Ухвала суду № 137660583, 23.06.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

23.06.2026

ЄУН 337/7715/13-ц

Провадження № 6/337/357/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участю секретаря Коваленко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Таскомбанк», ОСОБА_1 , про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

02.06.2026 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося до суду із вказаною заявою, в якій просить замінити стягувача АТ «Таскомбанк» на правонаступника ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» у виконавчому листі, виданому на підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.01.2013 по справі №0825/9904/2012 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Заяву мотивує тим, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.01.2013 у справі №0825/9904/2012 з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №КФ(07)179-07 від 25.07.2007. Рішення є чинним та на підставі вказаного рішення стягувачу виданий виконавчий лист. 23.12.2025 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №НІ/11/31-Ф за умовами якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до заявника та він має право вимоги до боржника за вказаним кредитним договором.

Дана заява була передана на розгляд судді Бредуна Д.С., проте до судового розгляду ним не призначалась.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду №27 від 09.06.2026, у зв`язку з неможливістю продовження розгляду справ суддею Бредуном Д.М. здійснено повторний автоматичний розподіл вказаної судової справи та замінено суддю Бредуна Д.М. на суддю Сидорову М.В.

Ухвалою суду від 10.06.2026 вказану заяву ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день та час судового засідання повідомлялись у встановленому законом порядку. У своїй заяві ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» просило проводити розгляд справи без участі заявника. Інші учасники будь-яких заяв та клопотань не подавали.

На підставі ч.3 ст. 442 ЦПК України суд розглядає заяву за відсутністю учасників справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вже зазначалось, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звертаючись до суду із вказаною заявою просить замінити стягувача АТ «Таскомбанк» на правонаступника ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» у виконавчому листі, виданому на підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.01.2013 по справі №0825/9904/2012 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1

Разом з тим судом встановлено, що заочне рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 21.01.2013 у даній цивільній справі було скасовано ухвалою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 17.12.2013 та справа була призначена на новий судовий розгляд, за результатами якого ухвалено повторне заочне рішення у 2014 році.

У зв`язку з цим вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому листі, виданому на підставі судового рішення від 21.01.2013, яке в подальшому було скасовано, є безпідставним та необґрунтованим.

При цьому судом встановлено, що заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2014 у справі ЄУН № 337/7715/13-ц, провадження № 2/337/371/2014 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Таскомбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № КФ(07)179-07 від 25.07.2007 та судові витрати. Рішення набрало законної сили. Виконавчий лист виданий представнику позивача 26.02.2015 в приміщенні суду.

23.12.2025 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №НІ/11/31-Ф, за умовами якого до заявника перейшли права вимоги до позивальників за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі прав вимоги, у т.ч. за кредитним договором №КФ(07)179-07.

У даному випадку суд враховує наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із зміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктивний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене ст. 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту п. 28 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватися скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документу, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

Відповідно до змісту ч.5 ст. 442 ЦПК України, ч.6 ст.12, п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26, ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ч.1 ст.433 ЦПК України).

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 10 вересня 21025 року у справі № 398/6934/24.

Звертаючись до суду із вказаною заявою ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не долучив жодних відомостей, які б в повній мірі відображали інформацію про виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа, виданого на виконання судового рішення, яке було ухвалено у даній справі та набрало законної сили. Також у заяві відсутня інформація чи взагалі перебував виданий стягувачу виконавчий лист по цій справі на примусовому виконанні, коли він був повернутий, коли знову направлявся до виконання, чи направлявся виконавчий лист до виконання після його повернення в межах строку для їх пред`явлення, передбачених ст. 22 Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, ст. 12 Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, оскільки початок перебігу такого строку відбувається з наступного дня після постановлення постанови про повернення виконавчого документа. В заяві про це нічого не йдеться.

Отже, заявником не наведені обставини, які б свідчили про те, що стягувачем були дотриманні строки звернення виконавчого документа до виконання, що є підставою для процесуального правонаступництва. При цьому, слід також зауважити, що за умови спливу строку на пред`явлення виконавчого документу для виконання, заявник повинен ставити одночасно питання про поновлення такого строку, чого заявником зроблено не було.

За викладених обставин суд вважає, що у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження слід відмовити.

Керуючись ст.433, 442 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», заінтересовані особи: акціонерне товариство «Таскомбанк», ОСОБА_1 про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Сидорова