Ухвала суду № 137652175, 24.06.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/5623/26 24.06.2026

н\п 1-кс/490/2693/2026

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ 02892528

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 , погоджене начальником відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Червонопілля Кропивницького району Кіровоградської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, не працевлаштованого, зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.286-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, за наступних обставин.

Так, 20 червня 2026 року, близько 22:10 години, у вечірній (темний) час доби, за відсутності опадів, водій ОСОБА_4 , у порушення вимог п. 2.9 «а» Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями (далі ПДР України), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем марки «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався по сухій, чистій, асфальтованій, без пошкоджень, освітленій міським електроосвітленням (вуличними ліхтарями), проїжджій частині проспекту Центрального в місті Миколаєві, що має чотири смуги, призначені для руху в одному напрямку (від вулиці Соборної до вулиці Аркаса), в межах другої (при рахунку справа наліво за напрямком руху водія) смуги руху, наближаючись до регульованого (світлофорами) перехрестя проїжджих частин проспекту Центрального та вулиці Захисників Миколаєва.

В цей час попереду водія ОСОБА_4 , тобто в попутному з ним напрямку, в межах цієї ж смуги, перед світлофором (на якому був увімкнений червоний сигнал світлофору, тобто той, що забороняє рух транспортним засобам) зупинився автомобіль марки «Citroen C3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (разом із неповнолітніми пасажирами ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), та перебував у нерухомому (статичному) положенні, в очікуванні на зміну сигналу на зелений сигнал, тобто той, що дозволяє рух транспортним засобам.

Рухаючись у обраному напрямку, та наближаючись до вищевказаного регульованого світлофорами перехрестя, водій ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 8.7.3 «е», 12.3 ПДР України, а саме: будучи зобов`язаним знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, ОСОБА_4 проявив неуважність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, а також до дорожньої обстановки та її змін, хоча зобов`язаний був постійно її контролювати і мав таку можливість, при виявленні перешкоди для руху у вигляді автомобіля марки «Citroen C3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , який перебував у нерухомому (статичному) положенні, перед світлофором (на якому був увімкнений червоний сигнал світлофору, тобто той, що забороняє рух транспортним засобам), в очікуванні на зміну сигналу на зелений сигнал, тобто той, що дозволяє рух транспортним засобам, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, хоча мав таку можливість, а напроти, продовжив прямолінійний рух в межах другої смуги руху із постійним прискоренням, ігноруючи увімкнений червоний сигнал світлофора, тобто той, що забороняє рух, внаслідок чого допустив зіткнення із задньою частиною вищевказаного автомобіля, що перебував під керуванням водія ОСОБА_8 .

Внаслідок вказаної ДТП водій автомобіля марки «Citroen C3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, від яких загинула на місці події, неповнолітня пасажирка даного транспортного засобу ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження, з якими доставлена до КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради, де 21.06.2026, о 08:54 від отриманих травм померла, а інша неповнолітня пасажирка ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження, ступінь тяжкості яких на даний час встановлюється.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», 8.7.3 «е», 12.3 ПДР України.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.4 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило загибель кількох осіб.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, крім того, існує вірогідність впливу на інших свідків, які були безпосередніми очевидцями даного кримінального правопорушення, частина з яких вже допитана у даному кримінальному провадженні, а інші в подальшому будуть допитані в якості свідків, крім того підозрюваний раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, у поточному році (15.06.2026) за ч. 1 ст. 122 КУпАП, таким чином, враховуючи факт схильності до порушення Правил дорожнього руху, ОСОБА_4 може вчинити інше правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просить про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав у ньому викладених, просив про його задоволення.

Підозрюваний ОСОБА_4 , який свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав, від надання пояснень відмовився, та його захисник адвокат ОСОБА_11 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, пославшись на недоведеність ризиків, зазначених у клопотанні.

Вивчивши доводи клопотання, вислухавши доводи прокурора на його підтримку, думку захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

21.06.2026 р. в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_4 та цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 286-1 КК України.

За правилами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 183 КПК України, визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу, крім випадків, передбачених п.п.6,7ст. 176 КПК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, підтверджується даними:

- протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.06.2026 та схемою до нього, де зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення та відповідна слідова інформація;

- рапортів про реєстрацію в ЄО ВП №1 та ВП №2 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області факту зазначеної ДТП;

- протоколу допитів свідків ОСОБА_12 ;

- протоколу огляду предмета (відеозапису);

- висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за №647.

Досліджені у судовому засіданні дані є достатньо вагомими у своїй сукупності для висновку на даній стадії кримінального провадження про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.

Так, нормами чинного КПК України не визначене поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, п. 34).

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення є оціночним поняттями.

Матеріали кримінального провадження також містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.

Так, підозрюваний ОСОБА_4 , який хоча і не судимий, має статус учасника бойових дій, проте неодружений, утриманців не має, не працевлаштований, військову службу на даний час не проходить, місця проживання у м. Миколаєві не має, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, що згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від семи до десяти років, вчинив кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, обізнаний про анкетні дані та місця проживання свідків у вказаному кримінальному провадженні, за такого слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Проте, враховуючи, що ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності притягується вперше, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень. Доказів існування вказаного ризику слідчому судді не надано. Сам по собі факт притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КупАП 15.06.2026 р. не є підтвердженням існування ризику вчинення кримінальних правопорушень.

З урахуванням наведеного, вагомості досліджених у судовому засіданні даних про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, обставин, викладених у підозрі, тяжкість покарання, що може бути призначене підозрюваному в разі притягнення до кримінальної відповідальності, особу підозрюваного, який місця проживання у м. Миколаєві не має, з урахуванням ступеню тяжкості інкримінованого злочину, його характеру та наслідків, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою без визначення розміру застави, є обґрунтованою.

Застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження не забезпечить виконання підозрюваним належним чином процесуальних обов`язків.

Обставини, визначені ч. 2 ст. 183 КПК України, які б унеможливлювали застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , відсутні.

З урахуванням наведеного, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.286-1 КК України, ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали по 19 серпня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1