Ухвала суду № 137651273, 24.06.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7919/23

Провадження № 6/487/268/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого-судді Лагоди А.А.,

секретаря Мамчур К.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Заводського районного суду м. Миколаєва подання державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління МЮ України, заінтересована особа ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов`язання за рішенням, -

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням, в я кому просить постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником, а саме: громадянки України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за невиконаним нею судового рішення на строк до виконання зобов`язань за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2023 № 487/7919/23, а саме щодо заборони ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136300:12:005:0021 дії, спрямовані на зміну цільового призначення цієї ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь яких будівельних робіт.

В обґрунтування подання зазначив, що на примусовому виконанні відділу державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження №73428576 з примусового виконання ухвали № 487/7919/23 виданої 31.10.2023 Заводським районним судом м. Миколаєва про заборону ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136300:12:005:0021 дії, спрямовані на зміну цільового призначення цієї ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт Виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого документу перебуває у провадженні головного державного виконавця. Відповідно до акту державного виконавця від 06.02.2023, встановлено, що боржник ОСОБА_1 виїхала закордон, коли повернеться не відомо. Зазначає, що без участі боржника, рішення суду в повному обсязі виконати не можливо. Встановлені факти та обставини свідчать, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням. Вважає, що невжиття заходів щодо обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов`язання за рішенням, надалі ускладнюватиме подальше виконання рішення, і навпаки обмеження боржника у праві виїзду за межі України може сприяти виконанню рішення та відновленню порушених прав стягувача.

У судове засідання державний виконавець не з`явилась. Про час та місце розгляду подання повідомлено у встановленому законом порядку, що не перешкоджало розгляду подання.

Враховуючи те, що суд розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, суд вважає за можливе на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін, не здійснюючи фіксування судового процесу.

Суд, дослідивши матеріали подання, приходить до наступного.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом, як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно із ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну.

Закон України від 21.01.1994 «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Згідно п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 (з подальшими змінами), право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд може встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи).

Застосування обмеження у праві виїзду за межі України може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Державним виконавцем не надано суду жодних доказів того, що ОСОБА_1 належним чином повідомлена про здійснення виконавчих дій відносно неї, а отже не може свідчити про її ухилення від виконання рішення суду, також відсутні будь-які дані про намір ОСОБА_1 виїхати за межі України, натомість у поданні зазначено що остання взагалі перебуває за кордоном. Крім того, виконавцем не обґрунтовано в чому полягає не виконання ОСОБА_1 встановлених ухвалою суду від 31.10.2023 заборон.

Крім того, виконавцем не додано до клопотання даних, що ОСОБА_1 отримувала паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим саме виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Крім того, з досліджених матеріалів цивільної справи № 487/7919/23 встановлено, що ухвала суду про забезпечення позову від 31.10.2023, якою встановлені заборони відносно ОСОБА_1 скасована ухвалою суду від 03.05.2024 за заявою представника позивача Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави про скасування заходів забезпечення позову та фактично припинила свою дію.

За таких обставин, суд вважає, що подання про тимчасове обмеження боржнику у праві виїзду за межі України задоволенню не підлягає.

Керуючись нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 33 Конституції України, Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління МЮ України, заінтересована особа ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов`язання за рішенням суду залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя А.А. Лагода