Рішення № 137654465, 24.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3559/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Поповича Шандора Олександровича ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3, під., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2026 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Поповича Шандора Олександровича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №072250012256 від 15.04.2026 щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , роботу в Нодьбережській СШ з 01.09.1993 по 30.08.1994 на посаді військового керівника/вчителя військової підготовки, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , роботу в Нодьбережській СШ з 01.09.1993 по 30.08.1994 на посаді військового керівника/вчителя військової підготовки, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

26 травня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зобов`язано Головне управління ПФУ в Закарпатській області надати суду до 22 червня 2026 року пенсійну справу ОСОБА_1 .

08 червня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області надано електронну пенсійну справу ОСОБА_1 .

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументувала тим, що законодавство України станом на 1993-1994 навчальний рік не містив чіткого та вичерпного переліку педагогічних працівників, робота на яких дає право на пільгову пенсію. Загалом відсутній перелік предметів, які можна викладати, із яких можна бути вчителем/викладачем. Такого переліку предметів не існує. Навчальні програми є динамічними та змінюються постійно у 1993-1994 начальному році ОСОБА_1 викладав військову підготовку, оскільки тоді був такий предмет у школах. Потім даний навчальний предмет виключили з програми навчань, однак на даний час знову актуально, тому знову викладають у школах. Відповідач займаючи позицію надмірного формалізму попри очевидність виконання позивачем функцій педагога (вчителя) чіпляється за формальну назву посади ОСОБА_1 при його прийомі на роботу у 1993 році «військовий керівник». Однак при його звільненні у 1994 році його посада була вказана як «вчитель військової підготовки». ОСОБА_1 не мав жодного впливу на те, як саме записували його посаду при прийомі та звільненні з посади у 1993-1994 роках, однак вважаємо доведеним той факт, що він у цей період виконував обов`язки вчителя, педагогічного працівника, тому має повне право на зарахування спірного періоду до пільгового стажу.

12 червня 2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що за результатами розглянутих документів електронної пенсійної справи встановлено, що страховий стаж позивача, що дає право на вислугу років становить 34 роки 05 місяців 20 днів. До стажу, який дає право на пенсію за вислугу років не зараховано період роботи з 01.09.1993 по 26.08.1994 на посаді військового керівника в Нодьбережській середній школі, оскільки дана посада не відносяться до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Відповідно, відсутні підстави для виплатити грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058, оскільки у Позивача відсутній необхідний стаж роботи для призначення пенсії, як такий, що дає право на вислугу років. В зв`язку з вищевикладеним, Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області правомірно прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії (призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій) згідно заяви від 07.04.2026, оскільки у Позивача відсутній необхідний стаж роботи для призначення пенсії, як такий, що дає право на вислугу років. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області діяло в межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, які є пріоритетними у вирішенні спірного питання.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що з 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

07 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги як працівнику освіти № 1158.

15 квітня 2026 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 072250012256 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії призначенні одноразової грошової допомоги в розмірі 10 пенсій.

В рішенні зазначено, що за результатами розгляду пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років складає 34 роки 5 місяців 20 днів. До стажу, який дає право на пенсію за вислугу років не зараховано період роботи з 01 вересня 1993 по 26 серпня 1994 року на посаді військового керівника в Нодьбережській середній школі, оскільки дана посада не відносяться до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, (а.с. 7).

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 072250012256, позивач звернувся до суду.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел з 01.01.2004 визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, який прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Оскільки Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV та Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

З матеріалів справи встановлено, що позивачу призначено пенсію за віком у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів справи вбачається, що позивач працював на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за певних умов. При їх дотриманні таким особам могла бути призначена пенсія за вислугу років, передбачена Законом № 1788-XII, ще до досягнення віку, передбаченого Законом № 1058-IV (для пенсії за віком).

Якщо категорія таких осіб правом дострокового виходу не пенсію за вислугу років не скористалася, то законодавець для таких категорій осіб визначив право на отримання грошової допомоги за дотримання певних умов.

Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу встановлення наявності в позивача права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Так, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктами 5-7 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а за змістом наведених норм законодавства прийшов до висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Верховний Суд зазначив, що отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

З матеріалів справи встановлено, що позивач просив здійснити виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV. Відповідачем призначено пенсію за віком з наступного дня після досягнення пенсійного віку з 17 грудня 2025 року відповідно до Закону № 1058-IV, однак відмовлено у виплаті грошової допомоги.

