Рішення № 137654654, 24.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р. справа № 300/2101/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 092350010573 від 02.10.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління ПФУ у Львівській області зарахувати позивачу до загального страхового стажу:

- роботу у колгоспі "ім.. 50 річчя Жовтня" у період з 15.08.1980 по 09.11.1980, з 06.12.1982 по 31.12.1989, з 01.01.1992 по 19.01.1997 на посадах водій І-ІІІ класів;

- період перебування на військовій строковій службі у Збройних Силах радянської армії з 10.11.1980 по 20.11.1982;

- період перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю у Надвірнянському районному центрі зайнятості Івано-Франківської області з 21.08.2002 по 23.04.2003;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити і виплачувати позивачу з 25.09.2025 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки безпідставно не зарахував до страхового стажу роботу у колгоспі "ім. 50 річчя Жовтня" у період з 15.08.1980 по 09.11.1980, з 06.12.1982 по 31.12.1989, з 01.01.1992 по 19.01.1997 на посадах водій І-ІІІ класів; період перебування на військовій строковій службі у Збройних Силах радянської армії з 10.11.1980 по 20.11.1982; період перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю у Надвірнянському районному центрі зайнятості Івано-Франківської області з 21.08.2002 по 23.04.2003;

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов до суду через систему "Електронний суд" 22.04.2026. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що відповідач правомірно прийняв оскаржуване рішення. Періоди роботи в колгоспі не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутня інформація про відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум у господарстві. Період з 21.08.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутній запис про припинення виплати допомоги по безробіттю. Для зарахування необхідно долучити довідку з інформацією про період отримання допомоги по безробіттю видану на підставі первинних документів. Період перебування на військовій строковій службі Збройних Силах Радянської армії з 10.11.1980 по 20.11.1982 не враховано до страхового стажу, оскільки запис в трудовій книжці НОМЕР_1 про службу в армії заведений з порушенням норм інструкцій про ведення трудової книжки.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.09.2025 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії (за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV) та доданими до заяви документами.

В зв`язку із призначенням пенсій за принципом екстериторіальності та єдиної черги завдань, заява позивача про призначення пенсії розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

За результатами розгляду заяви та наданих до неї документів прийнято рішення № 092350010573 від 02.10.2025, яким заявнику відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу від 22 до 32 років після досягнення 63-х років.

Враховано страховий стаж 09 років 05 місяців 21 день.

За результатом розгляду документів, доданих до заяви, за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи в колгоспі з 12.08.1980 по 10.11.1980, з 06.12.1982 по 31.12.1989, з 01.01.1992 по 19.01.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум у господарстві;

- період з 21.08.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутній запис про припинення виплати допомоги по безробіттю. Для зарахування необхідно долучити довідку з інформацією про період отримання допомоги по безробіттю видану на підставі первинних документів.

Згідно розрахунку стажу за пенсійною справою № 092350010573 відповідачем зараховано до страхового стажу позивача періоди: 01.01.1990 по 31.12.1990 - Робота в колгоспі з 1966Р; 01.01.1991 по 31.12.1991 - Робота в колгоспі з 1966Р (а.с. 8).

Згідно записів №№ 1-7 трудової книжки НОМЕР_1 позивач:

12.08.1980 - прийнятий на роботу в автопарк колгоспу на посаду водій ІІІ класу (Протокол № 10 від 15.08.1980) (а.с. 10);

10.11.1980 - звільнений з роботи по ст. 36 п.3 КЗпП у зв`язку з призовом на військову службу (Протокол № 16 від 10.11.1980);

10.11.1980 - служба в армії (23.11.1982);

06.12.1982 - прийнятий на роботу в автопарк колгоспу на посаду водій ІІІ класу (Протокол № 15 від 16.12.1982) (а.с. 11); 06.04.1984 - присвоєно ІІ клас водія (Протокол № 4 від 06.04.1984; 20.07.1987 - присвоєно І клас водія (Протокол № 7 від 25.08.1987);

19.01.1997 - звільнений з роботи за ст. 40 п. 1 КЗпП у зв`язку ліквідацією підприємства (а.с. 5, 6).

