Вирок № 137657812, 23.06.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/3519/18

н/п 1-кп/766/2046/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області колегіально в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні кримінальне провадження (in absentia), внесене до ЄРДР під №22015230000000058 від 07.09.2015 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Комунарівка Старобешівського району Донецької області, непрацюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, -

в с т а н о в и в:

I.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_7 , перебуваючи у березні 2015 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) у м. Донецьк Донецької області, достовірно знаючи з розповсюджених у засобах масової інформації повідомлень про проведення на території Донецької області України антитерористичної операції, усвідомлюючи, що відповідно до абзацу 19 статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР») має ознаки терористичної організації, терористична діяльність учасників якої у тому числі спрямована на насильницьку зміну та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміну меж території і державного кордону України у спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, діючи умисно, вирішив прийняти участь та сприяти діяльності «ДНР».

З цією метою ОСОБА_7 , усвідомлюючи наявність у нього практичних навичок та досвіду роботи в органах державної влади та місцевого самоврядування, здобутих ним упродовж 2011-2014 років під час роботи на керівних посадах в Херсонській обласній державній адміністрації та Херсонській міській раді, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на участь у терористичній організації «ДНР», у березні 2015 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) вступив на посаду директора одного з структурних підрозділів «ДНР», а саме «департаменту житлової політики та адміністративної діяльності міністерства будівництва та житлово-комунального господарства «ДНР», взявши на себе обов`язки керівника вказаного структурного підрозділу «ДНР».

У подальшому, з березня 2015 до червня 2017 років, перебуваючи у містах Донецьк, Кіровське (Хрестівка), Дебальцеве, Зугрес, Єнакієво Донецької області, являючись активним учасником «ДНР» - директором «департаменту житлової політики та адміністративної діяльності міністерства будівництва та житлово-комунального господарства «ДНР», діючи умисно, ОСОБА_7 організовував підготовку об`єктів інфраструктури Донецької області, незаконно захоплених учасниками «ДНР», до опалювального сезону; проведення їх технічного переоснащення, ремонту; приймав участь у розробці незаконних регуляторних актів - Житлового кодексу «ДНР»; від імені керівництва «ДНР» виконував представницькі повноваження, проводячи у якості директора «департаменту житлової політики та адміністративної діяльності» особистий прийом громадян, нагородження працівників сфери житлово-комунального господарства відзнаками керівництва «ДНР»; налагодив роботу із засобами масової інформації, у тому числі в мережі Інтернет, використовуючи їх для висвітлення діяльності «ДНР», пропагандистської роботи з популяризації очолюваного ним департаменту, «міністерства будівництва та житлово-комунального господарства «ДНР», формування думки серед населення Донецької області про легітимність створення і функціонування «ДНР», чим сприяв діяльності «ДНР».

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 258-3 КК України як участь та сприяння діяльності терористичної організації.

II.Застосовані судом правові процедури. Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).

З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті.

Ухвалою суду від 02 березня 2018 року було призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 20 листопада 2018 року було ухвалено рішення про здійснення спеціального судового провадження відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч.1 ст.258-3 КК України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 року справу №766/3519/18 передано у провадження судді ОСОБА_1 (раніше визначений для розгляду справи суддя ОСОБА_8 , звільнений у відставку).

Про всі судові засідання обвинувачений повідомлявся про судовий розгляд кримінального провадження стосовно нього та мав можливість прибути до суду та скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання чи заяви.

Зазначеною можливістю, наданою судом, обвинувачений ОСОБА_7 не скористався.

Під час процедури заочного судового розгляду суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Згідно положень ч. 2 ст.297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 258-3 КК України, за якою, висунуто обвинувачення ОСОБА_7 .

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченого ОСОБА_7 до призначених судових засідань опублікуванні у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр та на сайті Офісу Генерального прокурора.

Також, повідомлення про виклик до суду ОСОБА_7 були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 на цей час перебуває на тимчасово окупованій НЗФ «ДНР» території за адресою: м.Донецьк, вул.Марії Ульянової, 9.

Водночас, незважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_7 протягом тривалого часу на території України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останнього за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого.

ІІІ. Щодо забезпечення права на захист.

Відповідно до ч.2 ст.47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Разом з цим, стосовно ОСОБА_7 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст.52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захисті інтересів обвинуваченого.

