Ухвала суду № 137654346, 23.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання

23 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/6873/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (вул. Грибоєдова, буд. 12А, м. Ужгород, Ужгородський район, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ 37809328), Державного підприємства «Документ» (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 8, код ЄДРПОУ 32735236), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через представника адвоката Бахуринську Вікторію Сергіївну, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (далі відповідач 1), Державного підприємства «Документ» ( далі відповідач 2), в якому просить суд: 1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області з неорганізації ним видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 (орган, що видав: 2114) у розміщеній за межами України філії Державного підприємства «Документ» у місті Прага Чеської Республіки у порядку п.75 та абз.4 п.78-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152 (у редакції від 09.06.2023, що була чинною на момент звернення ОСОБА_1 за оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон) та Постанови Кабінету Міністрів України від 10.06.2022 №678 «Про реалізацію експериментального проекту щодо оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянам України, які перебувають за межами України, оформлення, обміну іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, посвідки на постійне проживання під час їх перебування за межами України» (у редакції від 17.12.2023, що була чинною на момент звернення 15.03.2024 ОСОБА_1 за оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон), що призвело до протиправної невидачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 (орган, що видав: 2114). 2. Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області організувати видачу ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 (орган, що видав: 2114) у розміщеній за межами України філії Державного підприємства «Документ» у місті Прага Чеської Республіки шляхом передачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон до Державного підприємства «Документ», який здійснює доставку оформленого ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 (орган, що видав: 2114) до розміщеної за межами України філії Державного підприємства «Документ» у місті Прага Чеської Республіки, та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 (орган, що видав: 2114) у розміщеній за межами України філії Державного підприємства «Документ» у місті Прага Чеської Республіки у порядку, що діяв відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.06.2022 №678 «Про реалізацію експериментального проекту щодо оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянам України, які перебувають за межами України, оформлення, обміну іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, посвідки на постійне проживання під час їх перебування за межами України» (у редакції від 17.12.2023, що була чинною на момент звернення 15.03.2024 ОСОБА_1 за оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон) та Постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2014р. №152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» (у редакції від 09.06.2023, що була чинною на момент звернення 15.03.2024 ОСОБА_1 за оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року в справі №260/6873/24 позов задоволено частково. Серед іншого, зобов`язано Державне підприємство «Документ» в особі відокремленого підрозділу - філії в Чеській Республіці видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , в порядку та на підставі вимог законодавства України, яке було чинне на момент звернення з заявою про його оформлення.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Документ» залишено без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року по справі №260/6873/24, в частині задоволення позову, залишено без змін.

Рішення набрало законної сили 01 жовтня 2025 року.

10 червня 2026 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи.

16 червня 2026 року представник позивача, через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», подала заяву про встановлення судового контрою за виконанням рішення суду. В обґрунтування своєї заяви представник зазначила, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 року у справі №260/6873/24, яке набрало законної сили 01.10.2025 року, після залишення його без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, було визнано протиправною бездіяльність ДП «Документ» в особі філії в Чеській Республіці щодо невидачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон та зобов`язано відповідача видати такий паспорт у порядку і на підставі законодавства, чинного на момент звернення із заявою про його оформлення. Однак станом на 16.06.2026 року зазначене судове рішення залишається невиконаним, а порушення прав позивача триває. Як підтвердження цьому заявник посилається на відповідь ДП «Документ» від 15.06.2026 №1/5.2-786, з якої вбачається, що паспорт увесь цей час перебував на зберіганні у Виноградівському відділі ГУ ДМС України в Закарпатській області, тоді як жодних дій щодо його видачі через філію ДП «Документ» у Чеській Республіці, як того вимагає судове рішення, відповідачем не вчинено. Просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі №260/6873/24. Зобов`язати керівника ДП «Документ» подати до суду звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі №260/6873/24. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту накласти на керівника ДП «Документ» штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У поданих запереченнях (від 17.06.2026 року, вх.№18664/26) Державне підприємство «Документ» просило відмовити у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі №260/6873/24. Відповідач-2 зазначив, що після набрання рішенням законної сили 01.10.2025 року ним вживалися заходи, спрямовані на його виконання.

