Рішення № 137660305, 22.06.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

22 червня 2026 рокуСправа № 331/5063/26

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Губанова Р.О., секретарка судового засідання Петрова А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (далі - ГУНП)

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Короткий зміст заяв по суті, рух справи.

11.06.2026 до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя через підсистему «Електронний суд» надійшов зазначений адміністративний позов, в якому представниця позивача просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову серія ЕНА №7310455 від 4 червня 2026 року за порушення підпункту «ґ» пункту 9.9 Правил дорожнього руху та застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу на підставі частини 2 статті 122 КУпАП у сумі 510 грн (далі Постанова або оскаржувана постанова);

- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати.

Узагальненими доводами позовної заяви є те, що фактичні обставин, які вказані в постанові не відповідають дійсності. На момент зупинки позивач керував транспортним засобом, який має лише місця для водія та одного пасажира, інша частина авто це вантажний відсік, що в свою чергу виключає можливість здійснювати будь які перевезення організованих груп дітей та не був задіяний у будь-яких заходах, пов`язаних із перевезенням дітей. У транспортному засобі перебували виключно позивач та один повнолітній пасажир. Інспектор застосував до позивача адміністративну відповідальність за діяння, яке не передбачене диспозицією частини 2 статті 122 КУпАП.

Ухвалою судді від 12.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі; встановлено Відповідачу строк для подання відзиву на позов.

22.06.2026 через підсистему «Електронний суд» представницею відповідача поданий відзив на позовну заяву.

Узагальненими доводами відзиву є те, що належним суб`єктом владних повноважень у даному випадку виступає інспектор СРПП Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області старший лейтенант поліції Бориносов Сергій Сергійович (далі інспектор), який виніс постанову про накладання адміністративного стягнення по справі, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення та виніс рішення у вигляді постанови про накладання адміністративного стягнення, що у поліцейського були всі наявні підстави для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, що у даному випадку подаючи позовну заяву до суду Позивач намагається, з посланням на захист свого порушеного права уникнути адміністративної відповідальності за порушення вимог чинного адміністративного законодавства та правил дорожнього руху України.

Щодо посилань представниці відповідача в контексті неналежного відповідача суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

За приписами ст. 217 КУпАП, посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків. Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пунктах 2, 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.

Відповідно до ч.2 ст.222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, поліцейські певних підрозділів ГУНП діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені Національної поліції. Отже, відповідні поліцейські не можуть виступати самостійними відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Подібна за змістом позиція висвітлена в постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а, від 18.03.2021 у справі № 809/466/17, від 28.04.2021 у справі № 2340/5048/18, від 09.07.2021 у справі 806/1129/16. Отже, відповідачем у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, є орган державної влади - суб`єкт владних повноважень.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що належним відповідачем у даній справі є саме ГУНП, а не інспектор, відповідно, питання щодо заміни відповідача і отримання на це згоди позивача судом не ініціювалось.

22.06.2026 через підсистему «Електронний суд» представницею позивача подані додаткові пояснення, які залишені судом без розгляду, оскільки пояснення по суті у справах такої категорії надаються виключно в позовній заяві або у відзиві.

Цього ж дня нею подана заява щодо наміру подати додаткові докази на підтвердження витрат на правничу допомогу (абз. 2 ч. 7 ст.139 КАС).

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представниці сторін просили справу розглянути без їх участі.

Оскільки учасники справи, належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи, їх неявка відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи вказані обставини, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.

04.06.2026 інспектором Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Сергієм Бориносовом винесено постанову серії ЕНА № 7310455 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 2 ст. 122 КУпАП, якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510,00 грн.

В оскаржуваній постанові зазначено: «04.06.2026 10:08:46 м. Запоріжжя, шосе Донецьке 4 км., гр. ОСОБА_1 керуючи т.з. Рено д.н.з. НОМЕР_1 після зупинки працівником поліції не ввімкнув аварійну світлові сигналізацію, чим порушив п. 9.9. ґ ПДР Порушення ввімкнення аварійної світлової сигналізації на ТЗ з розпізнавальним знаком ДІТИ».

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (підстави звільнення від доказування).

Згідно з ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Диспозиція вказаної норми є бланкетною, тобто такою, що відсилає до норм правил дорожнього руху, тому, формулюючи суть адміністративного правопорушення, вказівка на конкретний пункт (підпункт), яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Відповідно до пункту 9.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (з наступними змінами), попереджувальними сигналами є: сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою; звукові сигнали; перемикання світла фар, увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби, увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда, увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.

