Ухвала суду № 137660195, 19.06.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8806/26

1-кс/308/3707/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_6 , погодженого прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 408 КК України, у кримінальному провадженні №22025070000000043, відомості про яке 05.03.2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області підполковник юстиції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, у кримінальному провадженні №22025070000000043, відомості про яке 05.03.2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення. За таких обставин, з 24.02.2022 в Україні оголошено загальну мобілізацію та відповідно здійснюється призов військовозобов`язаних на військову службу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

На період введення воєнного стану в Україні на законодавчому рівні обмежено виїзд за межі території України осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 12.04.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, та, у подальшому, останній зарахований до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ). 02.08.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, та, у подальшому, останній зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . 24.07.2025 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, та, у подальшому, останній зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 . 28.05.2025 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, та, у подальшому, останній зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, з моменту призову ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на військову службу за мобілізацією, на особливий період, останні набули статусу військовослужбовців - осіб, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують кожного військовослужбовця захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, військовослужбовець під час проходження військової служби, зобов`язаний захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України; свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги; віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; повинен постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язаний завжди пам`ятати, що за його поведінкою, як військовослужбовця судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України, в цілому.

У достовірно невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2025 року, ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, нехтуючи тим, що відповідно до ст. 65 Конституції України передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, розподіливши між собою ролі та функції, організували функціонування на систематичній основі незаконного багатоетапного механізму вчинення військовослужбовцями різних військових частин дезертирства (кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України), шляхом надання діючим військовослужбовцям, які виявили бажання самовільно залишити розташування військових частин порад, вказівок, інструктажів та заздалегідь підготовлених засобів (транспортних засобів, тощо), реалізовують такі механізми, за що одержують від осіб, які незаконно ухиляються від проходження військової служби, неправомірну вигоду у різних розмірах, яку розподіляють між всіма учасниками групи, зокрема, для подальшого фінансування наступних епізодів протиправної діяльності, що у сукупності порушує нормальне функціювання збройних формувань України, не сприяє зміцненню дисципліни, фактично утворює деструктивні прояви у інших осіб, стимулює останніх вчиняти аналогічні дії та не проходити військову службу без поважних на те причин, що у подальшому і слугує причинно-наслідковим зв`язком настанню негативних наслідків для держави України під час відсічі збройної агресії рф, а отже такі дії є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави, її конституційний лад.

Для виконання злочинного задуму ОСОБА_12 також залучив громадянина України ОСОБА_13 , який усвідомлюючи протиправну діяльність учасників злочинної змови, звернувся до правоохоронних органів та в подальшому діяв під їх контролем, з метою викриття злочинної діяльності вказаних осіб.

Так, у невстановлений у ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 14 червня 2025 року, у ОСОБА_12 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, винник злочинний умисел, спрямований на сприяння військовослужбовцю військової частини НОМЕР_5 Державної прикордонної служби України ОСОБА_7 у вчиненні останнім самовільного залишення місця несення служби (дезертирстві), та подальшого незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України на території Закарпатської області.

ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, здійснюючи свою діяльність за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але на пізніше ніж 14.06.2025, на власному автомобілі прибув у селище Оршанець Черкаської області та використовуючи мобільний телефон надіслав військовослужбовцю ОСОБА_7 точне місце його очікування, а також повідомив останньому, щоб ОСОБА_7 прибув на вказане місце, для безперешкодного вивезення останнього у безпечне місце та подальшої реалізації злочинного задуму щодо сприяння військовослужбовцю ОСОБА_7 у вчиненні дезертирства та подальшого його незаконного переправлення через державний кордон України.

Так, на виконання вказівки ОСОБА_4 , солдат ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але на пізніше ніж 14.06.2025, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_6 ДПС України у АДРЕСА_3 та прибув до місця, на яке йому вказав ОСОБА_4 , після цього ОСОБА_4 на власному автомобілі, використовуючи методи конспірації, безперешкодно доставив ОСОБА_7 у м. Стрий Львівської області.