Зокрема, після надходження 09 червня 2026 року заяви від представника позивача про виконання рішення суду, ДП «Документ» 12 червня 2026 року звернулося до Виноградівського відділу ГУ ДМС України у Закарпатській області з листом щодо повернення до філії ДП «Документ» у Чеській Республіці паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , оформленого на ім`я позивача, та повідомило, що очікує його повернення для подальшої видачі.

Відповідач-2 наголосив, що порядок видачі паспорта регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 року №152, відповідно до пункту 76 якої, видача паспорта можлива лише після проведення процедури верифікації особи та за її особистої присутності. Також зазначено, що під час розгляду справи та після набрання рішенням законної сили, працівники філії неодноразово інформували позивача про можливість отримання паспорта шляхом надсилання текстових повідомлень та здійснення телефонних дзвінків, однак позивач до філії не прибув. Крім того, відповідач послався на пункт 78 Порядку №152, згідно з яким неотриманий протягом шести місяців у закордонній філії паспорт підлягає передачі на зберігання до відповідного підрозділу ДМС. У зв`язку з цим паспорт НОМЕР_3 був переданий до Виноградівського відділу ГУ ДМС України в Закарпатській області за актом приймання-передачі від 30.03.2026 року №317/2.2-10.

Відповідач-2 зазначив, що твердження заявника про невиконання рішення суду є безпідставними, оскільки ДП «Документ» вживало всіх необхідних заходів для його реалізації. При цьому представник підприємства звернув увагу, що до заяви про встановлення судового контролю не додано доказів особистого звернення позивача до філії для отримання паспорта або доказів відмови у його видачі. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.09.2023 у справі №9901/116/20, відповідач вказав, що судовий контроль застосовується лише за наявності об`єктивних підстав вважати, що без такого заходу рішення суду залишиться невиконаним, тоді як у даному випадку такі підстави відсутні.

Окремо ДП «Документ» зазначило, що не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, оскільки є державним комерційним підприємством, діяльність якого спрямована на надання сервісних та організаційно-технічних послуг у сфері оформлення документів. Відповідач наголосив, що не приймає владних управлінських рішень щодо оформлення або відмови в оформленні паспортів, а лише здійснює прийом документів та видачу вже оформлених паспортних документів відповідно до Порядку №152. З огляду на це ДП «Документ» вважає, що до нього не можуть бути застосовані заходи судового контролю, передбачені статтями 381-1, 382 та 382-1 КАС України, а тому просить суд відмовити у задоволенні заяви про встановлення судового контролю.

За змістом частини четвертої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні з повідомленням сторін вирішується лише питання про накладення штрафу за клопотанням позивача або за ініціативою судді. Відтак, клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, з урахуванням частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянуто судом в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання необхідно залишити без задоволення з таких мотивів та підстав.

Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві. Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.ч.1-2 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами 2-3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Також, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тобто, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі №286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі №206/3911/17.

Так, виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення.

Якщо, рішення суду відповідачем не виконується, це є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого Конвенцією «права на справедливий суд».

Між тим, за змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04.03.2020 року у справі №539/3406/17.

Відповідно до вимог ч. 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Слід зауважити, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є правом, а не обов`язком суду.

Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у додатковій постанові від 31.07.2018 року у справі №235/7638/16-а та в ухвалах від 10.12.2018 року у справі №807/2358/15, від 17.10.2019 року у справі №826/12592/14.

Таким чином, оскільки позивачем не наведено аргументів щодо необхідності вжиття таких процесуальних заходів у вигляді встановлення судового контролю і ненадання доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за №260/6873-24 - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Я. М. Калинич