З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 20 листопада 2018 року клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 22015230000000058 від 07.09.2015 року висунуте щодо злочинів, передбачених ч.1 ст. 258-3 КК України, тобто того, яке входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Ухвалою суду від 09.01.2019 року був призначений судовий розгляд з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст. 31, 314-316 КПК України.

Разом з цим, за період часу з 02.03.2018 року (ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 22.06.2026 року, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.

Підсумовуючи, суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового розгляду за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.

IV. Позиція сторін кримінального провадження.

Прокурор в ході судових дебатів висловив позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_7 винним та призначити покарання за ч. 1 ст. 258-3 КК України у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_7 7 рангу посадової особи місцевого самоврядування, присвоєного розпорядженням Херсонського міського голови від 04.10.2011 № 1643-к, та 5 рангу державного службовця, присвоєного розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 28.01.2013 № 21-ос.

Захисник в судових дебатах зазначив про відсутність доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_7 вини в інкримінованому йому злочині. Просив визнати обвинуваченого невинуватим у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України та виправдати його, закривши кримінальне провадження.

V. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 28.02.2018 року (справа 766/10669/16-к, н/п № 1-кс/766/1802/18), по даному кримінальному провадженню здійснювалося спеціальне досудове розслідування.

Вина ОСОБА_7 у вчиненні поставленого йому у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, таких як:

-протокол від 14.09.2015 за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронної інформаційної системи, не пов`язане з подоланням системи логічного захисту, за наслідками проведення якої отримано доступ та оглянуто комп`ютерні дані, що зберігалися у відкритому доступі у Всесвітній мережі Інтернет. У протоколі зафіксовано відомості про призначення у березні 2015 року громадянина України ОСОБА_7 на посаду директора так званого «департамента жилищной политики «министерства строительства ЖКХ «ДНР» та вручення ним у березні 2015 року від імені керівника терористичної організації «ДНР» ОСОБА_9 почесних грамот працівникам галузі житлово-комунального господарства;

-протокол від 18.11.2015 за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронної інформаційної системи, не пов`язане з подоланням системи логічного захисту, за наслідками проведення якої отримано доступ та оглянуто комп`ютерні дані, що зберігалися у відкритому доступі у Всесвітній мережі Інтернет сторінок сайтів. У протоколі зафіксовано відомості щодо перебування ОСОБА_7 на посаді директора «департамента жилищной политики «министерства строительства ЖКХ «ДНР»; виконання ним, як керівником вказаного структурного підрозділу терористичної організації «ДНР», представницьких повноважень у вигляді проведення особистого прийому жителів тимчасово окупованого міста Донецьк, участі в робочих зустрічах з іншими учасниками терористичної організації «ДНР» з питань підготовки до опалювального сезону;

- протокол від 07.04.2017 за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронної інформаційної системи не пов`язане з подоланням системи логічного захисту, за наслідками проведення якої отримано доступ та оглянуто сайт так званого «министерства строительства и жилищно-комунального хозяйства «ДНР».

У протоколі зафіксовано постанову від 22.07.2015 № 13-25 ради міністрів терористичної організації «ДНР» «Про затвердження положення та структури міністерства будівництва та житлово-комунального господарства ДНР», із додатком у вигляді відповідного положення. Документами, отриманими за наслідками проведення цієї НСРД підтверджується те, що утворене міністерство є структурним підрозділом терористичної організації «ДНР», оскільки відповідно до Положення про міністерство - є так званим «Республіканським органом виконавчої влади», підзвітним та підконтрольним голові терористичної організації «ДНР». Зафіксовано місце розташування Міністерства будівництва та житлово-комунального господарства «ДНР», а саме: м. Донецьк, вул. Університетська, 13.

Також зафіксовано відомості про завдання та функції учасників «міністерства будівництва та житлово-комунального господарства «ДНР», а саме: здійснення регуляторних повноважень у сфері будівництва, архітектури, містобудування та житлово-комунального господарства, надання послуг та управління майном у вказаних сферах.

При цьому детальна регламентація діяльності вказаного структурного підрозділу терористичної організації «ДНР», до якого входить очолюваний ОСОБА_7 «департамент житлової політки та адміністративної діяльності», свідчить про мету його створення - забезпечення стійкості та ієрархічності «ДНР» як терористичної організації, розподілу функцій та обов`язків, які будуть покладені на учасників «ДНР».