У подальшому, 06 липня 2025 року ОСОБА_4 , здійснюючи свою діяльність за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, продовжуючи реалізацію спільного злочинного плану, за вказівкою ОСОБА_12 , забрав ОСОБА_7 з м. Стрий Львівської області та доставив на автомобілі марки «Кіа Спортедж», р.н.з. НОМЕР_7 , до адміністративної межі між Львівською та Закарпатською областями, де передав ОСОБА_13 , який діяв під контролем правоохоронних органів, який діючи за вказівками ОСОБА_12 , на автомобілі доставив ОСОБА_7 до с. Малий Березний Ужгородського району Закарпатської області, де близько 23 год. 50 хв. 06.07.2025 ОСОБА_13 передав його ( ОСОБА_7 ) іншим, наразі достовірно невстановленим особам, які повинні були безпосередньо незаконно переправити ОСОБА_7 через державний кордон України до Словаччини та які діяли спільно з ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , однак 07.07.2025 ОСОБА_7 був затриманий правоохоронними органами при спробі незаконного перетину державного кордону України.

07.07.2025 близько 17 год. 12 хв. ОСОБА_12 , під час особистої зустрічі з ОСОБА_13 , яка відбулася у районі готелю «Інтурист-Закарпаття» у м. Ужгороді, передав останньому грошові кошти в розмірі 200 доларів США за допомогу з боку ОСОБА_13 у транспортуванні ОСОБА_7 до прикордонної території у межах Ужгородського району Закарпатської області.

У подальшому, продовжуючи реалізацію спільного злочинного плану, у невстановлений у ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше початку серпня 2025 року, у ОСОБА_12 , який діяв за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, винник злочинний умисел, спрямований на сприяння військовослужбовцю військової частини НОМЕР_8 ОСОБА_14 у вчиненні останнім самовільного залишення місця несення служби (дезертирстві).

Так, ОСОБА_12 , у невстановлений у ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше початку серпня 2025 року, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, здійснюючи свою діяльність за попередньою змовою групою осіб з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, через інших достовірно невстановлених осіб, домовився з військовослужбовцем військової частини НОМЕР_8 ОСОБА_14 , що зможе, за грошову винагороду у розмірі 7500 доларів США, посприяти останньому у самовільному залишенні розташування зазначеної військової частини.

У подальшому, продовжуючи реалізацію спільного злочинного плану, у невстановлений у ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 16.08.2025 року, у ОСОБА_12 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, винник злочинний умисел, спрямований на сприяння військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_8 та військовослужбовцю військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_9 у вчиненні останніми самовільного залишення місця несення служби (дезертирстві).

Так, 15.08.2025 достовірно невстановлена особа, діючи за вказівками ОСОБА_12 , використовуючи автомобіль «Опель», д.р.з. НОМЕР_9 , забрала з с. Немирів Львівської області військовослужбовця ОСОБА_8 та з с. Мала Любаша Рівненської області військовослужбовця ОСОБА_9 , які, при достовірно невстановлених обставинах, самовільно залишили місце несення служби (дезертирували), й, у подальшому, 16.08.2025 вказана достовірно невстановлена особа, діючи за вказівками ОСОБА_12 , на вказаному транспортному засобі безперешкодно доставила зазначених військовослужбовців на територію АЗС «Укрнафта», що знаходиться у с. Тишів Закарпатської області, де того ж дня близько 20 год. 57 хв. передала ОСОБА_8 та ОСОБА_9 особі, яка діяла під контролем правоохоронних органів - ОСОБА_13 , з метою подальшого транспортування зазначених військовослужбовців територією Закарпатської області.

