Ухвала суду № 137655418, 22.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

22 червня 2026 року м. Київ 320/52677/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закриття провадження в адміністративній справі

за позовом Державного підприємства ЗАВОД ІМЕНІ В.О.

МАЛИШЕВА

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту

державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство ЗАВОД ІМЕНІ В.О. МАЛИШЕВА (далі - позивач) звернулося з позовом до Київського окружного адміністративного суду до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач) в якому просить суд:

визнати протиправними вчинення виконавчих дій Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо примусового стягнення грошових коштів в рамках виконавчого провадження №77052713 від 04.02.2025 з рахунків у банківських установах Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» у сумі 2 734 025,66 грн.

зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернути стягнуті кошти на розрахунковий рахунок Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (код ЄДРПОУ 14315629, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №200115228, ІПН 143156220397, 61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, 126, IBAN № НОМЕР_1 АБ «Укргазбанк», м. Київ, Україна) у сумі 747455,33 грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в рамках виконання виконавчого провадження, відповідачем стягнуто з рахунків позивача кошти на загальну суму 2 734 025, 66 грн. Однак, 07.07.2023 наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості № 148 Державне підприємство ЗАВОД ІМЕНІ В.О. МАЛИШЕВА включено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану. Абзацом 22 п. 102 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження встановлено, шо зупиняється у період дії воєнного стану в Україні вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги в територіальних громадах, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають чи перебували у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, або якщо стягнення за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій". Таким чином, виконавчі дії відповідача, щодо списання коштів з рахунку позивача є протиправними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 суддею Жуковою Є.О., відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано від відповідача засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №77052713.

Представником відповідача, 19.11.2025 через систему «Електронний Суд» подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що з моменту відкриття виконавчого провадження у боржника виникає обов`язок, визначений частиною 4 статті 19 Закону України Про виконавче провадження, а саме: сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. В ході примусового виконання рішення суду, державним виконавцем було виставлено платіжні інструкції, які надіслані до банківських установ. Усі кошти, які надійшли помилково або надмірно стягнуті були повернуті державним виконавцем. Документи, на які посилається позивач, а саме, Наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості № 148 від 07.07.2023, не був наданий виконавцю до моменту вчинення спірних дій, а тому державний виконавець не вправі зупиняти провадження без наявності належних документів, отриманих у встановленому законом порядку. Крім того, представник відповідача зазначає, що інформація про перелік підприємств оборонно-промислового комплексу, визначених у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, не є загальнодоступною, органи державної виконавчої служби України не мають офіційного відкритого доступу до таких відомостей, а тому не можуть самостійно визначати, чи належить конкретне підприємство до цього переліку без належного документального підтвердження боржника. Обов`язок доведення факту належності до підприємства оборонно - промислового комплексу, як і наявність підстав для зупинення виконавчих дій, покладений на боржника.

Лист-заява, щодо зупинення виконавчого провадження, який містить інформацію з посиланням на наказ № 148, надійшов до відповідача 23.10.2025. З моменту відкриття виконавчого провадження до моменту вчинення виконавчих дій, жодних заяв від боржника щодо наявності підстав для зупинення виконавчого провадження або копій документів, що підтверджують статус підприємства оборонно - промислового комплексу, до відповідача не надходило. З урахуванням вищезазначеного, відповідач вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Також, представником відповідача, 18.11.2025 через систему Електронний Суд подано заяву про закриття провадження у справі з підстав того, що виконавче провадження відкрито на підставі наказу Господарського суду м.Києва у справі №910/20060/23, виданого від 10.01.2025, а тому дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представником позивача, 26.11.2025 через систему Електронний Суд подано відповідь на відзив, відповідно до якого позовні вимоги підтримує, у тому числі з підстав визначених у позовній заяві та додатково зазначає, що 15.10.2025 позивач повідомив відповідача про заборону вчиняти виконавчі дії відносно позивача та повідомив, що кошти, що є предметом позову будуть використовуватися для виконання оборонних замовлень та для виплати заробітної плати працівників, які проживають у прифронтовому м. Харкові та продовжують працювати на оборонному підприємстві. Крім того, представник позивача заперечив проти клопотання про закриття провадження у справі.

Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, суд встановив наступне.

Згідно з частиною першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду, а також Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово вказували на те, що адміністративною справою у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини третьої-п`ятої статті 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець. Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду. Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Частинами першою та другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, частинами першою та другою статті 74 Закону України №1404-VIII чітко встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, прийнятих (вчинених, допущених) в ході виконання виконавчого документу, що виданий адміністративним судом, а також на справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Тобто критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби та приватного виконавця щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та суть оспорюваних рішень, дій або бездіяльності.

При цьому суд зазначає, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності у законі іншого судового порядку оскарження. Якщо ж законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Також суд враховує, що положення статей 19, 287 КАС України не визначають повноважень адміністративного суду розглядати спори про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця в рамках виконання виконавчого листа, виданого місцевим судом по цивільній справі.

Поряд з цим, за змістом пункту 8 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Тому спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, приватного виконавця під час виконання постанови виконавця про стягнення виконавчого збору або накладення штрафу, прийнятої під час виконання будь-яких виконавчих документів, у тому числі рішень судів загальної юрисдикції та господарських судів, також належать до адміністративної юрисдикції.

Наведена вище правова позиція підтримується Верховним Судом, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 758/8095/15-ц, від 27.03.2019 у справі № 639/6868/17, від 15.01.2020 у справі № 1.380.2019.001073 та від 19.02.2020 у справі № 382/389/17, від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.06.2021 у справі № 640/24491/20.).

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження № 77052713 відкрите державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою Ліаною Олегівною 04.02.2025 з виконання наказу №910/20060/23 від 10.01.2025 про стягнення з Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, 126, ідентифікаційний код 143115629) на користь Державного підприємства Український центр Безпека (01114, м. Київ, вул. Миколи Міхновського, 38; ідентифікаційний код 14315569) пеню у розмірі 376 959, 15 грн., штраф у розмірі 145 530, 00 грн. та судовий збір у розмірі 156 746, 74 грн., виданого Господарським судом м.Києва.

Позовні вимоги стосуються, визнання протиправними вчинення виконавчих дій Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо примусового стягнення грошових коштів в рамках виконавчого провадження №77052713 від 04.02.2025 з рахунків у банківських установах Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» у сумі 2 734 025,66 грн.; зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернути стягнуті кошти на розрахунковий рахунок Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (код ЄДРПОУ 14315629, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №200115228, ІПН 143156220397, 61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, 126, IBAN № НОМЕР_1 АБ «Укргазбанк», м. Київ, Україна) у сумі 747455,33 грн.

З урахуванням вищезазначеного вбачається, що виконавче провадження відкрито на підставі наказу Господарського суду м. Києва, позивач є стороною виконавчого провадження та предмет спору не стосується оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу. Також виконавче провадження не є зведеним.

Статтею 339-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 340 ГПК України).

Тобто, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ГПК України та його примусовим виконанням.

Отже, до спірних правовідносин слід застосувати приписи частину першу статті 74 Закону України №1404-VIII, згідно з яких рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Позивач не позбавлений права звернення до відповідного суду, визначеного за правилами підсудності ГПК України, з заявою про захист своїх прав у порядку, передбаченому цим кодексом.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що такі позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі в цій частині вимог належить закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України (суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).

Відповідно до частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Отже, позивачу слід звернутися до Господарського суду м. Києва.

Водночас суд наголошує, що в силу приписів частини другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з таких мотивів.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, для повернення сплаченої суми судового збору, заінтересованою особою до суду має бути подане відповідне клопотання.

Відтак при вирішенні питання про закриття провадження у цій справі, рішення про повернення позивачу сплаченої за такими вимогами суми судового збору не ухвалюється.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 167,238,256,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі № 320/52677/25.

2. Закрити провадження у справі за позовом Державного підприємства ЗАВОД ІМЕНІ В.О. МАЛИШЕВА до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

3. Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.

Суддя Жукова Є.О.