Крім того, у вказаному протоколі зафіксовано відомості щодо надання «міністром будівництва та житлово-комунального господарства «ДНР» ОСОБА_10 директору «департаменту житлової політики та адміністративної діяльності» ОСОБА_11 письмових вказівок з питань основної діяльності вказаного «міністерства»; відеоматеріали інтерв`ю ОСОБА_7 журналістам «Оплот ТВ» про результати діяльності очолюваного ним «департаменту»;

-протокол від 10.12.2015 за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронної інформаційної системи не пов`язане з подоланням системи логічного захисту, за наслідками проведення якої отримано доступ та оглянуто сайт так званого «министерства строительства и жилищно-комунального хозяйства «ДНР». У протоколі зафіксовано відомості про те, що «міністерство будівництва та житлово-комунального господарства «ДНР» є структурним підрозділом терористичної організації «ДНР», у якості незаконно створеного органу виконавчої влади. Також встановлено склад керівників, а саме заступників міністра ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , адресу розташування - АДРЕСА_2 ;

-протокол від 25.01.2018 за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронної інформаційної системи не пов`язане з подоланням системи логічного захисту, за наслідками проведення якої отримано доступ та оглянуто сайт так званої «Донецької народної республіки» та офіційний сайт так званого «Министерства строительства и жилищно-комунального хозяйства» так званої «Донецької народної республіки».

У протоколі зафіксовано відомості щодо безпосереднього виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків на посаді директора «департаменту житлової політики та адміністративної діяльності» у період з грудня 2015 до червня 2017 років, а саме: прийом громадян «директором департаменту житлової політики та адміністративної діяльності» ОСОБА_7 у містах Кіровськ та Єнакієво; проведення ОСОБА_7 засідань з питань прийняття незаконного регулятивного акту терористичної організації «ДНР» - «Житлового кодексу ДНР»; участі ОСОБА_7 у нарадах з питань ремонту, модернізації та відновлення об`єктів інфраструктури Донецької області, незаконно захоплених учасниками «ДНР», підготовки їх до опалювального сезону; здійснення ОСОБА_7 робочих поїздок до міст Дебальцево, Єнакієво, Зугрес Донецької області з питань готовності до опалювального сезону; розробки ОСОБА_7 «Програми підготовки до опалювального сезону 2016-2017 років»;

-протокол огляду речей та документів від 29.11.2017, під час якого слідчим оглянуто оптичні носії інформації, які є додатками до протоколів НСРД від 18.11.2015, 07.04.2017, передбаченої ч. 2 ст. 264 КПК України, та виготовлено скріншоти, які у подальшому використовувалися при пред`явленні особи ОСОБА_7 для впізнання свідкам;

-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.04.2017 зі свідком ОСОБА_14 , який за загальними ознаками зовнішності на фото № № впізнав ОСОБА_7 ;

-протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.11.2017 свідку ОСОБА_15 , який за загальними ознаками зовнішності впізнав ОСОБА_7 на знімку № 3, назвавши колишнім начальником на період його роботи в міськвиконкомі м.Херсона;

-протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.12.2017 свідку ОСОБА_16 , яка за загальними ознаками зовнішності впізнала на фото № 3 ОСОБА_7 ;

- протокол від 02.12.2015 за результатами проведення НСРД, передбаченої ст. 263 КПК України за номером мобільного телефону НОМЕР_1 , яким користувався громадянин ОСОБА_7 у період з 28.09.2015 до 28.11.2015, та у якому зафіксовано відомості щодо телефонних розмов ОСОБА_7 з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами щодо своєї участі та сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», зокрема розмови від:

09.10.2015 співрозмовник цікавиться у ОСОБА_7 , називаючи його ОСОБА_17 , чи планується розпорядження про опалювальний сезон. Той відповідає, що так, сьогодні має бути підписане. Обговорюють питання, коли саме доцільно включити опалення.

Також зафіксовано, що зв`язок ОСОБА_7 під час цієї розмови забезпечувався базовою станцією оператора стільникового зв`язку, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 (далі за текстом - базова станція).

21.10.2015 обвинувачений інформує співрозмовника, що на роботі буде тільки завтра. Той відповідає ОСОБА_7 , що треба розібратися з доповідною директора місцевої тепломережі (базова станція - м. Макіївка).

26.10.2015 ОСОБА_7 доповідають щодо поривів магістралі у м. Дебальцево по вул. Заводська, 45 та про неможливість подати воду, а також щодо виконання ремонтних робіт у будинку 53 по тій же вулиці. Співрозмовник цікавиться чи треба ще інформувати ОСОБА_18 , ОСОБА_7 відповідає, що не треба (базова станція - м. Донецьк).