У подальшому, цього ж дня, тобто 16.08.2025 близько 22 год. 12 хв., ОСОБА_13 , діючи за вказівками ОСОБА_12 , доставив на автомобілі військовослужбовців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у м. Мукачево на вул. Івана Франка, де передав вказаних осіб іншому учаснику злочинної домовленості ОСОБА_4 , який, у свою чергу, на виконання злочинної домовленості, на автомобілі марки «Джип патріот», р.н.з. НОМЕР_10 , безперешкодно доставив ОСОБА_9 у с. Лалово Мукачівського району, а ОСОБА_8 у с. Широкий Луг Тячівського району, тобто до місць їх проживання.

Наступного дня, а саме: 17.08.2025, за вказівкою ОСОБА_12 , ОСОБА_13 поїхав у с. Угля Тячівського району, де отримав від достовірно невстановленої особи грошові кошти у розмірі 4500 доларів США, у якості грошової винагороди для ОСОБА_12 , ОСОБА_4 та інших невстановлених осіб за сприяння у самовільному залишенні місць несення служби військовослужбовцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , й, того ж дня, близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_13 зустрівся з ОСОБА_12 у м. Ужгород біля будинку по вул. Гойди, 10, де останній передав ОСОБА_13 грошові кошти у розмірі 300 доларів США за допомогу з боку останнього у транспортуванні вищевказаних двох військовослужбовців територією Закарпатської області.

У подальшому, продовжуючи реалізацію спільного злочинного плану, у невстановлений у ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 18.08.2025 року, у ОСОБА_12 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, винник злочинний умисел, спрямований на сприяння військовослужбовцю військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_10 у вчиненні останніми самовільного залишення місця несення служби (дезертирстві).

Так, ОСОБА_12 , у невстановлений у ході досудового розслідування точний час, однак не пізніше 15.08.2025 року, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, здійснюючи свою діяльність за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, через інших достовірно невстановлених осіб, підшукав військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_10 , який, за попередньою домовленістю, повинен був самовільно залишити місце несення служби, після чого його приховано та безпечно, за грошову винагороду в розмірі 7000 доларів США, повинні доставити до місця проживання у Тячівський район Закарпатської області.

Так, реалізовуючи злочинний план, військовослужбовець ОСОБА_10 15.08.2025 за невстановлених обставин самовільно залишив місце несення служби, а саме: пункт тимчасового розташування поблизу населеного пункту Олександрівка Краматорського району Донецької області та за невстановлених обставини опинився у готелі «Панська ровінь», який знаходиться у с. Мохнате Львівської області.

19.08.2025 ОСОБА_12 надав вказівку ОСОБА_4 забрати вказаного військовослужбовця ОСОБА_10 з готелю «Панська ровінь» та приховано доставити у с. Ганичі Тячівського району до місяця проживання останнього.

Так, реалізуючи злочинний план, ОСОБА_4 , на виконання вказівки ОСОБА_12 , використовуючи автомобіль марки «Jeep» чорного кольору, р.н.з. НОМЕР_10 , 19.08.2025 забрав військовослужбовця ОСОБА_10 з готелю «Панська ровінь» та близько 19.00 год. привіз останнього у с. Ганичі Тячівського району, при цьому, доїжджаючи до блок-посту «Нижні Ворота», ОСОБА_4 висадив ОСОБА_10 з автомобіля та надав останньому вказівки, як в пішому порядку обійти вказаний блок-пост та, де саме він ( ОСОБА_4 ) буде на очікувати на ОСОБА_10 .

Цього ж дня, тобто 19.08.2025, ОСОБА_12 надав вказівку ОСОБА_13 їхати у с. Угля Тячівського району Закарпатської області, де забрати грошові кошти у розмірі 6500 доларів США від достовірно невстановленої особи, у якості грошової винагороди для ОСОБА_12 , ОСОБА_4 та інших невстановлених осіб за сприяння у самовільному залишенні місця несення служби військовослужбовцем ОСОБА_10 .

