Ухвала суду № 137653266, 24.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

24 червня 2026 р. Справа № 120/14104/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025, адміністративний позов задоволено.

Позивач 19.01.2026 подала заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 18.12.2024, оскільки станом на момент звернення до суду вказане рішення залишається невиконаним.

Ухвалою від 27.01.2026 суд постановив здійснювати розгляд заяви в порядку письмового провадження. Цією ж ухвалою установлено відповідачу строк подати відзив та докази виконання судового рішення.

Відповідач, скориставшись своїм процесуальним правом подав відзив, у якому вважає, що рішення виконано в повному обсязі. Розмір пенсії заявника з 18.07.2022 (дати призначення пенсії) склав 18596,94 грн, та за результатом перерахунку донараховано суму доплати за період з 01.07.2022 по 31.03.2025 в розмірі 336508,00 грн.

Головним управлінням виплачено заявнику 187,35 грн в жовтні 2025, 187,35 грн в листопаді 2025 та 187,35 грн в грудні 2025, із загальної суми заборгованості за рішенням суду у справі №120/14104/24.

Доплати нараховані на виконання судових рішень обліковуються в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та будуть виплачені в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Суд, оцінивши наведені позивачем та відповідачем мотиви, доходить висновку про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду з огляду на таке.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.

Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Згідно ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм можна зробити висновок, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Як слідує із поданої позивачем заяви про встановлення судового контролю, їй не виплачується присуджена згідно із рішенням суду пенсія відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік щомісячно.

Так, відповідно до відзиву відповідача, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025, позивачці перераховано пенсію з 18.07.2022 (дати призначення пенсії), розмір якої склав 18596,94 грн, та за результатом перерахунку донараховано суму доплати за період з 01.07.2022 по 31.03.2025 в розмірі 336508,00 грн, що підтверджується рішенням 905350115613 від 23.03.2025 року.

Водночас, позивач у заяві вказує, що їй присуджена пенсія згідно із рішенням суду наразі не виплачується.

Доводи позивачки підтверджуються листом Головного управління від 16.11.2025, наданим у відповідь на скарги заявниці, за змістом якого зобов`язань щодо проведення перерахунку пенсії в подальшому у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, рішення не містить (а.с. 59-60).

Суд вважає необґрунтованими такі доводи відповідача, оскільки відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі №120/14104/24 суд дійшов висновку, що у питанні обрахунку та виплаті пенсії позивачці як особі з інвалідністю І групи у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з впливом аварії на ЧАЕС, та яка отримує пенсію відповідно до ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягають норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Цими нормами обумовлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком.

Тобто, розмір пенсії, за умови відсутності зміни правового регулювання означених правовідносин та обставин, має здійснюватися у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком.

Отже, суд погоджується із доводами позивачки, що рішення суду не виконане.

До того ж, відповідно до рішення від 18.12.2024 суд зобов`язав провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Перевіряючи правильність проведеного обрахунку пенсії за період з 01.07.2022 по 31.03.2025 суд встановив, що розмір її склав 18596,94 грн щомісячно, що підтверджується рішенням 905350115613 від 23.03.2025 року.

Водночас, відповідно до ст. 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого законом на відповідний рік.

В свою чергу, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлюється Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Зокрема, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня 2022 - 1934 гривні, з 1 липня 2022 - 2027 гривень, з 1 грудня 2022 - 2093 гривні; у 2023 - 2093 гривні; у 2024 - 2361 гривня; у 2025 - 2361 гривня; у 2026 - 2595 гривень.

Тож, суд вважає, що відповідачем не доведено вжитих достатніх та вичерпних заходів з метою виконання рішення суду, а проведений обрахунок пенсії позивачки за період з 01.07.2022 по 31.03.2025 не свідчить про повне його виконання.

Згідно з матеріалами справи, судове рішення є невиконаним, а надані відповідачем пояснення не містять повних даних виконання судового рішення.

За встановлених обставин, на виконання ст. 382 КАС України, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для встановлення відповідачу місячного строку з дня отримання цієї ухвали для подання звіту про виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 382-1 КАС України, ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.

Також суд роз`яснює, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у місячний строк з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі №120/14104/24.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України, та оскарженню не підлягає.

Повну ухвалу складено 24.06.2026.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна