Ухвала суду № 137654522, 24.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

24 червня 2026 року Справа № 280/5705/26 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О. перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166 ЄДРПОУ 44118663) до Приватного підприємства «Трида» (69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 46, кв. 11, ЄДРПОУ 25218361) про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, -

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі позивач) до Приватного підприємства «Трида» (далі відповідач) про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, відповідно до якої позивач просить суд:

надати Головному управлінню ДПС у Запорізькій області дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу Приватного підприємства «Трида» за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: доказів сплати судного збору на суму 3 328 грн.

19 червня 2026 року представником позивача надано заяву про усунення недоліків позову. Позивач вважає недоречним висновки суду щодо залишення позовної заяви ГУ ДПС у Запорізькій області без руху з причин несплати судового збору, оскільки Велика Палата Верховного суду під час розгляду справи №755/10947/17 зробила висновок, відповідно якого при вирішенні тотожних спорів має враховуватись саме остання правова позиція. При вирішенні питання щодо відкриття провадження по справі 160/37358/25 не врахований саме останній висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 08.05.2025 по справі № 320/3566/24. Заявник просить прийняти дану заяву про усунення недоліків та відкрити провадження у справі №280/2982/26.

Розглянувши заяву представника позивача про усунення недоліків позовної заяви суд встановив наступне.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Передбачене статтею 6 Конвенції право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Суд зазначає, що подаючи позовну заяву позивач повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством і принаймні цікавитися подальшим рухом свої справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». З цього приводу суддя зазначає, що питання щодо застосування положень п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» неодноразово досліджувалось Верховним Судом, у тому числі, в постанові у справі №320/3566/24, висновки якої просить застосувати позивач.

За результатом розгляду справи Верховний Суд зробив протилежні висновків щодо застосування Закону України "Про судовий збір".

Так, у постанові від 08.05.2025 у справі №320/3566/24 Верховний Суд визнав безпідставним покладення на податковий орган обов`язок зі сплати судового збору за подачу до суду позовної заяви про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна боржника, що перебуває і податковій заставі. Натомість, у постанові від 17.04.2025 у справі №320/9860/23 Верховний Суд, вказав на те, що надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не є тотожним стягненню податкового боргу.

Стаття 242 КАС України зобов`язує суди при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду. Однак, цей Кодекс не регулює питання пріоритетності застосування судами висновків Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду у випадку їх розбіжності.

Суддя вважає за необхідне здійснити аналіз приписів Податкового кодексу України, якими визначений порядок погашення податкового боргу платника податків.

Частиною 1 ст. 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Тобто, стягнення коштів та продаж майна, яке перебуває у податковій заставі визначені Податковим кодексом України, хоча і послідовними, але окремими заходами, спрямованими на погашення податкового боргу платника податків.

Підтвердженням такого висновку є положення ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких провадження у справах за зверненням податкових органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: 3) надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (п. 3 ч. 1); стягнення коштів за податковим боргом (п. 5 ч. 1).

Крім того, ст. 95 Податкового кодексу України передбачає такі види стягнення коштів як з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (п. 95.3) та стягнення коштів за рахунок готівки (п. 95.4). Обидві процедури здійснюються на підставі рішення суду.

Законом України №2719-IX законодавець звільнив контролюючий (податковий) орган від сплати судового збору саме при зверненні до суду «в частині стягнення сум податкового боргу».

Суддя вважає, що наведене у цьому законі формулювання підстави звільнення від сплати судового збору не потребує його розширеного тлумачення та не дозволяє розповсюджувати дію п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» на процедуру звернення контролюючого (податкового) органу до суду за наданням дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі. Тим паче, що продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації в порядку, передбаченому п. 95.7 ст. 95 Податкового кодексу України.

Отже, суддя вважає, що поняття «стягнення суми податкового боргу» і «надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі» не є тотожними.

При цьому, забезпечення сталості та єдності судової практики покладено на Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України у відповідності до ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Також, суддя звертає увагу позивача на ухвалу Верховного Суду від 14.01.2026 у справі №160/31001/25, у якій суд застосовує до податкового органу обов`язок сплати судового збору за звернення до суду із касаційною скаргою в аналогічних правовідносинах.

З огляду на викладене, суддя не вбачає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Водночас, визначений ухвалою суду строк для усунення недоліків позову сплив.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.

Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Таким чином, у зв`язку з не усуненням позивачем недоліків позовної заяви у спосіб, визначений судом, позовна заява підлягає поверненню та надсилається особі, яка її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166 ЄДРПОУ 44118663) до Приватного підприємства «Трида» (69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 46, кв. 11, ЄДРПОУ 25218361) про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 294, 295, 296 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 24 червня 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз