Ухвала суду № 137652240, 23.06.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа № 491/570/26

Провадження № 6/491/57/26

УХВАЛА

23 червня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Білоус А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ананьїв Подільського району Одеської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: первісний стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», боржник: ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович,

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» - адвокат Кролевець Руслан Ігорович, який діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 26 лютого 2026 року, звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження. У заяві представник просив суд замінити стягувача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», у виконавчому провадженні № 67316824 з примусового виконання виконавчого напису № 82764, виданого 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, щодо стягнення з боржника, якою є ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису, на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА».

В обґрунтування вимог заяви посилається на те, що 24 січня 2020 року ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» кредитний договір № 692902158. 31 жовтня 2020 року приватний нотаріус Горай О.С. видав виконавчий напис № 82764 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису. 29 жовтня 2021 року приватний виконавець Шуляченко М.Б. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 67316824 з примусового виконання виконавчого напису № 82764 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису. Станом на даний час виконавче провадження не завершене та перебуває на примусовому виконанні. 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу, на виконання якого підписали реєстр прав вимоги № 74 від 14 квітня 2020 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги. 05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу, на виконання якого підписали реєстр прав вимоги № 1 від 05 серпня 2020 року до договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги. 16 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та заявником укладено договір факторингу № 161025-01-ОФ, відповідно до умов якого заявнику відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників № 1 від 16 жовтня 2025 року за договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до заявника перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 5 763,00 гривні. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з відповідною заявою.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 15 червня 2026 року заяву прийнято до провадження та призначено судовий розгляд (а.с.66).

Представник заявника в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Це підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с.68). Водночас, в заяві про заміну сторони виконавчого провадження представник просив судові засідання з розгляду заяви проводити за відсутності представника заявника (а.с.5).

Боржник ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, причини неприбуття невідомі. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України (а.с.67). Будь-яких заяв/клопотань від боржника не надходило.

Інші учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Це підтверджується довідками про доставку електронного документу (а.с.69).

Частиною третьою статті 442 ЦПК України передбачено, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до суду учасника справи не є обов`язковою. Суд може розглянути справу за відсутності її учасників.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду заяви, суд вважає можливим розглянути заяву за відсутності її учасників.

У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, суд вважає, що заяву слід залишити без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів заяви вбачається, що 29 жовтня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченком М.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67316824 на підставі виконавчого напису № 82764, вчиненого 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості у розмірі 6 963,00 гривні (а.с.8, 9-11).

За твердженням представника заявника Товариству відступлено права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 692902158 від 24 січня 2020 рокуна підставі договору факторингу.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно пункту 2 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи зі змісту норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва, на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Згідно часини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї з сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства, з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Заміна сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Висновок щодо розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, згідно якого під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги, як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

Суд звертає увагу, що за договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Отож, суд зазначає, що факторинг є правочином, який характеризується, серед іншого тим, що: за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю, тощо.

Отже, судом встановлено, що 28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за яким відступлені права вимоги за кредитними договорами, укладеним між кредитодавцем та позичальником. В подальшому ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали ряд додаткових угод, зокрема, № 19 від 28 листопада 2019 року якою продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2020 року (а.с.12-24).

Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Відповідно до пункту 1.3 договору факторингу під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.5 договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору. Згідно з пунктом 2.1 договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором (пункт 2.2 договору). Відповідно до пункту 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Відповідно до розділу 3 договору факторингу фінансування (сума коштів, що сплачується фактором клієнту за відступлення права вимоги на умовах цього договору) це належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладення додаткової угоди. Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.

Згідно з Реєстром прав вимоги № 74 від 14 квітня 2020 року сума фінансування, належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимог підлягає сплаті фактором у чотири етапи, до 20 числа кожного календарного місяця, кожен платіж має бути не менше ніж 25% від суми фінансування (а.с.25-26).

Докази щодо сплати коштів по договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року суду не надано, як і не надано додаткову угоду, якою сторони погодили умови щодо фінансування відповідного реєстру прав вимог у відповідності до розділу 3 договору факторингу.

Відповідно до пункту 5.3.3 договору факторингу (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

В подальшому, 05 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01 (а.с.27-31).