Так, 19.08.2025 близько 19 год. 07 хв. ОСОБА_13 , на виконання вказівки ОСОБА_12 , зустрівся з достовірно невстановленою особою у Тячівського району Закарпатської області, де отримав від останнього вищевказані грошові кошти у розмірі 6500 доларів США, з яких, за вказівкою ОСОБА_12 , ОСОБА_13 передав 700 доларів США ОСОБА_4 , під час їхньої особистої зустрічі у с. Угля того ж дня, близько 19 год. 20 хв.

Надалі, 19.08.2025 о 22 год. 48 хв., прибувши в м. Ужгород, ОСОБА_13 передав частину із вищевказаних грошових коштів у розмірі 5800 доларів США ОСОБА_12 .

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України - пособництво у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що у достовірно невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2025 року, у ОСОБА_12 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, виник спільний злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення через державний кордон України поза межами пунктів пропуску як військовослужбовців, так й інших осіб, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений у ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 14 червня 2025 року, у ОСОБА_12 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, винник злочинний умисел, спрямований на сприяння військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ОСОБА_7 у вчиненні останнім самовільного залишення місця несення служби (дезертирстві), та подальшого незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України на території Закарпатської області.

ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, здійснюючи свою діяльність за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але на пізніше ніж 14.06.2025, на власному автомобілі прибув у селище Оршанець Черкаської області та використовуючи мобільний телефон надіслав військовослужбовцю ОСОБА_7 точне місце його очікування, а також повідомив останньому, щоб ОСОБА_7 прибув на вказане місце, для безперешкодного вивезення останнього у безпечне місце та подальшої реалізації злочинного задуму щодо сприяння військовослужбовцю ОСОБА_7 у вчиненні дезертирства та подальшого його незаконного переправлення через державний кордон України.

Так, на виконання вказівки ОСОБА_4 , солдат ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але на пізніше ніж 14.06.2025, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_6 ДПС України у АДРЕСА_3 та прибув до місця, на яке йому вказав ОСОБА_4 , й, після цього, ОСОБА_4 на власному автомобілі, використовуючи методи конспірації, безперешкодно доставив ОСОБА_7 у м. Стрий Львівської області.

У подальшому, 06 липня 2025 року ОСОБА_4 , здійснюючи свою діяльність за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, продовжуючи реалізацію спільного злочинного плану, за вказівкою ОСОБА_12 , забрав ОСОБА_7 з м. Стрий Львівської області та доставив на автомобілі марки «Кіа Спортедж», р.н.з. НОМЕР_7 , до адміністративної межі між Львівською та Закарпатською областями, де передав ОСОБА_13 , який діяв під контролем правоохоронних органів, який діючи за вказівками ОСОБА_12 , на автомобілі доставив ОСОБА_7 до с. Малий Березний Ужгородського району Закарпатської області, де близько 23 год. 50 хв. 06.07.2025 ОСОБА_13 передав його ( ОСОБА_7 ) іншим, наразі достовірно невстановленим особам, які повинні були безпосередньо незаконно переправити ОСОБА_7 через державний кордон України до Словаччини та які діяли спільно з ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , однак 07.07.2025 ОСОБА_7 був затриманий правоохоронними органами при спробі незаконного перетину державного кордону України.

Крім цього, з метою виконання попередньо розробленого злочинного плану щодо організації каналу незаконного переправлення осіб через державний кордон України ОСОБА_12 , через невстановлених досудових розслідуванням осіб, домовився з двома братами ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України до однієї з країн Євросоюзу, за грошову винагороду у розмірі 10000 доларів США.

Так, на виконання злочинного задуму, 23.08.2025 невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа прибула за ОСОБА_15 та ОСОБА_16 до місця їх проживання у с. Біла Тернопільської області, на автомобілі типу мікроавтобус, та спочатку доставила вказаних братів у м. Львів до готелю «Гіліція», а наступного дня, тобто 24.08.2025 близько 14 години доставила до ресторанного комплексу «Золота Форель» (м. Коростів, Львівська область), де наказала очікувати на інших осіб, які будуть сприяти у незаконному переправленню ОСОБА_15 та ОСОБА_16 через державний кордон України.