При цьому, під час проведення НСРД, передбаченої ч. 2 ст. 264 КПК України - протоколи від 10.12.2015, 07.04.2017 встановлено, що ОСОБА_13 - це заступник міністра будівництва та житлово-комунального господарства «ДНР», куди входить і очолюваний ОСОБА_7 департамент.

29.10.2015 ОСОБА_7 просить скинути рішення адміністрації. А співрозмовник відповідає, що рішення немає оскільки необхідно, щоб ОСОБА_7 виділив якогось представника Мінбудівництва для підписання акту. Той каже, що на наступному тижні когось пришле. (базова станція - м. Донецьк).

02.11.2015 ОСОБА_7 повідомляє співрозмовника, що завтра пришле працівника «нашого Департаменту» щоб остаточно вирішити питання по гуртожитку (базова станція - м. Донецьк).

12.11.2015 ОСОБА_7 інформує співрозмовника, що знаходиться на нараді у міністра (базова станція - м. Донецьк).

23.11.2015 ОСОБА_7 повідомляють, що надійшла братська допомога: до Макіївки зайшло 80 танків, «ОБСЄшників гоняють як собак». І щось намічається у Дебальцево. ОСОБА_7 відповідає, що зараз він у Дебальцево , і бачить, що дійсно щось намічається (базова станція - м. Дебальцево).

28.11.2015 співрозмовник каже ОСОБА_7 , щоб не їхав до України продавати свій автомобіль, оскільки він там в усіх списках. Той відповідає, що знає та зараз прораховує усі можливі варіанти для продажу автомобіля (базова станція - м. Донецьк).

У зафіксованих під час проведення НСРД розмовах співрозмовники звертаються до обвинуваченого « ОСОБА_17 », « ОСОБА_20 »;

- протокол від 13.01.2016 за результатами проведення НСРД, передбаченої ст. 263 КПК України, за номером мобільного телефону НОМЕР_2 , яким користувався громадянин ОСОБА_7 у період з 09.11.2015 до 09.01.2016, та у якому зафіксовано відомості щодо телефонних розмов ОСОБА_7 з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами щодо його участі у діяльності терористичної організації «ДНР», зокрема розмови від:

16.11.2015 співрозмовник просить прокоментувати ситуацію у районах, що межують з Донецьким аеропортом, оскільки готується брифінг міністрів, замміністрів. ОСОБА_7 каже, що йому самому треба з`ясувати цю ситуацію. Зі слів співрозмовника коментар необхідно надати за вказівкою ОСОБА_18 .

При цьому, під час проведення НСРД, передбаченої ч. 2 ст. 264 КПК України - протоколи від 10.12.2015, 07.04.2017 встановлено, що ОСОБА_13 - це заступник Міністра будівництва та ЖКГ ДНР, куди входить і очолюваний ОСОБА_25 департамент житлової політики ( базова станція - м. Донецьк).

У розмовах від 16 та 27 листопада 2015 року ОСОБА_7 інформує співрозмовника, що його робоче місце знаходиться у будівлі по вулиці Університетська, 13 (базова станція - м. Донецьк).

При цьому, під час проведення НСРД, передбаченого ч. 2 ст. 264 КПК України (протокол від 07.04.2017) встановлено, що за вказаною адресою знаходиться «Мінстрой «ДНР».

16.11.2015 у розмові із своєю дружиною ОСОБА_21 каже, що він зайнятий, оскільки виїхав разом із міністром (базова станція - м. Донецьк).

18.11.2015 ОСОБА_7 запрошують на нараду з представниками Міністерства будівництва. ОСОБА_7 відповів, що прийде разом із заммінстра ЖКГ ОСОБА_22 (базова станція - м. Донецьк).

19.11.2015 ОСОБА_7 підтвердив, що у нараді братиме участь ОСОБА_22 (базова станція - м. Донецьк)

При цьому, під час проведення НСРД, передбаченого ч. 2 ст. 264 КПК України (протокол від 07.04.2017) встановлено, що ОСОБА_22 , є заступником міністра «Мінстрою ДНР».

27.11.2015 ОСОБА_7 представляється представником Міністерства будівництва та ЖКГ, каже, що документи підписані, їх можна забрати (базова станція - м. Донецьк).

30.11.2015 ОСОБА_7 інформують про те, що головою «ДНР» та Міністром оброни «ДНР» підписано розпорядження про створення комісії, куди входить і ОСОБА_7 та представники інших міністерств (базова станція - м. Донецьк).