Договором факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року визначено, що клієнт (ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») зобов`язується відступити фактору (ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. При цьому, відповідно до пункту 2.2 договору сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Відповідно до пункту 1.3 договору факторингу під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом. 1.5 договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору. Відповідно до розділу 3 договору факторингу фінансування (сума коштів, що сплачується фактором клієнту за відступлення права вимоги на умовах цього договору) це належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо. Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.

Згідно з реєстром прав вимоги № 1 від 05 серпня 2020 року сума фінансування, належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимог становить 4,2% від основної суми заборгованості (тіла кредиту) та складає 4 840 736,97 гривень та підлягає сплаті фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами цього реєстру прав вимоги (а.с.32-33).

Докази щодо сплати коштів по договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року суду не надано.

Відповідно до пункту 5.3.3 договору факторингу фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Так, 16 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» укладено договір факторингу № 161025-01-ОФ (а.с.34-39).

Відповідно до пункту 1.2 договору факторингу перехід від клієнта (ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») до фактора (ТОВ «ФК «ПОЗИКА») прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід`ємною частиною цього договору.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у реєстрі боржників № 1 від 16 жовтня 2025 року до заявника підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 161025-01-ОФ від 16 жовтня 2025 року (а.с.46 зворотний).

Поряд з цим, відповідно до пункту 1.1 договору факторингу за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (сума фінансування) за плату, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги. Перелік боржників, підстави виникнення прав грошової вимоги до божників, сума грошових втяг та інші дані зазначені в реєстрі боржників згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з реєстром боржників № 1 від 16 жовтня 2025 року ціна продажу належна до сплати клієнту за цим реєстром боржників та визначена згідно пункту 3.2 договору, складає 6 930 490,33 гривень (а.с.44-45), яку фактор зобов`язався сплатити клієнту наступним чином: 10% від суми фінансування, передбаченої пунктом 3.3 цього договору, протягом 5 робочих днів з дати підписання відповідного акту прийому-передачі реєстру боржників, а залишок суми фінансування у розмірі 90% сплачується протягом 360 календарних днів від дати підписання відповідного акту (а.с.35).

На підтвердження оплати фінансування згідно пункту 3.4. договору № 161025-01-ОФ від 16 жовтня 2025 року, акту приймання-передачі реєстру боржників № 1 заявником надано платіжні інструкції (а.с.39 зворотний-43 зворотний).

Відповідно до пункту 3.6 договору факторингу № 161025-01-ОФ моментом виконання фактором грошового зобов`язання сторони визначають моментом надходження повної суми фінансування за цим договором на рахунок клієнта, зазначений в пункті 3.4 даного договору.

Однак, матеріали справи не містять доказів саме надходження повної суми фінансування за цим договором на рахунок клієнта, зазначений в пункті 3.4 договору факторингу.

Таким чином, суд, дослідивши письмові матеріали, надані до заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, встановив, що договори факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, № 161025-01-ОФ від 16 жовтня 2025 року, вказують на необхідність підтвердження подальшого виникнення прав і обов`язків сторін за договорами, зокрема, сплатою коштів у розмірі ціни договору, що має бути підтверджено платіжним дорученням.

Разом з тим, представником заявника не долучено платіжні доручення про сплату фактором грошових коштів для клієнта за договорами факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, встановлених в умовах вищевказаних договорів факторингу.

Отже, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором факторингу на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором.

Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови заявнику у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14.

В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни; для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (див. постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012).

В постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14, від 06 вересня 2023 року у справі № 466/3066/13-ц Верховний Суд виснував, що відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення права вимоги, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання сторонами своїх зобов`язань за таким договором, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні його заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Вбачається, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Як зауважила Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у змісті постанови від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, виходячи з вимог статті 526 ЦК України щодо належного виконання договірних зобов`язань, відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення права вимоги на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором, є самостійною достатньою підставою для відмови у заміні сторони виконавчого провадження правонаступником.

Як зауважено Верховним Судом у змісті постанови від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15-ц (провадження № 61-998св24) «Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, було встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надані банком виписки за рахунками позичальника повинні бути досліджені судами з наданням оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами на предмет обставин видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку позивача, що було здійснено судом апеляційної інстанції».

