084/01-36) встановлено для земель громадської забудови (код 03) ставку земельного податку для фізичних осіб на 2021 рік в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки.

При цьому, згідно з наявним в матеріалах справи листом відділу у Миргородському районі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 14.05.2019 року №1168/112-19 податковому органу надано інформацію щодо нормативно-грошової оцінки земельних ділянок:

- відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 18.03.2020 №1244/0/202-20 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:002:0151 - 622306,86 грн;

- відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 18.03.2020 №1246/0/202-20 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:002:0152 - 824305,86 грн;

- відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 18.03.2020 №1245/0/202-20 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:002:0153 - 526686,30 грн.

Відтак, суд не вбачає протиправності в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях та доходить висновку про правомірність дій податкового органу під час їх прийняття.

Щодо доводів позивача про неправильну його адресу у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях суд зазначає, що як стверджує відповідач, у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях була зазначена податкова адреса позивача згідно баз даних ДРФО.

Відповідно до статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси (п. 45.1).

Платник податків, який обирає спосіб взаємодії з контролюючим органом засобами електронного зв`язку в електронній формі, зобов`язаний під час обрання способу взаємодії повідомити контролюючому органу свою електронну адресу (адреси) шляхом внесення цієї інформації до своїх облікових даних через електронний кабінет (п. 45.3).

Відтак, саме на платника податків у спірних правовідносинах покладено обов`язок визначити свою податкову адресу.

Відповідно до пункту 1 розділу IX Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 року №822 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5ДРП (додаток 13) відповідно.

Відповідно до шаблону Заяви за формою № 5ДРП (додаток 13) вбачається графа Адреса реєстрації місця проживання.

Суд зазначає, що позивачем не надано та у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач ніколи не обліковувався за адресою АДРЕСА_3 , чи що позивач своєчасно повідомив податковий орган про зміну своєї податкової адреси на АДРЕСА_4 .

У той же час відповідачем до суду надано докази направлення 01.07.2021 року оскаржуваних рішень як за адресою АДРЕСА_3 (на підтвердження чого до суду надано список 4112 поштових відправлень та конверт з поштовим відправленням 3760067993328, повернутий до Миргородського управління ГУДПС в Полтавській області з довідкою Ф.2 про причини повернення за закінченням терміну зберігання, так і за адресою АДРЕСА_4 (на підтвердження чого до суду надано список 4112 поштових відправлень та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом позивача про отримання від 06.07.2021).

Водночас, навіть за умови зазначення податковим органом у податковому повідомленні-рішенні неправильної адреси платника податку, сам по собі такий недолік не є підставою для висновку щодо його протиправності.

Тож, з урахуванням наведеного, вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ).

Відповідач: Головне управління ДПС в Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192, адреса: вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000).

Суддя П.П. Марин

.