Поряд з цим, за вказівкою ОСОБА_12 , ОСОБА_4 на автомобілі марки «Рено», з іноземною реєстрацією НОМЕР_11 , 24.08.2025 близько 16 години, на виконання злочинного плану, забрав вказаних громадян з ресторанного комплексу «Золота Форель» та разом з ними виїхав в напрямку Закарпатської області, де неподалік блокпосту «Нижні Ворота», з метою не викриття вказаних осіб правоохоронним органами, на виконання чітко розробленого плану, ОСОБА_4 висадив вказаних братів ОСОБА_17 на узбіччі на надав чіткі вказівки, а також вказав напрямок руху як обійти блок-пост, а також ОСОБА_4 повідомив, де саме за блок-постом він буде очікувати на братів ОСОБА_17 .

24.08.2025 близько 19 год. 40 хв., обійшовши блок-пост «Нижні Ворота», брати Симчуки зустрілись з ОСОБА_4 в обумовленому місці та продовжили рух на автомобілі у селище Буштино Закарпатської області, куди близько 21 год. 30 хв. безперешкодно, з метою подальшого їх незаконного переправлення через державний кордон України, були доставлені ОСОБА_4 до готелю «Візит» ( АДРЕСА_4 ), де 25.08.2025 ОСОБА_15 та ОСОБА_16 були затримані військовослужбовцями ДПС України.

Поряд з цим, за безпечну доставку братів ОСОБА_17 в прикордонно-контрольований район на території Закарпатської області та організацію їх подальшого незаконного переправлення через державний кордон України їх батько - ОСОБА_18 , в якості частини оплати, передав 25.08.2025 невстановленій особі кошти в розмірі 7000 доларів США.

У той же час, близько 18 год. 20 хв. 25.08.2025, виконуючи вказівки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 прибув в с. Угля Тячівського району, де зустрівся з достовірно невстановленою особою, яка передала ОСОБА_13 грошові кошти в розмірі 4000 доларів США, як грошову винагороду за організацію незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Цього ж дня, близько 21 го. 35 хв. під час особистої зустрічі в м. Ужгороді біля будинку по вул. Гойди, 10, ОСОБА_13 передав отримані вищевказані кошти ОСОБА_12 , з яких останній надав вказівку ОСОБА_13 передати ОСОБА_4 500 доларів США, й 26.08.2025 близько 19 год. 50 хв., під час особистої зустрічі біля магазину «Кефір», що в с. Барвінок Ужгородського району, ОСОБА_13 передав ОСОБА_4 вказані кошти.

У подальшому, з метою особистого збагачення, продовжуючи реалізацію злочинного плану, точної дати не встановлено, але не пізніше 17.03.2026 ОСОБА_12 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, підшукали громадян ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску.

Так, 17.03.2026, за вказівкою ОСОБА_12 , інший співучасник злочину ОСОБА_4 , на автомобілі марки «Сітроен С4», з іноземними номерними знаками НОМЕР_12 , забрав з м. Ужгорода (вул. 8 березня) громадянина ОСОБА_11 та виїхав в напрямку м. Мукачево, де на об`їзній дорозі на АЗС «CHIPРO» залишив власний автомобіль, в якому залишився громадянин ОСОБА_11 , а сам, разом з ОСОБА_13 , який прибув на автомобілі марки «Хундай Акцент», д.н.з. НОМЕР_13 , виїхав в м. Мукачево до АЗС ОККО, що по вул. Ілони Зріні, де за попередньою домовленістю на них вже очікував громадянин ОСОБА_19 , та з яким вони разом повернулись на АЗС «CHIPРO». У подальшому, за вказівкою ОСОБА_4 , ОСОБА_19 пересів в його автомобіль марки «Сітроен С4», з р.н.з. НОМЕР_12 та вони разом з ОСОБА_11 , в супроводі ОСОБА_13 , що рухався попереду на автомобілі марки «Хундай Акцент», д.н.з. НОМЕР_13 з метою виявлення блок-постів, виїхали в напрямку Тячівського району.

