Ухвала суду № 137654714, 16.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань закриття провадження

"16" червня 2026 р. справа № 300/2527/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.,

при секретарі Арабчук В.М. ,

за участю: представника позивача - Біяна Б.Р.,

представника відповідача - Стельмаха С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання представника відповідача від 25.05.2026 про закриття провадження у справі за позовом Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

В С Т А Н О В И В:

Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов у виконавчому провадженні № 80729124 від 09.04.2026 про стягнення виконавчого збору та від 10.04.2026 про арешт коштів боржника.

Підставою звернення позивача із вказаним позовом є протиправне на переконання позивача, винесення відповідачем постанов ВП 80729124 від 09.04.2026 про стягнення виконавчого збору та від 10.04.2026 про арешт коштів боржника.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.

У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами, передбаченими статтею 287 КАС України та призначити судовий розгляд на "28" травня 2026 р. о 11:00 год.

Представником відповідача 25.05.2026 подано до суду заяву про закриття провадження, згідно якої просить суд закрити провадження у справі №300/2527/26. В обґрунтування якого зазначено, що 07.04.2026 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» № 4833-IX. Вказаним Законом у Закон України «Про виконавче провадження» було внесено ряд змін. Зокрема, згідно пункту 18 цього Закону частину першу статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» викладено в наступній редакції: «1. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку". Відтак, оскільки позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови від 10.04.2026 № 80729124 про арешт коштів боржника, є похідною від визнання протиправною та скасування постанови від 09.04.2026 № 80729124 про стягнення виконавчого збору, то така не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства а підсудна суду який видав виконавчий документ.

01.06.2026 до суду надійшли заперечення на заяву про закриття провадження у справі №300/2527/26, в яких представником позивача зазначено, що вказане твердження відповідача щодо зміни підсудності цього спору не відповідає дійсності, оскільки Закон України № 4833-IX тільки 23.04.2026 було опубліковано в офіційному виданні газеті «Голос України», а окремі його положення, в тому числі підпункт 18 пункту 10, розділу І, набрали чинності 24.04.2026, тобто після подання до суду позовної заяви. Відтак, клопотання відповідача про закриття провадження у справі № 300/2527/26 безпідставне та не ґрунтується на нормах процесуального права.

Розглянувши заяву відповідача про закриття провадження у справі та заперечення представника позивача, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно частини 1 статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України далі - КАС України), кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відтак суд зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Суд зазначає, що процесуальні відносини, пов`язані з оскарженням рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, регулюються процесуальним законодавством різних судових юрисдикцій, зокрема Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 287), Цивільним процесуальним кодексом України (розділ VII), Господарським процесуальним кодексом України (розділ VI).

Так, згідно частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Між тим, судом встановлено, що 24.04.2026 набули чинності окремі положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» від 07.04.2026 №4833-IX, зокрема, пунктом 18 означеного Закону викладено у новій редакції частину першу статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої:

«Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку».

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» від 07.04.2026 №4833-IX, цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім: п. 1 та 2, п. п. 1 п. 4, п. 6 та 9, п. п. 1, 5, 6, 8, 11, 13, 15 - 18, 19 (щодо доповнення розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» п. 10-11, 10-12, 10-14) п. 10, п. 12 розділу I цього Закону, п. 2 і 3 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Отже, з 24.04.2026 (дата набуття чинності пунктом 18 Закону №4833-IX) постанови державного виконавця, щодо виконання судового рішення, можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує постанови у виконавчому провадженні № 80729124 від 09.04.2026 про стягнення виконавчого збору, відкритому на виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області.

Однак, суд зазначає, що позовна заява у справі № 300/2527/26 була подана 20.04.2026, тобто до набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» № 4833-IX, оскільки окремі положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» від 07.04.2026 №4833-IX, зокрема, пунктом 18 набули чинності 24.04.2026.

Відтак, суд враховує вищенаведений факт подання позивачем позовної заява до 24.04.2026 дати набуття чинності пунктом 18 Закону №4833-IX, а тому використовує положення Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка дії на момент реєстрації та здійсненого автоматизованого розподілу цього позову.

Таким чином, за викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що дана позовна заява віднесена до юрисдикції адміністративного суду, а тому її належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України.

З урахуванням вищевказаного, суд не знаходить підстав для задоволення заяви представника відповідача про закриття провадження по даній справі.

Керуючись статтями 238, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.05.2026 про закриття провадження у справі №300/2527/26 - відмовити.

Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Микитин Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 22.06.26.