Відмовляючи у виплаті такої допомоги, відповідач не врахував стаж роботи позивача з 01 вересня 1993 по 26 серпня 1994 року на посаді військового керівника в Нодьбережській середній школі, оскільки дана посада не відносяться до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

За нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

На підтвердження трудової діяльності позивач надав трудову книжку серії НОМЕР_2 .

Згідно з досліджених судом записів встановлено, що ОСОБА_1 працював:

- 01 вересня 1993 року звільнений з посади медсестри, переведений на посаду військового керівника (запис №12);

- 30 серпня 1994 року звільнений з посади вчителя військової підготовки за власним бажанням з 26 серпня 1994 року (запис № 13).

Крім того, ОСОБА_1 надав довідку Відділу з питань освіти Берегівської районної адміністрації від 14 січня 2026 року № 10/01-32, про те, що він працював, в тому числі:

- з 1 вересня 1993 року ( наказ № 874-к від 26 серпня 1993 року) призначено на посаду військового керівника Нодьбережської СШ днем 31 серпня 1993 року. Підстава: подання директора школи;

- з 26 серпня 1994 року ( наказ № 909-к від 30 серпня 1994 року) звільнений з посади вчителя військової підготовки Нодьбережської СШ з 26 серпня 1994 року за власним бажанням. Підстава: заява Денч Е.

Відповідно до Переліку № 909 право на пенсію за вислугою років мають у загальноосвітніх навчальних закладах, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи учителі, логопеди, військові загальноосвітні вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Разом з тим, відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, до посад педагогічних працівників відносяться, зокрема, вчителі всіх спеціальностей (у тому числі вчитель-дефектолог, вчитель-логопед), викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя, асистент вчителя-реабілітолога, асистент викладача, старший викладач закладу фахової передвищої освіти, старший майстер закладу професійної (професійно-технічної) освіти, майстер виробничого навчання, асистент майстра виробничого навчання, педагог професійного навчання, керівник фізичного виховання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізичної культури (фізкультури), методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладів охорони здоров`я та соціального захисту, керівник гуртка (секції, студії, інших форм гурткової роботи); концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, перекладач-дактилолог, екскурсовод, інструктор з туризму закладу освіти; старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) закладу позашкільної освіти; голова циклової комісії закладу фахової передвищої освіти; фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру; консультант, психолог центру професійного розвитку педагогічних працівників; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму закладу освіти для осіб, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.

Отже, посада педагогічного працівника з врахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 та положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 поширюється і на посаду «військового керівника/вчителя військової підготовки». Також, вказаним переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, визначено, що посада вчителя всіх спеціальностей належить до категорії педагогічних працівників.

Отже, відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу позивача періоди з 01 вересня 1993 по 26 серпня 1994 року.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 072250012256 від 15 квітня 2026 року про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 ..

Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу захисту свого порушеного права та доводам відповідача щодо дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України при вирішенні спірного питання, суд зазначає таке.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

У спірних правовідносинах, в разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій, а отже відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд.

Суд враховує, що позивачу призначена пенсія за віком відповідно до приписів Закону №1058-ІV, що не заперечується сторонами та підтверджується наявними доказами в матеріалах справи.

Обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, що також підтверджується наявними в матеріалах справи доказами засвідчують той факт, що станом на день досягнення пенсійного віку позивач працював у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788, а його стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 35 років.

Крім того, позивачу до моменту призначення пенсії за віком, пенсія з інших підстав не призначалась, одноразова грошова допомога не виплачувалась.

Отже, дотримано всі умови, визначені пунктом 7-1 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, з врахуванням частини 2 статті 9 КАС України, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач при поданні адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 20 травня 2026 року № 6117-8177-8537-1627, (а.с. 6).

Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 , в особі представника Поповича Шандора Олександровича до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 072250012256 від 15 квітня 2026 року щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01 вересня 1993 по 26 серпня 1994 року до спеціального стажу у сфері освіти відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, що дає право на призначення пенсії на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3, під., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

6. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24 червня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль