Рішення № 137656737, 24.06.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 340/8767/25

Провадження № 2-а/392/10/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Кратка Д.М., за участю секретаря судового засідання Жельман О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанов та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Обґрунтування позову та стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Маловисківського відділу Державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому просив суд: 1) визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 № 117/2025 від 21 березня 2025 року про накладення адміністративного штрафу; 2) визнати протиправними дії Маловисківського відділу Державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо відкриття виконавчого провадження № 78312712; 3) визнати протиправним та скасувати постанови Маловисківського відділу Державної виконавчої служби у межах виконавчого провадження № 78312712 про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та арешт коштів боржника; 4) зобов`язати Маловисківський відділ Державної виконавчої служби зняти арешт усіх моїх банківських рахунків, накладений у межах виконавчого провадження № 78312712;5) стягнути з відповідачів судові витрати

Позивач посилається на те, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише у зв`язку із фактичним блокуванням його банківських рахунків на підставі відкритого виконавчого провадження № 78312712. Зазначає, що постанова не була доведена до його відома у встановлений законом строк та спосіб, а розгляд справи відбувся за його відсутності без належного повідомлення, оскільки він з 2022 року постійно проживає за межами України.

Вважає, що постанова № 117/2025 була винесена з порушенням вимог статей 268, 276, 280 КУпАП, без його належного повідомлення та без забезпечення йому права на захист. Оскільки постанова № 117/2025, на його думку, є незаконною, тому вона не могла бути належною підставою для примусового виконання, тому відкриття виконавчого провадження № 78312712, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та накладення арешту на його кошти є протиправними.

Щодо правової позиції сторін.

Представником відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 , 24 березня 2026 року до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскаржувану постанову винесено з дотриманням вимог чинного законодавства. Представник відповідача стверджує, що за обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач ОСОБА_1 перебував на військовому обліку та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з неотриманням відомостей про бронювання чи відстрочку, військовозобов`язаному ОСОБА_1 за вказаною адресою через сільську раду було направлено повістку № 2465032 про виклик на 21 лютого 2025 року для уточнення облікових даних. Через неявку за викликом та за відсутності відомостей про поважність причин такої неявки, 12 березня 2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 у присутності ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Тоді ж правопорушнику під особистий підпис було вручено повідомлення про запрошення до ІНФОРМАЦІЯ_6 на розгляд справи на 21 березня 2025 року. На розгляд справи 21 березня 2025 року ОСОБА_1 не з`явився, тому т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 17 000 грн. Копію постанови було направлено рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення (Ф. 119) на адресу в с. Мар`янівка, яку, згідно з відміткою АТ "Укрпошта", позивач отримав особисто під підпис 23 квітня 2025 року. З огляду на це, представник ТЦК та СП стверджує, що позивач пропустив встановлений законом 10-денний строк на оскарження постанови без поважних причин. Твердження позивача про його перебування за кордоном представник ТЦК та СП вважає непідтвердженими, оскільки, згідно з перевіркою в системі "Оберіг", позивач не оновлював свої облікові дані з 2011 року, а доказів легального виїзду за межі України суду не надав. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача - Маловисківського відділу ДВС, 25 березня 2026 року подав до суду відзив в якому вказав, що державний виконавець діяв виключно в межах наданих повноважень, оскільки виконавчий документ (постанова ТЦК № 117/2025) відповідав формальним вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим було законно відкрито виконавче провадження № 78312712 та накладено арешт на кошти боржника. Представник Маловисківського відділу ДВС вказує, що орган державної виконавчої служби не наділений повноваженнями перевіряти законність винесення та правильність встановлення обставин правопорушення у постанові, яка є виконавчим документом. Оскільки державний виконавець діяв у межах закону, тому вважає позовні вимоги в частині скасування його постанов та зняття арешту безпідставними та просив у їх задоволенні відмовити

Позивачем було подано додаткові пояснення по справі, відповідно яких надані документи (зокрема постанова № 117/2025 від 21 березня 2025 року та інші матеріали справи) стосуються особи, у якої збігаються прізвище, ім.»я, по батькові та дата народження із його, разом з тим у зазначених документах містяться інші ідентифікаційні дані, а саме РНОКПП та місце реєстрації, які не відповідають його персональним даним, що свідчить про те, що вказані матеріали стосуються іншої особи а не його. Таким чином, він не є особою, щодо якої винесено постанову, повістку він не отримував, не був належним чином повідомлений про виклик та обов`язку з`являтися до ТЦК у нього не виникло, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

24 березня 2026 року через підсистему "Електронний суд" позивачем ОСОБА_1 було подано відповідь на відзив, у якій він зазначив, що заперечення відповідачів є абсолютно необґрунтованими та безпідставними. Позивач наголосив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично ототожнює його з зовсім іншою особою лише на підставі випадкового збігу його прізвища, імені, по батькові та дати народження. Водночас у матеріалах справи про адміністративне правопорушення та безпосередньо в оскаржуваній постанові № 117/2025 зазначено ідентифікаційні дані, які позивачу не належать. Зазначив, що реєстрація у м. Одеса була останнім місцем реєстрації в Україні до виїзду за кордон (Франція), після чого він фактично не проживав за жодною адресою на території України. Окремо позивач звернув увагу суду на те, що підпис у матеріалах адміністративної справи (в протоколі та повідомленні про виклик), на який посилається представник ТЦК як на доказ особистого вручення документів та присутності позивача, йому не належить.