Відповідно до військового квитка НОМЕР_2 , виданого 14.10.1980, позивач проходив службу в лавах Радянської армії у період з 10.11.1980 по 20.11.1982 (а.с. 9).

Згідно запису № 10 трудової книжки НОМЕР_1 позивачу 21.08.2002 призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 3 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (а.с. 6).

Відповідно до довідки від 15.10.2025 № 479-20.2/25-25, виданої Надвірнянською філією Івано-Франківського обласного центру зайнятості, позивач перебував на обліку як безробітний в Надвірнянському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю: з 21.08.2002 (Наказ № 97 від 23.05.2002) по 23.04.2003 (Наказ № 118 від 23.06.2003) (а.с. 13).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови призначення пенсії за віком врегульовані статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003.

У відповідності до частини 2 статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема, в Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

За змістом статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Також відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637). Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно записів №№ 1-7 трудової книжки НОМЕР_1 позивач:

12.08.1980 - прийнятий на роботу в автопарк колгоспу на посаду водій ІІІ класу (Протокол № 10 від 15.08.1980) (а.с. 10);

10.11.1980 - звільнений з роботи по ст. 36 п.3 КЗпП у зв`язку з призовом на військову службу (Протокол № 16 від 10.11.1980);

10.11.1980 - служба в армії (23.11.1982);

06.12.1982 - прийнятий на роботу в автопарк колгоспу на посаду водій ІІІ класу (Протокол № 15 від 16.12.1982) (а.с. 11); 06.04.1984 - присвоєно ІІ клас водія (Протокол № 4 від 06.04.1984; 20.07.1987 - присвоєно І клас водія (Протокол № 7 від 25.08.1987);

19.01.1997 - звільнений з роботи за ст. 40 п. 1 КЗпП у зв`язку ліквідацією підприємства (а.с. 5, 6).

Згідно розрахунку стажу за пенсійною справою № 092350010573 відповідачем зараховано до страхового стажу позивача періоди: 01.01.1990 по 31.12.1990 - Робота в колгоспі з 1966Р; 01.01.1991 по 31.12.1991 - Робота в колгоспі з 1966Р (а.с. 8).

Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до пунктів 2.2, 2.4 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

До прийняття наведеної вище Інструкції від 29.07.1993 № 58 порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162.

Правилами пунктів 2.2, 2.3 Інструкції від 20.06.1974 № 162 було також передбачено, що заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно пункту 2.4 Інструкції від 20.06.1974 № 162 записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.26 Інструкції від 20.06.1974 № 162 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з дотриманням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дату та номер.

В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд звертає увагу на те, що ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідач не позбавлений права у разі наявності сумнівів звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, провести відповідні зустрічні звірки тощо. В цьому випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.

У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах.

З огляду на вищенаведене, відповідач, за результатом розгляду документів, доданих до заяви позивача, безпідставно не зарахував позивачу до страхового стажу період роботи в колгоспі з 12.08.1980 по 10.11.1980, з 06.12.1982 по 31.12.1989, з 01.01.1992 по 19.01.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_1 з мотивів, що відсутня інформація про відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум у господарстві.

Щодо зобов`язання Головне управління ПФУ у Львівській області зарахувати позивачу до загального страхового стажу період перебування на військовій строковій службі у Збройних Силах радянської армії з 10.11.1980 по 20.11.1982, суд зазначає наступне.

Згідно із абзацом 2 частини першої статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналогічні положення викладені в частині першій статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 27.02.2018 в справі № 672/885/17.

Згідно з підпунктом "а" пункту 2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 до трудової книжки за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів наступних документів такі записи: про час служби у складі Збройних Сил СРСР, в органах Комітету державної безпеки СРСР і Міністерства внутрішніх справ СРСР, у всіх видах охорони, на яку поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення зі служби.

