Рішення № 137660684, 23.06.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/11627/25

Пр.2/336/1026/2026

23.06.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), цивільну справу №336/11627/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

без повідомлення (участі) сторін (учасників справи), -

ВСТАНОВИВ:

Представниця позивача в інтересах позивача, що діє на підставі довіреності Кудіна А.В. за допомогою системи «Електронний суд» 01.12.2025 звернулась до суду з зазначеним позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №150/8233885-СК від 23.06.2020 у загальній сумі 16 524,36 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у сумі 9 758,81 гривень, заборгованості по процентам у сумі 6 765,55 гривень.

За змістом позову 23.06.2020 між АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідачем укладено Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №150/8233885-СК. Підписанням даного договору відповідач акцептував Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб-сайті банку, беззастережно приєднався до його умов. Строк дії кредитного ліміту за кредитним договором 365 днів з моменту повідомлення банком про факт встановлення кредитного ліміту. Після закінчення даного періоду строк його дії автоматично пролонговується, окрім випадків прийняття рішення банку не продовжувати строк дії ліміту, направлення клієнтом письмової заяви про відмову від користування лімітом та/або про закриття поточного рахунку.

26.05.2025 на підставі Договору факторингу №НІ/11/29-Ф, укладеного між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» позивач зобов`язується відступити позивачу Права Вимоги за Кредитними Договорами, Договорами Поруки в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги. Так, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача (додаток №1 до Договору) в сумі 16 524,36 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у сумі 9 758,81 гривень, заборгованості по процентам у сумі 6 765,55 гривень. Перехід права вимоги відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Прав Вимог згідно Додатку №2, але не раніше здійснення оплати згідно з п. 3.1 Договору, після чого позивач стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно Боргу та набуває відповідні Права вимоги (п.2.3 Договору).

Позивач стверджує, що відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, що зумовило виникнення зазначеної заборгованості. За змістом позовної заяви, з 26.05.2025 нарахування штрафних санкцій позивачем відповідачу не здійснювалось.

На підставі наведеного, із посиланням на ст. 509, 512, 516, 525, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625-626, 628, 633, 634, 638, 639, 641, 642, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, наголошуючи, що з моменту отримання (прийняття) позивачем права вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами, відповідач заборгованість за кредитним договором в позасудовому порядку не сплатив в повному обсязі, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги відповідно до наведеного розрахунку.

Ухвалою судді від 17.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

За нормою ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідних клопотань до матеріалів справи не надходило.

Відповідач відзиву на позовну заяву, клопотань та заяв до справи не скеровував, не скориставшись відповідним процесуальним правом, конверт із копією ухвали суду, скерований за адресою реєстрації відповідача, повернувся без вручення, тому, з урахуванням приписів ст. 128, 131 ЦПК України, у суду наявні підстави для ухвалення рішення. Надіслання копії позовної заяви із додатками з урахуванням звернення до суду із позовною заявою за допомогою системи «Електронний суд» положеннями ст.177 ЦПК України покладено на позивача.

Заяв по суті спору не подано, інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань, зустрічної позовної заяви у даній справі не подано.

Підстав для оголошення перерви та / або відкладення судового засідання відповідно до положень ст.223, 240 ЦПК України судом не встановлено.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч.1,8 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи із наявними письмовими доказами на підтвердження вимог позивача, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню у зв`язку із таким.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до Заяви про приєднання до Публічної пропозиції на укладання договору про комплексне обслуговуванн фізичних осіб №150/8233885-СК, за результатами ознайомлення із публічною пропозицією АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання договору, акцептував Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і беззастережно приєднався до умов Договору, з умовами договору обізнаний. У вказаній заяві відповідач просив відкрити поточний рахунок у гривні та видати пдатіжну картку, залишивши свій підпис у графі про її отримання. З паспорта споживчого кредиту за продуктом «Зручна Готівка Максимум» за підписом позичальника видно, що відповідачу видано кредит у сумі 10 490,00 гривень на 36 місяців, на споживчі цілі у безготівковий спосіб, відсотковою ставкою 0,1% річних, що є фіксованою, комісією за надання кредиту у розмірі 4,9%, за обслуговування заборгованості у розмірі 4,9%. Кількість та розміри платежів з метою погашення заборгованості визначаються графіком. У заяві-анкеті, долученій до справи, із підписом відповідача, він просить надати послуги на умовах та в порядку, передбаченому в цій заяві-анкеті та в договірних документах, укласти договір на оформлення відповідних банківських послуг, здійснювати кредитування на загальних умовах, що погоджені з ним та зазначені в договірних документах. У графі «інформація про продукти» у заяві-анкеті вказано продукт «Зручна Готівка Максимум», строк 12 місяців. Також стороною позивача додано до позовної заяви копію паспорта позичальника.

Доказів видачі кредиту в сумі, що вказана у паспорті кредиту, матеріали справи не містять, зокрема, платіжної інструкції про зарахування грошових коштів на рахунок відповідача або виписки банку. Інші докази матеріали справи не містять. Складові договору, зокрема, тарифи, Правила або Публічна пропозиція, з якими ознайомився споживач банківських послуг, у додатках до позовної заяви відсутні, як і графік повернення кредиту, на який міститься посилання у заяві-договорі.