Згідно попередньої домовленості ОСОБА_4 повинен був доставити вказаних вище осіб в раніше обумовлене місце Тячівського району та передати іншим, достовірно невстановленим особам, які, в свою чергу, повинні були незаконно переправити вищевказаних двох громадян через кордон України в Румунію.

17.03.2026 близько 22 год. 10 хв. ОСОБА_4 безперешкодно прибув на обумовлене місце, що неподалік с. Терново Тячівського району, де передав ОСОБА_11 та ОСОБА_19 невстановленій на даний час особі, яка в подальшому на мотоциклі перевезла їх в невідому місцевість, де передала іншим двом невстановленим особам, що були на автомобілі марки «Джип Градн Черокі». Зазначені особи, на вищевказаному автомобілі, перевезли ОСОБА_11 та ОСОБА_19 в район села Нижня Апша, де провели інструктаж, надали кусачки для усунення перешкод, а саме перерізання колючого дроту біля кордону, відмітили на карті в телефоні куди саме вони мають рухатися до кордону для його незаконного перетину та вказали напрямок руху, після чого поїхали в невідомому напрямку.

18.03.2026 близько 02.00 год. громадян ОСОБА_11 та ОСОБА_19 на напрямку 279 прикордонного знаку, неподалік державного кордону України з Румунією, затримано прикордонним нарядом відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_11 ».

18.03.2026 ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_13 , домовився про зустріч та близько 12 год. в м. Ужгород, по вул. Капушанскій біля бані «Водолій», під час особистої зустрічі передав конфіденту 200 доларів США за виконану роботу.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, усуненням перешкод, вчиненій щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

19.06.2026 громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 615 КПК України.

Цього ж дня ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: матеріалами НСРД, допитами свідків, відповідями на доручення оперативного підрозділу, протоколом затримання, протоколом обшуку та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки передбачає собою перебування підозрюваного під виховним впливом людей, близьких по роботі, місцю проживання або пов`язаних між ними родинними зв`язками. У ході проведення досудового розслідування осіб, які б поручилися за виконання підозрюваним ОСОБА_4 , покладених на нього обов`язків не встановлено, що унеможливлює обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.

Обрати відносно ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту чи застави не надається можливим, оскільки, розуміючи невідворотність можливого призначення йому покарання терміном від 7 до 9 років позбавлення волі, ОСОБА_4 може вживати заходи з переховування, аби уникнути слідства і суду.

Вказані обставини свідчать про неможливість застосування щодо ОСОБА_4 , особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави, так як такі ним дотримані не будуть та являються недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно з запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою.

Слідчий у клопотанні посилається наявність декількох ризиків, передбачених у п.1, п.2 п.3, п.4, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зокрема це підтверджується тим, що усвідомлюючи невідворотність покарання, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 9 років, а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності у вигляді реальної міри покарання позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки йому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі. Вищевказані обставини дають підстави вважати, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжких кримінальних правопорушень, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду протягом тривалого часу, а саме, перебуваючи на волі, матиме можливість покинути територію України поза межами пункту пропуску та перебувати за її межами тривалий час, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судовий розгляд даного кримінального провадження. Незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань на свою користь. Це підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває, а тому підозрюваний ОСОБА_4 , має реальну можливість спілкуватися з свідками, зокрема перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, вчиняти погрози, умовляння до потерпілого та свідків даного кримінального провадження. Оцінюючи можливість впливу на потерпілого та свідків, слід виходити із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом. Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків, їх родичів, в тому числі із застосуванням психологічного та фізичного насильства або ж шляхом підкупу з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, приховування їх від органів досудового розслідування та суду, що утруднить встановлення дійсних обставин справи. З огляду на вищевикладене, зазначене обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у зв`язку з тим що досудове розслідування триває, в органу досудового розслідування є необхідність для відшукання речей і документів, які будуть мати значення для досудового розслідування, а саме тому, перебуваючи на волі може знищити, сховати чи спотворити речі і документи, які можуть мати значення для досудового розслідування, в тому числі знищити відеозаписи по маршруту його руху з викраденими речами. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою. Також, п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

На підставі викладеного, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, раніше судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят діб, без визначення розміру застави.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження, зауваживши на наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання слідчого, оскільки ризики є необгрунтованими, підозрюваний є учасником бойових дій та має міцні соціальні зв`язки.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, зауваживши, що перевозив людей за дорученням організації. Про дії не був обізнаний, гроші давали за бензин.

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №22025070000000043, сформованим станом на 19.06.2026 року, підтверджується, що Слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.03.2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України.

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину вбачається, що 19.06.2026 року о 07 год. 25 хв. ОСОБА_4 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

19.06.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України пособництво у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби. вчинене в умовах воєнного стану та кримінального правопорушення, ч. 3 ст. 332 Кк України - організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, усуненням перешкод, вчиненій щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Статтею 131 КПК України визначено, що запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року по справі «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у пособництві у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме: витяг з Державної міграційної служби України; вимога УІЗ ГУНП в Закарпатській області; лист щодо виконання доручення №58/6/498т від 29.07.2026 року; протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 25.12.2025, 24.03.2026 року; протокол пред`явлення особи для впізнання по фотознімках від 22.12.2025, 25.12.2025, 20.03.2026 року; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, -відеоконтроль особи від 07.07.2025 року; протокол про хід проведення контролю за вчиненням злочину в рамках кримінального провадження №22025070000000043 від 08.07.2025 року; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, -відеоконтроль особи від 17.08.2025, 20.08.2025, 26.08.2025 року; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 24.09.2025 року; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії візуальне спостереження за особою від 20.08.2025, 25.08.2025, 29.08.2025, 12.10.2025, 18.03.2026, посвідчення серії УБД №506412 від 06.04.2023 року; пенсійне посвідчення серії НОМЕР_14 від 30.04.2025; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 19.06.2026 року; протокол обшуку від 19.06.2026 року, слідчий суддя вважає обгрунтованою підозру.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого в клопотанні про доведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки такий витікає з серйозності висунутої підозри та тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_4 в разі визнання його винуватим, оскільки тяжкість вчиненого злочину і покарання за таке, вже самі по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також, вважає обгрунтованим ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні за обставин, наведених у клопотанні. Обгрунтованим вважає ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення за обставин, наведених в клопотанні стосовно знищення відеозаписів по маршруту руху. Існування інших ризиків, про які зазначав прокурор в судовому засіданні не доведено.

Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Так, особистого зобов`язання для запобігання ризиків буде недостатньо, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 , та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які прибули до суду та висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу.

У даному випадку враховуючи доведені ризики, обставини події, стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У зв`язку з наведеним, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, зважаючи обґрунтованість повідомленої підозри, тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що належний контроль за поведінкою підозрюваного та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а відтак клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає до задоволення.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , його майновий стан, вік, особу підозрюваного як учасника бойових дій, наявність у такого ІІІ групи інвалідності, слідчий суддя вважає, що у зв`язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочину, його високого ступеня суспільної небезпеки, а також даних про особу підозрюваного та ризиків, встановлених слідчим суддею, останньому слід визначити заставу в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (3328 грн.), відповідно становить 665600 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у разі внесення застави на підозрюваного у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого чи прокурора за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 408 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 07 год. 25 хв. 19 червня 2026 року.

Встановити строк дії ухвали до 16 серпня 2026 року, включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 665600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 , у відповідності до ч. 5 ст.194 КПК України, покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого чи прокурора за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складений 24 червня 2026 року.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1