Крім того, позивач вказав, що з 25 березня 2022 року безперервно проживає у Французькій Республіці як отримувач тимчасового захисту, що підтверджується тимчасовим дозволом на перебування (*Autorisation provisoire de sejour*), виданим Префектурою Од (Aude), і протягом 2025 року державний кордон України не перетинав, а тому фізично не міг перебувати в Кіровоградській області, отримувати повістки чи підписувати будь-які документи.

Посилання відповідачів на пропуск позивачем строку звернення до суду вважає безпідставними, оскільки оскаржувану постанову № 117/2025 він належним чином не отримував і не був поінформований про її винесення, а про наявність штрафу та виконавчого провадження дізнався лише після фактичного блокування його банківських рахунків, після чого невідкладно вжив заходів для судового захисту своїх прав.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

До Маловисківського районного суду Кіровоградської області, за підсудністю, 29 січня 2026 року надійшла вказана позовна заява.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2026 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Кратка Д.М.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2026 року позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

04 березня 2026 року ОСОБА_1 на адресу суду надіслано заяву про поновлення процесуального строку та витребування доказів належного вручення постанови № 117/2025.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04 березня 2026 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, витребувано докази.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (частина 2 статті 247 ЦПК України).

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи № 13, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 з 27 квітня 2021 року є: АДРЕСА_2 .

25 березня 2022 року позивач ОСОБА_1 отримав статус бенефіціара тимчасового захисту у Французькій Республіці. Вказана обставина підтверджується офіційним документом компетентного органу Французької Республіки тимчасовим дозволом на перебування (*Autorisation provisoire de sejour*), виданим Префектурою департаменту Од (Aude, м. Каркассон) 25 березня 2022 року та продовженим 05 березня 2025 року (дійсний до 04 вересня 2025 року, справа № ASILEPOLIT 1103024991).

Згідно з даними Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (лист від 27 квітня 2026 року № 91.4.1/30652-26-Вих), позивач перетнув державний кордон України на в`їзд 28 січня 2022 року через пункт пропуску «Одеса». Іншої інформації немає.

При цьому суд констатує, що відомостей які б підтвердили законний перетин кордону (на виїзд) ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

12 березня 2025 року офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 було складено протокол № 1/3517 про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, відповідно якого громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (документ, що посвідчує особу паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), була направлена повістка сформована за допомого Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення із вимогою про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порушення вимог абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за викликом у вказану дату не прибув, такими діями вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, права та обов`язки передбачені статтею 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09 годині 30 хвилин 21 березня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , кабінет № 1, що підтверджується відповідним підписом в протоколі. Водночас в розділі протоколу «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» наявний запис «НЕ ОТРИМАВ».

Відповідно до повідомлення № 578 від 12 березня 2025 року про запрошення до ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина ОСОБА_1 запрошено до вказаного відділу ТЦК та СП на 09 годину 30 хвилин 21 березня 2025 року.

Згідно із фото таблицею із зображенням єДокумента видано на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_3 .

Відповідно до копії повістки № 2465032 від 18 лютого 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 проживаючому за адресою АДРЕСА_2 , належало з`явитися 21 лютого 2025 року о 09:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних.

21 березня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 117/2025 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (документ що посвідчує особу: паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови № 117/2025 та протоколу про адміністративне правопорушення № 1/3517 від 12 березня 2025 року, підставою для притягнення до відповідальності стало нібито неприбуття особи за викликом по повістці № 2465032 на 21 лютого 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_4 ). При цьому в постанові РНОКПП позивача НОМЕР_4 , а в протоколі зазначено РНОКПП НОМЕР_2 , вказано адресу проживання: АДРЕСА_1 , а також серію та номер паспорта громадянина України НОМЕР_3 .

Надалі відповідно до супровідного листа № 1039 від 17 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 направлено постанову № 117/2025 від 21 березня 2025 року ОСОБА_1 на адресу - АДРЕСА_1 .

Згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (листа № 1039 від 17 квітня 2025 року) 23 квітня 2025 року вручено поштове відправлення на ім`я ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до реєстру вихідної кореспонденції за червень 2025 року Маловисківського ВДВС ПМУМЮ (м. Одеса) 17 червня 2025 року ОСОБА_1 направлено виконавчі документи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженим постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Згідно зі статтею 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина 2 статті 251 КУпАП).