29.12.2015 на пропозицію співрозмовника ОСОБА_7 називає райони міста Донецьк, де проживає керівництво Мінстроя ДНР, а саме: ОСОБА_23 , ОСОБА_18 , ОСОБА_24 та він. При цьому співрозмовник промовляює наступне: мені потрібно знати, де проживає ОСОБА_25 , тобто Ви» і т.д. (базова станція - м. Донецьк).

Також, під час проведення НСРД, передбаченого ч. 2 ст. 264 КПК України, (протокол від 07.04.2017, 10.12.2015) встановлено, що ОСОБА_10 - є міністром будівництва та житлово-комунального господарства «ДНР», а ОСОБА_22 , ОСОБА_13 - є заступниками міністра «Мінстрою ДНР».

30.12.2015 співрозмовник переказує ОСОБА_7 новини: «прокоментував директор департаменту ОСОБА_26 , як пошта Донбасу буде приймати платежі.» При цьому ОСОБА_7 підтвердив, що такий коментар він давав.

У зафіксованих під час проведення НСРД розмовах співрозмовники звертаються до обвинуваченого « ОСОБА_17 », « ОСОБА_20 », « ОСОБА_25 », « ОСОБА_26 »;

-протокол від 21.03.2016 за результатами проведення НСРД, передбаченої ст. 263 КПК України, за номерами мобільного телефону НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , якими користувався громадянин ОСОБА_7 у період з 18.01.2016 до 18.03.2016, та у якому зафіксовано відомості щодо перебування ОСОБА_7 на окупованій території окремих міст, районів, сіл та селищ Донецької області;

-протокол від 21.05.2016 за результатами проведення НСРД, передбаченої ст. 263 КПК України за номерами мобільного телефону НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , якими користувався громадянин ОСОБА_7 у період з 18.03.2016 до 18.05.2016, та у якому зафіксовано відомості щодо перебування ОСОБА_7 на тимчасово окупованій території окремих міст, районів, сіл та селищ Донецької області;

-протокол від 21.05.2016 за результатами проведення НСРД, передбаченої ст. 263 КПК України за номером мобільного телефону НОМЕР_3 , яким користувався громадянин ОСОБА_7 у період з 05.10.2017 до 26.11.2017, та у якому зафіксовано відомості щодо перебування ОСОБА_7 на тимчасово окупованій території окремих міст, районів, сіл та селищ Донецької області;

-висновок № 17-1503,4589-4591/07 від 29.09.2017 судової експертизи звуко- та відеозапису, проведеної судовим експертом Одеського НДІСЕ МЮУ, відповідно до якого у телефонних розмовах, зафіксованих в протоколах від 02.12.2015 та від 13.01.2016 про результати проведення НСРД, передбаченої ст. 263 КПК України, міститься голос ОСОБА_7 , а саме: у протоколі НСРД від 02.12.2015 - у розмовах, позначених як чоловік 1 від 09.10.2015, 26.10.2015, 27.10.2015, 29, 30, 31 жовтня 2015 року, 02.11.2015; у протоколі НСРД від 13.01.2016 - розмовах, позначених як чоловік 1 від 12.11.2015, 16.11.2015, 17.11.2015, 19.11.2015, 27.11.2015, 28.11.2015, 29.12.2015, 30.12.2015;

-протоколи від 18.11.2015, 19.11.2015, 29.11.2017 огляду оптичних дисків з інформацією ПрАТ «МТС України» щодо з`єднань абонентських номерів НОМЕР_2 та НОМЕР_4 , у яких зафіксовано, що відповідно до адрес розташування базових станцій, що обслуговують роботу вказаних номерів, ОСОБА_7 з 01.04.2014 до 29.05.2017 перебував в зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО) на тимчасово окупованій території окремих міст, районів, сіл та селищ Донецької області;

-протокол від 18.11.2015 огляду оптичного диску з інформацією ТОВ «Астеліт» щодо з`єднань абонентського номеру НОМЕР_1 , у якому зафіксовано, що відповідно до адрес розташування базових станцій, що обслуговують роботу вказаного номеру, ОСОБА_7 25.08.2014 вибув з території Херсонської області на територію Донецької області та перебував в зоні проведення АТО на тимчасово окупованій території окремих міст, районів, сіл та селищ Донецької області (фіксація даних оператором зв`язку проводилася до 30.09.2015);