Відтак, суд зауважує, що матеріали справи не містять виписку з особового рахунку клієнта ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на підтвердження здійснення оплати за договором факторингу.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, виконання грошових зобов`язань.

За таких обставин, представником не надано суду докази на підтвердження фактичної оплати за договором, що засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором.

Також суд зазначає, що матеріали справи не містять реєстрів договорів, права вимоги за якими відступаються. До заяви надано лише витяги з реєстрів прав вимог/боржників до договорів факторингу (а.с.25-26, 32-33, 44-45), що в свою чергу не можуть підтвердити передання заявнику права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки відсутня цілісність структури документів - реєстрів.

Долучені до заяви договори про відступлення права вимоги разом з додатками до них не свідчать про перехід права вимоги за кредитним договором № 692902158 від 24 січня 2020 року.

Крім того, суд зазначає наступне, з пункту 2.1 договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року вбачається, що предметом договору є передача права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до визначень термінів, що використовуються в договорі факторингу №05/0820-01, під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Поряд з цим, реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору (пункт 1.5). Боржник фізична особа з якою укладено кредитний договір, право вимоги до якого уступається за цим договором (пункт 1.1.). Кредитний договір кредитний договір, укладений між клієнтом (яким в даному випадку виступає ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») і боржником права вимоги за яким відступаються (пункт 1.2).

Виходячи з наведеного, договір № 692902158 від 24 січня 2020 року, укладенийміж ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , не може бути предметом договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, оскільки в особі клієнта в останньому виступає ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», з яким боржник безпосередньо кредитний договір не укладав.

Відповідно і в подальшому договір № 692902158 від 24 січня 2020 року, укладенийміж ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , не міг бути предметом договору факторингу № 161025-01-ОФ від 16 жовтня 2025 року.

Правовідносини - одна з основоположних категорій права, структуру якої складають: учасники або суб`єкти правовідносин (особи, які беруть участь у правовідносинах); об`єкти правовідносин (немайнове або майнове благо, стосовно якого виникає певний зв`язок між суб`єктами правовідносин); зміст правовідносин (суб`єктивні цивільні права та суб`єктивні цивільні обов`язки їх учасників). Існування правовідносин неможливе за відсутності одного (або декількох) зі складових елементів їх структури.

Договір є однією з підстав виникнення правовідносин. Договір установлює суб`єктний склад конкретних правовідносин, а також їх зміст. При цьому визначення предмета договору (об`єкта, з приводу якого такий договір укладається) у його змісті виступає обов`язковою умовою для породження обумовлених договором правових наслідків.

Крім того, суд зазначає, що на підтвердження вказаних обставин заявником суду не надано копії виконавчого напису № 82764 від 31 жовтня 2020 року, а також кредитного договору, на підставі якого було вчинено вказаний виконавчий напис.

З огляду на зазначене, у суду на даний час відсутні підстави для висновку про те, що стягнення за виконавчим написом № 82764, вчиненим 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Гораєм О.С., здійснено саме за кредитним договором № 692902158 від 24 січня 2020 року, за яким у ОСОБА_1 виникло зобов`язання перед ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини перша та друга статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Подання заявником доказів на підтвердження обставин правонаступництва є обов`язковим для вирішення заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Враховуючи викладене, оскільки суду не надано належних, достовірних і достатніх доказів на підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує заявлені вимоги щодо заміни сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 82764, вчиненого 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Гораєм О.С., у тому числі й того, що 24 січня 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 692902158, то підстав для задоволення заяви суд не вбачає і вважає за необхідне відмовити ТОВ «ФК «ПОЗИКА» у задоволенні заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 442, 446 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: первісний стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», боржник: ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович, - відмовити.

Ухвала суду згідно частини другої статті 261 ЦПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно статті 354 ЦПК України може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 15 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Копію цієї ухвали згідно частини четвертої статті 442 ЦПК України вручити/надіслати учасникам справи, а також приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України датою постановлення ухвали є 23 червня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Желясков

Ухвала суду набрала законної сили «_____» ___20____ року.

Оригінал ухвали суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/570/26 Ананьївського районного суду Одеської області.