Таким чином, вищевказаний пункт 2.17 Інструкції № 162 містить вимоги щодо записів у трудовій книжці про період військової служби, які передбачають обов`язкове зазначення дати призову (зарахування) і дати звільнення зі служби.

Згідно записів №№ 1-7 трудової книжки НОМЕР_1 позивач: 12.08.1980 - прийнятий на роботу в автопарк колгоспу на посаду водій ІІІ класу (Протокол № 10 від 15.08.1980) (а.с. 10); 10.11.1980 - звільнений з роботи по ст. 36 п.3 КЗпП у зв`язку з призовом на військову службу (Протокол № 16 від 10.11.1980);

10.11.1980 - служба в армії (23.11.1982);

06.12.1982 - прийнятий на роботу в автопарк колгоспу на посаду водій ІІІ класу (Протокол № 15 від 16.12.1982) (а.с. 11); 06.04.1984 - присвоєно ІІ клас водія (Протокол № 4 від 06.04.1984; 20.07.1987 - присвоєно І клас водія (Протокол № 7 від 25.08.1987); 19.01.1997 - звільнений з роботи за ст. 40 п. 1 КЗпП у зв`язку ліквідацією підприємства (а.с. 5, 6).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до військового квитка НОМЕР_2 , виданого 14.10.1980, позивач проходив службу в лавах Радянської армії у період з 10.11.1980 по 20.11.1982 (а.с. 9).

Враховуючи викладені обставини, оскільки відповідно до військового квитка НОМЕР_2 , виданого 14.10.1980, позивач проходив службу в лавах Радянської армії у період з 10.11.1980 по 20.11.1982 (а.с. 9), вказаний період проходження позивачем військової служби в лавах Радянської Армії з 10.11.1980 по 20.11.1982 підлягає зарахуванню позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком.

Щодо зобов`язання Головне управління ПФУ у Львівській області зарахувати позивачу до загального страхового стажу період перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю у Надвірнянському районному центрі зайнятості Івано-Франківської області з 21.08.2002 по 23.04.2003, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

За приписами пункту 1.1 Інструкції № 58 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до підпункту "е" пункту 2.12 Інструкції № 58, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів записи, зокрема, безробітним особам про період одержання допомоги по безробіттю - заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення. Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві.

Пунктом 5.9 Інструкції про порядок реєстрації, перереєстрації та введення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості, затвердженої наказом Міністерства праці України № 14 від 01.03.1994, (далі - Інструкція № 14), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.04.1994 за № 74/283, (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у трудовій книжці безробітного працівники державної служби зайнятості роблять записи про час початку і закінчення виплати йому допомоги по безробіттю відповідно до пункту 15 Положення про порядок реєстрації громадян як безробітних, виплати допомоги по безробіттю та про умови подання додаткової матеріальної та іншої допомоги безробітним і членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.1993 № 315, та підпункту "а" пункту 2, 18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110.

Усі записи про призначення, відкладення, припинення виплати допомоги по безробіттю вносяться працівниками служби зайнятості після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку. Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Внесення відомостей до трудової книжки при призначенні допомоги по безробіттю:

У графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування центру зайнятості.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата призначення допомоги по безробіттю.

У графі 3 пишеться: "Призначено допомогу по безробіттю..." із посиланням на відповідну статтю, пункт Закону.

У графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер. Після цього без підпису посадової особи центру зайнятості трудова книжка повертається безробітному.

Внесення відомостей про відкладення, припинення виплати допомоги по безробіттю провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата відкладення, припинення; у графі 3 "Відкладено (припинено) виплату допомоги по безробіттю..." із посиланням на відповідну статтю, пункт Закону; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер. Увесь запис затверджується підписом працівника державної служби зайнятості і її печаткою.