Відповідно, істотні умови договору, сума кредиту (у заяві-договорі не відображена), строк дії договору (який різниться за змістом паспорта споживчого кредиту та змістом заявки-анкети), порядок повернення кредитору отриманої суми; розмір процентів за користування кредитом та порядок їх сплати позичальником, матеріалами справи не підтверджені.

Доказів видачі платіжної картки, встановлення кредитного ліміту, яким мав змогу користуватись відповідач, як і доказів використання грошових коштів в рахунок кредитного ліміту стороною позивача не надано.

Згідно з наявним розрахунком, доданим до позовної заяви, до договору від 23.06.2020, боржник ОСОБА_1 , станом на 26.05.2025 нараховано відсотки у сумі 6 765,55 гривень, без зазначення відсоткової ставки та періоду нарахування, заборгованість по тілу кредиту дорівнює 9 758,81 гривень. В подальшому позивачем не здійснювалось нарахування складових заборгованості. Відповідно, як вказано у розрахунку, залишок заборгованості становить 16 254,36 гривень. Розрахунок засвідчений представником позивача, здійснений станом на 31.10.2025. За даними розрахунку станом на вказану дату заборгованість не погашена.

Судом також встановлено, що 26.05.2025 на підставі Договору факторингу №НІ/11/29-Ф, укладеного між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Перелік позичальників зазначений в реєстрі прав вимоги (додаток №1), що є невід`ємною частиною договору (п. 2.1). Відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за кредитними договорами та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру прав вимог згідно Додатку №2, але не раніше здійснення оплати фактором згідно п. 3.1 цього Договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру Прав Вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги боргу та є невід`ємною частиною цього Договору (п.2.3).

Копія зазначеного акта наявна у матеріалах справи, а також платіжна інструкція про перехування сплати за відступлення права вимоги згідно з договором від 26.05.2025.

Відповідно до витягу з Реєстру Прав Вимог від 26.05.2025 до вказаного договору, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача на суму заборгованості, вказану у розрахунку, тобто, в сумі 16 524,36 гривень, з яких: ??9 758,81 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту; 6 765,55 гривень - сума заборгованості за відсотками. Витяг сформований представником позивача, номер боржника у витягу - №166.

Докази повідомлення відповідача про відступлення права вимоги до справи не долучені.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Загальні вимоги до доказів врегульовані ст.77-80 ЦПК України, а положеннями ч.1,6 ст.81 ЦПК України чітко врегульовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Слід наголосити, що згідно з ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов`язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, ст. 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України) та положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України суд враховує висновки, здійснені у постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №520/820/17, пр.61-3103св24, відповідно до яких як наголошено у Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню, і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1,2 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Главою 73 розділу І книги 5 ЦК України врегульовує положення, що стосуються договору факторингу.

Так, згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові у справі відсутнє (щодо обох договорів), хоча на виконання умов договорів факторингу могло бути витребувано клієнтом. Разом з цим, виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Такі відомості стороною відповідача не надані. За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 667/11010/14-ц (провадження № 61-10349св18).

Враховуючи зміст ст.633, 634 ЦК України, суд виходить з того, що споживач фінансових послуг лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оскільки такі умови договорів приєднання розробляються надавачами певних фінансових, зокрема, банківських послуг, відповідно, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим має бути підтверджено, що на час укладення відповідного договору та під час його виконання діють певні вимоги у визначеній редакції.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, за нормою ч.1 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Дана норма відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України розповсюджується й на кредитні договори.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Щодо паспорта споживчого кредиту, суд зауважує, що він не може вважатись складовою кредитного договору, оскільки форма такого документу носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору. Отже, необхідно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у

Так, за результатами розгляду справи судом встановлено, що належних та достовірних доказів відкриття поточного рахунка на ім`я відповідача, видачі платіжної картки, встановлення кредитного ліміту, яким міг користуватись позичальник, або доказів використання грошових коштів в рахунок кредитного ліміту стороною позивача не надано.

Не підтверджено належними та допустимими доказами й сум, нарахованих в якості відсотків, порядку їх нарахування, зокрема, строків та відсоткової ставки, дати припинення нарахування первісним кредитором, а також строку кредитування, який різниться у наявних доказах.

У справі в цілому відсутні докази, з урахуванням приписів ч.2 ст.1054, ч.1 ст.1046 ЦК України на користь доведення факту існування між сторонами кредитних правовідносин, із врахуванням проаналізованих вище судом доказів.

Укладення кредитного договору не свідчить про отримання позивальником та використання на споживчі потреби коштів в рахунок кредиту та на виконання умов договору.

Ч.1 ст.229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову у повному обсязі, як такого, що є необґрунтованим.

За приписами ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду у сумі 2 422,40 гривень, слід залишити за позивачем.

Докази понесення позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме з витребування доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів, у сумі 1 514,00 гривень матеріали справи не містять. Проте, відповідно до змісту ч.2 ст.140 ЦПК України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Тому підстав для їх стягнення судом не встановлено, з урахуванням зазначеного вище та положень ч.2 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 178, 223, 240, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви у сумі 2 422,40 гривень та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у сумі 1 514,00 гривень, - залишити за позивачем.

Реквізити сторін: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30, адреса для листування: Київська область, м.Бровари, вул. Лісова, буд.2, поверх 4.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 23.06.2026.

Суддя Л. А. Вайнраух