Рішення № 137651143, 24.06.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 947/44587/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"24" червня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Манучарян А.С., розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ

у грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 4158,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05 липня 2020 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою було укладено договір позики № 9495439, за умовами якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало відповідачці в борг на умовах позики гроші в сумі 8500,00 грн. терміном користування 28 днів. В свою чергу, відповідачка зобов`язалася повернути позику до 02 серпня 2020 року, а також сплатити проценти за користування нею в розмірі 1,60 % від суми позики за кожен день користування коштами (базова ставка), в розмірі 1,52 % від суми позики за кожен день користування коштами (застосовується відповідно до умов Програми лояльності), в розмірі 2,7 % від суми позики за кожен день користування коштами (протягом періоду прострочення повернення позики).

21 червня 2021 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» договір факторингу №2106, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за плату право грошової вимоги до відповідачки за зобов`язаннями, що виникли з договору позики №9495439.

03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклало з ТОВ «Фінпром Маркет» договір факторингу №030423-ФК, за яким ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до відповідачки за зобов`язаннями, що виникли з договір позики №9495439.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість за договором у розмірі 4158,81 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2026 року обумовлена справа передана за підсудністю до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

В судове засідання представниця позивача Ткаченко Ю.О. не з`явилася, проте надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України,зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст.1055ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.207 ЦК України (в редакції на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачка ОСОБА_3 з дотриманням положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою договір позики № 9495439 в електронній формі, узгодили в ньому усі істотні умови, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином відповідачка набула статусу, прав та обов`язків позичальниці.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положення ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачають обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611,612,623-625,1049,1050ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст.1077, ч. 1 ст.1078, ч. 1 ст.1082ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як убачається з матеріалів справи, 05 липня 2020 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою було укладено договір позики № 9495439, за умовами якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало відповідачці в борг на умовах позики гроші в сумі 8500,00 грн. терміном користування 28 днів. В свою чергу, відповідачка зобов`язалася повернути позику до 02 серпня 2020 року, а також сплатити проценти за користування нею в розмірі 1,60 % від суми позики за кожен день користування коштами (базова ставка), в розмірі 1,52 % від суми позики за кожен день користування коштами (застосовується відповідно до умов Програми лояльності), в розмірі 2,7 % від суми позики за кожен день користування коштами (протягом періоду прострочення повернення позики).

21 червня 2021 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» договір факторингу №2106, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за плату право грошової вимоги до відповідачки за зобов`язаннями, що виникли з договору позики №9495439.

03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклало з ТОВ «Фінпром Маркет» договір факторингу №030423-ФК, за яким ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до відповідачки за зобов`язаннями, що виникли з договір позики №9495439.

З матеріалів справи також убачається, що ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» виконало зобов`язання за договором позики №9495439 від 05 липня 2020 року, а саме надало відповідачці позику в розмірі 8500,00 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачці нарахована заборгованість за договором у розмірі 4158,81 грн (заборгованість за основним боргом).

Проте, суд не погоджується з вказаним розрахунком, виходячи з наступного.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок стосується також й позикових відносин.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачці була надана позика в сумі 8500,00 грн строком на 28 днів, зі сплатою процентів за користування позикою протягом вказаного періоду в розмірі 1,60 % (базова процентна ставка). Вищевказаний договір позики не містить умов щодо порядку пролонгації позикових зобов`язань, понадстрокового користування позикою.

Водночас, надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» не містять особистого підпису позичальниці про ознайомлення з ними. Також позивач не надав жодних доказів накладення відповідачкою електронного цифрового підпису (підпису одноразовим ідентифікатором) на вказаних Правилах, в зв`язку з чим, останні не можуть бути прийняті судом до уваги.

Тому після закінчення строку користування позикою проценти підлягають нарахуванню виключно за передбаченими ст.625 ЦК України правилами. Водночас, позивач не заявляв окремих вимог про застосування передбачених ч. 2ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальницею грошового зобов`язання.

Таким чином, з огляду на викладене, відповідачка була зобов`язана повернути позику в розмірі 8500,00 грн, а також проценти в розмірі 3808,00 грн (8500,00х1,60%х28), а всього в загальному розмірі 12308,00 грн. Водночас, як убачається з наданого позивачем розрахунку, відповідачка у порядку погашення заборгованості за договором позики сплатила в загальному розмірі 20389,19 грн (з яких 4341,19 грн зараховані на сплату основного боргу, 16048,00 грн на сплату процентів).

Тобто, загальна сума коштів, внесених позичальницею в порядку виконання договору позики, перевищує розмір встановленої судом заборгованості за договором.

За встановленого, позивачем не доведено наявності заборгованості за договором позики, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Також згідно ст. 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя Л.В. Лузан