Згідно зі статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до статті 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Статтею 17 Закону України «Про оборону України» визначено, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з абзацом 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Пунктом 34 Порядку № 560 визначено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

З матеріалів справи вбачається, що повістка № 2465032 від 18 лютого 2025 року про виклик позивача ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 21 лютого 2025 року о 09:00 годині для уточнення даних направлена за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Постановою КМУ №1147 від 08 жовтня 2024 року внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку.

Відтак, у пункті 82 Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, зокрема, що «Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». «Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника».

При цьому матеріали справи не містять жодного документа, який би підтверджував надіслання вказаної повістки (№ 2465032 від 18 лютого 2025 року) на адресу ОСОБА_1 .

Вказане свідчить про те, що позивач дійсно не знав про направлення йому повістки з вимогою прибути 21 лютого 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних, оскільки вказана повістка про його виклик не була отримана ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність належного підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик в розумінні чинного законодавства.

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Крім того, сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Водночас, в оскаржуваній постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не зазначено, які саме конкретно відомості про себе (персональні дані) позивач був зобов`язаний уточнити і не уточнив, а отже, не в повному обсязі викладено суть (об`єктивну сторону) адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, що не відповідає наведеним вище вимогам.

Суд бере до уваги доводи позивача, що протокол про адміністративне правопорушення № 1/3517 від 12 березня 2025 року за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, було складено відносно іншої особи ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ), оскільки зазначене підтверджується матеріалами справи.

Отже, зазначене свідчить, що ідентифікаційні дані особи, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові №117/2025, не відповідають ідентифікаційним даним позивача.

Суд бере до уваги доводи позивача, що протокол про адміністративне правопорушення № 1/3517 від 12 березня 2025 року за частиною 3 статті 210-1 КУпАП було складено відносно іншої особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , оскільки зазначене підтверджується матеріалами справи.

Отже, судом встановлено, що ідентифікаційні дані особи, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові №117/2025, не відповідають ідентифікаційним даним позивача.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що особа, стосовно якої складено протокол та винесено постанову, є саме позивачем. Наявний збіг прізвища, імені, по батькові та дати народження сам по собі не є достатнім доказом ідентичності особи.

Крім того, представник ІНФОРМАЦІЯ_4 не подав суду жодних додаткових доказів належності підпису позивачу (відеофіксації, пояснень свідків, експертного висновку тощо). За наявності заперечень позивача щодо належності підпису такі документи самі по собі не можуть вважатися безумовним доказом його особистої участі у складанні протоколу.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин суд доходить висновку, що наявні у справі докази не дають можливості достовірно встановити особу правопорушника та дійти переконливого висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Окрім наведеного, матеріали справи не містять належних доказів вручення позивачу повістки №2465032 від 18 лютого 2025 року або належного підтвердження його оповіщення у спосіб, передбачений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №560. Вказана обставина додатково свідчить про недоведеність факту виникнення у позивача обов`язку з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначені дату та час.

Таким чином, відповідачем не доведено ані належність позивача до особи, щодо якої складено протокол та винесено постанову, ані наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Постанова про адміністративне правопорушення сама по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

В силу принципу презумпції невинуватості, гарантованого частиною 3 статті 62 Конституції України, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Зважаючи на викладене, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про скасування постанови № 117/2025 від 21 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, закриття провадження у справі.

Оскільки постанова № 117/2025 визнана протиправною та скасована, вона втрачає силу виконавчого документа, а відтак відсутня правова підстава для подальшого існування виконавчого провадження №78312712, тому суд вважає за необхідним, задовольнити позовні вимоги в частині скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 78312712.

Щодо скасування інших постанов в межах виконавчого провадження № 78312712 та зобов`язання зняття арешту із рахунків, оскільки позовні вимоги в частині скасування постанови про виконавче провадження підлягають до задоволення, то відповідно всі наступні дії державним виконавцем припиняються, так як, вони є похідними від постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, в цій частині, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки після скасування первинного процесуального документу, всі вчинені на його підставі дії теж підлягають скасуванню, як похідні.

Вимога позивача про визнання протиправними дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження не підлягає задоволенню, оскільки державний виконавець діяв у межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", прийнявши до виконання документ, який формально відповідав вимогам закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 5 статті 139 КАС України встановлено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням зазначених процесуальних норм судовий збір підлягає стягненню розмірі 1453,44 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_8 .

На підставі наведеного, керуючись статями 247, 254, 280,283 КУпАП, статтями 20, 77, 244-246, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову № 117/2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 21 березня 2025 року складену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_5 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ код НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 1453 грн 44 коп.

Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 78312712 від 10 червня 2025 року Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про примусове стягнення з ОСОБА_1 подвоєнного штрафу у розмірі 34 000 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 ;

- відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , місцезнаходження: АДРЕСА_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .

- відповідач: Маловисківський відділу Державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ 34659409, адреса місцезнаходження вул. Центральна,79 м. Мала Виска, Новоукраїнський район, Кіровоградська область.

Суддя Д.М. Кратко