Рішення № 137655066, 24.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м. Київ №320/53094/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком та скасувати рішення від 13.02.2024 № 103650009431 про відмову у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київської області:

- включити до трудового стажу позивача період роботи з 01.07.2000 до 03.09.2002 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1981, від 18.04.1980, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб форми ОК-5 (2 дні 2 місяці 2 роки);

- включити до трудового стажу позивача період роботи з 04.10.2023 по 31.12.2023 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1981, від 18.04.1980, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.02.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV;

- призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.

Позивач вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.02.2024 №103650009431 про відмову у призначенні пенсії за віком.

На думку позивача, відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу період роботи з 01.07.2000 по 03.09.2002 та період роботи з 04.10.2023 по 31.12.2023, які підтверджуються записами трудової книжки НОМЕР_2 .

Позивач зазначає, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, а недоліки ведення документації роботодавцем не можуть покладатися на працівника та бути підставою для позбавлення його права на пенсійне забезпечення.

Позивач вважає, що на дату звернення до Пенсійного фонду мав достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком, а тому рішення про відмову у призначенні пенсії є незаконним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач зазначив, що заява позивача про призначення пенсії розглядалася за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

ГУ ПФУ у Київській області не приймало рішення від 13.02.2024 №103650009431 та не здійснювало розгляд заяви позивача по суті.

Відповідач вказав, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є суб`єктом прийняття оскаржуваного рішення.

Також відповідач зазначив, що відсутні правові підстави для покладення на нього обов`язку щодо призначення пенсії або вчинення інших дій, оскільки відповідні повноваження у спірних правовідносинах реалізовувало ГУ ПФУ в Харківській області.

Крім того, відповідач зазначив, що на дату звернення страховий стаж позивача становив 27 років 0 місяців 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком після досягнення 60 років. До страхового стажу не були зараховані періоди роботи з 01.07.2000 по 03.09.2002 та з 04.10.2023 по 31.12.2023 через відсутність відповідних відомостей у системі персоніфікованого обліку та інформації про сплату страхових внесків.

ГУ ПФУ в Харківській області зазначило, що на дату звернення страховий стаж позивача становив 27 років 0 місяців 18 днів.

Відповідач вказав, що для призначення пенсії за віком після досягнення 60 років у 2024 році необхідно мати не менше 30 років страхового стажу.

До страхового стажу не були зараховані періоди роботи з 01.07.2000 по 03.09.2002 через відсутність відомостей у реєстрі застрахованих осіб та період з 04.10.2023 по 31.12.2023 через відсутність інформації про сплату страхових внесків.

У зв`язку з недостатністю страхового стажу відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком та зазначив, що право на пенсію позивач набуде після досягнення 63-річного віку.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

07 лютого 2024 року позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком та надала необхідні документи для її призначення. Заява була подана до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Відповідно до принципу екстериторіальності заява позивача була автоматично передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 13 лютого 2024 року прийнято рішення №103650009431 про відмову у призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови визначено відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача на дату звернення становив 27 років 0 місяців 18 днів. Також у рішенні вказано, що для набуття права на пенсію за віком після досягнення 60 років у відповідний період необхідно мати не менше 30 років страхового стажу.

Пенсійним фондом не були зараховані до страхового стажу позивача два періоди роботи:

з 01.07.2000 по 03.09.2002 згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 від 15.08.1981, оскільки в реєстрі застрахованих осіб (форма ОК-5) відсутні відповідні відомості;

з 04.10.2023 по 31.12.2023 згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

У рішенні також зазначено, що право на пенсійну виплату позивач матиме лише з 11 жовтня 2026 року після досягнення відповідного віку та за наявності необхідного страхового стажу.

Позивач не погодилася із зазначеним рішенням, вважаючи, що спірні періоди роботи підтверджуються належними записами у трудовій книжці НОМЕР_2 , яка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При вирішенні публічно-правового спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.

У ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено: « 1.Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. …».

У ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено: « 1. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; … 2. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; … 3. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; … 4. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. …».

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.62 Закону України №1788-ХІІ від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення»).

Згідно з п.2.4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої 29.07.1993 Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (надалі «Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників»), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п.2.6 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників»).