За приписами пункту 9.9 ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: а) у разі вимушеної зупинки на дорозі; б) у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар; в) на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами; г) на механічному транспортному засобі, що буксирується;) на механічному транспортному засобі, позначеному розпізнавальним знаком «Діти», що перевозить організовану групу дітей, під час їх посадки чи висадки; д) на всіх механічних транспортних засобах колони під час їх зупинки на дорозі; е) у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В описовій частині Постанови йшлося про те, що позивач після зупинки працівником поліції не увімкнув аварійну сигналізацію, що підпадає під положення, визначене пп. «б» п. 9.9. ПДР, водночас позивачу інкримінувалось порушення пп. «ґ» п. 9.9. ПДР.

На долучених представницею відповідача відеозаписах можна побачити, що автомобіль в якому знаходиться позивач на водійському місці, стоїть на блокпосту і на ньому не ввімкнена аварійна світлова сигналізація (файл 20260605093010001973 тайм-коди 00:03 - 00:08, 00:21, 03:56). Вона була ввімкнена вже після винесення постанови (файл 20260605092915001972 тайм код 03:13). Згаданий автомобіль не позначений розпізнавальним знаком «Діти», не перевозив організовану групу дітей, посадки чи висадки дітей не здійснювалась.

Отже у вказаному випадку суд допускає, що під час винесення постанови і її складання на планшетному пристрої, інспектором була допущена помилка, зазначено пп. «ґ» п. 9.9 ПДР, замість пп. «б» цього пункту ПДР.

Водночас судова практика, і зокрема практика апеляційних судів, в контексті того, чи підпадає не ввімкнення аварійної світлової сигналізації у разі зупинки на вимогу поліцейського під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, є діаметрально протилежною. Як приклад можна привести постанови Третього адміністративного апеляційного суду у справах № 336/5691/25 від 23.02.2026 (де суд дійшов висновку про наявність складу) і № 314/1238/24 від 13.03.2025 (протилежне). Верховним судом, рішення судів щодо правовідносин в аналогічних випадках, не переглядались, з огляду на приписи ст. 272 КАС України.

Втім, на переконання суду, у вказаному випадку підлягає буквальне (звужене) тлумачення закону, адже є логічним, що обмежувальна фраза в диспозиції ч. 2 ст. 122 КУпАП «при початку руху чи зміні його напрямку» не була б потрібна, якщо законодавець мав намір встановити відповідальність за будь-яке недотримання/порушення правил користування попереджувальними сигналами.

Отже, суд вважає, що незалежно від того який підпункт пункту 9.9. ПДР зазначений в постанові, в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому правопорушення, тоді як його діяння формально підпадає під ознаки правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП, тому оскаржувану постанову не можна визнати законною, відтак вона підлягає скасуванню.

Згідно з п.п. 2 - 4 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право:

скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

змінити вид стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб адміністративне стягнення не було посилено.

Положення ст. 293 КУпАП фактично є аналогічним за змістом зі ст. 286 КАС України і передбачає таке:

Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, суд не має повноважень давати оцінку діяння ОСОБА_1 в контексті наявності чи відсутності складу іншого правопорушення, або ж перекваліфіковувати його, тому справа після скасування оскаржуваної постанови підлягає надісланню на новий розгляд до компетентного органу, задля оцінки діяння ОСОБА_1 , яке мало місце у час і місце зазначених в Постанові.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви додано квитанцію про сплату № 4914-7383-6243-7153 від 10.06.2026, якою підтверджується сплата судового збору в сумі 665,60 грн.

Водночас при подачі позовної заяви у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, щодо притягнення до адміністративної відповідальності ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, тобто 3328,00 грн (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»), що дорівнює сумі 665,60 грн. З урахування того, що позов подано через систему «Електронний суд», відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при сплаті судового збору застосовується коефіцієнт 0,8. Отже при подачі даного позову позивач мав сплатити судовий збір в сумі 532,48 грн, тому саме ця сума підлягає стягненню з ГУНП на користь позивача. Щодо решти сплаченої суми, суд вважає доцільним роз`яснити позивачу (представниці) право на подачу клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Розподіл інших судових витрат може бути здійснено на підставі заяви представниці позивача від 22.06.2026, в порядку ч. 5 ст. 143 КАС України шляхом ухвалення додаткового рішення в разі подачі відповідних доказів і обґрунтування причин їх неподачі до судових дебатів.

Керуючись ст. ст. 241 246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7310455 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 2 ст. 122 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510,00 грн.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , направити на новий розгляд до СРПП Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області.

Стягнути з ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ на користь ОСОБА_1 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок) витрат по сплаті судового збору.

Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- відповідач: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, 69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29, ідентифікаційний код юридичної особи: 40108688.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

СуддяР.О. Губанов