Ухвала суду № 137654343, 23.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду

23 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/901/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Ужгородський район, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить суд: 1. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області №921120130874 від 27.01.2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII. 2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII та виплачувати її у розмірі 70% від суми заробітку годувальника ОСОБА_2 , визначеної у довідці від 05.02.2025 року №196, виданій Територіальним управлінням державної судової адміністрації в Закарпатській області, починаючи з 20 січня 2025 року.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року в справі №260/3246/25 позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №921120130874 від 27.01.2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII та виплачувати її у розмірі 70% від суми заробітку годувальника ОСОБА_2 , визначеної у довідці від 05.02.2025 року №196, виданій Територіальним управлінням державної судової адміністрації в Закарпатській області, починаючи з 20 січня 2025 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року залишено без змін.

Рішення набрало законної сили 03 листопада 2025 року.

15 червня 2026 року на адресу суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі №260/3246/25 на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 року у справі №290/901/25, яке набрало законної сили, відповідачем у повному обсязі не виконано.

10.12.2025 Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи у справі.

15.12.2025 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Косіновим Ігорем Вікторовичем відкрите виконавче провадження ВП № 79802713 щодо примусового виконання вказаного рішення.

На підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 р. по справі №290/901/25 відповідач зробив перерахунок пенсії.

На підтвердження своїх доводів заявник зазначає, що відповідач формально здійснив перерахунок пенсії на виконання рішення суду, проте визначив її розмір із застосуванням обмежень, які, на думку позивача, не відповідають змісту судового рішення, внаслідок чого розмір пенсії було зменшено до 25 950 грн. Крім того, позивач стверджує, що відповідач не виплачує пенсію навіть у самостійно визначеному розмірі та не погасив заборгованість за попередній період, що, на його переконання, свідчить про невиконання судового рішення. Також заявник звертає увагу на скасування постанови Кабінету Міністрів України №821, яка передбачала спеціальний порядок здійснення відповідних виплат, та вважає, що наведені обставини підтверджують наявність підстав для встановлення судового контролю і зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Даючи правову оцінку встановленим обставинам із урахуванням наданих сторонами доказів, які мають юридичне значення для вирішення питання щодо встановлення судового контролю, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В частині другій статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу. Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами (вказані висновки щодо застосування положень статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України викладені у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Частинами 1-3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).

З огляду на викладене, суд акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення.

З набранням чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення. При цьому, слід зважати на те, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов`язком.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №260/901/25 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області подати протягом трьох місяців з дати отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №260/901/25

При цьому суд вважає достатнім строк для підготовки звіту три місяці з дати отримання копії цієї ухвали.

На підставі наведеного, керуючись статтями 229, 248, 256, 294, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати протягом трьох місяців з дати отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №260/901/25

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Я. М. Калинич