-протокол від 19.11.2015 огляду оптичного диску з інформацією ПрАТ «МТС України» щодо з`єднань абонентських номерів НОМЕР_2 та НОМЕР_4 , у якому зафіксовано, що відповідно до адрес розташування базових станцій, що обслуговують роботу вказаних номерів, ОСОБА_7 25.08.2014 вибув з території Херсонської області на територію Донецької області та перебував в зоні проведення АТО на тимчасово окупованій території окремих міст, районів, сіл та селищ Донецької області (фіксація даних оператором зв`язку проводилася до 30.09.2014);

- протокол від 03.10.2017 за результатами проведення НСРД, передбаченої ст. 263 КПК України за номером мобільного телефону НОМЕР_3 , яким користувався громадянин ОСОБА_7 у період з 20.06.2017 до 20.08.2017, та у якому зафіксовано відомості щодо телефонних розмов ОСОБА_7 з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами щодо його участі у діяльності терористичної організації «ДНР», зокрема розмови від:

02.08.2017 співрозмовник інформує ОСОБА_7 щодо стану укладення договорів з працівниками: трактористами, водіями.

Того ж дня ОСОБА_7 повідомляє співрозмовнику номер свого мобільного телефону мобільного оператору «Фенікс» ( НОМЕР_5 ). До нього звертаються « ОСОБА_17 ».

04.08.2017 інформує співрозмовника, що перебуває на роботі. Домовляються про видачу підпорядкованим ОСОБА_7 працівникам карток оператора «Феникс». ОСОБА_7 повідомляє співрозмовнику, що він вже подавав заявку, йому потрібно 37 або 42 картки.

Того ж дня співрозмовник доповідає ОСОБА_7 про результати наради щодо диспетчеризації котелень. ОСОБА_7 обговорює питання створення фонду обмінних запчастин та використання котельних, як ретрансляторів для стільникового зв`язку «071».

Із попередньої розмови вбачається, що це мобільний оператор «Феникс», який діє на тимчасово окупованій території Донецької області.

09.08.2017 ОСОБА_7 детально пояснює співрозмовнику, як потрапити на прийом до керівника міністерства будівництва та ЖКГ «ДНР» ОСОБА_10 , інформує про місцезнаходження службового кабінету міністра: м. Донецьк, вул. Богдана Хмельницького, 12 поверх.

11.08.2017 співрозмовник доповідає ОСОБА_7 про виконані ремонтні роботи, але не у повному обсязі. ОСОБА_7 відповідає, що зараз замовник тих робіт піде до ОСОБА_27 (керівник «ДНР», що є загальновідомим фактом) і всі вони будуть копати вручну.

19.08.2017 ОСОБА_7 отримує доповідь співрозмовника на тему нещасного випадку з летальним наслідком. При цьому обвинувачений представляється співрозмовнику « ОСОБА_25 », йому відповідають « ОСОБА_28 »;

- протокол від 03.01.2018 за результатами проведення НСРД, передбаченої ст. 263 КПК України, за номером мобільного телефону НОМЕР_3 , яким користувався громадянин ОСОБА_7 в період з 05.10.2017 по 26.11.2017, та у якому зафіксовано відомості щодо перебування ОСОБА_7 на тимчасово окупованій території окремих міст, районів, сіл та селищ Донецької області;

- документи, витребувані на підставі ст. 93 КПК України з Херсонської обласної державної адміністрації та Херсонської міської ради, а саме:

розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 28.01.2013 № 21-ос про присвоєння заступнику голови Херсонської обласної державної адміністрації 5 рангу державного службовця;

розпорядження Херсонського міського голови від 04.10.2011 № 1643-к про присвоєння заступнику Херсонського міського голови ОСОБА_7 7 рангу посадової особи місцевого самоврядування.

Також вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджуюся наступними показами свідка,допитаного в ході судового засідання.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 , пояснив, що в 2012 році він працював першим заступником начальника управління житлово-комунального господарства, а потім начальником управління будівництва. ОСОБА_7 трохи пізніше зайняв посаду заступника голови Обласної державної адміністрації з питань будівництва та енергетики. Також свідок повідомив, що за час роботи зв`язувався із ОСОБА_7 за номером телефону, яким останній користувався, а саме: НОМЕР_6 .

Згідно з показами свідка ОСОБА_16 , даними нею під час судового розгляду попереднім складом суду в межах цього кримінального провадження, досліджених та оглянутих у відеозапису в судовому засіданні в порядку ч. 11 ст. 615 КПК України, судом встановлено, що остання, будучи допитаною в судовому засіданні, дала покази про те, що раніше працювала в Херсонській обласній державній адміністрації, ди приблизно в період 2012-2013 років ОСОБА_30 обіймав посаду заступника голови ХОДА. Його напрямком роботи були сфери житлово-комунального господарства Надзвичайних ситуацій, департамент будівництва. Під час роботи, як зазначила свідок, вона зв`язувалась із ним за номером його телефону, а саме: НОМЕР_7 . Також свідок розповіла, що з публікацій в інтернеті їй стало відомо, що ОСОБА_7 працює в так званому Департаменті ЖКХ ДНР.

Згідно з показами свідка ОСОБА_15 , даними ним під час судового розгляду попереднім складом суду в межах цього кримінального провадження, досліджених та оглянутих у відеозапису в судовому засіданні в порядку ч. 11 ст. 615 КПК України, судом встановлено, що остання, будучи допитаним в судовому засіданні, дав покази про те, що до 2014 року він працював начальником інспекції з благоустрою м.Херсона, в цей час ОСОБА_7 , як перший заступник мера, був його керівником. Свідок також зазначив, що на час їхньої роботи зв`язувався із ОСОБА_7 за номером його телефону - НОМЕР_6 .

В аспекті дослідження таких доказів як огляд відео допитів свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , які були здійснені попереднім складом суду під час розгляду даного кримінального провадження, суд застосовує положення ч. 11 ст. 615 КПК України, відповідно до яких показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Так, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, дію якого в подальшому неодноразово продовжено, станом на момент розгляду даної справи дію воєнного стану не скасовано.

Відповідно до ст. 3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Аналізуючи дані положення, суд дійшов висновку, що дане кримінальне провадження (стадія судового розгляду) здійснюється в умовах воєнного стану. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що вказані допити здійснювались під відеозапис, а отже наведені докази є належними та допустимими в розумінні ст. 85-90, 94-95 КПК України.

VI.Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом.

Згідно зі статтею 6 КК України особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за КК України.

За ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до Постанови Верховної Ради від 17 березня 2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» було визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

На підставі ст. 1, 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», який набув чинності 24 лютого 2018 року, було визначено тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль, в тому числі, сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей. При цьому тимчасова окупація Російською Федерацією вказаних територій України незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Поняття терористичної організації визначено Законом України «Про боротьбу з тероризмом», де зазначено, що це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Також за Законом України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - це діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

При цьому згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом» терористичний акт є злочинним діянням у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена ст. 258 КК України.

Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених ст. 258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.

При цьому терористична організації, на відміну від терористичної групи, створюється для здійснення терористичної діяльності на постійній основі на невизначений проміжок часу.

Суд зазначає, що згідно із Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН № 3314 (XXIX) «Визначення агресії», прийнятої 14 грудня 1974 року, агресивна війна - це протиправне діяння, що виражається у прямому чи опосередкованому застосуванні збройної сили проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави.

При цьому суд бере до уваги те, що ознаки діяльності «ДНР» як терористичної організації підтверджуються зверненнями Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, які затверджено постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року; заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленою постановою Верховної Ради України від 4 лютого 2015 року; заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року, в яких «ДНР» визначено терористичною організацією.

В листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2016 року № 9 225/0/4 16, зазначено, що на підставі аналізу положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та ст.ст.258, 258-3 КК України, як вчинення окремого терористичного акту, так і діяльність терористичної організації здійснюються із метою, визначеною у ст. 258 КК, відсутність якої унеможливлює віднесення певної діяльності до терористичної, внаслідок чого встановлення у кримінальному провадженні передбачених у ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» ознак певної організації та відповідної мети її діяльності є підставою для визнання відповідної діяльності терористичною. Однак таке визнання здійснюється судом у конкретному провадженні на підставі наявних матеріалів, тому існування окремого судового рішення, рішення органу законодавчої чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за статтею 258-3 КК не вимагається, оскільки ст. 24 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», що передбачає рішення суду про визнання організацією терористичною, не визначає обов`язкові ознаки терористичної організації, а лише передбачає один із правових наслідків визнання такої організації терористичною шляхом її ліквідації.

Крім цього встановлення у кримінальному провадженні передбачених у ст. 1 Закону ознак повної організації (наявність стійкого об`єднання трьох і більше осіб; розподіл функцій між цими особами; існування обов`язкових правил поведінки при підготовці та вчиненні терористичних актів) та відповідної мети її діяльності (порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, вплив на прийняття рішень, вчинення або не вчинення дій органами державної влади та місцевого самоврядування) є підставою для визнання відповідної діяльності терористичною.

