Рішення № 137652226, 23.06.2026, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1014/24

Провадження № 2/486/167/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 червня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Манзенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи: позивач ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», представник позивача Міньковська А.В., відповідач ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

11 червня 2026 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (далі - ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ»), яке діяло через представника Міньковську А.В., через підсистему «Електронний суд» звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що 11 квітня 2019 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №784814.

12 квітня 2018 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ») укладено Договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за Договором про надання фінансового кредиту №784814 від 11 квітня 2019 року за яким ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» набуло прав кредитора стосовно Відповідача.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору.

Однак, відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 25102 грн, яка складається з заборгованості за основного боргу 7000 грн, проценти 3780 грн, прострочені проценти 10962 грн та штрафи 3360 грн.

Внаслідок чого, позивач з відповідача просить стягнути за кредитним договором № 784814 від 11 квітня 2019 року крім заборгованості у розмірі 25102 грн, суму збитків з урахуванням 3% річних у розмірі 2262,50 грн, суму збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань у розмірі 9999,03 грн, яка становить 37363,53 грн.

Ухвалою суду від 25 червня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 22 травня 2026 року справу розподілено судді Далматовій Г.А.

Ухвалою від 25 травня 2026 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача у позовній заяві просила розгляд справи проводити без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, відзив і докази у визначений судом строк суду не подав.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, про що постановив відповідну ухвалу.

До початку розгляду справи будь-яких інших заяв, клопотань, доказів сторонами не подано.

Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 11 квітня 2019 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 784814 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі Договір) /а.с. 9-10/. Вказаний Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 275598.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Договору, товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в загальній сумі 7000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат Клієнта, а Клієнт зобов`язується повернути Позику та сплатити проценти за користування Позикою. Позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

Згідно п. 1.3 п.п. 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3 Договору, сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування Позикою: - знижена процентна ставка становить 1,35% від суми Позики за кожен день користування Позикою (492,75% річних) у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору; - стандартна процента ставка становить 1,80% від суми Позики за кожний день користування Позикою (657,00% річних); - стандартна процентна ставка застосовується згідно з пунктами 1.7, 3.4, 3.6.2 цього Договору.

Відповідно до п. 1.4 Договору, загальна вартість Позики за зниженою ставкою складає 140,50% від суми Позики (у процентному виразі) або 9835 грн (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування Позикою - 40,50% від суми Позики (у процентному виразі) або 2835 грн (у грошовому виразі).

Згідно п. 1.7 Договору, після вчинення Клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього Договору, та у разі якщо залишок суми Позики складає не менше ніж 400 (чотириста) гривень, Товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування Позикою. Новий строк користування Позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення Клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього Договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення Позики відображається у Особистому кабінеті Клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою.

В силу п. 3.2 Договору, нарахування процентів за Договором здійснюється за зниженою процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за Позикою за фактичну кількість календарних днів користування Позикою. Проценти за користування Позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання Позики (відправки грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання Позики, визначеного у пункті 1.2. цього Договору, за виключенням дати повернення Позики та сплати нарахованих процентів, зазначеної у Графіку платежів (Додаток 1 до цього Договору).

Відповідно до довідки про ідентифікацію /а.с. 8/ ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 784814 від 11 квітня 2019 року ідентифікований ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) 275598, та ОСОБА_1 були перераховані кошти на суму 7000 грн 11 квітня 2019 року о 22:03:12.

До позовної заяви додано також графік платежів /а.с.10зв./.

Із розрахунку заборгованості, здійсненого первісним кредитором на дату відступлення прав вимоги, вбачається, що відповідач за весь час кредитування вніс кошти лише один раз 11 травня 2019 року на суму 2835 грн, в подальшому відповідачем кошти не вносились. Внаслідок чого станом на 11 вересня 2019 року, а фактично на 08 вересня 2019 року наявна заборгованості у розмірі 25102 грн, яка складається з заборгованості за основного боргу 7000 грн, проценти 17577 грн та штрафи 3360 грн /а.с. 11-15/.

12 квітня 2018 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» було укладено договір факторингу № 1 /а.с. 20-22/.

Відповідно до п. 8.1 Договору факторингу № 1 цей Договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим Договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2018 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором (п. 8.2 Договору факторингу № 1).

До позовної заяви позивачем додано Реєстр боржників від 12 вересня 2019 року № 25 /а.с. 18-19/.

ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» було надано розрахунок заборгованості штрафів за період з 22 травня 2021 року по 22 травня 2024 року на суму 25102 грн, та 3% річних за період з 22 травня 2021 року по 31 грудня 2023 року за 954 дні на суму 1968,27 грн та за період з 01 січня 2024 року по 22 травня 2024 року за 143 дні на суму 294,23 грн. Внаслідок чого заборгованість відповідача за 1097 днів становить 37363,53 грн /а.с.16/.

Позивач посилається на те, що право вимоги до відповідача виникло саме на підставі договору факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року, в той час як спірний кредитний договір укладено лише 11 квітня 2019 року. Отже, на момент укладення договору факторингу, кредитних правовідносин та підставі договору № 784814 укладеного з ОСОБА_1 не існувало.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст.1077 ЦК України).

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі, і на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17 та від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.

Встановлюючи дійсність майбутньої вимоги, що переходить до нового кредитора, необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Так, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, в обґрунтування свого права на стягнення заборгованості за кредитним договором № 784814 від 11 квітня 2019 року посилався на те, що він набув відповідне право вимоги 12 квітня 2018 року на підставі Договору факторингу № 1 укладеним між ним та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та реєстру прав вимоги № 25 від 12 вересня 2019 року.

Натомість, під час розгляду даної справи судом встановлено, що правовідносини за договором позики № 784814 від 11 квітня 2019 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем виникли 11 квітня 2019 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином. До того ж строк дії договору факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року закінчився 31 грудня 2018 року. Доказів продовження строку його дії суду не надано.

Більш того, суд зауважує, що з витягу з Реєстру боржників № 25 від 12 вересня 2019 року, в якому зазначено відповідача, тобто майже через рік після укладення договору факторингу, а отже на час укладення даного договору у ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним вище договором позики. Тобто, на момент укладення договору факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17 вказав на те, що підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах. Натомість, передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Верховний Суд у своїх постановах від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20 неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).

З огляду на викладене, зважаючи на те, що ТОВ «ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» не довело порушення саме його прав з боку ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовною заявою до нього про стягнення заборгованості за договором позики № 784814 від 11 квітня 2019 року, який укладений після відступлення ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги за договорами позики на користь ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості відсутні, оскільки ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не мало права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.

Отже, право вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, у зазначений вище договір факторингу входити не могло.

Суд констатує, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, однак наведене стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

З огляду на викладене, позивачем ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за договором від 11 квітня 2019 року укладеним між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 № 784814.

Крім того, суд звертає увагу, що наявний в матеріалах справи реєстр прав вимоги, де боржником зазначено ОСОБА_1 сам по собі не свідчить про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника, а є додатком до договору та його невід`ємною частиною.

Встановлені обставини свідчать про те, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що до ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» перейшло право вимоги до відповідача від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відповідно до договору факторингу, тобто не доведено набуття права первісного кредитора.

Також, позивачем не надано доказів, що первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на картку відповідача перераховано кредитний ліміт у розмірі, встановленому договором, тобто виконано зобов`язання кредитодавця, передбачені зазначеним договором.

Позивачем не долучено ні квитанції про перерахування коштів на картку відповідача, ні виписки про рух коштів по картці чи інших документів.

Сторонами не надано жодної інформації про реквізити картки, якою користувався відповідач, а також позивачем не використано своє право про витребування відповідної інформації від банківських установ.

Таким чином, позивачем не доведено факту виконання ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» умов договору про надання коштів, який би породжував обов`язок ОСОБА_1 повернути надані кошти та виконати інші обов`язкові платежі згідно з умовами договору, тобто наявності фактичних договірних відносин між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 .

Також вимоги позивача про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних, є безпідставними, оскільки відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки позивачем не доведено право вимоги на суму заборгованості у розмірі 25102 грн, тому безпідставними є вимоги застосування наслідків неналежного виконання грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

За таких обставин суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

На підставі п. 2 ч. 1ст.141 ЦПК України, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 280, 282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне найменування позивача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», місцезнаходження: вул. Сікорського, 8, м. Київ, 04112, ЄДРПОУ 38750239.

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Г. А. Далматова