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів (п.2.13 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників»).

Відповідно до п.4.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. (…).

Як зазначено у п.1 «Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого 12.08.1993 постановою Кабінету Міністрів України №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. (…).

У п.2 Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412, не застосовується.

За п.2.3 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 за №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 за №252, із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 за №412), всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). (…).

У ст.24-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено: « 1.Періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. 2.Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. …».

У ст.64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено: « 1.Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: 1) отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; 2) проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; …».

У п.6 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого 22.12.2014 постановою Правління Пенсійного фонду України №28-2 (у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 за №28-2), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485 (надалі «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі»), зазначено, що Головне управління Фонду має право: (…) 2) отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань; (…) 5) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами; 6) проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; (…).

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня; (…).

Згідно з ч.3 ст.28 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» усім громадянам, які працюють у релігійних організаціях, їх підприємствах і закладах, державна пенсія призначається і виплачується на загальних підставах відповідно до законодавства.

Як зазначено у ст.11 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», релігійні управління і центри відповідно до своїх зареєстрованих статутів (положень) мають право створювати духовні навчальні заклади для підготовки священнослужителів і служителів інших необхідних їм релігійних спеціальностей. Духовні навчальні заклади діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Громадяни, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах, користуються правами і пільгами щодо відстрочення проходження військової служби, оподаткування, включення часу навчання до трудового стажу в порядку і на умовах, встановлених для студентів та учнів державних навчальних закладів.

Судом вивчено й інші норми права, які стосуються виниклого публічно-правового спору.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15.08.1981 позивачка перебувала у трудових відносинах у період з 01.07.2000 по 03.09.2002 та у період з 04.10.2023 по 31.12.2023.

Зазначені періоди роботи не були зараховані органом Пенсійного фонду до страхового стажу у зв`язку з відсутністю відповідних відомостей у реєстрі застрахованих осіб та інформації про сплату страхових внесків.

Щодо не зарахування до страхового стажу з 01.07.2000 по 03.09.2002, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб форми ОК-5.

Суд зазначає, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у виді заробітної плати покладені на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно якої несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

У справах № 490/12392/16-а, № 638/5795/17, № 683/1814/16-а Верховним Судом зроблено висновки, що внаслідок невиконання страхувальником обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. При цьому, Верховний Суд не досліджував питання чи нараховувались позивачам у цих справах, але не сплачувались страхувальниками страхові внески. Сплата страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску. Зважаючи на те, що обов`язок щодо сплати страхового внеску так і обов`язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 02 серпня 2022 року у справі № 560/4616/20, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 04.09.2018 року у справі № 482/434/17, від 30 вересня 2019 року у справі №316/1392/16-а.

Отже, відповідачем протиправно не було зараховано позивачу до страхового стажу період роботи з 01.07.2000 по 03.09.2002.

Щодо не зарахування періоду роботи з 04.10.2023 до 31.12.2023 через відсутність інформації про сплату внесків до Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом вище по тексту рішення, частиною 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 3 статті 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що у разі ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.10 ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Невнесення страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відбулось не з вини позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що несплата за позивача страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду роботи, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Внаслідок невиконання обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за спірний період на вказаних підприємствах, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 24.05.18 р. до справі № 490/12392/16-а, від 23.03.20 р. у справі № 535/1031/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.02.2024 №103650009431 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Разом із тим, суд вважає помилковими твердження позивача, що дії стосовно повторного розгляду його заяви мають бути здійснені Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, з огляду на наступне.

Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні підстави для задоволення щодо нього позовних вимог.

Суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, є уповноваженим органом, який має розглянути повторно заяву позивача і у разі прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за віком, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Також, суд вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача, ГУ ПФУ в Харківській області слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача період з 01.07.2000 до 03.09.2002 та період роботи з 04.10.2023 по 31.12.2023 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовим витратами у справі є судовий збір, який позивач сплатив у розмірі 1211,20 грн., доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали.

Отже, судові витрати у виді судового збору присуджуються позивачу в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.02.2024 № 103650009431 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, м.Харків, 61033) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) від 07.02.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.2000 до 03.09.2002, з 04.10.2023 по 31.12.2023 згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 .

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, м.Харків, 61033) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.