Аналогічна правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом у постанові від 05 липня 2018 року по справі № 225/6151/15-к, від 03 жовтня 2018 року по справі №326/195/16-к, від 22 листопада 2018 року по справі №477/233/16-к.

На підставі викладеного суд встановив, що ОСОБА_7 , виконуючи відведені йому функції у складі терористичної організації «ДНР», шляхом безпосереднього виконання повноважень керівника її структурного підрозділу, у тому числі керуючи діями інших осіб, які перебували у його підпорядкуванні, забезпечував формування у мешканців тимчасово окупованої частини Донецької області, а також інших регіонів держави, хибне уявлення про легітимність утворення і функціонування «ДНР», нерозповсюдження суверенітету державної влади на окупованих територіях, територіальну самостійність, відокремленість терористичної організації «ДНР» від України, а отже здійснював сприяння діяльності терористичної організації «ДНР».

У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК, однак під час судового розгляду не встановлено жодних фактів, які б свідчили, що обвинувачений діяв під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу - РФ.

Проаналізувавши досліджені докази у справі в сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об`єктивно та послідовно підтверджуючими встановлені судом обставини та винність ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення. Суд сприймає як належні та достатні докази показання свідків, допитаних в судовому засіданні, оскільки їх покази були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, а саме щодо часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка їх вчинила, були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами. Судом також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого. Крім того, свідки були у встановленому КПК України порядку приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним у пред`явленому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 в інкримінованому йому злочині, кваліфікація його дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі, оскільки обґрунтована стороною обвинувачення належним і достатнім обсягом доказів.

VIІ. Призначення покарання.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання, судом не встановлені.

Обставини, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлені.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на вище наведене, суд вважає за можливе застосовувати щодо обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину проти громадської безпеки та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та наявність обставин що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на певний строк і відповідно до вимог ст.54 КК України з позбавленням рангів посадової особи місцевого самоврядування та державного службовця, й водночас указує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування більш м`якого покарання, є винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину й особи винного.

Суд приходить до висновку, що ізоляція ОСОБА_7 шляхом позбавлення волі, відповідає вимогам справедливості щодо застосування покарання та відображає співмірність злочину та кари і буде відповідати меті покарання, закріпленій ст. ст. 50, 65 КК України, а також забезпечить мету покарання у виді виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових злочинів. Підстави для застосування положень ст.ст. 69, 75КК України, відсутні.

Щодо додаткової міри покарання у виді конфіскації майна, суд зазначає наступне.

В своїй постанові від 07.10.2025 року № 953/694/23 Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності у винного корисливого мотиву для вчинення злочину застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна є неправильним, навіть за умови, що воно передбачено санкцією статті як обов`язкове. Така позиція, як вказує Суд, узгоджується із викладеною Верховним Судом України у постанові від 04 квітня 2011 року у справі № 5-1кс11, де Суд зазначив, що при призначенні покарання слід виходити не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції статті Особливої частини КК, а й із тих норм Загальної частини КК, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов`язані з призначенням покарання, здатні вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і міри, в тому числі й тих положень, що передбачені частиною 2 статті 59 КК.

В кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 корисливий мотив не встановлено, а отже підстави для призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією частини 1 статті 258-3 КК України у виді конфіскації майна обвинуваченого, відсутні.

VІI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Процесуальні витрати на залучення експертів під час досудового розслідування склали:

- 26784,00 гривень за проведення експертизи матеріалів звуко- та відеозапису по матеріалам кримінального провадження в Одеському НДЕКЦ МВС України, висновок експерта № 17-1503, 4589-4591/07 від 29.09.2017.

У відповідності до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати за проведення вказаної експертизи підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави.

Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 372-374, 376, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років без конфіскації майна.

Строк відбування призначеного ОСОБА_7 покарання рахувати з моменту затримання в порядку приведення даного вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів Одеського НДЕКЦ МВС України за проведення експертизи в сумі 26784 (двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_7 7 рангу посадової особи місцевого самоврядування, присвоєного розпорядженням Херсонського міського голови від 04.10.2011 № 1643-к, та 5 рангу державного службовця, присвоєного розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 28.01.2013 № 21-ос.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку після його проголошення вручити прокурору, захиснику та направити на адресу обвинуваченого.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3