У разі поновлення виплати допомоги по безробіттю записи у трудовій книжці безробітного провадяться з додержанням правил, які викладені вище.

Відповідно до підпункту "а" пункту 1 статті 29 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року № 803-XII (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) громадянам, які мають право на одержання допомоги по безробіттю, гарантується її виплата у розмірі не менш як 50 процентів середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати - при втраті роботи на підприємстві, в установі та організації, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, мав оплачувану роботу не менш як 12 тижнів; максимальний розмір допомоги по безробіттю не може бути вищим від середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області.

Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку її виплати (підпункт "з" пункту 1 статті 30 цього Закону).

Як встановлено, згідно запису № 10 трудової книжки НОМЕР_1 позивачу 21.08.2002 позивачу призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 3 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (а.с. 6).

За результатом розгляду документів, доданих до заяви, за доданими документами оскаржуваним рішенням до страхового стажу позивача не зараховано період з 21.08.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_1 з мотивів, що відсутній запис про припинення виплати допомоги по безробіттю. Для зарахування необхідно долучити довідку з інформацією про період отримання допомоги по безробіттю видану на підставі первинних документів.

Суд зазначає, що згідно до довідки від 15.10.2025 № 479-20.2/25-25, виданої Надвірнянською філією Івано-Франківського обласного центру зайнятості, позивач перебував на обліку як безробітний в Надвірнянському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю: з 21.08.2002 (Наказ № 97 від 23.05.2002) по 23.04.2003 (Наказ № 118 від 23.06.2003) (а.с. 13).

Оскільки згідно до довідки від 15.10.2025 № 479-20.2/25-25, виданої Надвірнянською філією Івано-Франківського обласного центру зайнятості, позивач перебував на обліку як безробітний в Надвірнянському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю: з 21.08.2002 (Наказ № 97 від 23.05.2002) по 23.04.2003 (Наказ № 118 від 23.06.2003) (а.с. 13), враховуючи приписи пункту 3 Порядку № 637, до страхового стажу позивача підлягає врахуванню період перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю у Надвірнянському районному центрі зайнятості Івано-Франківської області з 21.08.2002 по 23.04.2003.

Як встановлено, за результатами розгляду заяви та наданих до неї документів прийнято рішення № 092350010573 від 02.10.2025, яким заявнику відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу від 22 до 32 років після досягнення 63-х років. Враховано страховий стаж 09 років 05 місяців 21 день.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи до страхового стажу спірні періоди робіт позивач має достатній вік та стаж для призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV - з 25.09.2025 (з дня звернення за пенсією згідно позовних вимог).

За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії тощо.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 092350010573 від 02.10.2025 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати позивачу до загального страхового стажу: роботу у колгоспі "50 річчя Жовтня" у період з 15.08.1980 по 09.11.1980, з 06.12.1982 по 31.12.1989, з 01.01.1992 по 19.01.1997 на посадах водій І-ІІІ класів; період перебування на військовій строковій службі у Збройних Силах радянської армії з 10.11.1980 по 20.11.1982; період перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю у Надвірнянському районному центрі зайнятості Івано-Франківської області з 21.08.2002 по 23.04.2003; зобов`язаyня Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV - з 25.09.2025.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплачувати позивачу з 25.09.2025 пенсію за віком суд зазначає, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплачувати позивачу з 25.09.2025 пенсію за віком, як передчасних.

Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частин 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1000 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 092350010573 від 02.10.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу: роботу у колгоспі "50 річчя Жовтня" у період з 15.08.1980 по 09.11.1980, з 06.12.1982 по 31.12.1989, з 01.01.1992 по 19.01.1997 на посадах водій І-ІІІ класів; період перебування на військовій строковій службі у Збройних Силах радянської армії з 10.11.1980 по 20.11.1982; період перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю у Надвірнянському районному центрі зайнятості Івано-Франківської області з 21.08.2002 по 23.04.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV - з 25.09.2025.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.